1.
Поняття господарського права як галузі права та як галузі правової науки.
Господарське право,як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з
приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або керівництва нею із
застосуванням різних методів правового регулювання.
Наявні 3 точки зору:
-
(позитивна)ГПУ – це самостійна галузь права і немає нічого спільного з іншими;
-
(негативна)ГПУ – це не самостійна галузь права, це поєднання цивільно-правових норм і
адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання;
-
(змішана)ГПУ – це комплексна галузь права, в якій зібрані правові норми всіх галузей
права.
ГП, як галузь правової науки має свій предмет, метод та завдання.
Предмет:
-
вивчає історію становлення та розвитку;
-
системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном;
-
виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських
відносин;
-
напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і
правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні наукові методи: аналізу, синтезу,
історичний, порівняльно-правовій, евристичний, синергетичний та ін.
Метод:
-
метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що
суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не
суперечать законодавству України:
а) планують свою господарську діяльність;
б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають
зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин.
-
метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для
суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів
господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним
законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення
господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у
законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо.
-
метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом
рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів
щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у
сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.
Завдання:
-
забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;
-
визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права)
закономірностям і принципам правового регулювання;
-
розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;
-
створення єдиного понятійного апарату господарського права;
-
пояснення правотворчих і правозастосовчих рішень і прогнозування наслідків порушення
закономірностей правового регулювання.
2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання з
іншими видами відносин.
Предмет регулювання ГПУ - є господарська діяльність пов’язана з виробництвом і реалізацією
продукції, виконанням робіт і надання послуг, а також із забезпеченням їхніх виробників необхідними
ресурсами.
Ознаки:
-
вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб
виробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва);
- вона виконується на професійних засадах;
-
результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату, тобто
функціонують як товар;
-
ця діяльність поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави,
суспільства, значних прошарків населення тощо).
3. Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види.
Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі
виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської
діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових
елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.
Ознаки:
-
Урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм, у певних випадках -
ще й за допомогою господарських договорів;
-
Особливий суб'єктний склад :суб'єкти господарювання, органи державної влади, наділені
господарською компетенцією, споживачі, громадяни, громадські та інші організації, які
виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-
господарські повноваження на основі відносин власності;
-
Об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілесного майна/
нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелектуальної та права промислової
власності), необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності;
-
Зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів організаційно-
господарських повноважень та інших учасників господарського життя, визначені нормативно-
правовими актами (господарським законодавством) та іншими правовими документами
(договорами, зокрема), а також реальні дії зазначених осіб щодо реалізації цих прав та
обов'язків, спрямовані на безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення
продукції, виконання робіт, падання послуг);
-
Поєднання майнових та організаційних елементів;
•
сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо
засновників двоє і більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених
законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання
необхідних ліцензій та інших дозволів;
•
наділення новостворюваної організації необхідним для започаткування та здійснення нею
відповідної (визначеної установчими документами з урахуванням вимог закону) господарської
діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право
господарського відання, право оперативного управління;
-
Віддзеркалення в господарських правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства,
значних прошарків суспільства, зокрема, споживачів) та приватних інтересів (носіями яких є
конкретні суб'єкти господарювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх
збалансованого врахування в процесі їх державного (в тому числі нормативно-правового)
регулювання;
-
Юридичні факти – підстави виникнення, зміни та припинення:
•
дія чи бездіяльність (як правомірні, так і неправомірні) суб'єктів правовідносин; чи
•
події (стихійне лихо, внаслідок якого було пошкоджено майно підприємця; смерть власника
контрольного пакета акцій, який контролював акціонерне товариство, і спадкування таких
акцій кількома особами з різними/протилежними інтересами щодо управління набутими в
результаті цього корпоративними правами).
Види:
I.
За характером правовідносин:
-
відносини з безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації
продукції, виконання робіт, надання послуг;
-
відносини з організації господарської діяльності (держав на реєстрація, ліцензування,
патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності).
II.
За взаємним становищем сторін:
-
горизонтальні, учасники яких рівноправні;
-
вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, в тому числі власник майна
чи уповноважений ним орган.
III.
За сферою дії:
-
внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її
структурними підрозділами, а також між господарською організацією та її структурними
підрозділами;
-
міжгосподарські (зовнішньо-господарські), що виникають між юридично самостійними
суб'єктами господарювання.
IV.
За галузями господарювання і сферами управління:
-
у галузі промисловості;
-
у галузі сільського господарства;
-
у галузі транспорту;
-
у галузі капітального будівництва;
-
у сфері приватизації;
-
у сфері антимонопольного (конкурентного) регулювання;
-
у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.
4. Класифікація суб’єктів господарських правовідносин.
Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою
правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних
прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.
Види суб'єктів правовідносин:
1.
Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
-
громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;
-
іноземні громадяни;
-
особи без громадянства (апатриди);
-
особи з подвійним громадянством (біпатриди);
2.
Колективні суб'єкти (юридичні особи):
-
державні органи, організації, установи, підприємства;
-
органи місцевого самоврядування;
-
комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні,
міжнародні);
-
громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);
-
релігійні організації;
3.
Держава та її структурні одиниці:
-
держава;
-
державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна
Республіка Крим);
-
адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
4.
Соціальні спільноти :
-
народ;
-
нація;
-
етнічні групи;
-
громадяни виборчого округу тощо.
5. Методи господарського права.
-
метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що
суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не
суперечать законодавству України:
а) планують свою господарську діяльність;
б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають
зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин.
-
метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для
суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів
господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним
законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення
господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у
законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо.
-
метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом
рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів
щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у
сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.
-Метод координації. – забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з
яких не вправі нав’язувати свої умови іншій стороні; рішення укладається шляхом компромісу
(укладення господарського договору).
6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які
регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в
тому числі організації) такою діяльністю.
Ознаки та особливості:
-
Значна розгалуженість і присутність великої кількості нормативних актів;
-
Перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми
різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо);
-
Кодифікованість господарського законодавства;
-
Наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої
сфери дії - відомчих, регіональних, локальних - у конкретній господарській організації.
7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.
Напрями вдосконалення господарського законодавства:
-
вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цей напрям передбачає
необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин (конфлікту
інтересів у господарських організаціях корпоративного типу; правового становища
холдингових компаній; господарських товариств державної та комунальної форм власності) та
врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом
прийняття нових або внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; завданням
цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері
господарювання з врахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і відповідно - прийняття
нових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин (початок 90-х
років XX століття);
-
вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям
передбачає істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських
відносин; зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості,
що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної
реєстрації таких актів та набуття ними чинності за умови такої реєстрації; підвищення ролі
локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів
господарювання), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають напрями
своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання;
-
вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає
вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів
(усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарського
законодавства у відповідність до ГКУ; інкорпорацію господарського законодавства (видання
систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм:
законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство
про господарські договори тощо; консолідацію господарського законодавства прийняття
замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських
відносин, - одного, який дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських
відносин;
-
гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними стандартами
регулювання відносин у сфері господарювання, законодавства міжнародних економічних
союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз).
8. Поняття та ознаки підприємництва.
|