|
|
Скачати 1.93 Mb.
|
|
ВИСНОВКИ 1. Адміністративний примус як метод державного управління є різновидом державного примусу, який використовується компетентними органами та посадовими особами для досягнення мети управління сферами суспільного життя. 2. Систему заходів адміністративного примусу складають: адміністративно - попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративної відповідальності та заходи процесуального забезпечення. 3. До заходів адміністративного примусу, що застосовуються міліцією на лежать: адміністративне затримання; особистий огляд та огляд речей; вилучення речей і документів; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами; привід та офіційне застереження; заходи фізичного впливу, застосування спеціальних заходів та вогнепальної зброї та інші. 4. Виділяють такі стадії провадження із застосування заходів адміністративного примусу: 1) розв'язання питання про застосування заходів адміністративного примусу; 2) застосування цих заходів і їх процесуальне оформлення; 3) оскарженій застосування зазначених заходів.
1. Поняття та види звернень громадян Звернення можуть стосуватися найрізноманітніших сторін життя суспільства — від загальнодержавних до інтересів конкретної людини. Незважаючи на те. що в них міститься різна інформація — схвальна, критична, з проханнями, питаннями, пропозиціями, вимогами про відновлення порушеного права й захист законних інтересів тощо, — для всіх них характерна низка спільних ознак, а саме: —звернення відбивають стан справ майже в усіх сферах життя суспільства і, відповідно, стан виконавчої діяльності; —обов'язковим одержувачем інформації; що міститься у зверненнях, є представник держави чи місцевого самоврядування; —ця інформація породжує правові наслідки; —відомості, відбиті у зверненнях громадян, виходять від них за їх особистим волевиявленням. Загальною метою подання звернень є бажання спонукати відповідні органи чи осіб розглянути їх і розв'язати по суті. Крім того, зверненням громадян властива й така загальна ознака, як наявність стадій провадження за ними. За своєю юридичною природою звернення громадян неоднорідні, що дозволило законодавцю виділити такі їх види, як пропозиції, заяви та скарги. Законодавче регулювання порядку їх розгляду здійснюється на підставі Закону України “Про звернення громадян”. Що стосується провадження за пропозиціями громадян, то законодавець визначає пропозицію (зауваження) як звернення, де містяться рада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюється думка щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правових засад державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави й суспільства (ст. 3 Закону України “Про звернення громадян”). Як і будь-якому іншому, такому провадженню притаманна наявність стадій, зокрема, це: 1) порушення провадження; 2) розгляд пропозиції й ухвалення рішення щодо нього; 3) виконання рішення за пропозицією. При цьому стадія виконання рішення має факультативний характер, інакше кажучи, її може не бути взагалі, якщо в ході розгляду пропозиції вона буде визнана недоцільною. Підставою виникнення цього провадження слід вважати внесення громадянином пропозиції щодо вдосконалення певних сторін державної діяльності та місцевого самоврядування. Порядок розгляду пропозицій може бути тільки адміністративним, а не судовим. Іншою формою реалізації громадянами своїх прав і законних інтересів є подання заяв. Ціль заяви — реалізація через відповідні органи законних прав та інтересів громадян, а також виконання певних обов'язків. Законодавець визначає, що заява (клопотання) — це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією і чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки про поліпшення цієї діяльності. Клопотання — це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод і т. ін. Порядок розгляду цього виду звернень, як і в провадженні за пропозиціями громадян, може бути тільки адміністративним. У провадженні за заявами громадян передбачено такі стадії: — порушення провадження; — розгляд заяви по суті й ухвалення щодо неї рішення; — оскарження рішення за заявою; — виконання рішення, ухваленого за заявою. Стадії оскарження рішення може не бути, якщо громадянин задоволений результатом. Особливе місце серед звернень громадян належить скаргам. Реалізація конституційного принципу законності передбачає неухильне дотримання прав і законних інтересів громадян, дозволяє ефективно захищати їх від будь-яких порушень. Право на подання скарги є одним із дієвих способів усунення можливих порушень законності, засобом відновлення порушених суб'єктивних прав. Скарга — це звернення з вимогою про відновлення прав і захисту законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Провадження за пропозиціями і заявами громадян і провадження за скаргами є подібними лише в тому, що й там, і там — звернення до компетентних органів. Перелік підстав, за якими можна розрізнити ці провадження, є набагато ширшим. Мета подання скарги