Казенне підприємство – це таке державне унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої
частини державної власності, що не підлягає приватизації, створюється за рішенням КМУ і входить до
сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.
Ознаки (ст.. 76-77 ГК):
1) Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:
- законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
- основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;
- за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
- переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за
своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути
рентабельним;
- приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.
2) Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про
створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а
також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і
ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог ГК за рішенням органу, до
компетенції якого належить створення даного підприємства.
3) Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі,
зазначеному в статуті підприємства.
4) Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку,
печатку із своїм найменуванням.
5) Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства,
призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності,
визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений
дозвіл.
6) Найменування казенного підприємства повинно містити слова «казенне підприємство».
Джерелами формування майна казенного підприємства є:
- державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;
- кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
- цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;
- кредити банків;
- частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена
статутом;
- інші джерела, не заборонені законом.
25. Правове становище комунального унітарного підприємства
Комунальне унітарне підприємство – це таке унітарне підприємство, яке діє на базі
відокремленої частини комунальної власності, без поділу її на частини, створюється за рішенням
ОМС в розпорядчому порядку і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти
відповідним комунальним майном.
Ознаки:
1) Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування
в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його
управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є
представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах,
визначених ГК та іншими законодавчими актами.
2) Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється
за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або
на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
3) Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери
управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір
статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою
радою.
4) Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне
підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить
дане підприємство.
5) Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу
місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
6) Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до
сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.
7) Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів
державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними
органами добровільно або за рішенням суду.
8) Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються
відповідно до вимог, встановлених ГК щодо діяльності державних комерційних або казенних
підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
26. Правовий статус громадянина-підприємця
Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької
діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно
до статті 58 ГК.
Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно
до закону може бути звернено стягнення.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:
- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
- із залученням або без залучення найманої праці;
- самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або
через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності
спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки
відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права
і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення
юридичної особи.
Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та
відповідно до принципів, передбачених у статті 44 ГК.
Громадянин-підприємець зобов'язаний:
- у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів
господарської діяльності;
- повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних
документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що
підлягають відображенню у реєстраційних документах;
- додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт,
послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції,
встановлених законодавством;
- не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного
законодавства;
- вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
- своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для
нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі
в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 ГК, а
також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за
завдані ним шкоду і збитки.
Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог ГК та інших
законів.
27. Правове становище приватного підприємства
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного
або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої
праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта
господарювання - юридичної особи ( дочірнє підприємство іншого приватного підприємства).
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГК ( ст..62-72) та іншими
законами.
Приватні підприємства можуть бути двох типів:
1) унітарний – майно може закріплюватись на будь-якому з основних правових титулів праві
власності, праві господарського відання та праві оперативного управління;
2) майно зазвичай закріплюється на праві спільної часткової приватної власності, але і не
виключається застосування таких правових титулів, як право господарського відання чи оперативного
управління.
Установчий документ – статут, що затверджується засновником(засновниками). У разі створення ПП
двома і більше особами має бути укладений договір.
28. Правове становище виробничого кооперативу
Виробничий кооператив - господарська організація корпоративного типу, яка утворюється на
добровільних засадах, шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої
господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.
Ознаки:
1)підприємство корпоративного типу колективної форми власності;
2)мета діяльності – отримання доходу від здійснення господарської діяльності ( виробництво
продукції/товарів, виконання робіт, надання послуг);
3)створення на добровільних засадах;
4)наявність статусу юридичної особи;
5)наявність статуту як обов’язкового установчого документу, який повинен містити відомості,
визначені ст.8 ЗУ «Про кооперацію»;
6)здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах самофінансування;
7)мінімальна кількість засновників (членів) – 3.
8)наявність власного майна, яке формується за рахунок таких джерел: паї членів
кооперативу(основний та додатковий); внески членів кооперативу (вступний, членські, цільові);
кошти, що надходять від ГД кооперативу; грошові та майнові пожертвування та ін..
29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання
Кредитною спілка – це неприбуткова організація, заснована громадянами – фізичними особами у
встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою
задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна
спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.
Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об'єднуватися у кредитні
спілки.
Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної
спілки.
Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки, коштів доходу та
іншого майна.
Кредитна спілка не може бути засновником або учасником суб'єктів підприємницької діяльності.
Статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спілки визначаються
ГК, законом про кредитні спілки та іншими законами.
КС є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг
членам КС.
Основними принципами діяльності КС є добровільність вступу та свобода виходу з КС,
рівноправність членів КС.
Основний правовий титул майна – право власності. Учасники КС несуть відповідальність лише
майном, що належить їм на праві власності, відсутня субсидіарна відповідальність членів КС, які
несуть лише ризик збитків у межах своїх пайових внесків.
Органи управління і контролю КС:
1.загальні збори членів КС – вищий орган;
2.спостережна рада – обирається загальними зборами КС та підзвітна їм;
3.правління КС – виконавчий орган;
4.кредитний комітет – спеціальний орган, відповідальний за організацію кредитної діяльності КС;
5.ревізійна комісія КС – здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю КС.
30. Поняття та класифікація господарських товариств
Господарські товариства – це господарські організації, які створюються фізичними або
юридичними особами на договірних засадах шляхом обєднання майна та підприємницької діяльності
з метою отримання прибутку ( як загальне правило).
Ознаки:
1.у випадках, передбачених ГК, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Товариством однієї особи може бути лише господарське товариство, що належить до об'єднань
капіталів, оскільки в персональних товариствах розмір частки учасника зазвичай не впливає на його
можливості щодо управління справами товариства.
2.Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники
господарських відносин, зазначені у статті 2 ГК, а також громадяни, які не є суб'єктами
господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів
господарювання або інших осіб встановлюються ГК, іншими законами.
3.Господарські товариства є юридичними особами.
4.Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського
товариства, зберігають статус юридичної особи.
5.Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не
передбачено законом.
Види ГТ за критерієм домінування персональних чи майнових елементів:
1) персональні товариства(домінують персональні елементи) : повне товариство – персональна
участь всіх учасників; командитне товариство – персональна участь частини учасників;
2) обєднання капіталів( домінують майнові елементи, персональна участь є необов’язковою чи
незначною): акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з
додатковою відповідальністю.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою
відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні
товариства.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями
тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в
межах вартості належних їм акцій.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал,
поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за
своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади,
несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого
поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за
своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть
додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному
розмірі до вкладу кожного з учасників.
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між
ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову
солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників
здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову
солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні
учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише
особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
|