ЛЕКЦІЯ По темі №1 «Поняття, ознаки та види адміністративної відповідальності»

Скачати 0.95 Mb.

Назва	ЛЕКЦІЯ По темі №1 «Поняття, ознаки та види адміністративної відповідальності»
Сторінка	1/6
Дата	07.04.2013
Розмір	0.95 Mb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Право > Лекція

1 2 3 4 5 6

ЛЕКЦІЯ

По темі № 1 «Поняття, ознаки та види адміністративної відповідальності»

Поняття адміністративної відповідальність її ознаки та підстави.

Адміністративна відповідальність • один з найбільш важливих правових інститутів адміністративного права, який виступає дієвим засобом охорони правопорядку.

Чинне адміністративне законодавство не дає визначення адміністративної відповідальності.

Теоретики права розуміння адміністративної відповідальності до різновиду юридичної відповідальності, яка в свою чергу виступає видом соціальної відповідальності.

Так, І.І.Котюк вважає, що адміністративна відповідальність являє собою регламентовані нормами адміністративного права відносини між порушником та уповноваженим державним органом з приводу скоєння адміністративного проступку.

Ю.П.Битяк та В.В.Зуй зазначають: “адміністративна відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої, що адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примусу, наділена всіма його якостями.

В.К.Колпаков розуміє під адміністративною відповідальністю специфічне реагування держави на адміністративні правопорушення, що полягає у застосуванні уповноваженим органом чи посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

І.П.Голосніченко зазначає, що адміністративна відповідальність – це інституту адміністративного права, який зобов’язує особу, яка скоїла адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення.

Виходячи з вищевикладеного, можна дійти до висновку, що для адміністративної відповідальності характерні такі ознаки:

1. Це один із самостійних видів правової відповідальності;

2. Це специфічна форма реагування з боку держави на певну категорію протиправних проявів;

3. Це державно - репресивний захід;

4. Це один із видів державного примусу;

5. Юридичною підставою для її настання є адміністративний проступок;

6. Засобами реалізації цього виду відповідальності є адміністративні стягнення;

7. Адміністративна відповідальність - це правовідносини між компетентним державним органом ( посадовою особою) та порушником, в яких відсутні елементи службового підпорядкування;

8. Правами щодо встановлення цієї відповідальності наділено широке коло державних органів;

9. Це один із важливих адміністративно - правових інститутів;

10. Адміністративна відповідальність реалізується в установлених формах і порядку, які визначені адміністративно - процесуальними нормами;

11. Суб’єктами цієї відповідальності можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Як і будь-які інші види юридичної відповідальності, адміністративна відповідальність має свою мету. Мета адміністративної відповідальності має своє закріплення на рівні закону, зокрема в ст.ст.1, 6. 23 КпАП України.

Виходячи з аналізу зазначених статей, можна зробити висновок, що адміністративна відповідальність має мету, яка виявляється у наступних завданнях:

збереження суспільного та державного ладу;
охорона суспільних відносин, що існують у державі і регламентуються конкретними законодавчими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність;
охорона правопорядку та громадської безпеки;
відновлення порушених адміністративним проступком прав;
відшкодування спричинених правопорушенням збитків або заподіяної шкоди;
позбавлення винного можливості і далі вчиняти правопорушення;
попередження та припинення правопорушення;
виховання у правопорушника та інших осіб поваги до Конституції та законів України, прав інших осіб;
покарання винного.

Усі вищевикладені завдання адміністративної відповідальності узагальнюють головну мету – охорону суспільства, держави, прав та інтересів громадян, юридичних осіб від протиправних посягань.

Зміст правового регулювання відносин у сфері управління має найбільше вияв в його функціях. Під функціями адміністративної відповідальності необхідно розуміти основні прояви її призначення.

Всі функції адміністративної відповідальності можна поділити на основні та спеціальні. До основних відносяться: 1) захист суспільства, держави, особи від правопорушень; 2) відновлювальна; 3) ідеологічна; 4) педагогічна; 5) психологічна. В свою чергу захисна функція поділяється на забезпечувальну і охоронну.