полягає в захисті й відновленні порушених прав і законних інтересів громадянина. Самостійно громадяни не спроможні забезпечити собі цей захист, оскільки не мають державно-владних повноважень, якими наділено державні та органи місцевого самоврядування. Отже, скарга є способом захисту й відновлення порушених суб'єктивних прав громадян. Об'єктом оскарження є дії чи бездіяльність органів держави, місцевого самоврядування або посадових осіб, а також видані ними акти, що спричинили порушення прав і законних інтересів громадян. Обов'язковим елементом змісту скарги є повідомлення про конкретний факт порушення прав і законних інтересів громадянина. Як показує практика, іноді скарги подають громадяни, права та інтереси котрих прямо не зачіпаються. Наприклад, подання скарги родичами, знайомими, сусідами громадян, котрі внаслідок похилого віку чи стану здоров'я позбавлені можливості особисто направити скаргу. Чи варто вважати, що такі звернення не є скаргами? Безумовно, ні. У таких випадках особи, котрі подали скаргу в інтересах інших громадян, керуються насамперед нормами морального порядку, позитивними моральними спонуканнями, їхні дії жодним чином не впливають на юридичну природу таких звернень. Отже, слід визнати, що скаргою може бути не тільки звернення, пов'язане з порушенням прав та інтересів особи, котра її подала, а й звернення з метою захисту порушених прав та інтересів інших осіб. Невипадково законодавець установив, що скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Аналіз законодавства дозволяє виділити й інші риси, які відрізняють провадження за скаргами громадян від проваджень за іншими видами звернень. Насамперед, порядок розв'язання скарг, передбачений чинним законодавством, може бути як адміністративним, так і судовим. Крім того, подання скарги свідчить про те, що права або законні інтереси громадянина, на його думку, порушено, і він вимагає їх відновлення засобами забезпечення законності. Тоді як подання заяви, як правило, не пов'язано з фактом порушення прав громадянина. Останній лише клопочеться про надання йому можливості реалізувати певні суб'єктивні права чи обов'язки відповідно до закону. Нарешті, суб'єктом розв'язання питання щодо скарги має бути не особа, котра порушила права чи законні інтереси громадянина й дії котрої оскаржуються, на що прямо вказує закон, а лише вища інстанція або посадова особа, котра виступає в цьому випадку як “гарант” забезпечення законності й об'єктивності розгляду скарги. У разі ж подання заяви остання адресується безпосередньо в орган чи посадовій особі, які компетентні ухвалити рішення щодо неї або забезпечити процедуру ухвалення такого рішення згідно з вимогами закону. При аналізі провадження за скаргами варто враховувати його стадійність. Тут можна виділити такі стадії: — порушення провадження за скаргою; — розгляд скарги по суті і ухвалення щодо неї рішення; — оскарження чи опротестування рішення щодо скарги; — виконання рішення. 2. Порядок провадження за зверненнями громадян У Законі України “Про звернення громадян” знайшли своє відбиття як загальні положення, що стосуються всіх видів звернень, так і положення, які визначають специфіку розгляду пропозицій, заяв і скарг. Розглянемо їх докладніше. Законодавець чітко сформулював вимоги до звернень громадян. Зокрема, вони можуть бути усними й письмовими, а також індивідуальними (подані окремими особами) й колективними (подані групою осіб). У зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладена суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання або вимоги. При цьому звернення має бути підписане заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертають заявникові з відповідними роз'ясненнями. Оскільки громадяни можуть помилятися щодо компетенції того чи того органу, до якого вони звернулися, варто визнати доцільним положення про те, що орган, який одержав звернення, але не має повноважень щодо його розв'язання, повинен у термін не більше як п'ять днів переслати його відповідному органу чи посадовій особі й повідомити про це громадянина, котрий подав звернення. Такий підхід сприятиме усуненню проявів формалізму в спілкуванні із заявником і дозволить більшою мірою забезпечити громадянину розв'язання його проблем. Указуючи на можливість подання усного звернення, законодавець у ч. З ст. 5 Закону визначає: “Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі)”. Усне звернення має спрощену форму й дозволяє уникнути зайвої писанини, оперативно розв'язати ті чи ті питання, що виникли в громадянина. Як правило, можливість усного звернення громадянин використовує тоді, коли обставини справи не дуже складні й розв'язати її посадова особа може практично на місці. У такій ситуації доречно говорити про прискорене провадження за зверненням громадянина. Громадяни мають право звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, на підприємства, до посадових осіб українською чи іншими мовами, прийнятними для сторін. При цьому рішення за зверненнями і відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Тобто вони можуть бути викладені в перекладі на мову спілкування заявника. Законом закріплюється обов'язковість прийняття і розгляду звернень. Забороняється відмовляти в прийнятті і розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну приналежність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Закон формулює певні обмеження, що стосуються розгляду звернень громадян. Так, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам чи посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Не розглядаються письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, авторство яких неможливо встановити, — їх визнають анонімними. Не розглядаються повторні звернення тим самим органом від того самого громадянина щодо того самого питання, якщо перше розв'язано по суті, а також скарги, подані з порушенням терміну їх подання, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду таких звернень ухвалює керівник органу, про що повідомляють особу, котра подача звернення. Гарантіями забезпечення прав осіб, котрі подали звернення, є положення закону, які забороняють переслідування громадян за подання звернення й заперечують примус їх до його подання. Так, ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або до участі в акціях у підтримку звернень інших осіб чи організацій. Не допускається також розголошення отриманих зі звернень відомостей про приватне життя громадян без їхньої згоди чи відомостей, що є державною чи іншою, яка охороняється законом, таємницею, а також іншої інформації, якщо це ущемляє права й законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі чи зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання й роботи. Питанням процесуального регулювання стадії розгляду звернень громадян присвячено розділ 2 Закону. Найважливіші його положення полягають у такому. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники й посадові особи установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, підприємств, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, ухвалювати рішення відповідно до чинного законодавства й забезпечувати їх виконання, а також повідомляти громадян про результати розгляду. Відповідь щодо результатів розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дає орган, який їх одержав і до компетенції якого належить розв'язання порушених у них питань, за підписом керівника або особи, котра виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і представленням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження ухваленого рішення. Стосовно розгляду скарг громадян законодавець установлює, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, установи, організації, об'єднання громадян, підприємства, засобів масової інформації, посадової особи подається в порядку підпорядкованості вищому органу чи посадовій особі. У разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з ухваленим щодо скарги рішенням він вправі відповідно до чинного законодавства безпосередньо звернутися в суд. До скарги громадянин має додати рішення або копії рішень, які ухвалювалися щодо його звернення раніше, та інші документи, необхідні для розгляду. Згідно зі ст. 17 Закону скарга на оскаржене рішення може бути подана в орган чи посадовій особі вищого рівня впродовж одного року з моменту його ухвалення, але не пізніше одного місяця з моменту ознайомлення з ним громадянина. Пропущений із поважних причин термін подання скарги може бути відновлений органом чи посадовою особою, які розглядають скаргу. Своє розв'язання одержало одне з важливих питань, яке може виникнути на стадії порушення провадження. Як правило, заяви чи скарги громадяни подають особисто. Проте в деяких випадках такої можливості в них немає, наприклад, унаслідок психічних чи фізичних вад, похилого віку або інших обставин (перебування в експедиції, туристична подорож, робота в іншій країні і т. ін.). З цієї точки зору цілком виправданою є позиція законодавця, який закріпив можливість подання скарги особою, уповноваженою на те громадянином. Скаргу в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подає їх законний представник. Передбачено й можливість подання скарги в інтересах громадянина трудовим колективом чи організацією, яка здійснює правозахисну діяльність (ст. 16 Закону). Найважливіші положення Закону стосуються регламентації конкретних прав та обов'язків суб'єктів провадження. Зокрема, громадяни при розгляді їх заяви чи скарги мають право: — особисто викладати аргументи особі, котра перевіряє заяву чи скаргу, і брати участь у перевірці поданої заяви чи скарги; — ознайомлюватися з матеріалами перевірки; — представляти додаткові матеріали або наполягати на запиті їх органом, який розглядає заяву чи скаргу; — бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; — — користатися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це повноваження в установленому законом порядку; — одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; — вимагати усно або письмово дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; — вимагати відшкодування збитку, якщо він став наслідком порушень установленого порядку розгляду скарг. У свою чергу, до обов'язків органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв і скарг громадян належать: — об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; — на прохання громадянина запрошувати його на засідання органу, який розглядає його заяву чи скаргу; — скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону чи іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів для припинення неправомірних дій, виявляти й усувати причини та умови, які сприяли порушенням; — забезпечувати відновлення порушених прав, реальне виконання ухвалених щодо заяви чи скарги рішень; — письмово повідомляти громадян про результати перевірки заяви чи скарги та ухвалені рішення; — уживати заходів щодо відшкодування в установленому законом порядку матеріального збитку, якщо він був заподіяний громадянину внаслідок обмеження його прав чи законних інтересів; розв'язувати питання про відповідальність осіб, з вини котрих було допущене порушення; на прохання громадянина не пізніше ніж у місячний термін довести ухвалене рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; — у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованими роз'яснити порядок оскарження ухвалених щодо них рішень; — не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; — організовувати й перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, уживати заходів щодо усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати й інформувати населення про хід цієї роботи; — організовувати і здійснювати особистий прийом громадян, Аналіз зазначених обов'язків дозволяє зробити висновок, що вони перебувають у нерозривному взаємозв'язку з процесуальними правами громадян., а часто прямо співвідносяться з ними. Так, обов'язок проводити особистий прийом громадян нерозривно пов'язаний із правом громадянина особисто викладати аргументи щодо заяви чи скарги, а право громадянина бути присутнім при розгляді заяви чи скарги прямо співвідноситься з обов'язком відповідного органу на прохання громадянина запрошувати його. для участі в розгляді свого звернення. Це є наочним підтвердженням того, що правовий статус громадянина в провадженні за його зверненням нерозривно пов'язаний з адміністративно-процесуальними правами й обов'язками інших суб'єктів провадження. Звернення розглядаються і розв'язуються в термін не більш як один місяць з дня їх надходження, а ті, що не вимагають додаткового вивчення, розглядаються невідкладно, принаймні не пізніше як через 15 днів із дня їх одержання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені в зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу; підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особу, котра подала звернення. При цьому загальний термін розв'язання питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Плати за розгляд звернень громадян не беруть. Закон установлює право громадян на відшкодування збитку, в тому числі морального, заподіяного йому в зв'язку з неправомірним рішенням щодо його звернення. Так, у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які ухвалили неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому заподіяний матеріальний збиток, пов'язаний із поданням та розглядом скарги, витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги за вимогою відповідного органу, а також утрачений за цей час заробіток. Громадянину на його вимогу й у порядку, встановленому чинним законодавством, може бути відшкодований і моральний збиток, заподіяний неправомірними діями чи рішеннями органу або посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування морального (немайнового) збитку в грошовому вираженні визначає суд. Як відомо, найважливішим елементом, що характеризує будь-яку процесуальну форму, є підсумковий процесуальний документ. Це повною мірою стосується, й провадження за пропозиціями, заявами і скаргами громадян. У цьому провадженні таким документом є рішення щодо конкретного звернення громадянина. Наявність такого рішення щодо пропозиції громадянина здебільшого зумовлено доцільністю, що ж стосується рішення щодо заяви чи скарги, то його слід визнати обов'язковим. Рішення у справах про звернення громадян виносять на підставі всіх матеріалів і доказів у їх сукупності. Вони мають містити логічне і правове обгрунтування результату розгляду справи. Останньою стадією провадження за заявами чи скаргами громадян є стадія виконання ухваленого рішення. Провадження можна вважати цілком завершеним лише тоді, коли реально задоволене домагання громадянина, усунуто перешкоди для здійснення його прав і законних інтересів, відновлено в повному обсязі порушені права й законні інтереси, скасовано незаконно покладені обов'язки або незаконне притягнення до відповідальності. Завершенням провадження є також аргументована, заснована