БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
|
|
Скачати 6.62 Mb.
|
 Див.: Schleiermacher F. Uber die Religion, Reden an die Gibildeten unter ihren Verachtern: Пер. с нем. — СПб., 1911.— Tubingen, 1990. різні завдання: перший — умоглядну, а другий — практичну. При цьому розуміння права виявляється в діяльності обох. Чому ж тоді розуміння правового змісту закону в одного може бути іншим, ніж у другого?1. У сучасній герменевтиці розуміння — це не прикладне завдання при тлумаченні текстів, а фундаментальна характеристика, що визначає людське буття і мислення. У зв'язку із цим виникла проблема використання гуманітарних традицій у діалозі культур, і, наприклад, політична (правова) наука стала перед необхідністю розроблення нової гуманітарної методології політичного (правового) аналізу, яка названа політичною (правовою) герменевтикою2. Якщо до недавнього часу юридичні дослідження, як правило, обмежувалися формально-логічними операціями, то герменевтика права передбачає складніший семантичний підхід до його оцінки. Отже, правова герменевтика покликана стати новим науковим методологічним підходом ведення діалогу в умовах різноманітності правових культур і рівноправ'я світових цивілізацій. Правова герменевтика здатна забезпечити визначення і розуміння базових правових цінностей, здійснити розроблення тлумачення текстів, що з'явилися в рамках різних правових культур, провести психоаналіз учасників правових відносин, скласти картину правових світів інших цивілізацій. Як відзначає П.М. Рабінович, у правовій герменевтиці в теперішній час вироблено такі поняття, положення, методики, процедури, використання яких дозволяє вивести наукове і науково-прикладне розроблення тлумачення юридичних норм на якісно новий рівень3. У цьому плані роль герменевтичного підходу при вивченні правових систем важко переоцінити. Завдяки використанню можливостей герменевтики і потенціалу герменевтичного підходу можна виявити не просто справжній зміст пам'яток права, але і знайти ту нитку, яка пов'язує їх із сучасним періодом розвитку і функціонування різних правових 1  Див.: Гадамер Г.-Г. Істина і метод. — Т. 1: Герменевтика. Основи філософськоїгерменевтики. — К.: Юніверс, 2000. 2 Гизо Ф. История цивилизации в Европе. — СПб.: Изд-во г-на Павленкова, 1905. - С. 6. 3 Філософія права: проблеми та підходи: Навч. посіб. / За заг. ред. П.М. Рабі- новича. — Л.: Юрид. фак. Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 2005. — С. 86. 56 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 57 систем. Наприклад, без використання даного підходу неможливо виявити, з одного боку, значення багатьох положень основоположного джерела ісламського права — Корану, а з іншого — виявити його реальний вплив на функціонування ісламської держави і права. Суть і ефективність правових систем багато в чому зумовлюється їх історичним корінням, історичними закономірностями, властивими еволюції цих правових систем. Так розкрити суть сучасного китайського праворозуміння неможливо без розуміння того факту, що історичною основою даного найдавнішого права є філософія конфуціанства. Саме завдяки підходу герменевтики можна пояснити причину своєрідного ставлення китайців до реальної ролі права в суспільному житті, продиктованого вченням Конфуція. Таким чином, завдяки підходу герменевтики стає можливим виявлення не тільки букви, але й духу тих джерел, які виступають як пам'ятки права в рамках різних правових систем і багато в чому зумовлюють їх функціонування. 3.3. Аксіологічний підхід Аксіологія включає вивчення ціннісних аспектів наукових дисциплін, а в більш широкому розумінні — всього спектру соціальної, художньої й релігійної практики, людської цивілізації та культури в цілому'. Правова аксіологія є одним із напрямів аксіології взагалі, тобто теорії про цінності, теорії загальнозначущих принципів, що визначають людську діяльність, мотивацію поведінки. Основні сутнісні аспекти, що визначають людське буття, його сенс, як відзначає А.К- Абішева, зазвичай складають ті чи інші цінності або систему цінностей. При цьому цінності, по-перше, належать до фундаментальних підстав людського співжиття (в ім'я цінностей проживається життя); по-друге, цінність, навіть реалізована, не втрачає своєї якості належного; по-третє, цінність має загальний характер для даного життя, культури, індивіда, душі; по-четверте, цінність отримує свою зовнішню символічну форму в діях, предметах, думках і словах; по-п'яте, цінності, прийняті індивідом, пронизують собою весь його духовний світ1. «Ціннісна характеристика права, — відзначає М.