До спеціальних відносяться:

каральна (штрафна);
виховна;
превентивна.

Адміністративній відповідальності, як і іншим видам юридичної відповідальності, притаманні принципи, які є вихідними правилами, керівними нормами, головними засадами, якими повинні керуватися та дотримуватися всі особи при застосуванні норм адміністративної відповідальності.

С.Т.Гончарук до таких принципів відносить наступні:

а) рівності всіх перед законом;

б) гуманізму;

в) гласності;

г) законності;

д) індивідуалізації покарання;

є) невідворотності покарання;

ж) відповідності провини і покарання.

І.М.Погрібний та А.М.Шульга цей перелік доповнюють ще й такими принципами, як доцільність; обгрутованість адміністративної відповідальності.

Інші фахівці в галузі адміністративного права дотримуються приблизно такої ж думки щодо принципів адміністративної відповідальності, але крім вищезазначених пропонують до їх числа віднести:

відповідальність лише за вчинене протиправне діяння;
відповідальність лише за наявності вини;
індивідуалізації відповідальності.

Підстави адміністративної відповідальності.

Проблема підстав адміністративної відповідальності займає одне з провідних місць в теорії права, оскільки вона безпосередньо пов’язана із встановленням обсягу застосування заходів адміністративного стягнення та із забезпеченням законності відповідальності, дотриманням прав і свобод громадян. Відсутність таких підстав виключає правову відповідальність особи в суспільстві, зберігає недоторканими її суб’єктивні права.

З точки зору етимології термін «підстава» означає причину, достатній привід, які виправдовують що-небудь. В юридичному розумінні цей термін означає правовий наслідок вчинення проступку, покладання на особу обов’язку відповідати за порушення правової заборони перед державою і понести всі передбачені за це законом санкції.

Про підстави адміністративної відповідальності прийнято говорити в двох аспектах. По-перше, в загальному нормативному плані, тобто про сукупність правових норм, відповідно до яких вона встановлюється і застосовується. Закон визначив поняття адміністративного правопорушення, види адміністративних стягнень, які накладаються за його вчинення, загальні правила їх накладення, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення і порядок провадження в них. Ці питання врегульовано, переважно Кодексом України про адміністративні правопорушення. По-друге, про фактичні підстави адміністративної відповідальності говорять і в кожному конкретному випадку її застосування. Тут, підставою, як правило, є вчинення особою особливого виду правопорушення - адміністративного.

Разом з тим у теорії адміністративного права відсутня єдина думка відносно цієї проблеми. Одна частина фахівців під підставами правової відповідальності розуміє наявність у діях особи складу правопорушення, інша частина підставами вважають об’єктивно протиправне діяння, вчинення адміністративного проступку - суспільно небезпечної, протиправної, винної дії або бездіяльності, що порушує адміністративний закон. Автори дотримуються думки тих вчених - адміністративістів , які підставами адміністративної відповідальності визнають, як правило, адміністративне правопорушення (проступок) і, як виняток, підставами можуть слугувати інші протиправні діяння, наприклад, діяння, що містить ознаки складу злочину, який не становить великої суспільної небезпеки.

Адміністративна відповідальність спеціальних суб’єктів.

Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

Серед фахівців та науковців – адміністративістів відсутня однозначна точка зору щодо класифікації адміністративної відповідальності.

Проведений аналіз адміністративного законодавства України дозволяє зробити висновок, що до видів адміністративної відповідальності можна віднести:

адміністративну відповідальність громадян України;
адміністративну відповідальність іноземних громадян та осіб без громадянства;
адміністративну відповідальність юридичних осіб.

Разом з тим, адміністративну відповідальність громадян України можна поділити на: адміністративну відповідальність громадян, які не є посадовими особами; адміністративну відповідальність посадових осіб; адміністративну відповідальність військовослужбовців та інших осіб на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Відповідальність неповнолітніх /ст. 13 КпАП України /.