на законі відмова щодо звернення громадянина. На жаль, у Законі “Про звернення громадян” питання виконання ухваленого в справі рішення не відбито, й це можна вважати істотним недоліком законодавства. На закінчення відзначимо, що законом передбачено відповідальність громадян за подання звернень протиправного характеру. Так, подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалення національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, передбачає згідно з чинним законодавством відповідальність. При цьому витрати, понесені в зв'язку з перевіркою таких звернень, можуть бути стягнені з громадянина за рішенням суду. З огляду на особливу значущість звернень громадян Кабінет Міністрів України затвердив спеціальну інструкцію щодо діловодства, пов'язаного зі зверненнями громадян. Діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації (далі — організаціях) здійснюється окремо від інших видів діловодства й покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб або на підрозділи апарата. Порядок ведення діловодства за зверненнями громадян, що містять відомості, які є державною чи іншою таємницею, що охороняється законом, визначається спеціальними нормативно-правовими актами. Особисту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян несуть керівники організацій. Зазначена інструкція передбачає, що всі пропозиції, заяви та скарги повинні прийматися й централізовано реєструватися в день їх надходження на реєстраційно - контрольних картках, придатних для обробки ПК; або в журналах. Конверти зберігаються разом із пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, в журналах або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян припустима в організаціях з річним обсягом надходжень до 600 одиниць і такою самою кількістю звернень на особистому прийомі. Письмові пропозиції, заяви і скарги, подані на особистому прийомі, також підлягають централізованій реєстрації на реєстраційно - контрольних картках, придатних для обробки на комп'ютері, чи в журналах. Реєстраційно - контрольна картка, журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг, картка (журнал) обліку особистого прийому громадян ведуться згідно з установленими правилами. Автоматизована реєстрація звернень здійснюється шляхом уведення в комп'ютер таких елементів: дата надходження звернення; прізвище, ім'я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника; звідки отримано звернення, дата, індекс, контроль; порушені питання — короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, виконавець, термін виконання; дата відправлення, індекс і зміст документа, ухвалені рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою. За автоматизованої реєстрації обліку особистого прийому громадян у комп'ютер уводять такі елементи: дата прийому, хто прийняв; прізвище, ім'я, по батькові, адреса, місце роботи, категорія (соціальний стан) заявника; порушені питання — короткий зміст, індекси; кому доручено розгляд, зміст доручення, термін виконання, ухвалені рішення, дата одержання відповіді. Склад елементів за необхідності може бути доповнений, наприклад, розпискою виконавця про одержання документа. Реєстраційний індекс звернення позначається в реєстраційному штампі, який ставлять на нижньому полі першої сторінки документа або праворуч на іншому, вільному від тексту місці, крім місця, призначеного для підшивання. У разі надходження повторних пропозицій, заяв та скарг їм надають наступний реєстраційний індекс, а у відповідній графі реєстраційно - контрольної картки, журналу чи на відповідному полі реєстраційної картки на комп'ютері зазначають реєстраційний індекс першого звернення. На верхньому полі першої сторінки повторних пропозицій, заяв та скарг праворуч і на реєстраційних формах ставлять позначку “Повторно” і підбирають усе попереднє листування. У випадку, коли про результати письмової пропозиції, заяви, скарги необхідно повідомити іншу організацію, усі зразки реєстраційно - контрольних форм і першу сторінку контрольованого звернення позначають словом “Контроль” або буквою “К”. Пропозиції, заяви і скарги, на які дано попередні відповіді, з контролю не знімаються. Контроль завершується лише після ухвалення рішення й уживання передбачених ним заходів. Рішення про зняття з контролю ухвалюють посадові особи, котрі ухвалили рішення про контроль. У випадку, коли за результатами розгляду пропозицій, заяв і скарг даються письмові й усні відповіді, робиться відповідний запис у реєстраційно -контрольних формах та документах справи або в окремій довідці. Посадові особи, котрі ведуть діловодство за пропозиціями, заявами і скаргами, щороку до 15 січня готують для керівників організацій матеріали для аналізу й узагальнення у формі аналітичних довідок. Аналітичні довідки поточного характеру складаються мірою необхідності. Пропозиції, заяви і скарги громадян після їх розгляду та розв'язання з усіма документами і зразком реєстраційно - контрольної форми мають бути повернені посадовим чи особам підрозділу службового апарата, котрі ведуть відповідне діловодство, для централізованого формування справи, картотек, банку даних. Формування і зберігання справ у виконавців забороняється. Документи розміщаються в справах у хронологічному або алфавітному порядку. Кожна пропозиція, заява, скарга з усіма документами щодо її розгляду та розв'язання становить самостійну групу і відокремлюється від інших обкладинкою. Туди ж підшиваються, у разі надходження, й повторні пропозиція, заява, скарга або додаткові документи. Під час формування справ перевіряються правильність і комплектність документів. Нерозв'язані пропозиції, заяви, скарги, а також неправильно оформлені документи підшивати в справу забороняється. Пропозиції, заяви і скарги зберігаються для надання довідок та інших цілей. Відповідальність за збереженість документів покладено на керівників, інших посадових осіб органів відповідно до їх функціональних обов'язків. Термін зберігання цих документів визначається затвердженими керівниками організацій переліками документів і номенклатурами справ; як правило, це п'ять років. Існують певні особливості щодо розгляду окремих категорій звернень громадян. Так, відповідно до “Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу”, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.03 р. № 616 прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, Держкомсім'ямолоддю, управлінням або відділом у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ (далі - органи). Усна заява викладається заявником і записується посадовою особою відповідного органу, а письмова - надсилається поштою або подається особисто, або передається через іншу особу. У заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, а також міститься інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення. Заява одразу після надходження до Держкомсім'ямолоді, управління або відділу у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації реєструється в журналі обліку заяв про вчинення насильства в сім'ї, а до служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ - у книзі обліку заяв про злочини та пригоди. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається. Органи розглядають заяву не більше ніж протягом трьох днів. Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних днів. У разі коли заява стосується неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї, відповідна інформація подається службі у справах неповнолітніх та органу опіки і піклування. Служба дільничних інспекторів міліції, кримінальна міліція у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ інформує протягом трьох днів про отримання заяви управління або відділ у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації. Про отримання заяви, в якій міститься повідомлення про існування загрози життю і здоров'ю особи, негайно інформується відповідний орган внутрішніх справ (за спеціальною телефонною лінією 02) для вжиття заходів до припинення насильства або дій членів сім'ї, спрямованих на виконання реальної загрози його вчинення. Під час розгляду заяви здійснюється відвідання постраждалого від насильства в сім'ї або особи, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства, за місцем проживання представниками служби дільничних інспекторів міліції, управління або відділу у справах сім'ї та молоді, центру соціальних служб для молоді відповідної місцевої держадміністрації, а у разі отримання зазначеної інформації стосовно неповнолітнього - із залученням представників органу опіки та піклування, кримінальної міліції у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ і служби у справах неповнолітніх. Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься у заяві, не підлягають розголошенню. |
|
1. Податковий борг: поняття, значення та статуси Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності |
ЛЕКЦІЯ По темі №1 «Поняття, ознаки та види адміністративної відповідальності» Адміністративна відповідальність • один з найбільш важливих правових інститутів адміністративного права, який виступає дієвим засобом... |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
ЛЕКЦ І Й Н І МАТЕР І А Л И Поняття господарського права та господарської діяльності |
|
ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС” Поняття цивільного процесу та його структура. Цивільне процесуальне право як галузь права |
ЗАТВЕРДЖУЮ Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності |
|
Диплом європейського зразка та додаток до нього Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Інституті педагогіки, психології та інклюзивної освіти... |
1. Адміністративно-процесуальне право як самостійна юридична галузь... Відокремлення адміністративного процесу від інших видів юридичної процесуальної діяльності |
|
Лекція № Поняття, місце і роль адміністративного права у системі права України |
Тема: Іконопис. Ікони «Козацькі Покрови» Мета: Розширити знання дітей по темі, розкрити особливості іконопису, вчити порівнювати |