|
|
Скачати 1.93 Mb.
|
|
Л Е К Ц І Я по темі № 1 « Поняття, особливості та структура адміністративного процесу» 1. ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА І ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ Нині адміністративний процес як реальне правове явище посів належне місце в низці інших галузей вітчизняного права. Проте його сутність і правову природу далеко не завжди розглядають однозначно. Час і значні зміни в житті держави виявили непереконливість деяких поглядів на адміністративний процес, інші ж можуть слугувати теоретичною базою для подальшої оптимізації й удосконалювання нормативного регулювання в цій сфері. Свого часу С. С. Студенікін відзначав, що адміністративний процес — це сукупність визначених правил, на підставі яких здійснюється виконавчо-розпорядницька діяльність. Із здійсненням діяльності виконавчих органів пов'язував адміністративний процес і А. Є. Луньов. Упродовж багатьох років полеміка про поняття адміністративного процесу точилася між представниками двох головних напрямів. Такі вчені-адміністративісти й теоретики, як О. М. Якуба, Г. ї. Петров, А. П. Коренєв, В. Д. Сорокін, Д. Н. Бахрах, В. І. Новосьолов, В. М. Манохін, В. М. Горшенєв, Р. С. Павловський та ін., тлумачать адміністративний процес у широкому розумінні. Інша група вчених трактує його у вузькому розумінні, тобто пов'язує тільки з розглядом адміністративних справ (Н. Г. Саліщева, В. С. Тадевосян, А. П. Клюшниченко, М. І. Пискотін, А. В. Самійленко та ін.). Перевагу позиції широкого тлумачення поняття адміністративного процесу, яку ми розділяємо, можна обгрунтувати шляхом критичного осмислення аргументів її супротивників. Найпослідовніше обстоювала свою позицію про звуження меж адміністративного процесу Н. Г. Саліщева. На її думку, адміністративний процес являє собою регламентовану законом діяльність щодо розв'язання спорів, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, які не перебувають між собою у відносинах службового підпорядкування, а також щодо застосування примусових заходів. Суто юрисдикційний характер адміністративного процесу підкреслювали В. С. Тадевосян і М. І. Пискотін, вважаючи останній процесом розгляду спору про право адміністративне3. Дещо ширше визначає адміністративний процес А. П. Клюшниченко, розуміючи під ним порядок здійснення державними органами специфічної діяльності щодо застосування адміністративного примусу, розгляду скарг, протестів, представлень, заяв і розв'язання спорів, пов'язаних з управлінською сферою4, проте таке визначення, по суті, також підкреслює юрисдикційний характер процесу. Прикладом найкатегоричнішої позиції з цього питання є висловлення А. В. Самійленко, котрий підкреслював, що рамки адміністративного процесу мають логічно замикатися порядком застосування примусових заходів. Таким чином, адміністративний процес можна визначити як вид юридичного процесу, який регламентує порядок розгляду і розв'язання конкретним адміністративних справ, як діяльність, що ґрунтується на нормах адміністративно-процесуального права, виконавчих органів держави, їх посадових осіб, а також інших уповноважених на те суб'єктів щодо реалізації норм матеріального адміністративного права, а в низці випадків — і матеріальних норм інших галузей права. Виходячи з наведеного визначення адміністративного процесу можна визначити його особливості. 1. Насамперед це виявляється в спрямованості адміністративного процесу на забезпечення багатогранної діяльності органів управління, Адміністративний процес являє собою оформлену в правовому плані специфічну частину управлінської діяльності. Більшою мірою він спрямований на забезпечення оптимальності й належної реалізації функцій державного управління. Головною функцією кримінального й цивільного процесів є здійснення правозастосовувальної діяльності, причому ця діяльність має правоохоронний характер. У адміністративному процесі функція правоохорони має підпорядкований характер, а в низці випадків він пов'язаний не тільки з правозастосуванням, а й з правотворчою діяльністю., наприклад, у ході провадження з випрацювання й ухвалення нормативних актів 2. Специфічними є і суб'єкти здійснення цих видів процесів. Коле суб'єктів здійснення кримінального й цивільного процесів значно специфічніше і вужче, порівнюючи з адміністративним. Головним суб'єктом цих видів процесів виступають судові органи, натомість веденню суду в адміністративному процесі підлягає лише невелика категорія адміністративних