П. Орзіх, — доповнює його сутнісно-змістовну характеристику обґрунтуванням значущості, корисності, придатності, «утилітарності» права. Вона забезпечує можливість інструментальної оцінки правових явищ, установлення критеріїв цієї оцінки та на цій основі визначення ефективності права, відмінності корисності й ефективності дії правових норм»2. У правовій аксіології розрізняють інструментальну, власну і соціальну цінність права. Інструментальна цінність права — це його ціннісний сенс як певного регулятора, відповідно до правил і вимог якого люди вибудовують свою поведінку. Існуючі відмінності правових культур опосередковують, у свою чергу, характер, ступінь і форми нормативності, а також процесуальний характер її забезпечення. Чим вище інструментальна цінність права, тим більшою мірою обсяг правового регулювання відповідає вимогам життя. Разом з інструментальною цінністю виділяють власну цінність права, яка полягає в тому, що саме за допомогою права можна відстоювати права і свободи. Як відомо, власна цінність права виражається через його соціальну і особистісну цінності. Власна цінність права знаходить своє вираження в тому, що право цінне саме по собі. Особистісна цінність права полягає перш за все в тому, що право є джерелом свободи особи, що входить в певну соціальну спільноту. За допомогою права вдається вирішити протиріччя між особистою свободою і загальним благом. При цьому право указує шляхи руху до різних цінностей, додаючи суспільним відносинам такі властивості, як доступність, оперативність, надійність, подібність, безпека. Соціальна цінність права визначається його здатністю вирішувати проблеми, що виникають у суспільстві, за допомогою   1 Новая философская энциклопедия: В 4 т. — Т. 1 / Рук. проекта B.C. Степин, Г.Ю. Семигин. — М.: Мысль, 2001. — С. 62.' Абишева А.К. О понятии «ценность» // Вопросы философии. — 2002. — № 3. — С. 140-141. 2 Орзих М.Ф. Личность и право. — О.: Юрид. л-ра, 2005. — С. 84. 58 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 59 правових засобів, направлених на забезпечення соціальної стабільності. Аксіологічний підхід дозволяє розмірковувати про різні типи праворозуміння в рамках різних правових систем залежно від того, яка реальна роль права в житті різних суспільств. Адже залежно від того, наприклад, як виявляється особистісна цінність права, можна розмірковувати про те, до якої правової сім'ї належить та чи інша правова система, який рівень реалізації прав людини в різних правових системах. Наприклад, якщо в західних правових системах право відіграє роль головного регулятора суспільних відносин і виступає головним засобом захисту прав людини, то в «незахідних» правових системах право не є єдиним і головним регулятором відносин у суспільстві, і його роль в еволюції цих суспільств є різною. Таким чином, завдяки аксіологічному підходу можна розкрити сутнісно-змістовний аспект сприйняття права в різних правових системах, що, у свою чергу, дозволяє виявити закономірності їх формування і механізм функціонування. 3.4. Антропологічний підхід Ще одним концептуальним* підходом у методології порівняльно-правових досліджень є антропологічний. Як відомо, антропологія розуміється як наука про походження й еволюцію людини, яка отримала потужний імпульс завдяки відносно недавнім відкриттям етнографів, істориків, археологів, філологів та ін. Що стосується юридичної антропології, яку називають ще антропологією права, то вона є науковою і навчальною дисципліною, що вивчає процеси юридизації людського буття, зумовлені конкретними історичними типами цивілізацій. У результаті цього виявляються закономірності, що роз'яснюють основні моменти, пов'язані із соціальним і правовим життям людства. Юридична антропологія у своїх дослідженнях ґрунтується на аналізі усних і письмових пам'яток права, з одного боку, і практиці суспільного життя, з іншого. На думку B.C. Нерсесянца, юридична антропологія є наукою про людину як про соціальну істоту в її правових проявах, вимірюваннях, характеристиках. Вона вивчає правові форми суспільного життя людей від старовини до наших днів. У її предметну сферу входять правові системи, і в цілому — весь комплекс правових явищ (усі правові форми в широкому розумінні цього слова — правові норми, відносини, ідеї й уявлення, інститути, процедури, способи регуляції поведінки, захисту порядку, вирішення конфліктів і та ін.), які складаються в різних співтовариствах (первісних, традиційних, сучасних), у різних етносів (народів, націй), у різні епохи і в різних регіонах світу1. Дане положення має принципове значення при вивченні правових систем, правових традиції та їх різноманіття. Юридична антропологія допомагає відкинути власні національні упередження на користь сприйняття інших суспільств з їхнім способом життя. Оскільки головним суб'єктом правових відносин практично в усіх правових системах уважається людина, то її соціальне і правове буття (що є предметом юридичної антропології) має велике яничсннм для вивчення його формування і функціонування. Дана обставини дозволяє розглядати еволюцію різних правових систем. Досягнення юридичної антропології сприяють вивченню правової культури, правової свідомості і правового менталітету. Особливо це проявляється, наприклад, при вивченні сімейно-правових і спадково-правових відносин у рамках різних правових систем. Антропологічний підхід дозволяє розкрити суть відносин, що склалися в людському суспільстві, які згодом послужили підставою для формування різних правових відносин у рамках різних правових систем. Як відзначає Н. Рулан, не існує системи спорідненості, єдиної для всіх суспільств: нам відомі приблизно вісімсот таких систем. Крім того, у кожному конкретному випадку ідентичні споріднені зв'язки не означають ідентичних споріднених відносин2. Ця обставина багато в чому пояснює різні варіанти регулювання сімейно-правових відносин у рамках різних правових сімей, зумовлених цивілізаційними особливостями. 