Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація

Етапи конституційного розвитку:

1. 
   Період становлення буржуазного суспільства – (США 1787, Люксембург 1868, Австралії 1900)
   
2. 
   Період між 2 світовими війнами – Фінляндія 1919, Австрія 1920, Ірландія 1937.
   
3. 
   Після 2 світової війни до 90 років 20 століття – Ісландія 1944, Італія – Японія 1947, Основний закон ФРН 1949, Данія 1953, Франція 1958, Греція 1975, Португалія 1976, Іспанія 1978, Швеція 1974, Туреччина 1982.
   
4. 
   Поява новітніх конституцій – Хорватія 1990; Болгарія Македонія Румунія Словенія – 1991; Словаччина, Чехія, Естонія, Узбекистан, Литва, Кіргізстан, Росія 1993; Білорусія – 1994; Вірменія, Азербайджан, Грузія – 1995, Швейцарія – 2002.
   

Особливості новітніх конституцій:

1. 
   Відображено більш значну роль держави у сфері економіки
   
2. 
   Збільшено соціальну сферу
   
3. 
   Предметом конституційного регулювання стан відносини, що виникають у рамках політичної системи (Конституційна-регламентація діяльності політичних партій)
   
4. 
   Широкий перелік прав та свобод людини та громадянина
   
5. 
   Наявність положень про зовнішньоекономічну діяльність держави, співвідношення національного та міжнародного права
   
6. 
   Чітка фіксація форми державного правління
   
7. 
   Зниження вікового цензу для активного виборчого права
   
8. 
   Зміна понятійного апарату (Замість форми державного устрою – політико-територіальний устрій)
   

1. 
   Складається з 7 статей і 27 поправок, перші 10 поправок – «Біль про права».
   

1. 
   Склад 7 статей, але стаття вживається у терміну «розділ».
   
2. 
   1 стаття розглядає Конгрес і палата представників і Сенат.
   
3. 
   2 стаття – виконавча влада очолює Президент.
   
4. 
   3 стаття – судова влада.
   
5. 
   4 стаття – принципи федералізму ( між урядом і штатами).
   
6. 
   5 стаття – внесення змін до Конституції.
   
7. 
   6 стаття – проголошує принцип верховенства права.
   

1. 
   Правовий захист к-цій.
   

1. 
   в широкому розумінні – будь-яка нормотворча діяльність в державі повинна здійснюватися відповідно до конституції, всі державні органи та інші суб’єкти конституційно-правових відносин повинні дотримуватися норм конституції, та забезпечувати їх реалізацію
   
2. 
   У вузькому – це діяльність органів (судів загальної юрисдикції або спеціально створених органів, що до встановлення відповідності конституції, актів та дій органів державної влади)