31.Органи управління господарським товариством, їх компетенція.
32.Права і обов’язки учасників господарського товариства.
33.Правове становище акціонерних товариств
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд , поділений на
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями
тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в
межах вартості належних їм акцій.
Особливості акціонерного товариства:
1.
Статутний фонд акціонерного товариства формується шляхом емісії та продажу акцій
фізичним та/або юридичним особам. Мінімальний розмір статутного фонду AT встановлено у
розмірі, не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки
мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.
2.
Акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій).
3.
Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і
зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом
випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують
їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного
продажу на умовах, визначених Законом України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і
фондову біржу»1, іншими актами про фондовий ринок.
4.
Фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі
власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів, обов'язки акціонерів
визначені статтями 116, 117 ЦК, ст. 88 ГК, статтями 10, 11 Закону «Про господарські
товариства», статтями 4, 5, 8, 9 Закону «Про цінні папери і фондову біржу».
5.
Особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За
ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з
обмеженою відповідальністю.
6.
Товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань. Акціонерне
товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить
товариству, призначати керівника та реалізувати інші права власника дочірнього підприємства.
7.
Акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак.
За способом функціонування акцій розрізняє:
Види: публчні та приватні АТ
34.Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд,
поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за
своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.
Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з
діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Називаючи цей вид товариства товариством «з обмеженою відповідальністю», законодавець не має на
увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи)
якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного
фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть ризик
збитків у межах своїх вкладів до статутного фонду (у разі фінансового краху товариства його
учасники лише понесуть збитки у розмірі їх вкладів до статутного фонду товариства). Установчими
документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не
повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної
частини вкладу. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники
зобов'язані сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів, що підтверджується документами,
виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою,
підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Учасник товариства з обмеженою
відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у
статутному фонді одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства
з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не
встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі
частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, якщо
статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення
цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з
дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку
встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина)
учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦК). У разі передачі частки (її частини) третій
особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який
відступив її повністю або частково. Частка учасника товариства може бути придбана самим
товариством, яке протягом одного року зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам
у порядку, встановленому статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал. Будь-який з
учасників товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства із сплатою йому
вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. За домовленістю
між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена
переданням майна в натурі.
35.Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого
поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за
своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть
додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному
розмірі до вкладу кожного з учасників. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається
в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення
ЦК про товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і
законом.
36.Правове становище командитного товариства.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників
здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову
солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні
учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних учасників, вони несуть
солідарну відповідальність щодо боргів товариства. Командитне товариство створюється і діє на
підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.
Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний
учасник, засновницький договір переоформляється на одноособову заяву, підписану повним
учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим
документом є одноособова заява {меморандум), яка містить усі відомості, встановлені законом для
командитного товариства. Правовий статус командитного товариства визначається нормами статей 133
—139 ЦК, статей 67—74 Закону «Про господарські товариства» (ці статті закону стосуються
правового статусу повних товариств) з урахуванням особливостей, передбачених у спеціальних
статтях (статті 78—83) Закону «Про господарські товариства», безпосередньо присвячених
командитним товариствам. Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення
грошових або матеріальних вкладів. Згідно зі ст. 137 ЦК вкладник командитного товариства має
право:
1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі
товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;
3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі
товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили
декілька вкладників, зазначена частка роз поділяється між ними відповідно до їхніх часток у
складеному капіталі товариства;
4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;
5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;
6) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку,
встановленому засновницьким договором (меморандумом);
7) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі,
повідомивши про це товариство.
Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному
товаристві. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі,
способами й порядком, передбаченими засновницьким договором, проте сукупний розмір їхніх часток
не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На
момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25
відсотків свого внеску.
Таким чином, вкладники беруть участь у діяльності командитного товариства лише своїми вкладами,
розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством
вони не беруть. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки повними
учасниками. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами здійснюється ним
самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних учасників з управління справами
товариства. Незважаючи на те, що за загальним правилом відповідальність вкладника обмежується
вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законом, він також несе повну
відповідальність. Приміром, якщо вкладник вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без
відповідних повноважень, і схвалення його дій командитним товариством не буде отримано, він
відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно
до законодавства може бути звернено стягнення. Крім загальних підстав припинення діяльності
господарських товариств, командитне товариство припиняється також у разі вибуття усіх вкладників.
Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників замість ліквідації командитного
товариства перетворити його на повне товариство.
37.Правове становище повного товариства.
Повним товариством визнається таке товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між
ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову
солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Повне товариство
створюється і діє на підставі засновницького договору (статуту цей вид товариства не має).
Засновницький договір повного товариства, крім відомостей, загальних для всіх видів товариств, має
визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і
порядок внесення ними вкладів.
Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким
договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено
окремим учасникам.
У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною
згода всіх учасників товариства.
Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти
правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено
ведення справ товариства.
У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького
договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені
товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи
могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.
Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у
разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування
здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло
майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.
Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:
- виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;
- виключенням зі складу учасників;
- вибуттям зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника. Порядок і особливості виходу,
виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються відповідно статтями 126,
128 та 129 ЦК, іншим законом та засновницьким договором. Як уже зазначалося, учасники повного
товариства несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке
може бути звернене стягнення. Механізм такої відповідальності конкретизовано у ст. 124 ЦК.
Важливим є те, що учасник товариства відповідає за борги останнього незалежно від того, чи виникли
вони після або до його вступу до товариства. Якщо борги товариства повністю сплатить один з
учасників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників,
які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.
38.Поняття об’єднання підприємств, їх класифікація.
Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств
з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних
та соціальних завдань.
|