1 Нерсесянц B.C. Юридическая антропология как наука и учебная дисциплина: Предисловие // Рулан Н. Юридическая антропология / Пер. с фр.; Отв. ред. B.C. Нерсесянц. - М.: НОРМА, 2000. — С. 1. 2 Рулан Н. Юридическая антропология: Учебник / Пер. с фр.; Отв. ред. B.C. Нерсесянц. — М.: НОРМА, 2000. — С. 310. 60 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 61 Як справедливо відзначає О.Ф. Скакун, антропологічний підхід дозволяє розглядати людину як біосоціальний індивід, що служить мірою всіх речей, зокрема порівнюваних правових систем. Таким чин ом, використання антропологічного підходу в рамках методології порівняльно-правових досліджень дозволяє визначити реальне місце людини в правовому житті суспільства, що забезпечує об'єктивний розгляд закономірностей формування і функціонування різних правових систем1. 4. Методологічні принципи порівняльно-правових досліджень Методологія порівняльно-правових досліджень складається також із методологічних принципів як основоположних пізнавальних установок, в рамках яких проводяться порівняльно-правові дослідження. Вони формуються в рамках і під впливом концептуальних підходів (ідей). Іншими словами, основоположні пізнавальні установки (методологічні принципи) формуються під впливом початкових думок, аксіоматичних ідей, що визначають загальні стратегії дослідження (концептуальні підходи), тобто їх співвідношенням є співвідношення конкретного і загального. Методологічні принципи, на думку В.П. Малахова, виступають як розумові передумови, пізнавальні алгоритми теоретичного збагнення предмета. Вони служать умовами проникнення в предмет і дозволяють конструювати смислову модель предмета в результаті його теоретичного збагнення. Вибір методологічних принципів зумовлює результат дослідження2. Основними методологічними принципами порівняльно-правових досліджень є: принцип об'єктивності; принцип функціоналізму; принцип порівнянності; принцип всебічного урахування історичних, національних, економічних, соціально-політичних умов та ін. 1 Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучаснийстан і перпективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; Упоряд. О.В. Кресін, О.М. Редкін. — К., 2006. — С 7. 2 Малахов В.П. Философия права: Учеб. пособие. — М.; Екатеринбург, 2002. - С. 67. Принцип об'єктивності в рамках методологи порівняльно-правових досліджень належать до найважливіших методологічних принципів, оскільки в порівняльному правознавстві немає і не повинно бути місця релігійним або культурним упередженням щодо тієї чи іншої правової системи або проти певного народу. «Головна мета порівняльного аналізу правових систем, — справедливо відзначає К. Осакве, — не хвалити одну систему і ганьбити іншу, не обілити одну правову культуру і очорнити іншу, а зрозуміти історичні передумови формування кожної з них»1. Наприклад, у рамках даного принципу виходить на перший план дотримання» оптимальної різноманітності правових систем і підсистем (правових явищ, норм і інститутів) при їх класифікації, відповідно до якого необхідно уникати хаотичного захаращування системи непотрібною різноманітністю і визначення реальної цінності правових перетворень у правовій системі за загальним результатом правотворчою і правозастосовною практикою. Наступним методологічним принципом порівняльно-правових досліджень v принцип всебічного врахування історичних, національних, економічних, соціально-політичних умов, в яких, на думку М.М. Марченко, «виникають і розвиваються порівнювані правові норми, інститути, галузі і системи права. Даний принцип передбачає встановлення не тільки спільних рис і ознак порівнюваних правових систем, але і їх особливостей, а також специфічних ознак, властивих окремим системам; виділення головних і другорядних ознак і рис порівнюваних систем; порівняльне дослідження правової матерії не тільки в статиці, але й у динаміці і ін.»2. Теоретична концепція функціоналізму виступає основоположним методологічним принципом порівняльного правознавства, який передбачає, що правова система володіє системоутворювальними атрибутами і загальносистемними закономірностями, що розглядають правову систему не просто як умову життя людей у державно організованому суспільстві, або як комплекс зв'язків між індивідуумами, а швидше, як достатньо самостійну цілісну 1 |
Схожі:
|
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого |
|
Закони,закономірності Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
|
М. П. Кочерган Загальне мовознавство ... |
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
|
Порівняльне правознавство Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному... |
КОНДОР 2006 Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua