|
|
Скачати 6.62 Mb.
|
|
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 25 Формування власного понятійно-категоріального апарату є однією з найважливіших проблем сучасного порівняльного правознавства. Одна з центральних проблем полягає в тому, що порівняльному правознавству, як і іншим правовим наукам, доводиться користуватися поняттями, запозиченими з інших дисциплін. Якість кожного поняття перевіряється емпіричним шляхом. У результаті залишаються лише ті поняття, які довели свою здатність забезпечити більш-менш достовірний прогноз подальших процесів розвитку. Систему понять і термінів, що складають понятійний апарат порівняльного правознавства, умовно можна розділити на декілька груп. Перша група складається з понять, вироблених у рамках самого порівняльного правознавства. Розглянемо деякі з них. Компаративістика, яка ототожнюється з поняттям порівняльного правознавства, визначається як галузь юридичної науки, що вивчає правову панораму світу, що складається з правових систем різних держав, шляхом порівняльного аналізу різних державно-правових явищ. Геоправовий простір — система стійких правових реалій і уявлень, що формуються на певній території в результаті співіснування, взаємодії і зіткнення різних правових культур, традицій і норм, ціннісних настанов. У зв'язку з цим, порівняльне правознавство активно розробляє поняття «правова акультурація» і «правова рецепція». Правова акультурація — це засвоєння і використання правових цінностей, норм, інститутів, процедур, рішень, форм і видів юридичної діяльності, запозичених в інших правових культур, правових систем, правових сімей. Правова рецепція розглядається як різновид правової акультурації (глобальна правова акультурація), виражена в запозиченні компонентів чужої правової спадщини, при якій відбувається принципова зміна своєї правової культури. Під поняттям «правова панорама світу» маються на увазі всі національні правові системи, що існують на земній кулі. Для позначення даної сукупності в компаративістській літературі використовуються різні терміни: «правова картина світу» (Ю.О. Тихомиров); «правова карта світу» (В.О. Туманов); «юридична географія світу» (В. Кнапп); «співтовариство правових систем» (Ж. Сталєв) і так далі. Деякі компаративісти представляють правову панораму світу як наднаціональне світове право. Другу групу формують ті поняття, терміни і категорії, які розробляються в рамках загальної теорії держави і права та інших теоретичних наук. Розглянемо деякі з них. Під поняттям «правові традиції» мається на увазі ідея безперервного зв'язку між минулим і майбутнім у правовій сфері, історичної безперервності і розвитку, тобто не просте повторення минулого, не формальна прихильність йому, а використання минулого досвіду для вирішення проблем сьогодення. Правові традиції — це сукупність глибоко укорінених у свідомості людей і історично зумовлених відносин до ролі права в суспільстві, природи права і політичної ідеології, а також до організації і функціонування правової системи. Порівняльне правознавство широко використовує інші загальнотеоретичні поняття, зокрема щодо характеристики системи джерел права, які не однакові для різних правових сімей. Розглянемо деякі з них. Кодекс — зведений законодавчий акт, в якому об'єднуються і систематизуються правові норми, що регулюють схожі між собою однорідні суспільні відносини. За загальним правилом кодекс належить до певної галузі права (наприклад цивільний, кримінальний, сімейний, трудовий та ін.). Кодифікація — це діяльність правотворчих органів держави зі створення нового, систематизованого нормативно-правового акта, що здійснюється шляхом глибокої і всесторонньої переробки чинного законодавства. У процесі кодифікації відкидається застарілий нормативно-правовий матеріал, формується структура кодифікаційного акта зі своїм специфічним змістом. Кодифікація завжди має офіційний характер. Судовий прецедент — це винесене судом у конкретній справі рішення, обґрунтування якого стає правилом, обов'язковим для всіх судів тієї ж або нижчої інстанції при розгляді аналогічних справ. У деяких державах (в Англії, США, Канаді, Австралії та ін.) судовий прецедент визнається основним джерелом права і лежить в основі всієї правової системи. До цієї ж групи понятійного апарату порівняльного правознавства можна віднести ті поняття і терміни, які розробляються в рамках філософії права. Розглянемо деякі з них. 26 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 27 Правова аксіологія — це учення про цінність права і правові цінності, їх ієрархії і види. Власна цінність права знаходить своє вираження в тому, що право цінне саме по собі як антипод свавілля і синонім свободи, як альтернатива несправедливості. Соціальна цінність права — це елемент соціальної системи, що наділяється в індивідуальній або суспільній свідомості особливим значенням і служить регулятором поведінки людей. Соціальні цінності, що слугують мірою оцінок тих чи інших предметів (явищ), набувають якості соціальних норм. До третьої групи понятійного апарату порівняльного правознавства входять поняття, запозичені порівняльним правознавством у галузевих юридичних наук. Кількість цих понять величезна. Розглянемо деякі з них. Довірча власність (траст) — в англо-американському праві особлива форма власності, суть якої полягає в тому, що одна особа (довірчий власник) управляє майном, переданим йому іншою особою (засновником трасту). При цьому відбувається немов «розщеплювання» правомочностей, які полягають у праві власності. Договір довірчого управління майном — це договір, за яким одна сторона (засновник управління) передає іншій стороні (довірчому керівникові) на певний строк майно в довірче управління, при цьому інша сторона зобов'язується управляти цим майном на користь засновника управління або вказаної ним особи (вигоднабувачем). Адміністративна юстиція — система спеціальних судових і квазісудових органів, що здійснюють контроль за дотриманням законності у сфері державного управління, а також (у вужчому розумінні) — особливий процесуальний порядок розгляду адміністративних справ і вирішення адміністративно-правових спорів між громадянином або юридичною особою, з одного боку, і органом державного управління — з іншого. В останньому значенні адміністративна юстиція представляє різновид судової діяльності, оскільки здійснюється з дотриманням основних елементів судового розгляду. У ряді держав система органів адміністративної юстиції склалася ще в другій половині XIX ст. У теперішній час її органами є або спеціальні адміністративні суди (Франція, ФРН, Швейцарія та ін.), або суди загальної юрисдикції в поєднанні з відомчими адміністративними судами (США, Англія та ін.). Понятійний апарат порівняльного правознавства збагачується і за рахунок тих понять, термінів і категорій, які розробляються в рамках міжнародного права. Вони складають четверту групу понятійного апарату порівняльного правознавства. Розглянемо деякі з них. Гармонізація законодавства представляє собою діяльність з узгодження національних законодавств різних держав із нормами міжнародного права, що є досить складною і трудомісткою. При здійсненні процесу гармонізації використовуються такі прийоми, як рецепція позитивна і негативна. Це означає або включення в національне законодавство норм міжнародного права без змін, або виключення норм, що не відповідають міжнародним актам. Відмова від специфіки національних традицій права, що відображають різноманітність і унікальність організації життя в різних державах, не є метою гармонізації законодавства. Уніфікація правових норм означає або однакове регулювання суспільних відносин замість не співпадаючих національних законодавств, або створення основи для їх однакового регулювання. Уніфікація права може проводитися шляхом укладення міжнародних договорів, шляхом застосування примірних договорів міжнародних організацій і використання міжнародних звичаїв. Таким чином, усі поняття, терміни і категорії, що входять у вищеназвані групи, розроблені як у рамках порівняльного правознавства, так і запозичені в інших юридичних наук, формують загальну систему, що називається понятійним апаратом порівняльного правознавства. 7. Поняття і компоненти правової системи Правова система входить у понятійний апарат порівняльного правознавства. Але оскільки вона є центральною категорією порівняльного правознавства, доцільно розглядати дане поняття окремо. У науковій літературі, присвяченій порівняльному правознавству, утвердились поняття — аналітичні одиниці, специфічний 28 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 29 зміст яких виражається у двох поняттях: «правові системи різних національних держав» (вузьке розуміння правової системи) і «система (и) права певного типу» («правова сім'я» — широке розуміння правової системи). У вузькому розумінні правова система — це право певної держави, тобто вона ототожнюється з поняттям «національна правова система» і має свою внутрішню структуру, що складається з різних елементів. За вдалим висловом французького правознавця Ж. Карбоньє, правова система — це вміст, зосередження різноманітних юридичних явищ. Цінність поняття правової системи полягає в тому, що воно дає чималі додаткові можливості для комплексного аналізу правової сфери життя суспільства. Концепція правової системи дає можливість: а) розкрити єдність різних сторін правової дійсності; б) тісніше пов'язати теорію права і юридичну практику1. У компаративістській літературі при визначенні поняття правової системи акцентується увага на елементному складі (компонентах) даного явища, щодо якого немає єдиної думки. На думку С.С. Алексеева, правова система — це все позитивне право, розглянуте в єдності з правовою ідеологією і юридичною практикою. Правова культура є свого роду юридичним багатством, вираженим у регулятивних якостях права, нагромаджених правових цінностях, що включає такі елементи, як стан правосвідомості в суспільстві, стан законності, стан законодавства, досконалість його змісту і форми, стан практичної роботи в галузі права. Компонентами правової системи називають: систему права; систему законодавства; правові інститути і правові установи (правотворчі і правозастосовні); правові поняття, принципи, символіку; правову політику, ідеологію, культуру; юридичну практику2. Ю.О. Тихомиров до структури правової системи включає чотири групи елементів: 1) праворозуміння, правові погляди, правосвідомість, правову культуру, правові теорії і концепції, а також правовий нігілізм; 2) правотворчість як пізнавальний і процесуально оформлений спосіб підготовки й ухвалення законів та інших правових актів; 3) правовий масив, що включає структурно оформлену сукупність офіційно прийнятих і взаємопов'язаних актів; 4) правозастосування, яке є способом реалізації правових актів і забезпечення законності'. Таким чином, до структури правової системи, разом із системою права як сукупністю норм, включається і ряд інших компонентів правового життя суспільства. їх аналіз дозволяє побачити такі сторони і аспекти правового розвитку, які не можуть бути розкриті шляхом аналізу однієї лише системи норм права. Тут необхідне зведення різноманітних компонентів правової дійсності до трьох категорій: праворозуміння, правотворчість і правозастосування. Отже, правова система у вузькому розумінні — це структурно узгоджена історично усталена сукупність правових норм, оформлених у специфічних правових джерелах, система законодавства, правові традиції і концепції та пов'язані з ними типи праворозуміння, а також правова ідеологія, правова свідомість, правова культура і правова практика, що розрізняються ступенем представленості, співвідношенням і домінуванням правових елементів у тому чи іншому цілісному формуванні. Так, наприклад, базовий елемент правової системи — норма права — в континентальній і загальній системах права відрізняється тим, що норма права в загальному праві має значно менш абстрактний, узагальнений характер і, як наслідок, відсутня відмінність між імперативними і додатковими нормами, що знижує можливість кодифікації та ієрархізації правових норм. Друге значення правової системи, тобто її широке розуміння, пов'язане з порівняльним правознавством. Термінологія для ЇЇ позначення різноманітна. Наприклад, Р. Давид використовує термін «сім'я правових систем», К.-Г. Еберт і М. Рейн-стайн — «правові кола», І. Сабо — «форма правових систем», С.С. Алексеев — «структурна спільність». Проте найбільш поширений термін — «правова сім'я». На думку Р. Давида, у будь-якому випадку поняттю «правова сім'я» не відповідає якась біологічна реальність, воно використовується лише в дидактичних 1 Карбоньє Ж. Юридическая социология. — М.: Прогресе, 1986. — С 177,276. 2 Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: опыт комплексного исследования. — М.: Статут. — 1999. — С. 47. 1 Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное, сравнительное // Государство и право. — 1999. — № 8. — С. 6. зо X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 31 цілях, щоб виявити схожість і відмінність систем чинного права1. Таким чином, поняття «правова сім'я», запропоноване учасниками І Міжнародного конгресу порівняльного права в 1900 p., є синтетичним поняттям порівняльного правознавства. До цього гранично узагальненим елементом компаративістських досліджень вважалася правова система. К. Осакве фактично ототожнює поняття правової системи і правової сім'ї. Правова сім'я (система), на думку вченого, включає N+1 кількість національних правових систем, які, по суті, є різними модифікаціями правової системи одного типу2. Правова сім'я (система) певного типу, як і суспільне життя, постійно змінюється і розвивається. Із виникненням нових, прогресивніших відносин, що вимагають правового регулювання, вона поповнюється новими нормами, інститутами, галузями, стає досконалішою й ефективнішою. Правові системи певного типу за схожістю і єдністю їх елементів об'єднуються в групи — правові сім'ї. Іншими словами, правова сім'я — це сукупність національних правових систем, об'єднаних на основі певних критеріїв, зокрема: спільності джерел, структури права і історичного шляху формування. Сучасна правова панорама світу формувалася впродовж тривалого періоду як наслідок становлення й еволюції національних правових систем. Незважаючи на різноманіття правових систем, у рамках цивілізаційного співіснування вони разом взаємодіють одна з одною, унаслідок чого їх потенціал спрямовується на вирішення проблем, що хвилюють усе людство. 8. Місце порівняльного правознавства в системі гуманітарних наук Важливим питанням у побудові різних систем класифікації наукового знання є визначення його місця в загальному ряді наук 1 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. — М.: Междунар. отн„ 1998. — С. 20. 2 Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах. Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 2002. — С. 12. і його внутрішня організація в логіко-ієрархічному підпорядкуванні понять. Дослідивши основні питання, що стосуються природи, статусу, об'єкта і предмета, структури, а також функцій порівняльного правознавства, необхідно перейти до визначення його місця в системі гуманітарних наук. Порівняльне правознавство за своєю природою є гуманітарною наукою, отже, воно активно взаємодіє з іншими гуманітарними науками. Крім того, порівняльно-правові дослідження мають вихід на великий спектр проблем, що мають величезне суспільне і гуманітарне значення. Таким чином, порівняльне правознавство взаємодіє з галузями знань гуманітарного профілю, які в цілому забезпечують теоретичні основи функціонування громадського суспільства. Співвідношення порівняльного правознавства з галузями знань гуманітарного профілю можна охарактеризувати як співвідношення конкретного і загального. Усі вищеперелічені галузі знань гуманітарного характеру стосовно порівняльного правознавства виступають як науки загальні, оскільки вони вивчають загальні питання, і предмети цих наук значно ширші, ніж предмет порівняльного правознавства. Воно щодо цих наук є наукою конкретною, оскільки його предмет, як правило, не виходить за межі державно-правових явищ. Усі вищезгадані науки в тому чи іншому ступені, залежно від свого предмета, вивчають питання, пов'язані з формуванням і функціонуванням правових систем. Проте вони не замикаються тільки на цих питаннях і охоплюють ширший спектр проблем, що виходять за їх рамки. Порівняльне правознавство взаємодіє практично з усіма гуманітарними науками, проте рівень цієї взаємодії не однаковий. Необхідно звернути увагу на зв'язок порівняльного правознавства тільки з тими гуманітарними науками, які достатньо успішно, плідно і постійно взаємодіють, зокрема, з філософією, політологією, соціологією і культурологією. Перш за все, розглянемо взаємодію порівняльного правознавства з філософією, що вивчає загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Вона природним чином торкається питання формування і розвитку правової системи. 32 |
|
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого |
|
Закони,закономірності Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
|
М. П. Кочерган Загальне мовознавство ... |
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
|
Порівняльне правознавство Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному... |
КОНДОР 2006 Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів |