Катерина Білокур «Рідне поле»

4 учень. Художниця працювала дуже багато. Ось лише деякі назви її полотен: „Квіти за тином” (1935), „Напровесні”, „Берізки увечері” (1940), „Буйна” (1944), „Цар-колос” (1946), „Рідне поле” ((1948-49), „Гарбузи цвітуть” (1950), „Жоржини” (1957), натюрморти – „Сніданок”, „Щастя”, „Півонії”, „Квіти з горіхами”, „Яблука”, „Квіти й овочі”, „Кавун, морква, квіти”; декоративне панно „Квіти”, Квіти на блакитному фоні”, „Натюрморт з хлібом”; портрети, автопортрети. (демонструються слайди з картинами „Цар-колос”, натюрморт „Хлібина, огірки, помідори”, „Богданівські яблука”, декоративне панно „Квіти”, „Портрет Тетяни Бахмач”).

1 учень. На перший погляд, картини Білокур нескладні, прості за художнім мотивом, але коли глибше вдуматися, то можна побачити глибоке філософське осмислення автором навколишнього світу, тонке відчуття своєї високої місії в житті на Землі – оспівування її краси.

З кінця 30-их років твори К. Білокур побували на обласних, республіканських, зарубіжних виставках (Москва, Париж). В 1956 році їй було присвоєне почесне звання народної художниці України.

2 учень. П’ятдесяті роки для Катерини Білокур були найпліднішими. На той час у манері її письма остаточно утвердився демократичний підхід до трактування дійсності, яскраво втілений у натюрмортах „Квіти, яблука, помідори”, „Натюрморт з колосками та глечиком”, „Снідання” та інші (демонструються)

Художня майстерність майстрині у цей час досягає вершини. Милуючись її картинами, немов відчуваємо запах відрізаного окрайця щойно спеченого хліба, ніжний запах квітів, смак достиглого червоного кавуна. Вдало дібрані кольорові співвідношення, підкреслена насиченість основних компонентів композиції забезпечують повну гармонійність звучання робіт художниці. Про своє малювання скромно говорила так: „… до нього не треба нічого добавляти і не можна в ньому нічого зміняти, а нехай воно так залишається…”

3 учень. Після смерті художниці (10 червня 1961 року) більшість полотен зберігається в державному музеї українського декоративного мистецтва В Києві. У 1977 році в Богданівні відкрито меморіальний музей-садибу художниці. На території садиби в 1986 р. встановлено пам’ятник . У 1980 році поставлено спектакль „Катерина Білокур”, а в 1983 р. композитор Л. Дичко створила балет під такою ж назвою. У 1986 р. знято документальний фільм „Чарівний світ Катерини Білокур”, а в 1989 р. біографічний художній фільм у

2-х серіях „Буйна”. Альбом репродукцій картин художниці вийшов 1975 р. під назвою „Катерина Білокур”.

Підсумок вчителя. Щойно ви переглянули ряд репродукцій картин художниці Катерини Білокур. Що вражає вас у полотнах художниці? (- Яскрава самобутність, поетичність її творів, гармонія кольорів, національний колорит.

- У вільному леті уяви художниця бачила свій особливий світ. Саме це приваблює у її полотнах

- Колірна гармонія художниці переходить у музику життя, тому люди й досі зачаровані її картинами).

- Полотна Катерини Білокур – величальні пісні природі, людині та її діяльності. Незвичайність її таланту в тому, що у квітах вона передавала не тільки симфонію барв світу, а й його філософію. Її твори – це поезія і музика у барвах, тому їх потрібно уміти слухати.

Творчість Катерини Білокур, більш ніж 140 картин, є надбанням нашого народу.

5. Розглянути картину Катерини Білокур „Рідне поле”. (демонструється на слайді)

Коментар з історії створення картини.

„Рідне поле” – одна з найвідоміших картин художниці, написана в період творчої зрілості, сповнена любові до рідної землі.

Усеньке літо малювала Катерина Білокур картину „Рідне поле”. А літечко 1949 року було рівне й тепле: у городі перед вікнами не цвіли – буяли пишні квіти! Понівечена бомбами, снарядами земля загоювала рани, вкривалась смарагдовими килимами.

Катерина творила своє улюблене суцвіття – весняні, літні, осінні квіти, зібрані в один вінок. Вона могла працювати над окремою квіткою так довго, поки та не одцвітала. День за днем, пелюсточку за пелюсточкою вимальовувала шість червоних жоржин біля тину, які вона наблизила до глядача. Суха сіро-коричнева лоза тину відтінила свіжу зелень, внесла в композицію відчуття простору. Тин підпирає кущ жоржин. Хотілося лишити біля жоржин щось від себе – зняла з голови хустку і примістила на тиночку. Забута хустина зігріла картину теплом людської присутності. Тепер веселіше думалося про поле, яке вона почала малювати у вузькому просвітку між квітами. Буйним плетивом квітів обрамила клаптик лану. На полі ні хлібів, ні соняшників, ні буряків – земля, родюча, прекрасна, яка увібрала голубінь неба і сонячне проміння.

1954 року на Міжнародній виставці в Парижі демонструвалися її картини. Серед них і „Рідне поле”. Полотна високо оцінив Пабло Пікассо. Кажуть, він довго стояв біля них, мов загіпнотизований, а потім назвав Катерину Білокур геніальною і додав: „Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї...”

6. Бесіда.

- Яке враження справила на вас ця картина? (Захопила красою, квітами, буйством кольорів).

- Що на ній зображено?

- Катерина Білокур мала ще й великий письменницький талант, про що свідчить її епістолярна спадщина, дуже оригінальна і цікава. В ній є лист, в якому художниця пояснює, що зображено на картині „Рідне поле”. Майстриня писала, що та картина намальована з натури – вулиця села, двори, обгороджені тинами, а за тинами квітів, квітів, і вулицею їде трактор. І от уже трактор виїхав на край села, де живуть Сашка Сашчиха, Яків Гнатович, дід Савка, дядько Демид... І які в них чудові дворики з зеленими садочками, і скільки там насаджено чудових квітів.

- Яку пору року змалювала Катерина Білокур?

- Чому не просто визначити пору року? (На картині зображені плоди і квіти, які цвітуть і достигають в різний час).

- Чим це можна пояснити? (Художниця так любила природу, рідну землю, що хотіла на одному полотні вмістити все земне багатство, відтворити красу і щедрість природи, яку вона дарує людині цілий рік.)

- Що символізують квіти, виноград, калина? (Квіти – красу землі, виноград – родючість, плодовитість, а калина – символ самої України.)

- Що зображено на передньому плані? Яку роль відіграє хустка в реалізації задуму автора? ( На передньому плані художниця зобразила царство квітів – тут волошки, троянди, кручені паничі, флокси, бузок, конюшина, мак, чорнобривці, ромашки, лілії, горошок, м’ята. Осібно виділяється кущ жоржин, що схилилися на тин. А на тину – хустина. Вона ніби нагадує про присутність людини, яка доклала рук до цієї краси.)

- Яким постає поле? (Воно безмежне, простягнулося вдалину. На ньому нічого немає. Сама собі земля – це багатство.)

- Які кольори ви бачите на картині? Який настрій вони випромінюють? (Теплі: жовтий, золотистий, жовтогарячий, червоний, рожевий – це барви сонця, тепла, життя на землі. Вони створюють спокійний, елегійний настрій. Холодні – синій, блакитний, білий – наповнюють картину свіжістю, чистотою. А ще рихлена земля – умиротворює, уособлює повноту буття.)

- Чому картина має назву „Рідне поле”, тоді як саме поле займає лише частинку полотна? Що символізує назва? (Для художниці-селянки земля – це саме життя, поле, щедро засіяне Небесним Творцем).

7.Робота в парах.

Записати свої враження від картини, поділитися думкою з сусідом по парті, сформулювати по змозі спільне судження.

1- вступ.

2-3 – основну частину.

4 – висновок.

Найвдаліші сформульовані і обґрунтовані міркування озвучити для всього класу і записати.

- Озвучення вражень від картини.

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

- Чи справдилися ваші надії на урок?

- Чи досягнуто цілі уроку?

- Що нового ви дізналися на уроці?

- Взаємо- і самооцінювання.

Критерії	Бойко Ірина	Гавронська Наталя	Герасим’юк Олена	Зажерей Богданна	Карпець Сергій	Конзельська Надія	Лемець Мирослава	Стельмащук Марія	Чорнописька Олеся
Підготовка випереджувальних завдань
Участь в обговоренні на уроці
Повнота, аргументованість відповідей
Творча робота

V. Підсумок.

Я хочу закінчити наш урок словами В. Яворівського: „І все-таки мудрість на в тому, щоб не впасти, а в тому, щоб таки впасти і підвестися тоді, коли всі думають, що ти впала назавжди, Катерино. Доля грасувала тебе, як хотіла, але ти знову й знову тягнулася до краси, як квітка до сонця, і таки випростовувалася знову. Ти таки схожа на подорожник, який знає, що його топтатимуть, але ростиме лише біля дороги, де ходять люди, знає, що на нього не звертатимуть уваги, аж поки не заболить рана, і він простить дотеперішню байдужість подорожніх, забуде свої образи і усією своєю снагою припаде до рани, бо він – подорожник ... для подорожнього”.

І хочу побажати всім учасникам нашого сьогоднішнього уроку, що коли в житті прийдеться упасти, то знайти у собі сили підвестися і йти далі, якщо і буде трудно в житті все ж таки тягнутися до краси і бути подорожником, для подорожнього”.
Домашнє завдання.

Використовуючи матеріали уроку і додержуючись пам’ятки, написати відгук на картину Катерини Білокур „Рідне поле”

Словник термінів образотворчого мистецтва
Мистецтво – творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність

Образотворче мистецтво –

Декоративний розпис –

Живопис – вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища реальної дійсності.

Живописець – той, хто займається живописом, художник.

Колорит – співвідношення фарб, кольорів по тону, що створює певну єдність картини.

Колоритний – який відзначається майстерним співвідношенням фарб, кольорів; барвистий, своєрідний, характерний, яскраво виражений

Композиція – будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин картини; побудова, розміщення і оформлення окремих елементів як єдине ціле.

Контрас – гостро виражена протилежність; у живописі – велика, різка відмінність у яскравості або кольорі предметів.

Контур – лінія, що окреслює форму предмета; обрис.

Фон – другий план малюнка, на якому чітко вимальовуються основні зображення; тло.

Тематичний словник

Образотворча термінологія – художник, маляр, живописець, пейзажист, портретист, майстер пензля; малювати, писати, відтворити, відобразити, показати, створити, нанести, втілити; полотно, картина, малюнок, декоративний розпис; світлотіні, фон, спектр, колорит, ритм, контраст, композиція, відблиски, тіні, напівтони, освітлення.

Рослини, квіти – трава, конюшина, вербові гілки, виноградна лоза, кущ калини; м’ята, настурція, волошки, братики, блавати, маки, флокси, чорнобривці, іриси (півники), лілії, жоржини (георгіни), троянди, берізка, незабудки, дзвіночки, конвалії, гвоздики, айстри.

Кольори – синій, блакитний, лазуровий, фіолетовий, бузковий, ліловий, фіалковий, червоний, бордовий, коричневий, бронзовий, рожевий, зелений, салатовий, золотистий, жовтий, жовтогарячий, полум’яний, білий, синюватий, чорний.

Поле – безкрає, неозоре, широке, рідне, рівне.

Небо – глибоке, високе, чисте, золотисте, голубе, фіолетово-сіре.

Хмарки – кучеряві, легкі, прозорі, синюваті, синьо-фіолетові.

Тин – березові кілки, прути, гілки, хворост, плетений, міцний.

Хустка – жіноча, біла, обрамлена віночком.