|
|
Скачати 1.14 Mb.
|
|
Проблеми:
Решение конституционного суда 18.04.99 №3-рп\99 - толкование интересы государства
18. Участь фізичних осіб в господарському судочинстві: підстави, порядок, проблемні питання. Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів. Тут в принципі все зрозуміло! Ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у випадках встановлених законодавством державні та інші органи, а також фізичні особи, що не є суб’єктами підприємцями, можуть звертатися до суду. Але справа в тім, що ситуація з фізичними особами не підприємцями НЕ ВИЗНАЧЕНА ЗАКОНОДАВЧО. А тому ця норма ст.1 є декларативною. На підтвердження цього: ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з позовними заявами звертаються: підприємства, установи, організації (фактично суб’єкти господарювання визначені в ст. 55 Господарського кодексу України), державні органи, прокурор, але тут немає жодного слова про фізичних осіб-громадян. Однак ч. 4 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою боржника, кредитора, теоретично ініціатором тут може виступити і звичайна фізична особа. Ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначає підвідомчість справ господарському суду: 2) справи про банкрутство; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Тобто, учасник (акціонер) товариства може звернутися до господарського суду з позовною заявою, посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. 19. Участь особи, яка надає правову допомогу: підстави, порядок, проблемні питання. Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. 1.8. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 28 ГПК ( 1798-12 ) громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги. Статус громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України, а його особа - паспортом або іншим відповідним документом. При цьому довіреність, видана громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, також має бути нотаріально посвідченою. 20. Процесуальне правонаступництво в господарському судочинстві: підстави, порядок, проблеми правозастосування. Стаття 25. Процесуальне правонаступництво У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
п.1. постанови 18 п.1.4. 1.4. За приписом статті 25 ГПК ( 1798-12 ) у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства") ( 514-17 ). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ). У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК ( 1798-12 ); крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи. Зазначеною статтею ГПК ( 1798-12 ) передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК ( 1798-12 ) допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин. Про здійснену заміну учасника судового процесу обов'язково зазначається в описовій частині рішення суду, прийнятого по суті справи, навіть якщо раніше про це вже йшлося у відповідній ухвалі. Процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої особливості. Стосовно фізичних осіб - підприємців та учасників корпоративних відносин, що є сторонами у справах або третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке правонаступництво можливе за одночасної наявності двох умов: по-перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб - підприємців чи учасників корпоративних відносин), і, по-друге, існування даного статусу на момент вирішення господарським судом питання про процесуальне правонаступництво: сама лише можливість виникнення процесуального правонаступництва в майбутньому (наприклад, через передбачуване успадкування майна та виникнення у іншої особи в зв'язку з цим корпоративних прав) не може братися господарським судом до уваги. У разі відсутності відповідних умов при вибутті фізичної особи зі спірних правовідносин провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) (а не пункту 1 частини першої цієї статті). Що ж до громадян - третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, то для їх процесуального правонаступництва додержання згаданих умов не є обов'язковим. 21. Розгляд справ у господарському суді першої інстанції: строк, порядок, проблеми. Проблеми: Проблеми розгляду справ у суді першої інстанції 1. Проблема не можливості дотримання судом строків розгляду справи передбачених ст. 69, у випадку участі у справі іноземного підприємства Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах(Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.) См. Інфолист ВГСУ 13.08.08р. №01-8\482 22. Чи зв’язаний господарський суд передбаченими статтею 69 ГПК строками вирішення спору в розгляді справи за участю іноземного підприємства (організації)? У вирішенні відповідного питання слід враховувати викладене в пункті 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", де зазначено, зокрема, таке. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2052-ІІІ з 26.11.2000 для України набрала чинності Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі – Конвенція), яка згідно із статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства. За Конвенцією , зокрема, судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту. У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може постановити рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців. 2. ГПК не закріплює правила визначення початку розгляду справи по суті Визначено у п.3.12 постанови пленуму ВГСУ №18 от 26.12.11 Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК ( 1798-12 ). 3. ХПК не встановлює правил належного повідомлення учасників судового процесу п.3.9.1. постанови №18 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ). У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) ( 1798-12 ), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Інфолист ВГСУ від 13.08.08 №01-8\482 Повідомлення останніх про час і місце розгляду заяви здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали з додержанням вимог статті 86 ГПК, а в разі необхідності – також шляхом надіслання телефонограми, телетайпограми, використання засобів електронного зв’язку тощо. 16. Яким чином має вирішуватись питання про повідомлення фізичної особи – учасника судового процесу, місце проживання якої невідоме, про час і місце розгляду справи господарським судом? У вирішенні відповідного питання слід враховувати викладене в пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", де зазначено, зокрема, таке. Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи – учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи – учасника судового процесу. Якщо фізична особа – учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу. Якщо ж господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи вважає за потрібне з’ясувати фактичне місце проживання фізичної особи – учасника судового процесу, то він не позбавлений права після порушення провадження у справі здійснити це, зокрема, шляхом витребування відповідних доказів у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 38 ГПК, у тому числі з органів внутрішніх справ, органів державної податкової служби, адресних бюро та ін. Запит щодо подання таких доказів за необхідності може бути виданий господарським судом заінтересованій стороні (її представникові). 4.НПК не визначений порядок отримання сторонами рішення суду у випадку оголошення лише вступної або резолютивної частини рішення. Прийняте господарським судом рішення оголошується в тому судовому засіданні, яким закінчується розгляд справи. За змістом статті 85 ГПК ( 1798-12 ): - після закінчення розгляду справи в судовому засіданні може бути проголошено як повний текст рішення, так і лише вступну та резолютивну частини останнього, причому оголошення лише вступної та резолютивної частин рішення є правом суду, яке не передбачає надання згоди учасниками судового процесу; - рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується усім складом суду і додається до справи; - якщо в судовому засіданні проголошуються тільки вступна та резолютивна частини рішення, господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Таке повідомлення здійснюється в усній формі і лише у разі присутності в судовому засіданні хоча б одного з учасників судового процесу. Вступна та резолютивна частини повного рішення мають дослівно відповідати вступній та резолютивній частинам, оголошеним після закінчення розгляду справи. |
| План Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення Порядок... У 1997 p судами різних рівнів 84,3% таких позовів було задоволене; у 1998 p. із 247 519 позовів позитивно для найманих працівників... |
Критерії рівня сформованості економічного мислення Проблеми визначення критеріїв розвитку економічного мислення досить складні, і поки що відсутні певні групи показників |
| Вирішення господарських спорів у першій інстанції Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі спори, підвідомчі господарським судам |
Аналіз регуляторного впливу проекту рішення міської ради Про затвердження... Визначення та аналіз проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин |
| ТЕМА: Облік господарських процесів Мета заняття: навчити обліку процесу постачання та визначення фактичної собівартості поставленої продукції, розрахунку розподілу... |
План Основи права мирного врегулювання спорів Засоби мирного врегулювання спорів МП); засоби мирного врегулювання спорів (викладені в ст. 33 Статуту ООН); і поза правові засоби примусового характеру, передбачені... |
| Практика розгляду судами корпоративних спорів * Необхідною умовою для їх діяльності є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників... |
1. Науково-правничі школи в Україні Законодавство не дає визначення поняття правнича школа, однак на локальному рівні є визначення поняття наукової школи вКНУ ім. Ш.... |
| ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення... |
ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення... |