БЕХРУЗ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО ПІДРУЧНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
|
|
Скачати 6.62 Mb.
|
 Сабо И. Теоретические проблемы сравнительного правоведения // Сравнительное правоведение: Сб. статей / Отв. ред. В.А. Туманов. — М.: Прогресс, 1978. — С. 60,65. 2 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В. А. Туманова. — М.: Юристъ, 2000. — С. 25. 10 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 11 правових систем, шляхом зіставлення різних аспектів із метою виявлення властивостей, що сприяє розширенню кола правових явищ, що вивчаються. Як самостійна юридична наука, порівняльне правознавство викликане до життя необхідністю вирішення глобальних проблем, що стоять перед людством. Цьому сприяє вивчення права в його загальному і особливому проявах, порівняння правових систем, аналіз шляхів зближення національних законодавств, що набувають дедалі більшого значення. Іншими словами, порівняльне правознавство, як сфера наукового знання, що розширюється, має практичну спрямованість, пов'язану з оптимізацією державної взаємодії в правовій сфері та з розробленням конкретних рекомендацій з удосконалення чинного законодавства. Порівняльне правознавство є системою знань нового рівня, що передбачає розгляд багатьох аспектів співіснування різних правових реалій, виходячи за рамки національних правових систем. Порівняльне правознавство відображає також новий «шар» структури правової культури, покликаний сприяти гармонійному співіснуванню різних правових систем, визнанню рівного статусу диференційованих і недиференційованих правових систем, подоланню упередженого ставлення до різних правових проявів і коректному дослідженню різних правових реалій у рамках правової панорами світу. Порівняльне правознавство досліджує основні правові системи, визначає їх місце і значення в правовій панорамі світу, виявляє особливості функціонування міжнародного, наднаціонального і національного права з метою виявлення їх спільних і відмітних рис, прогнозує їх подальший розвиток, а також вивчає шляхи вирішення загальнолюдських проблем у рамках різних правових систем. Таким чином, порівняльне правознавство як наука переживає період трансформації і самоідентифікації, викликаний, як уже наголошувалося, з одного боку, необхідністю визначення його місця в системі юридичних наук, а з іншого — глобальними змінами у світі. формами споглядання і мислення. Звідси випливає, що не поняття запозичені з досвіду, а можливість досвіду зумовлена категоріями розуму. Останні застосовуються до предметів, тобто мають право на об'єктивне значення, тому що вони, по суті, самі створюють досвід і предмети пізнання1. Як відомо, поняття «об'єкт» і «предмет» науки не є тотожними. Поняття об'єкта науки є ширшим, ніж поняття її предмета. Об'єкт може бути і, як правило, є спільним для ряду наук, тоді як предмет однієї науки не може збігатися з предметом іншої науки. Універсальним об'єктом правової науки виступає правова реальність. Цікаво, що якщо для філософів правова реальність є деяким єдиним цілим і відображає цілісність самого права (хоча в правовій реальності філософи виділяють його структуру в динамічному і статичному аспектах2), то для юристів правова реальність, як загальний об'єкт правової науки, є не монолітною, однорідною, а достатньо різноманітною. Наприклад, правова реальність, що відображає рівень правової свідомості, різняться від правової реальності, що відбивається у сфері правозастосування, не говорячи вже про правову реальність у сфері правової поведінки. На думку О.Ф. Скакун, правова реальність — багаторівнева система правових засобів і явищ, що функціонує в усіх її структурних зв'язках із соціальною сферою держави, яка є антропологічною основою і простором права. Правова реальність — це всі прояви правового життя суспільства (колективних і індивідуальних суб'єктів права): юридична діяльність і її результати (правотворчі, правозастосовні та інші акти), правопорушення і юридична відповідальність, правове мислення, правове вчення, деформації правової свідомості (правовий нігілізм, правова демагогія) та інші, тобто всі правові елементи — ті, що впорядковані, й ті, що перебувають на стадії упорядкування (хаотичні)3.  2. Об'єкт порівняльного правознавстваЯк відзначав І. Кант, насправді наука має справу тільки з об'єктом (природою, явищами), можливість якого визначається ' Див.: Кант И. Сочинения. — В 6 т. — Т. 3: Критика чистого разума / Пер. Б.А. Фохта; Под общ. ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гулыги. — М.: Мысль, 1964. 2 Див.: Максимов СИ. Правовая реальность: опыт философского осмысления. - X., 2002. 3 Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник. - X.: Эспада, 2005. - С. 333. 12 X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 13 Що ж входить в коло об'єктів порівняльного правознавства? Досліджуючи питання про об'єкт порівняльного правознавства, М.М. Марченко відзначає, що його об'єктом завжди виступає правова реальність, яка об'єктивно існує в різних країнах. Об'єкт порівняльного правознавства ніким не вигадується і не виводиться ні з чого. Він існує в житті, у реальній дійсності1. На думку Ю.О. Тихомирова, об'єкти порівняльного правознавства — не умоглядні висновки кабінетних учених, а реальні загальноправові процеси, що вимагають аналізу й оцінки, вживання адекватних державно-правових заходів, і здійснення необхідних дій2. Порівняльне правознавство як наука зосереджується на розгляді тих аспектів правової реальності, які виступають як сукупність компонентів, що зумовили єдність та відмінність правових проявів у рамках правових систем. Таким чином, об'єктом порівняльного правознавства є правова реальність, що включає всі без винятку правові явища, пов'язані з правовою системою суспільства, зокрема правові норми, правову культуру, правову ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію і т. ін. На сучасному етапі розвитку порівняльного правознавства до сфери його інтересів залучаються дедалі нові об'єкти. 3. Предмет порівняльного правознавства Загальновизнаним є положення, згідно з яким статус науки визначається за допомогою відособленого і індивідуального предмета, тобто тією сферою, на яку спрямовано розумову діяльність дослідника, унаслідок чого формується система знань, а також розробляються відповідні їй методи. Залежно від тієї чи іншої сфери дослідження складається та чи інша система знань. 1  Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.:Городец-издат, 2002. — С. 35. 2 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: НОРМА, 1996. -С. 41. Класичним визначенням предмета науки є відповідь на питання, що вивчає та чи інша наука, тобто коло тих проблем, на висвітлення яких вона спрямована. Таким чином, предмет будь-якої науки — це певна галузь пізнання об'єктивної реальності, що піддається науковому осмисленню. Предмет науки відіграє визначальну роль у структурі будь-якої науки, що зв'язує її різні частини в щось цілісне, завершене. Порівняльне правознавство як самостійна галузь науки і навчальна дисципліна має свій предмет дослідження, що забезпечує його наукову і навчальну автономію. Хоча необхідно визнати, що полеміка з приводу предмета порівняльного правознавства ведеться з моменту його виникнення. По сьогодні не вироблено загальний підхід до його визначення, оскільки серед компаративістів відсутня єдність поглядів не тільки на його предмет, але й на співвідношення його предмета з його об'єктом і методами. Як відзначає М.М. Марченко, предметом дослідження порівняльного правознавства виступають загальні принципи і закономірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем1. Проте такий погляд на предмет порівняльного правознавства тяжіє до предмета загальної теорії держави і права. Далі М.М. Марченко підходить до найважливішого питання в проблематиці формування предмета порівняльного правознавства: до визначення спільного в розвитку і функціонуванні правових систем. При цьому не можна уникнути проблем, що стосуються особливого в їх розвитку і функціонуванні, а також загального. На думку О.Ф. Скакун, предмет порівняльного правознавства (теорії правових систем) — загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні на макро- і мікрорівнях2. 1  Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. — М.: Городец-издат, 2002. — С. 35. 2 Скакун О. Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. - К., 2006. — С 10. 14 15 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО B.C. Нерсесянц визначає предмет порівняльного правознавства як понятійно-правові властивості і значення порівнюваних державно-правових явищ, їх схожість і відмінність як форми вираження принципу формальної рівності1. На думку А.Х. Саїдова, порівняльне правознавство є науковим напрямом, що вивчає основні правові системи сучасності. Він окреслює коло питань, що складають предмет порівняльного правознавства, куди входять: методологічні проблеми порівняння в праві (теорія порівняльно-правового методу); порівняльне вивчення основних правових систем сучасності; традиційне «порівняльне законодавство», так зване функціональне порівняння; історико-порівняльне вивчення права2. Порівняльне правознавство досліджує, головним чином, комплекс правових явищ як органічне ціле, геоправовий простір, що свідчить про домінування тенденції порівняння комплексів правових явищ, тобто не фрагментарне, а системне порівняння — макропорівняння, в яке неминуче включаються політологічні, культурологічні, психологічні аспекти функціонування права і правової системи в об'єктивно існуючому загальносоціальному і національному контексті, хоча достатньо часто проводиться порівняння і на мікрорівні. Більшість дослідників указує на важливість взаємин між правом, з одного боку, і історією, філософією і культурою, з іншого. Саме так можна перекласти сучасною науковою мовою вимогу глибокого розуміння й урахування особливостей правового середовища. Таким чином, найбільш важливою частиною змісту предмета порівняльного правознавства є знання, що мають функціональну природу, виходять за рамки національних правових систем та мають універсальну теоретичну і практичну цінність. Предмет порівняльного правознавства включає різні онтологічні рівні проведення порівняно-правових досліджень. Це — мікро-рівень, що асоціюється з вивченням і вирішенням конкретних питань, які стосуються окремих елементів правової системи, і макрорівень, що передбачає вирішення тієї чи іншої проблеми на рівні правової системи в цілому. При цьому предметом аналізу 1 Нерсесянц B.C. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции // Государство и право. — 2001. — № 6. — С. 14. 2 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А. Туманова. — М.: Юристъ, 2000. — С. 25, 29. X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО і зіставлення є: норми, закони й інші правові акти, правові інститути, підгалузі законодавства, галузі законодавства, правові масиви, системи законодавства, предмет і методи правового регулювання, правові концепції, юридичні поняття і терміни, прийоми юридичної техніки і т. п. Тут важливо відзначити, що зіставлення нормативних масивів різних правових систем давно є предметом аналізу компаративістів. Важливим початковим пунктом тут є філософсько-релігійна основа цих «сімей», яка має багатовікову історію1. Таким чином, питання про предмет порівняльного правознавства є найбільш складним і проблематичним, тому багато авторів уникають його всебічного і глибокого висвітлення. Більше того, для збереження порівняльного правознавства як відокремленого наукового напряму і дисципліни деякі автори вважають за краще не розглядати дану проблематику взагалі. Так Р. Давид уважав, що сьогодні, коли порівняльне право міцно стоїть на ногах, дискусії про природу даного предмета і його місце в університетському викладанні втратили актуальність2. К- Осакве також уважає, що не варто приділяти цьому питанню так багато уваги, і що після 150 років існування даної дисципліни прийшов час закінчити дебати про її предмет або природу3. Проте завершення дебатів про предмет порівняльного правознавства передбачає знаходження тієї загальноприйнятої платформи, на основі якої можна окреслити основні контури його предмета, що задовольняють якщо не всіх, то хочаб більшість дослідників даного напряму, і не на короткий період, а на тривалу перспективу. Сьогодні у порівняльному правознавстві сформовано цивілізаційний підхід4, що об'єднує пізнавальні можливості різних галузей знання на основі методології комплексного аналізу. 1 Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное, сравнительное // Государство и право. — 1999. — № 8. — С. 8. 2 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 9. 3 Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах. Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 2002. — С. 20. 4 Див.: Бехруз X. Основы цивилизационного похода в сравнительном правоведении. — О.: Фенікс, 2007. X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 17 До визначення предмета порівняльного правознавства необхідно підходити виходячи з нової методології правової науки, обумовленої вимогами, що висуваються до сучасної юриспруденції. Зміни уявлень про право і державу, на думку Ю.М. Оборотова, сьогодні багато в чому визначаються виходом до нових світоглядних підстав, до іншої психології сприйняття життя, до іншої позиції людини в сучасному світі1. Це повною мірою можна віднести і до предмета порівняльного правознавства. З позицій цивілізаційної концепції предметом порівняльного правознавства виступає саме вивчення множинності правових реальностей, що відображають різноманіття правових явищ. Виходячи із цього, критерієм визначення предмета порівняльного правознавства виступає саме різноманіття і багатоаспектність правової реальності. Адже вражаюче різноманіття існуючих правових систем і правових культур ґрунтується на різних правових цінностях, що існували раніше, та культур і цивілізацій, що існують тепер. Вивчення основних правових систем на основі систематичного застосування методологічного інструментарію порівняльно-правових досліджень також є предметом порівняльного правознавства як науки. Наявна трансформація методу науки в її предмет. Широке застосування при вивченні основних правових систем багатого потенціалу порівняно-правового методу дозволяє вийти на новий рівень нагромадження і систематизації його результатів, що є предметом порівняльного правознавства. І, нарешті, предмет порівняльного правознавства може бути визначений з погляду професійної діяльності юристів, яка випливає з того, що будь-яка юридична наука обслуговує певну сферу юридичної діяльності. Із цієї точки зору, з урахуванням інтеграційних процесів, що відбуваються, припускають гармонізацію законодавства не тільки в рамках одного типу правових систем (на мікрорівні), але й у рамках різних правових систем (на макрорівні). І в цьому плані, з урахуванням перерахованих питань, не кожна юридична наука може змагатися з порівняльним правознавством, виходячи з кола проблем, що вирішуються в межах його предмета. ' Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере. Вопросы теории (от познания к постижению права). — О.: Юрид. л-ра, 2002. — С. 11. Таким чином, предметом порівняльного правознавства є порівняльне вивчення походження, становлення, еволюції і прогнозування перспектив розвитку основних правових систем на основі виявлення спільного, відмінного і особливого, що відображають їх суть і зміст. |
Схожі:
|
М. Тодики доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
ІСТОРІЯ, ЗАВДАННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Т 19 Метрологія, стандартизація і... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Підручник... Підручник підготовлений викладачами кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого |
|
Закони,закономірності Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
|
М. П. Кочерган Загальне мовознавство ... |
Вища освіта в Україні» НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 3атверджено Міністерством... Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н. П. В. Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. 416 с |
|
Порівняльне правознавство Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному... |
КОНДОР 2006 Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua