Практика розгляду судами корпоративних спорів *
Господарські товариства — універсальна і найбільш оптимальна в стабільному майновому обороті організаційно-правова форма суб’єктів господарювання. Необхідною умовою для їх діяльності є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників корпоративних відносин, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарських товариств.
Ця сфера правового регулювання є пріоритетною як у законодавствах зарубіжних країн, так і на міждержавному рівні. Зокрема, на думку Європейської Комісії, право товариств “можна вважати фундаментом усієї ринкової економіки” 1. У зв’язку з цим законодавство України про компанії також віднесено до пріоритетної сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджену відповідним Законом від 18 березня 2004 р. № 1629- IV.
Проте, аналізуючи стан нормативного забезпечення корпоративних відносин в Україні, доводиться констатувати, що вітчизняне законодавство занадто фрагментарно регулює питання створення та діяльності цих суб’єктів на відміну від законодавства провідних країн світу.
Законодавча неврегульованість, недосконалість формулювань положень нормативно-правових актів, наявність колізій у зазначеній сфері призводять до неоднакового тлумачення та застосування судами корпоративного законодавства. Названі фактори призводять є причиною численних помилок при розгляді судами корпоративних спорів, високої питомої ваги скасованих та змінених судових рішень, що викликає потребу у напрацюванні єдиної судової практики.
Окрім того, вітчизняний корпоративний сектор характеризується зростанням кількості корпоративних конфліктів, які завдають шкоди не лише їх учасникам, а й інвестиційному іміджу держави в цілому. Чинне законодавство дозволяє на сьогодні формально законними засобами здійснювати корпоративні захоплення шляхом зловживання правом, використання прогалин та колізій в законодавстві тощо. Такі дії стають можливими в тому числі у зв’язку з неефективністю судового контролю в аналізованій сфері.
Таким чином, дотримання господарськими судами матеріального та процесуального законодавства при вирішенні корпоративних спорів є визначальним для виконання мети правосуддя щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів осіб, а не використання недобросовісними учасниками обороту з метою захоплення корпоративного контролю.
Законом від 15 грудня 2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” (далі — Закон № 483-V) розширено юрисдикцію господарських судів шляхом віднесення до їх підвідомчості (підсудності) справ, що виникають з корпоративних відносин, а це призвело до зростання кількості господарських спорів цієї категорії.
Актуальність проведення цього узагальнення визначається також запланованим запровадженням спеціалізації суддів господарських судів України щодо розгляду спорів з корпоративних відносин, а також створенням відповідної судової палати у Вищому господарському суді України, що передбачено постановою Пленуму Вищого господарського суду України та Ради суддів господарських судів України від 26 липня 2007 р. “Про підсумки роботи господарських судів України у I півріччі 2007 року та їх завдання на поточний рік”.
За таких умов формування єдиної судової практики та надання роз’яснень Верховним Судом України з питань застосування законодавства сприятиме впорядкуванню корпоративних відносин, та, в цілому, розвитку підприємництва і заохоченню до інвестиційної діяльності.
Метою узагальнення є аналіз застосування господарськими судами норм законодавства при вирішенні корпоративних спорів, виявлення складних і спірних питань у судовій практиці та законодавстві, розробка пропозицій щодо забезпечення однакового застосування господарськими судами норм права, а також заповнення прогалин у законодавстві.
В узагальненні проаналізовано практику розгляду господарськими судами корпоративних спорів за 2005 р.—І півріччя 2007 р. При цьому як корпоративні в узагальненні розглядалися спори, що виникають між учасниками корпоративних відносин з приводу захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів.
Аналіз даних щодо розгляду господарськими судами корпоративних спорів у 2005 р.—I півріччі 2007 р.
Згідно з даними апеляційних господарських судів, у 2005—2006 рр. та I півріччі 2007 р. місцеві господарські суди з прийняттям рішення розглянули майже 2,5 тис. корпоративних спорів або 86,2 % від тих, які перебували у провадженні. Аналіз цих даних свідчить про зменшення як кількості, так і питомої ваги справ, у яких судами задоволено позовні вимоги. Так, з прийняттям рішення місцеві господарські суди розглянули: 1038 корпоративних спорів у 2005 р., позовні вимоги задоволено у 917 або 88,3 % від числа розглянутих із прийняттям рішення; у 2006 р. — 818 корпоративних спорів, позовні вимоги задоволено у 681 або 83,3 %; у I півріччі 2007 р. — 636 корпоративних спорів, позовні вимоги задоволено у 428 або 67,3 %.
У структурі корпоративних спорів, розглянутих з прийняттям рішення в 2006 р., спори, пов’язані зі створенням господарських товариств: скасування державної реєстрації товариства, спори між засновниками товариства, спори щодо зобов’язань, які виникли до державної реєстрації товариства, становили 68,1 % [77,8 %] 2; спори про визнання рішень загальних зборів недійсними — 7 % [4,7 %]; спори, пов’язані з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капіталі товариства — 3,2 % [1,3 %]; спори щодо компетенції, порядку обрання та відкликання наглядової ради товариства, визнання рішень наглядової ради недійсними — 0,6 % [0,6 %]; спори щодо компетенції, порядку обрання та відкликання виконавчого органу товариства — 0,2 % [0,4 %]; інші корпоративні спори — 20,9 % [15,2 %]. У I півріччі 2007 р. питома вага розглянутих з прийняттям рішення корпоративних спорів, пов’язаних зі створенням господарських товариств: скасування державної реєстрації товариства, спори між засновниками товариства, спори щодо зобов’язань, які виникли до державної реєстрації товариства становила 34,9 %; спорів про визнання рішень загальних зборів недійсними — 19,5 %; спорів, пов’язаних з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капіталі товариства — 8,8 %; спорів щодо компетенції, порядку обрання та відкликання наглядової ради товариства, визнання рішень наглядової ради недійсними — 1,6 %; спорів щодо компетенції, порядку обрання та відкликання виконавчого органу товариства — 0,8 %; інших корпоративних спорів — 34,4 %.
До апеляційних господарських судів у 2006 р. надійшло 166 апеляційних скарг, апеляційних подань про перегляд судових рішень місцевих судів, прийнятих за результатами розгляду корпоративних спорів, з яких розглянуто 141. Задоволено 60 апеляційних скарг, подань або 42,6 % [49,3 %] від розглянутих в апеляційному порядку, у тому числі скасовано — 52, або 36,9 % [37 %]. Найбільший відсоток задоволених апеляційних скарг, подань на судові рішення місцевих господарських судів областей: Сумської та Харківської — по 75 % [25 %]; Миколаївської та Одеської — по 71,4 % [66,7 %]; Дніпропетровської та Кіровоградської — по 56,3 % [47,8 %]; а також Чернігівської області та м. Києва — по 54,5 % [60 %].
За касаційними скаргами, поданнями на рішення місцевих та апеляційних судів, постановлених у корпоративних спорах у 2006 р., Вищий господарський суд України розглянув 51 справу. У касаційному порядку цей суд задовольнив 21 касаційну скаргу, подання або 41,2 % [47,4 %] від розглянутих у касаційному порядку.
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України за касаційними скаргами, поданнями на судові рішення Вищого господарського суду України у корпоративних спорах розглянула 14 справ. За результатами перегляду у касаційному порядку скасовано 13 [4 із 5 розглянутих] справ.
У I півріччі 2007 р. за апеляційними скаргами, поданнями про перегляд судових рішень з корпоративних спорів як місцевих господарських, так і місцевих загальних судів у провадженні апеляційних господарських судів перебувало 500 справ. Зокрема, в провадженні Київського апеляційного господарського суду перебувало 145 справ і всі за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих загальних судів; Донецького апеляційного господарського суду на судові рішення місцевих загальних судів — 18, або 52,9 % від тих, що перебували в провадженні.
За результатами апеляційного розгляду задоволено 188 апеляційних скарг або 37,1% від розглянутих, із них скасовано — 101 або 31,8 %.
У касаційному порядку Вищий господарський суд України задовольнив 14 касаційних скарг або 41,2 % від розглянутих у касаційному порядку.
За касаційними скаргами, поданнями на судові рішення Вищого господарського суду України з корпоративних спорів Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у I півріччі 2007 р. розглянула 83 справи, скасувала 2 судових рішення. У тому числі за спорами: про визнання рішень загальних зборів недійсними — 50 справ, скасовано 1 судове рішення; пов’язаними з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капіталі товариства — 5 справ, скасовано 1 судове рішення.
Підвідомчість (підсудність) корпоративних спорів господарським судам
Законом № 483-V до підвідомчості (підсудності) господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Зазначеним Законом також визначено поняття “корпоративні відносини” як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі — ГК) корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Матеріали узагальнення засвідчили, що на практиці виникають труднощі з розмежуванням підвідомчості (підсудності) зазначеної категорії спорів між господарськими судами і загальними судами, а також адміністративними судами. Це пов’язано, передусім, з відсутністю уніфікованих критеріїв для розмежування корпоративних спорів від інших категорій спорів.
Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб’єктним складом. Зокрема, на підставі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних відносин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від того, які особи — юридичні чи фізичні — є учасниками корпоративних відносин, з яких виник спір. Тому, якщо стороною у справі є фізична особа, вирішального значення при розмежуванні юрисдикцій набуває питання, чи є ця справа такою, що виникає з корпоративних відносин.
Зокрема, складним є питання, чи підлягають розгляду господарським судом справи, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб’єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні підприємства, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа?
У судів склалася неоднакова практика щодо вирішення питання про підвідомчість (підсудність) вказаної категорії спорів. Деякі суди за аналогією застосовують п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК і щодо спорів, пов’язаних з діяльністю інших суб’єктів господарювання.
Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14 травня 2007 р. у справі за позовом Ш., І. до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” задоволено позов та визнано недійсним рішення загальних зборів членів цього кооперативу, незважаючи на те, що позивачі є фізичними особами.
Господарський суд м. Києва 16 травня 2007 р. також прийняв рішення у справі за позовом Т. до колективного підприємства “Тала” про визнання незаконними рішень загальних зборів цього підприємства.
І навпаки, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі за позовом М. до споживчого товариства “Речовий ринок”, Ф.Л., П., Г., Ф.І., Ф.Ю., К. про визнання недійсним рішення зборів засновників цього товариства, засновницького договору товариства та скасування державної реєстрації засновницького договору суд припинив провадження у справі у зв’язку з тим, що товариство не є господарським товариством, а тому дія п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК на нього не поширюється.
У зв’язку з цим виникла необхідність роз’яснити судам, що при вирішенні питання про підвідомчість (підсудність) аналогічних категорій справ до врегулювання на законодавчому рівні у судів відсутні підстави виходити за межі підвідомчості (підсудності) господарських судів, визначених ст. 12 ГПК. Тому, незважаючи на те, що спори, пов’язані з діяльністю інших юридичних осіб, є за своїм змістом близькими до спорів, що виникають з корпоративних відносин, проте, якщо хоча б однією зі сторін спору є фізична особа, непідвідомчі (непідсудні) господарським судам.
Не підлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК також щодо справ, пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо стороною у справі не є ні господарське товариство, ні його учасник (засновник, акціонер), у тому числі такий, що вибув.
Зокрема, у судів виникають труднощі щодо визначення підвідомчості (підсудності) спорів за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали учасниками господарського товариства.
Так, Донецький апеляційний господарський суд постановою від 12 червня 2007 р. у справі за позовом ТОВ “Зодіак” до Л.С., Л.О. про визначення їх часток у статутному капіталі товариства, успадкованих після смерті учасника товариства, обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК (спір не підлягає вирішенню в господарських судах). Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що цей спір не є корпоративним з огляду на те, що відносини між юридичною особою-позивачем та спадкоємцем померлого учасника не є корпоративними.
Проте є випадки помилкового розгляду господарськими судами справ за позовами спадкоємців учасників товариства–фізичних осіб.
Наприклад, Київський апеляційний господарський суд рішенням від 23 квітня 2007 р. змінив рішення Господарського суду м. Києва від 28 лютого2007 р. у справі за позовом М. до ТОВ “Статус”, ТОВ “Торгівельні мережі 2000” щодо визнання частково недійсним протоколу загальних зборів, визнання учасником товариства та стягнення моральної шкоди. Судова колегія вказаного суду прийняла рішення про відмову у задоволенні позову у зв’язку з тим, що загальні збори відмовили позивачу (спадкоємцю) у прийнятті до складу учасників товариства. З таким висновком погодився також Вищий господарський суд України у постанові від 19 липня 2007 р.
|
|