справ. Провідними суб'єктами адміністративного процесу є численні виконавчі органи держави, 3. Переважно управлінський характер адміністративно-процесуальної діяльності зумовлює структуру адміністративного процесу — складнішу, як порівняти з процесами кримінальним і цивільним. Найважливішими елементами структури адміністративного процесу є адміністративно-процесуальні провадження, Вони співвідносяться з адміністративним процесом як категорії особливого й загального і входять у його структуру як відособлений елемент. Відокремлення проваджень у рамках адміністративного процесу зумовлено низкою факторів, Насамперед, кожне провадження має свою мету і коло завдань, які розв'язуються для досягнення цієї мети. У свою чергу, функціональний характер адміністративно-процесуальних проваджень дозволяє говорити про наявність певної сукупності таких проваджень, 3 огляду на це можна виділити адміністративно-установчі, адміністративно-правотворчі, адміністративно-правозастосовні й адміністративно-контрольні провадження. Поділ адміністративного процесу на відповідні процесуальні провадження відбиває об'єктивну потребу суспільного поділу праці і спеціалізації діяльності різного роду суб'єктів, уповноважених здійснювати таку діяльність. При цьому виділення конкретних проваджень у рамках адміністративного процесу пов'язане з необхідністю регулювання певних якісно однорідних суспільних відносин, що формуються в адміністративно - процесуальній сфері і набувають таким чином характеру процесуальних правовідносин. Класифікація адміністративно-процесуальних проваджень можлива на декількох підставах. Залежно від характеру індивідуально-конкретної адміністративної справи можна виділити: а) юрисдикційні провадження; б) провадження неюрисдикційного характеру. Велика частина проваджень, які становлять структуру адміністративного процесу, спрямована на регулювання правовідносин позитивного характеру, що виникають у ході виконавчо-розпорядницької діяльності державних органів. Проте порушення вимог правових норм вимагає відповідного реагування з боку держави. Ця обставина зумовлює існування особливого роду правоохоронної діяльності, змістом якої є розгляд справ про правопорушення, правові спори по суті й ухвалення щодо них відповідних рішень. У процесі такої діяльності розв'язується юридична справа, здійснюється правовий захист порушених або тих, що оспорюються, інтересів, ухвалюється державно-владне рішення про застосування відповідної правової санкції, відновлення порушеного права. Ця діяльність, яка має назву юрисдикційної, характерна також і для адміністративного процесу. Тому частину проваджень у структурі адміністративного процесу слід охарактеризувати як адміністративно-юрисдикційні. До них належать: —провадження у справах про адміністративні правопорушення; —провадження за скаргами громадян; —дисциплінарне провадження. До проваджень, що мають неюрисдикційний характер, слід віднести: — провадження з випрацювання й ухвалення нормативних актів; — провадження з ухвалення індивідуальних актів управління; — провадження за пропозиціями і заявами громадян;
— реєстраційно-дозвільне провадження; — установче провадження; — провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень; — виконавче провадження; — провадження з приватизації державного і громадського майна; — провадження у земельних, екологічних, фінансово-бюджетних, податкових і інших справах; — діловодство. Отже, у структурі окремих адміністративно-процесуальних проваджень, адміністративного процесу загалом можна виділити відносно відмежовану, виділену в часі й логічно пов'язану сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення визначених цілей і розв'язання відповідних завдань, яка функціонально погоджується з ними, відрізняється колом суб'єктів і закріплюється у відповідних процесуальних актах. Цю сукупність процесуальних дій визначимо як процесуальну стадію. Щодо адміністративного процесу можна виділити такі його стадії: 1) стадія аналізу ситуації, в ході якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, ухвалюється рішення про необхідність такого руху. Цю стадію можна також назвати стадією порушення адміністративної справи; 2) стадія ухвалення рішення в справі, в ході якої: а) дається юридична оцінка зібраної інформації; б) повно й усебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, ухвалюється конкретне рішення; 3) стадія оскарження або опротестування рішення в справі (ця стадія має факультативний характер); 4) стадія виконання ухваленого рішення, в ході якої одержує логічне завершення вся діяльність щодо адміністративної справи (варто підкреслити важливість цієї стадії, оскільки без неї все провадження в справі практично втрачає сенс, стає пустою формальністю).При характеристиці стадій адміністративно-процесуальної діяльності варто розглядати їх з точки зору реалізації в них суб'єктивних прав і обов'язків усіх його суб'єктів, і особливо громадян. За цією ознакою виділяються: а) права й обов'язки, реалізовані у зв’язку з порушенням адміністративної справи; б) права й обов'язки, пов'язані зі здійсненням визначених процесуальних дій у ході розгляду справи: в) право й обов'язок досліджувати й оцінювати фактичні обставини справи, тобто встановлювати об'єктивну істину; г) право й обов'язок ухвалювати конкретне рішення щодо адміністративної справи; д) права й обов'язки щодо оскарження (перегляду) ухваленого в справі рішення; е) права й обов'язки щодо виконання рішення. Отже, у структурі адміністративного процесу можна виділити низку різнорівневих елементів — процесуальні провадження, процесуальні стадії, процесуальні етапи і процесуальні дії, які в сукупності складають чітку конструкцію, що характеризує це правове явище. Отже, можна визначити завдання адміністративного процесу як поняття, яке відбиває необхідність для суб'єкта здійснити певні дії, спрямовані на досягнення цілей процесу. Адміністративний процес характеризується єдиною системою дій, здійснюваних в інтересах досягнення цілі, яка з'єднує всі його ланки. При цьому розв'язання завдання нерозривно пов'язане з його реальними умовами — явищами, що впливають на виникнення, розвиток і розв'язання завдання. Найважливішими умовами завдань адміністративного процесу слід вважати їх спрямованість на досягнення цілі, об'єктивну необхідність у процесуальному регулюванні, процесуальні засоби й методи Формою вираження завдань є діяльність суб'єкта, його функції. Отже, категорія “ціль адміністративного процесу” ширша за категорію “завдання адміністративного процесу”. Ціль процесу визначає наявність комплексу певних завдань, розв'язання яких дозволяє досягти наміченої цілі. Щодо адміністративного процесу можна виділити такі цілі: — стратегічні; — тактичні; — оперативні. За такої класифікації слід брати до уваги не тільки часову характеристику цілей (перспективні, проміжні тощо). Ці категорії несуть більше смислове навантаження, включаючи в себе також значимість результатів, на досягнення яких вони спрямовані. До стратегічних цілей адміністративного процесу слід віднести головну його ціль — належне, засноване на суворому дотриманні законів регулювання діяльності суб'єктів процесу в ході здійснення установчих, правотворчих, правозастосовних та контрольних функцій на всіх його рівнях. Сукупність тактичних цілей адміністративного процесу становлять цілі окремих проваджень, а також стадій цих проваджень. До оперативних відносять цілі етапів, стадій проваджень, а також окремих процесуальних дій Як і тактичні, ці цілі мають проміжний характер. Отже, цілі процесуальних дій, етапів, стадій, окремих проваджень є категоріями підлеглого порядку щодо цілей різновидів адміністративного процесу і, відповідно, щодо цілей процесу загалом. |
|
1. Податковий борг: поняття, значення та статуси Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності |
ЛЕКЦІЯ По темі №1 «Поняття, ознаки та види адміністративної відповідальності» Адміністративна відповідальність • один з найбільш важливих правових інститутів адміністративного права, який виступає дієвим засобом... |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
ЛЕКЦ І Й Н І МАТЕР І А Л И Поняття господарського права та господарської діяльності |
|
ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС” Поняття цивільного процесу та його структура. Цивільне процесуальне право як галузь права |
ЗАТВЕРДЖУЮ Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності |
|
Диплом європейського зразка та додаток до нього Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Інституті педагогіки, психології та інклюзивної освіти... |
1. Адміністративно-процесуальне право як самостійна юридична галузь... Відокремлення адміністративного процесу від інших видів юридичної процесуальної діяльності |
|
Лекція № Поняття, місце і роль адміністративного права у системі права України |
Тема: Іконопис. Ікони «Козацькі Покрови» Мета: Розширити знання дітей по темі, розкрити особливості іконопису, вчити порівнювати |