Ознаки:
1.
Підприємства консолідуються в групи — об'єднання на основі певних матеріальних
(економічних) інтересів (спільність інтересів): це об'єднання виробничої, наукової та іншої
діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Матеріальні інтереси
як основа об'єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та
функції об'єднання. Установчий договір укладають між собою підприємства — засновники
об'єднання. Засновники об'єднання затверджують і його статут. Єдність матеріальних інтересів
членів як основа об'єднання — це його економічна ознака.
2.
Об'єднання як суб'єкт господарювання і суб'єкт господарського права має майно, юридично
відособлене від майна членів об'єднання. Майном об'єднання є:
а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи
статутом;
б) майно, набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності;
в) майно створених об'єднанням підприємств. Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на
умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські,
цільові тощо). Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в
оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання.
Вартість майна об'єднання відображається у його балансі. Господарське об'єднання має право
утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва,
а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням
підприємства діють відповідно до положень ГК, інших законів та статуту підприємства, затвердженого
об'єднанням. Майно учасників об'єднання не входить до складу майна об'єднання. З урахуванням
цього розмежовується відповідальність об'єднання і його учасників як суб'єктів права: об'єднання
підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не
відповідають за зобов'язаннями об'єднання. Установчим договором або статутом об'єднання можуть
бути передбачені винятки з цього правила. Після припинення діяльності об'єднання майно, яке
залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми учасниками.
Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом.
Цю ознаку об'єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.
3.
Централізація в руках об'єднання як суб'єкта права функцій і повноважень його учасників. Це
організаційно-правова ознака. Склад функцій, які централізує об'єднання, визначають його
засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні,
комерційні, правозастосовчі (захисні) та інші функції. Юридичним вираженням їх
централізації є делегування учасниками об'єднанню у відповідних частинах належних їм
повноважень з метою централізованого керівництва їхньою діяльністю з боку органів
об'єднання. Правовою формою делегування таких повноважень є договір або статут
об'єднання;
4.
Особлива (складна) правосуб'єктність, її особливість обумовлена організаційною структурою
об'єднання. Учасниками об'єднання можуть бути лише підприємства (організації) — юридичні
особи, кожне з яких при входженні до об'єднання зберігає статус юридичної особи незалежно
від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення ГК та інших
законів щодо регулювання діяльності підприємств. Цим об'єднання відрізняється від
підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як
учасники об'єднання залишаються самостійними суб'єктами господарського права.
5.
Разом з тим об'єднання підприємств також є самостійним суб'єктом права. Об'єднання
створюється і реєструється як суб'єкт права;
6.
Діє на основі договору та/ або статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна
учасників об'єднання;
7.
Має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, поточний та інші
рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою. Згідно з ч. 2 ст.
121 ГК підприємство — учасник господарського об'єднання має право:
- добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його
утворення чи статутом господарського об'єднання;
- бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом
господарського об'єднання не встановлено інше;
- одержувати від господарського об'єднання в установлено у порядку інформацію, пов'язану з
інтересами підприємства;
- одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.
Дещо вужчі права мають підприємства, які входять до складу державного або комунального
господарського об'єднання. Такі підприємства не мають права без згоди об'єднання виходити з його
складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами
господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.
Отже, з точки зору правосуб'єктності, об'єднання становить собою сукупність самостійних суб'єктів
права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об'єднання.
Класифікація:
1.
Залежно від порядку заснування об'єднання:
-
господарські об'єднання( господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене за
ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою
господарську діяльність, господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або
статуту, який затверджується їх засновниками, господарські об'єднання — це договірні
об'єднання;
-
державні господарські об'єднання;
-
комунальні господарські об'єднання.
Державне (комунальне) господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене
державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у
визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких
входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого
самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його
утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.
Державні (комунальні) об'єднання — це статутні об'єднання.
Особливості правового становища державних (комунальних) господарських об'єднань полягають у
тому, що:
- засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не самі підприємства.
Склад учасників і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети
(безпосередньо або за погодженням з Антимонопольним комітетом, Мінекономіки, Мінфіном
України). Комунальні господарські об'єднання створюються, реорганізуються і ліквідуються
відповідними радами чи держадміністраціями;
- державні (комунальні) господарські об'єднання діють на підставі затверджених засновниками
статутів, тобто не мають установчих (засновницьких) договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності
визначають власники (уповноважені органи), а не самі учасники об'єднань;
- особливістю правового становища державних (комунальних) господарських об'єднань є обмежене
право виходу підприємств з них. Частина 1 ст. 120 ГК встановлює такі організаційно-правові форми
об'єднань підприємств:
- асоціації( це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності
підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських
функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі
об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно
господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є
господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств
— учасників асоціації , за рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх
інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями);
- корпорації( це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і
комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень
централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації);
- консорціуми(це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками
певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних
проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані
ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших
джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум
припиняє свою діяльність);
- концерни(це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової
залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і
виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх
інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники
концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну);
- інші форми об'єднання інтересів підприємств, передбачені законом (союзи, спілки, асоціації
підприємців тощо).
39.Функції та компетенція об’єднання підприємств.
Функції:
- виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання (промислова
діяльність, будівництво, транспортна діяльність тощо);
- вирішення спільних для групи підприємств питань, зокрема, питань соціально-економічного
розвитку; - проведення спільної для галузі науково-технічної політики (поліпшення якості продукції,
підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей,
зовнішньоекономічна діяльність тощо);
- виконання за необхідності планових функцій, якщо це передбачено статутом або засновницьким
договором;
- координаційні;
- захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо.
Повноваження:
- приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств і організацій;
- затверджують статути цих суб'єктів;
- контролюють дотримання підприємствами статутів;
- вживають заходів до керівників підприємств у випадках порушення статутів;
- здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна, закріпленого за
підприємствами;
- укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;
- дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, до статутних
фондів яких передається майно, що є державною власністю, тощо.
Корпораціям як центральним органам державного управління заборонено безпосереднє втручання в
господарську діяльність підприємств, вищестоящими органами щодо яких вони є. Основні положення
щодо управління об'єднанням підприємств встановлені ст. 122 ГК, згідно з якою господарські
об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи,
передбачені статутом господарського об'єднання.
Вищий орган господарського об'єднання:
- затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;
- вирішує питання про прийняття до господарського об'єднання нових учасників та виключення
учасників з його складу;
- утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору;
- вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання..
Певні особливості встановлені ГК щодо управління державним (комунальним) господарським
об'єднанням:
-
Управління цими суб'єктами здійснюють правління об'єднання і генеральний директор
об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв
рішення про утворення об'єднання.
-
Склад правління визначається статутом об'єднання.
-
Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається
статутом об'єднання відповідно до закону.
-
Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено
адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах,
передбачених установчими документами відповідного об'єднання.
40.Управління об’єднанням підприємств.
41.Правове становище господарських об’єднань.
42.Правове становище холдингових компаній.
Холдинговою компанією визнається суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій
дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами
встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог ст. 126 ГК та інших
законів. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено)
невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані
дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства
опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відпо
43.Правовий режим майна суб’єктів господарювання.
Правовий режим майна суб’єктів господарювання - встановлені чинним законодавством структура майна,
порядок і умови його набуття, використання і вибуття, здійснення суб’єктом права володіння, користування,
розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також його правова охорона і порядок звернення
на нього стягнення кредиторів.
Суб’єкт господарювання може вносити зміни до правового режиму майна.
Під правовим режимом майна суб'єктів господарювання в теорії господарського права розуміють
встановлені правовими нормами:
а) структуру цього майна;
б) порядок його придбання (формування), використання і вибуття;
в) порядок звернення на нього стягнення кредиторів.
Основою правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська
діяльність є право власності, а також речові права осіб, які не є власниками, — право господарського
відання, право оперативного управління і право оперативного використання майна.
Право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно
було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших
природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб
суб'єктів господарювання, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч. 1 ст. 401 ЦК). Право
користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості
проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі,
зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч. 1 ст. 404 ЦК).
44.Види майна та джерела формування майна суб’єктів господарювання.
Види майна в сфері господарювання:
-
|