До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24¹КпАП України

У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.51, 121-127, ч.1 і 2 ст.130, ст.173, 174, 185, 190-195 КпАП України вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, до зазначених осіб / за винятком, які вчинили правопорушення, передбачене ст.185/ можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст.24¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідальність посадових осіб /ст.14 КпАП України/.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням встановлених правил у сфері встановленого порядку управління, державного і громадського порядку, охорони природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів за вчинення адміністративних: правопорушень /ст. 15 КпАП України /.

Військовослужбовці, призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративне правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення санітарно - гігієнічних та санітарно - протиепідемічних правил і норм, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора та за порушення законодавства про державну таємницю ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.

Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У випадках, зазначених у ч.1 цієї статті, органи /службові особи/, яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть замість накладання стягнень передати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства /ст. 16 КУпАП України /.

Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчиненні на території України, іноземні громадяни, які згідно з чинним законодавством та міжнародними договорами користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Відповідальність юридичних осіб.

В останні роки, у зв’язку з підготовкою і обговоренням проекту Кодексу України про адміністративні проступки, в юридичній літературі широко дискутується питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб.

При цьому ця дискусія живиться різноманітним спектром думок і поглядів – від припущення авторами адміністративної відповідальності юридичних осіб на підставі норм цілої низки законів до ствердження про вже реально існуючу адміністративну відповідальність юридичних осіб в законодавстві України. Серед українських вчених – правознавців щодо питання, чи можуть бути юридичні особи суб’єктами адміністративної відповідальності, також немає єдності.

Так, за словами Л.В.Коваля адміністративна відповідальність юридичних осіб є неефективною з огляду на те, що адміністративна відповідальність має бути спрямована проти конкретної особи, обов’язковою умовою притягнення якої до відповідальності має бути вина. Зокрема він відзначав, що: “тривалий досвід (зокрема 30 - 50-х років) свідчить про неефективність застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб (у 1961 році від цієї практики відмовились). Адміністративна відповідальність — це репресивний вид відповідальності, за якого покарання має характер особистого перетерплювання кари, а вплив спрямовується на волю правопорушника з тим, щоб змусити його відчувати певне психічне переживання кари, докладати зусиль до подолання мотивів, якими обумовлюється його ірраціональна поведінка, та стимулювати мотиви, що мають схилити правопорушника до поведінки, яка узгоджується з правовими нормами. Лише особиста (персональна) відповідальність за адміністративні правопорушення може забезпечити здійснення таких функцій покарання, як осуд, страхання, запобігання, виправлення, перевиховання. Тут встановлення особистої вини та форм її прояву є основною умовою (суб’єктивною підставою) застосування відповідальності, покарання. Відсутність вини не створює складу проступку. До того ж визнання суб'єктами адміністративної відповідальності юридичних осіб не узгоджується з процесуальним порядком порушення справ про адміністративні правопорушення, що передбачає складання протоколу на конкретну особу, ознайомлення її з матеріалами справи, отримання від неї пояснень тощо”.

Прибічником думки щодо неможливості юридичної особи бути суб’єктом адміністративного проступку виступає Г.П Бондаренко. Він зазначає: “Помилковість твердження окремих авторів, що суб’єктом адміністративного проступку може бути юридична особа, полягає в тому, що вони механічно підмінюють поняття суб’єкта адміністративного примусу поняттям суб’єкта адміністративного проступку, безпідставно розширюють межі адміністративної відповідальності, включаючи до неї і правопорушення, які не є адміністративними проступками і за які не настає адміністративна відповідальність, а застосовуються заходи адміністративного запобігання або адміністративного припинення”.

