|
|
Скачати 1.93 Mb.
|
3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ НОРМИ І ВІДНОСИНИ.Найважливішим фактором, що визначає правовий характер адміністративно-процесуальної діяльності, є її урегульованість адміністративно-процесуальними нормами, які в сукупності утворюють галузь адміністративно-процесуального права. У свою чергу, предметом регулювання адміністративно-процесуального права виступають специфічні суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління і, відповідно, мають управлінський характер. От чому з'ясування особливостей адміністративно-процесуальних норм і суспільних відносин, що виникають у ході їх реалізації та набувають характеру правових, слід визнати найважливішим аспектом характеристики адміністративного процесу. Адміністративно-процесуальна норма — це встановлене державою загальнообов'язкове правило поведінки, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі розв'язання індивідуально-конкретних справу сфері державного управління. Адміністративно-процесуальним нормам притаманна низка особливостей, які дозволяють відмежувати їх від інших видів процесуальних норм. 1. Насамперед це стосується значної кількості суб'єктів, уповноважених установлювати такі правила поведінки. Якщо карно-процесуальні й цивільно-процесуальні норми встановлюються на законодавчому рівні, то адміністративно-процесуальні ухвалюються не тільки законодавчим органом держави, а й виконавчими органами різного рівня. 2. Відповідно, адміністративно-процесуальні норми реалізуються широким колом уповноважених на те суб'єктів, до числа яких належать, насамперед, органи управління, а при здійсненні юрисдикційних функцій і судові органи, тоді як реалізація кримінально-процесуальних і цивільно-процесуальних норм є прерогативою судових органів, органів досудового слідства і дізнання та інших суб'єктів, коло яких чітко окреслено Кримінально-процесуальним і Цивільно-процесуальним кодексами. 3. Різним є й ступінь концентрованості адміністративно-процесуальних норм і норм, що регламентують інші види процесу. Якщо в кримінальному й цивільному процесах процесуальні норми зосереджено у відповідних кодексах, то адміністративно-процесуальні норми можуть являти собою як відносно великі сукупності (наприклад, процесуальна частина КпАП), так і окремі процесуальні правила, що містяться в адміністративних актах матеріально-правового характеру, а також у матеріально-правових актах інших галузей права. Так, ст. 55 Закону України “Про тваринний світ” регламентує права посадових осіб органів контролю й управління в галузі охорони, використання й відтворення тваринного світу. 4. І, нарешті, слід зазначити, що адміністративно-процесуальні норми значно меншою мірою спрямовано на регламентацію правовідносин, що мають юрисдикційний характер. Класифікація адміністративно-процесуальні норм: 1. за сферою дії - регламентують адміністративно-процесуальні відносини в різних галузях державного управління, адміністративно-політичній та соціально-культурній сферах, економіці; 2. за обсягом регулювання можна виділити адміністративно-процесуальні норми загального характеру і спеціальні адміністративно-процесуальні норми. Норми першого різновиду стосуються загальних аспектів адміністративно-процесуальної діяльності, їх реалізація може справляти вплив як на хід адміністративного процесу загалом, так і на окремі адміністративні провадження. До таких норм можна віднести так звані норми - принципи, наприклад, закріплення розгляду справ про адміністративні правопорушення на засадах рівності громадян перед законом і органом, який розглядає справу (ст. 248 КпАП). 3. відповідно до видів адміністративних проваджень. Очевидно, що норми у провадженні у справах про адміністративні правопорушення істотно відрізняються від норм в інших адміністративних провадженнях, наприклад, у реєстраційно-дозвільному. 4. за юридичною силою. З цієї точки зору можна виділити адміністративно-процесуальні норми, які одержали своє закріплення на законодавчому рівні (наприклад, КпАП України, Закон України “Про звернення громадян” та інші законодавчі акти), і норми, які містяться в підзаконних актах (у різного роду положеннях, інструкціях, виданих виконавчими органами різного рівня). 5. за колом суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності процесуальні норми поділяються на норми щодо діяльності суб'єктів, уповноважених вести процес, і норми щодо діяльності суб'єктів, залучених до сфери адміністративно-процесуальної діяльності. 6. за динамікою адміністративно-процесуальної діяльності можна виділити адміністративно-процесуальні норми, пов'язані з ініціюванням адміністративного процесу, з регламентацією його ходу і результатів, із виконанням ухваленого в справі рішення. 7. за територіальними межами дії адміністративно-процесуальні норми поділяються на ті, що діють у межах усієї держави, і ті, що діють у межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць. Так, наприклад, процесуальні норми, які визначають порядок затримання транспортних засобів, установлюються Міністерством внутрішніх справ України, а порядок зберігання затриманих транспортних засобів — обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями. Відповідно дія перших поширюється на всю територію України, а других — на територію конкретної області чи міста. 8. за дією в часі можна виділити норми, що діють упродовж невизначеного часу, і норми, які діють упродовж визначеного, обмеженого терміну. Кількість останніх відносно невелика, а їх уведення пов'язане з необхідністю оперативного реагування на ті чи ті процеси, що виникають в управлінській сфері через об'єктивні обставини. Як правило, такі норми містяться в різних тимчасових положеннях та інструкціях. Відносини, що виникають між суб'єктами при розв'язанні конкретних адміністративних справ і грунтуються на адміністративно-процесуальних нормах, набувають характер правових і можуть бути охарактеризовані як адміністративно-процесуальні. Особливості адміністративно - процесуальних відносин: 1. Наявність адміністративно-процесуальної норми є обов'язковою умовою для виникнення відповідних правовідносин, іншими словами, це об'єктивна передумова існування самих правовідносин. Тут ситуація однозначна — немає норми, немає і відносин. 2. Іншою важливою передумовою виникнення адміністративно-процесуальних відносин слід визнати наявність відповідних адміністративних матеріальних правовідносин. Якби не було певних матеріально-правових відносин, то самі по собі процесуальні відносини втратили б сенс. Інакше кажучи, немає необхідності регулювати те, чого не існує. І якщо матеріальні правовідносини — це щось статично закріплене, то адміністративно-процесуальні характеризують динаміку впровадження в життя відносин, регульованих нормами матеріального адміністративного права та низки інших матеріальних галузей права. 3. Слід виділити ще одну особливість адміністративно-процесуальних правовідносин. Вона полягає в тому, що ці відносини мають дискретний, переривчастий характер. У ході розгляду конкретної адміністративної справи відповідні процесуальні зв'язки можуть припинятися й відновлятися. Так, наприклад, процесуальні правовідносини, які виникли на етапі порушення справи про адміністративне правопорушення, можуть не мати свого подальшого розвитку в ході розгляду справи (у випадку, якщо громадянин не виявив бажання бути присутнім при розгляді справи) і знову виникнути на стадії виконання винесеної постанови. 4. Специфіка адміністративно-процесуальних правовідносин знаходить своє відбиття й у колі суб'єктів їх здійснення. На відміну від кримінального й цивільного процесів, суб'єктами адміністративно-процесуальних правовідносин виступають численні виконавчі органи держави, а також інші суб'єкти, уповноважені здійснювати адміністративно-процесуальну діяльність. Особливості реалізації адміністративно-процесуальних правовідносин дозволяють класифікувати їх на кількох підставах. Традиційно в адміністративно-правовій науці їх класифікують: 1) за змістом і функціональною спрямованістю; 2) за видами адміністративних проваджень; 3) за галузевою приналежністю кореспондуючих матеріальних правовідносин; 4) за співвідношенням прав і обов'язків їх учасників. Згідно з першим критерієм можна виділити правовідносини, що складаються в процесі реалізації управлінських функцій у різних сферах управління — оборони, охорони громадського порядку, охорони здоров'я культури, науки тощо. Відображенням структури адміністративного процесу є поділ адміністративно-процесуальних правовідносин за видами проваджень. Не викликає сумніву відмінність процесуальних відносин, які виникають у ході провадження у справах про адміністративні правопорушення, і тих, що виникають у ході провадження з випрацювання й ухвалення нормативних актів. Як відзначалося раніше, адміністративно-процесуальні правовідносини виникають при реалізації як матеріальних норм адміністративного права, так і матеріальних норм інших галузей права, наприклад, земельного, екологічного, фінансового, підприємницького тощо. Відповідно адміністративно-процесуальні відносини різнитимуться за галузевою приналежністю матеріальних відносин. За характером правовідносин, які виникають між їх суб'єктами, виділяються горизонтальні й вертикальні адміністративно-процесуальні правовідносини. Горизонтальні є характерними для суб'єктів, між якими відсутні відносини підпорядкованості. Вертикальні виникають між суб'єктами, для яких характерні відносини володарювання й підпорядкування. На особливому місці — адміністративно-процесуальні правовідносини, в яких однією стороною є представник державної влади, а іншою — громадянин. Відповідно до положень теорії юридичного процесу доцільно виділити поняття складу адміністративно-процесуальних правовідносин. Це поняття включає в себе такі елементи: суб'єкти правовідносин, об'єкти правовідносин, зміст правовідносин, юридичні факти і юридичні стани. Вище йшлося про численність і розмаїтість суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, їх можна розділити на кілька груп. Насамперед, це так звані лідируючі суб'єкти, тобто суб'єкти, які виконують функції ведення процесу; суб'єкти, які беруть участь у процесі з метою реалізації або захисту своїх прав і законних інтересів; а також суб'єкти, які сприяють веденню процесу. Особливе місце серед суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин посідає прокурор. У широкому сенсі під об'єктом адміністративно-процесуальних правовідносин слід розуміти те, з приводу чого складаються ці правовідносини. Загалом це різні матеріальні й нематеріальні блага, на які спрямовано дії суб'єкта. У реальному житті правові відносини можуть виникати з різних приводів. Конкретизуючи коло об’єктів адміністративно-процесуальних відносин, можна виділити: 1) поведінка суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин; 2) результати поведінки суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин; 3) предмети матеріального світу — речі, матеріальні цінності тощо; 4) інтелектуальна власність; 5) інші нематеріальні блага. Зміст адміністративно-процесуальних правовідносин включає суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх суб'єктів. В наступних лекціях ми докладніше зупинимося на їх характеристиці і тому підкреслимо лише одну важливу, на наш погляд, обставину. Правам і обов'язкам суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин значною мірою притаманний взаємокореспондуючий характер. Іншими словами, як правило, процесуальним правам одного суб'єкта правовідносин відповідає певний обов'язок іншого. Наприклад, праву особи бути присутнім при розгляді справи відповідає обов'язок органу (посадової особи), який розглядає справу, сповістити про час і місце її розгляду. Доцільним здається й віднесення до числа елементів складу процесуальних правовідносин юридичних фактів. Вони відіграють в адміністративно-процесуальних правовідносинах важливу роль поряд із такими загальноприйнятими елементами, як зміст правовідносин, суб'єкти й об'єкти, оскільки якщо процесуальні правовідносини виникають на підставі певних матеріальних правовідносин, то змінюються і припиняються вони на підставі юридичних фактів — подій і дій. Відзначимо, що поняття юридичного стану (наприклад, громадянство, шлюб) має в плані адміністративно-процесуальних правовідносин важливе самостійне значення. Юридичний стан являє собою певну обставину, яка існує тривалий час, безперервно або періодично, і породжує юридичні наслідки. Наприклад, стан громадянства є важливим фактором при реалізації адміністративно-процесуальних правовідносин, пов'язаних із притягненням до адміністративної відповідальності. ВИСНОВОК ПО ЛЕКЦІЇ 1. адміністративний процес можна визначити як вид юридичного процесу, який регламентує порядок розгляду і розв'язання конкретним адміністративних справ, як діяльність, що ґрунтується на нормах адміністративно-процесуального права, виконавчих органів держави, їх посадових осіб, а також інших уповноважених на те суб'єктів щодо реалізації норм матеріального адміністративного права, а в низці випадків — і матеріальних норм інших галузей права. 2. принципи адміністративного процесу: принцип законності; принцип правової рівності; принцип охорони інтересів держави та особи; принцип публічності (офіційності) процесу; принцип об'єктивної істини; принцип гласності процесу; принцип здійснення процесу державною мовою і забезпечення права користування рідною мовою; принцип швидкості й економічності процесу; принцип самостійності в ухваленні рішень; принцип неухильної реалізації правових презумпцій невинуватості і правомірності дій громадян. 3. Адміністративно-процесуальна норма — це встановлене державою загальнообов'язкове правило поведінки, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі розв'язання індивідуально-конкретних справу сфері державного управління. Л Е К Ц І Я по темі № 2 “ суб’єкти адміністративного процесу” |
|
1. Податковий борг: поняття, значення та статуси Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності |
ЛЕКЦІЯ По темі №1 «Поняття, ознаки та види адміністративної відповідальності» Адміністративна відповідальність • один з найбільш важливих правових інститутів адміністративного права, який виступає дієвим засобом... |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
ЛЕКЦ І Й Н І МАТЕР І А Л И Поняття господарського права та господарської діяльності |
|
ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС” Поняття цивільного процесу та його структура. Цивільне процесуальне право як галузь права |
ЗАТВЕРДЖУЮ Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності |
|
Диплом європейського зразка та додаток до нього Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Інституті педагогіки, психології та інклюзивної освіти... |
1. Адміністративно-процесуальне право як самостійна юридична галузь... Відокремлення адміністративного процесу від інших видів юридичної процесуальної діяльності |
|
Лекція № Поняття, місце і роль адміністративного права у системі права України |
Тема: Іконопис. Ікони «Козацькі Покрови» Мета: Розширити знання дітей по темі, розкрити особливості іконопису, вчити порівнювати |