Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація

Моделі конституційно-правового статусу особи (основні 4):

1. 
   Західна (ліберальна) модель (концепція) – основне в правовому статусі особи це її невід’ємні невідчужувані права особи, при такій моделі конституційні права і свободи поділяються на два види:
   
   1. 
      Невід’ємні або природні права
      
   2. 
      Громадянські або політичні
      

2. 
   Марксистсько-Ленінська (колективістка) модель (концепція) – Куба, В’єтнам – основними правами вважаються ті права які особа виражає в суспільстві, первинними є інтереси суспільства а не права особи, при такому підході досить великий обсяг конституційних обов’язків. Державі надаються широкі можливості щодо обмеження конституційних прав.
   
3. 
   Для країн мусульманського права – (Коран, Суна, Інджма, Мечеть) – особа розглядається не як цінність сама по собі, а як частина релігії (віддавити шану Аллаху). В розвинутих мусульманських країнах на конституційному рівні як правило визнаються міжнародні стандарти прав і свобод людини, але перевага в практичній реалізації прав і свобод за Шаріатом (мусульманське право). За мусульманським правом людина не вільна розпоряджатися собою, всі його дії на перед передбачені волею Аллаха, акцент в правовому регулюванні не на права особи, а на обов’язки перед Аллахом, перед общинною правомірних мусульман. Обмеження прав людини при такому підході, засновані перш за все на релігійних підходах. В розвинутих мусульманських країнах особа має право вибору …
   
4. 
   Модель притаманна звичаєвому праву – права особи залежать від її приналежності до окремої групи, роду, племені, особа не може мати права, які реалізуються поза межами цієї групи. Права людини реалізуються колективно і в колективі (Африканські раїни, зокрема нерозвинуті країни).
   

1. 
   Принципи конституційно-правового статусу особи
   

1. 
   Принцип свободи. Межею свободи кож.гр-на є свобода ін.людей. Так в ст.2 К-ції Нім.сказ., що кож.має п-во на вільний роз-к особи, оскільки він не поруш.п-в інших і не йде супроти конст.порядку або морального з-ну.
   
2. 
   Принцип рівності, полягає у рівності всіх перед з-ном, однаковому наділенні п-вами та об-ками, відсутності дискримінації з будь-яких ознак.
   
3. 
   Принцип взаємозв’язку прав і обов’язків: спостерігається не увсіх к-ціях, але все ж значана к-сть з них містять розділи, в яких поєднано п-ва та об-ки
   

2. 
   Інститут громадянства або підданства
   
3. 
   Інститут конституційних прав та свобод
   

1. 
   п-ва і свободи є конст., тобто закріпл.в к-ції чи відп.з-ні;
   
2. 
   конст.п-ва і свободи є юр.ос-вою для всієї с-ми п-в і свобод;
   
3. 
   вони визна.ться соц.цінністю і володіють вищою юр.силою;
   
4. 
   їх визнання, дотримання і захисть є об-ком д-ви.
   

4. 
   Інститут конституційних обов’язків
   
5. 
   Гарантії реалізації конституційних прав і свобод
   

• 
  рівності гром-н в межах д-ви та поза її межами;
  
• 
  охороні людей в д-ві та поза її межами;
  
• 
  відповідальності особи перед д-вою.
  

1. 
   за народженням (філіація) – на ос-ві а) «права крові», чи б) «права грунту». В деяких країнах ці два принципи поєднуються. Колізія в нац.з-ві з пит.набуття гр-ва може привести до набуття гр-ном подвійного гр-ва.
   
2. 
   прийняття в громадянини (натуралізація) – а) в силу закону (тобто не заснована на осбис.виборі ос., напр..в Італії вступаючи в шлюб з Італьянцем дружина автоматично набуває гр-во Італії); б) індивідуальна натуралізація може мати місце за клопотанням ос., яке, як пр-ло, подається на ім’я глави д-ви і прийняття в гр-во оформляється спеціальним актом. Натуралізація може мати місце, якщо ос.проживає певний строк на тер.відп.д-ви, належ.до певної релігії, нації ...
   
3. 
   Оптація – вибір гром-ва у випадках, коли змін.держ.приналежність тер., на якій проживає гром-н.
   
4. 
   Поновлення гром-ва осіб, які його були втратили (серез зміну сім.стану...)
   
5. 
   Репатріація – коли гром-во втрачали великі верстви нас.в силу важл.історич.подій (напр..повернення євреїв на свою історичну Батьківщину Ізраїль).
   
6. 
   Дароване гром-во (за особл.заслуги і в особл.порядку
   

1. 
   в рез-ті добровіл.виходу з громадянства (через політ., сім.мотиви);
   
2. 
   втрата гром-ва (з причин, передбач.з-вом д-ви гром-ва, напр..якщо гром-н поступить на держ.чи війс.сл.ін.д-ви)
   
3. 
   внаслідок позбавлення гром-ва осіб, які вчин.дії,що наносять шкоду д-ві (це є вид держ/прав.санкції, як пр-ло застос.тільки до натуралізованих гром-н).
   

• 
  вони тісно пов’яз.з особис.п-вами;
  
• 
  на відміну від особис.п-в, вони належ.лише гр.-нам певної д-ви;
  
• 
  вони безпосередньо пов’яз.з орг-цією і здійсюдерж.вл., характеризують статус ос.в політ.віднос.;
  
• 
  вони є сп-бом закликання кож.гр-на до народовладдя.
  

5. 
   п-ва і свободи є конст., тобто закріпл.в к-ції чи відп.з-ні;
   
6. 
   конст.п-ва і свободи є юр.ос-вою для всієї с-ми п-в і свобод;
   
7. 
   вони визна.ться соц.цінністю і володіють вищою юр.силою;
   
8. 
   їх визнання, дотримання і захисть є об-ком д-ви.
   

1. 
   п-во на ж-тя (юридично це п-во трактується так: л-ну мажна позбавити ж-тя у винять.випадках лише за вироком суду з обов’язковою участ. присяжних засідателів; але відомо, що умовою вступою кр-ни в Раду Європи є відміна смертної кари, тобто це є європейським критерієм для визнання демократичності д-ви (але на жаль Рада Європи застосвує подвійний стандарт до країн, які всупили до орг-ції раніше вимога про скасування смертної кари не застос, зокрема смертна кара застосовується вряді країн, навіть навіть тих, які є членами Ради Європи (12), напр.. у Люксембурзі та Ліхтенштейні); із заг.правила у є певні винятки, оскільки позбавлення життя не розглядається як таке, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили: при захисті будь-якої ос.від незаконного насильства, при здійс.законного арешту або для запобігання втечі особи, яка законно тримається під вартою, при вчиненні правоохоронних дій для придушення заворушення або повстання.)
   
2. 
   п-во на повагу особистості ( тобто д-ва ств.всі умови для того, щоб не принижувати гідність ос., не дозволяється жорстоке поводження, медичні досліди над л-ною без її згоди).
   
3. 
   п-во на свободу і особис.недоторканість (позбавити л-ни свободи можна лише на закон.підставах, за вироком суду, арешт чи ін.затримання можуть здійсн-ся лише з дотриманням ряду формальностей, встановл.з-ном, на певний строк, який в більшості кр-н не первищ. 48-72 год; в ряді кр-н діє пр-ло про відпущення арестованого під заставу, що також не завжди є справедливим, оск.багатому простіше знайти відповідну суму)
   
4. 
   П-во на недоторканість прив.ж-тя (під яким розуміється переписка, телеф.розмови, телеграф.та ін.повідомлення, інформація медич., інтим.та ін.х-ру, яка стос.виключно конкрет.л-ни і розголош.якою може нанести мор.чи ін.шкоду; але на практиці частими є порушення цього п-ва, і довести їх дуже важко, важливою гарантією в деяких д-вах є заборона використовувати в суді як докази магнітофонні записи, відеозйомки,зроблені без відома гр-н).
   
5. 
   П-во на недоторканість житла (ввійти в приміщення л-ни без її згоди не можна, крім випадків, якщо відкрито провадження по справі та за пост.суду)
   
6. 
   п-во на свободу руху та вибору місця проживання (ос.має право вільно пересуватися по тер.д-ви, емігрувати в ін.кр-ну та повернутися назад; обмеженням такого п-ва є інс-тут прописки, який діє в кр-нах СНГ).
   
7. 
   свобода совісті (свобода віросповідання чи атеїзму; в багатьох к-ціях містяться норми, що д-ва і церква розділені та не втручаються в справи один одного).
   

• 
  вони тісно пов’яз.з особис.п-вами;
  
• 
  на відміну від особис.п-в, вони належ.лише гр.-нам певної д-ви;
  
• 
  вони безпосередньо пов’яз.з орг-цією і здійсюдерж.вл., характеризують статус ос.в політ.віднос.;
  
• 
  вони є сп-бом закликання кож.гр-на до народовладдя.
  

1. 
   свобода слова, думки, друку (мова йде про свободу вираження думки публічно і з суспільно важливих питань, про п-во на інформацію, на свободу отримання і поширення інформації);
   
2. 
   п-во на об’єднання в політ.партії і рухи, профес.орг-ції, соц/ек., культ.і ін.тов-ва;
   
3. 
   п-во на проведення публіч.заходів (свобода зборів, мітингів, демонстрацій, пікетувань, але з-во деяких країн передебач.порядок проведення останніх, осн.вимога не поруш.з-ни, напр..не закликати до ворожих д-ві лозунгів);
   
4. 
   п-во на уч.в сусп/політ.ж-ті, управлінні справами д-ви (виб.п-ва, п-во на рівний доступ до держ.служби..., колись це п-во було цензовим, існ.майн.обмеження, вимоги щодо проживання на певній тер.певний строк, досягнення певного віку, виключення жінок з числа виборців, в деяких кр-нах жін.до сих пір не мають виб.п-ва (Кувейт));
   
5. 
   свобода петицій (індивідуал.чи колектив.звернення гр.-н в ор-ни д-ви чи до посад.осіб; важливою є гарантія безепеки заявника, тобто невідповідальності за заявлену скаргу).
   

• 
  з 1957 р. існує Уповноважений Бундестагу у справах армії
  
• 
  з 1975 р. зросла роль комісії Бундестагу по скаргах
  

• 
  посада цивільного омбудсмана
  
• 
  Повірений громадян, що підкоряється Зборам цієї землі.