Разом з тим Г.П.Бондаренко не заперечує, що тривалий час у радянській правовій науці і законодавстві була поширена думка, що суб'єктом адміністративного проступку можуть бути юридичні особи. Однак Указом Президії Верховної Ради СРСР “Про подальше обмеження штрафів що накладаються в адміністративному порядку” від 21.06.61 р. було встановлено “Скасувати накладення штрафів в адміністративному порядку на установи, підприємства і організації. Встановити, що штрафи відповідно до діючого законодавства накладаються на тих службових осіб, які в порядку виконання своїх службових обов’язків повинні вживати заходів до своєчасного ви конання встановлених правил”.

Безумовно, що в умовах панування радянського планового господарства така ідея була виправданою, оскільки замість перекладання грошей з однієї, “майже” державної кишені до іншої, вводилась конкретна відповідальність винних посадових осіб. Але майже через двадцять років статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 02 81 р. “Про порядок введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення” було встановлено, що набрання чинності цих Основ не стосується діючих: актів законодавства з питань відповідальності юридичних осіб в адміністративному порядку. За словами В. Новосьолова, “ця норма має принципове значення для визнання юридичних осіб одним із суб'єктів адміністративної відповідальності поряд з іншими суб'єктами — громадянами, посадовими особами, іноземними громадянами і особами без громадянства. Встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб — один із засобів забезпечення виконання покладених на них обов'язків. Її потрібно розглядати також як складову єдиної системи щодо забезпечення соціалістичної законності і державної дисципліни”.

Серед українських вчених-правознавців найбільш послідовно відстоював свою позицію щодо визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності Є.В. Додін. Навіть після прийняття згаданого Указу Президії ВР СРСР від 21 06 61 р. він зберіг свою точку зору і дотримується її і сьогодні. Зокрема Є.В.Додін відмічає “Тривалий час в адміністративно правовій науці суб’єктом проступку визнавалась лише фізична особа, що знайшло своє відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Однак розвиток ринкових відносин, виникнення приватного підприємництва зробили необхідним посилити контроль з боку держави за додержанням юридичними особами обов’язків у сфері здійснення виконавчої влади й встановити адміністративну відповідальність у разі порушення цих обов’язків”.

У навчальному посібнику Ю.П. Битяка та В.В.Зуй адміністративній відповідальності юридичних осіб присвячено навіть розділ в одній із тем. С.Т. Гончарук, у своїй роботі “Адміністративна відповідальність за законодавством України” прямо зазначає, що “суб’єктами адміністративних правопорушень можуть бути деліктоздатні фізичні та юридичні особи, що скоїли ті чи інші правопорушення”.

Питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб розглядалось на Першій національній науково-теоретичній конференції “Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування”, що відбулась 18-21 червня 1998 року, а також на Другій національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право актуальні проблеми реформування”, що відбулася 25-27 травня 2000 р., де неодноразово зверталась увага на те, що юридичні особи є повноцінними суб’єктами адміністративної відповідальності.

Аналогічну думку висловлюють і відомі російські вчені-правознавці. Так, на Всеросійській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми адміністративного права Росії”, що відбулась у травні 1998 року, йшлося про необхідність визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності. За словами Є.Ф.Мосіна “питання адміністративної відповідальності юридичних осіб ще є предметом дискусій спеціалістів і поки не отримало у вітчизняному праві ні концептуально визначеного, ні практично прийнятного розв’язання проте чимало діючих нормативних правових актів уже передбачають таку відповідальність”.

Зміна соціально-політичної та економічної ситуації в Україні призвела до того, що й ті відомі вчені, які свого часу виступали проти визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності, поступово змінюють своє ставлення до цього питання Так, наприклад, Л.В.Коваль відзначає “Особливим видом адміністративної відповідальності є відповідальність за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України (Закон України “Про виключну (морську) економічну зону України”, 1995р.), оскільки суб’єктами відповідальності, яку застосовує районний (міський) суд можуть бути як фізичні, так і юридичні особи які вправі оскаржувати постанову суду”.

Деякі дослідники, не заперечують тому, що юридичні особи можуть бути суб’єктами адміністративної відповідальності. Їхню точку зору можна виразити словами В.К.Колпакова, який зазначає, “що дана позиція більше відповідає перспективам удосконалення інституту адміністративної відповідальності, ніж реаліям сьогоднішнього дня”. І надалі, “чинний на сьогодні КпАП недвозначно, хоча і побічно, визнає суб’єктом проступку тільки фізичну особу. Більш того, ст.27 КпАП абсолютно точно визначає, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення”.

Досить поширеним аргументом проти віднесення юридичної відповідальності юридичних осіб, яка передбачається законодавчими актами України, до адміністративної є твердження про те, що суб’єктом адміністративної відповідальності не може бути юридична особа. При цьому основним аргументом є те, що юридичні особи не передбачені як суб’єкти адміністративних правопорушень КпАП.

Н.Саніахметова, зокрема, зазначає “...штрафи, що стягаються Антимонопольним комітетом України відповідно до статті 19 Закону (Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”), слід відрізняти від стягнення штрафів як заходів адміністративної відповідальності згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення України (КпАП). Вони відрізняються за суб’єктами правопорушення, на яких накладаються штрафи. Останні за статтею 19 Закону застосовуються лише до підприємців — юридичних осіб, а згідно з КпАП — до посадових осіб органів влади і управління, керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств та ін.), а також до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (тобто до фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності”. Це твердження є досить спірним. На нашу думку, відсутність юридичних осіб серед суб’єктів адміністративної відповідальності, передбачених КпАП України, ще не свідчить про їх неможливість бути такими. Зокрема, в статті другій КпАП України зазначено, що “законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України”.

Із наведеного вище визначення юридичної особи випливає, що відносно юридичних осіб існує потенційна можливість застосування санкцій різноманітного характеру, що підтверджується наступним:

— володіння відокремленим майном зумовлює можливість застосування санкцій майнового (за змістом) характеру (стягнення недоїмки, штрафу, пені і т ін );

— можливість набувати від свого імені майнових та особистих немайнових прав зумовлює застосування санкцій у вигляді обмежень цієї можливості (наприклад ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено застосування до конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб’єктами положень цього Закону стосовно антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції, обмеження реекспорту, заборони демпінгу та інших зазначених у ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави. Крім того, цією ж статтею передбачено тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього закону або пов’язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки );

— організаційна єдність зумовлює можливість застосування санкцій, які спрямовані на ліквідацію цієї єдності (наприклад, ст. 16 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” передбачено, що у випадках коли суб’єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень).

Отже юридична особа є потенційно деліктоздатною, тобто спроможна нести відповідальність, причому не тільки цивільно - правову, а й адміністративну. Цивільно - правова відповідальність використовує тільки один напрям впливу на юридичних осіб виключно через майно. Водночас адміністративна відповідальність охоплює всі можливі напрями впливу.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії...	Закон як джерело державного права. Види законів Республіка – поняття і сутність. Ознаки республіканської форми правління. Види республік
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин	План Вступ Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності... КК України Кримінальний закон, таким чином, встановлює, що злочин це діяння людини, і що це діяння суспільно небезпечне, що воно...
21 «Види відповідальності за корупційні правопорушення» «Види відповідальності за корупційні правопорушення» та статті 22 «Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення»...	2: ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ІНШІ ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА Р України, які визначають загальні положення, підстави та межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених...
ПЛАН ВСТУП ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ... Кримінальне право, визначаючи поняття злочину (ст. 11 КК України), вказує передусім на найважливіші його ознаки – суспільну небезпечність...	Питания до і спиту з дисципл іни и «Пі дпри є мницьке право» Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи. Види підприємницької діяльності
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ Поняття матеріальної відповідальності працівника, її відмінність від майнової відповідальності у цивільному праві	Тема: Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права Система кримінально-правових норм, в яких сформульовані ознаки окремих злочинів і встановлені види та розміри покарання за їх вчинення,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання