Чарівний світ природи у творчості Катерини Білокур та Олександра Довженка Розвиток зв
|
|
Скачати 269.67 Kb.
|
|
ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової» Чарівний світ природи у творчості Катерини Білокур та Олександра Довженка Розвиток зв’язного мовлення  2013 Автор: Мартишевська Валентина Григорівна, викладач вищої категорії; Методична розробка заняття розвитку зв’язного мовлення з дисципліни «Українська мова», «Чарівний світ природи у творчості Катерини Білокур та Олександра Довженка», сприяє активізації навчального процесу, пізнавальної діяльності і активності студентів, а також впливає на розвиток аналітичних здібностей, інтелекту, пам’яті, мови та поліпшують засвоєння студентами навчального матеріалу відповідно до державних стандартів. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме це життя. К. Ушинський Розвиток зв’язного мовлення Чарівний світ природи у творчості Катерини Білокур та Олександра Довженка Українська література. Особливості стилю О. Довженка. Філософське осмислення краси людини і природи в творчості письменника. Біологія. Значення рослин у природі та житті людини. Народознавство. Рослинна символіка. Образотворче мистецтво. Кольорове вирішення малюнка. Методика викладання української мови. Методика розвитку зв’язного мовлення. Твір за картиною. Особливості використання творів живопису в роботі зі студентами. Мета: поглибити знання про мистецьку спадщину О. Довженка, ознайомити студентів із життєвим та творчим шляхом народної художниці К. Білокур; формувати навички розкриття змісту картини у зіставленні з художнім словом письменника, вміння складати твори-описи, вдало добирати художні засоби мови; вдосконалювати знання з теорії літератури та мистецтва (реалізм, життєва і художня правда, творча індивідуальність); розвивати творчу уяву, фантазію та мислення студентів; виховувати почуття прекрасного. Обладнання: Портрети О. Довженка та К. Білокур, плакати, стенд «Готуємося до написання твору», репродукції картин К. Білокур «Буйна», «Польові квіти», «Квіти за тином», магнітофонний запис «Ліричні мелодії», виставка творів О. Довженка, дидактичний матеріал, тлумачні словники. Форма організації навчання: інтегроване заняття. ХІД ЗАНЯТТЯ І. Організація студентів до заняття (1 хв.). ІІ. Оголошення теми, мети, завдань заняття (1 хв.) Вступне слово викладача. Сьогодні у нас інтегроване заняття з української мови та української літератури, яке дасть нам змогу глибше пізнати творчість митців української і світової культури – О. Довженка і К. Білокур. Разом з тим, ми навчимося розкривати в усній та писемній формі зміст полотен К. Білокур у зіставленні з художнім словом О. Довженка. Кінцева мета заняття – написати твір за картиною, вдосконалити здобуті на попередніх заняттях знання про частини мови. ІІІ. Сприйняття та усвідомлення знань (43 хвилини) 1. Вступне слово викладача (продовження). В історію української та світової культури Олександр Довженко і Катерина Білокур увійшли як самобутні і неповторні митці, мислителі і філософи. (Звертаючи увагу на портрети О. Довженка і К. Білокур): Чому ми ставимо поруч ці імена ? Відповідь на це запитання одержимо, коли більше дізнаємося про творчість майстрів слова і живопису. Чи не вперше на подібність творчості обох художників звернув увагу Л. Новиченко у статті «Автопортрет з реальності»: «Бачимо, як вона зовсім малою дівчинкою «по-довженківському» милується красою рідних і близьких людей, а найбільше – сивих дідусів і бабусь» («От, Господи, думаю, хоч би швидше вирости: обов’язково і в мене буде такий гарний сивий дід») [8, с. 157]. Як вільно й розкрилено відтворив Олександр Довженко у слові таємничо-загадкову красу природи (повінь, сіножать, нічне зоряне небо), так і Катерина Білокур своїми магічними барвами, копіюючи кожну квіточку, листочок, бадилинку, витворила велику поезію, дивовижну симфонію природи – квіти. Вони обоє були закохані у веселкові барви квітів, у зелений шум вітру, запахи плодів у садах і городах та голоси птахів у духмяних травах. Вони були закохані у все прекрасне і однаково оцінювали красу. (На дошці – плакати з висловлюваннями О.Довженка та К. Білокур). 1-ий плакат: «І коли ми не постигнемо краси, ми ніколи не зрозуміємо правди ні в минулому, ні в сучаснім, ні в майбутньому. Краса нас всьому вчить». (О. Довженко). 2-ий плакат: «Ой як радісно, як є можливість кожного дня працювати: не почувається ні старість, ні самотність, бо з-під вашого пензля кожного дня на полотні виростає щось нове, прекрасне і чудове...» (К.Білокур). 2. Повідомлення студентів творчої групи про художнє кредо О. Довженка і К.Білокур. 1-й студент. З дитинства Сашко прилучився до праці й пісні. Любив усе живе: тварин, цвіт яблуні, трави; переселився у світ казкових героїв, яких нерідко створювала його нестримна дитяча фантазія. На все життя запам’яталися запашні сіножаті на придеснянських луках, рибальство з батьком на світанні, осіннє збирання грибів, зачарована Десна, вся щедра на барви природа Чернігівщини з її прозоро-синіми озерами і мальовничими левадами. Одним із вирішальних факторів формування його характеру була любов до природи, до її вічної і загадкової краси, яку він пронесе через усе своє неспокійне життя. Пізніше Олександр Довженко висловить думку, яка допомагає зрозуміти глибинні витоки його творчої фантазії: без гарячої любові до природи людина не може бути митцем. Бачити цю красу навчила хлопця його невгамовна мати, сивий дід, усі добрі люди-односельці. 2-й студент. (читає уривок з твору «Зачарована Десна») [4, с.431-432]. 3-й студент. (повідомлення про К. Білокур). Катерина Василівна Білокур – самобутня художниця з народу, яка в своїх чудових полотнах втілила невмирущу красу живописної української природи, її неосяжні степові далі, широкі лани, щедрі дарунки родючої землі й розмаїті квіти. У мальовничому селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київської області) в бідній селянській родині народилася вона понад 100 років тому – 7 грудня 1900 року. 4-й студент. (повідомлення за матеріалами статті В. Малюк «Віконце у світ Катерини Білокур» («На зламі століть») [6, с. 16]). Викладач. О.Гончар у статті «Чарівний світ Катерини Білокур» писав: «Богданівка відкрила їй очі на все те «цвітюще та зеленіюче», на фантазію квітів, що в’ються десь по тину біля хати чи на польовім межівнику, Богданівка дарувала дівчині свої радощі й смутки, поезію барвистих свят і нещадну суворість селянських буднів, і рідна ж Богданівка, – може, повівом весняних вітрів чи журавлиним скриком із піднебесся – пробудила в юній душі сільської дівчини неспокій митця, жагу творчості, нестримної сили потяг до «того святого малярства» [2, с. 7]. З любові до природи народжувалися твори Катерини Білокур. (Читає уривок з документальної розповіді у листах К Білокур) [1.с.57]. «Куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, слідом за мною. Та й спати я ляжу, а воно мені вчувається, а воно мені ввижається, та нібито щось до мене промовляє, щоб я його не цуралась, щоб я його малювала, та чи на папір, чи на полотно виливала». Ці слова художниці розкривають характерні риси її творчості: постійний пошук краси, вміння бачити мальовничість і незвичайність у звичайному й повсякденному, невсипущу працьовитість, відданість улюбленій справі. Усім цим К.Білокур нагадує самовідданих у праці, закоханих у рідну землю героїв книг О. Довженка і його самого. (Читає уривок з твору О.Довженка «Повість полум’яних літ») [3, с.357]. «Вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі в маленькій кімнатці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і доброго було в моєму житті, що ніколи-ніколи не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь – усюди, куди тільки не гляне моє душевне око...». Таки воістину одержимими були ці люди – К. Білокур та О. Довженко. Однієї червневої ночі 1926 року О. Довженко довго просидів у своїй майстерні, «підбив підсумки свого невлаштованого тридцятидвохрічного життя, вранці пішов з дому і більше не повертався». [4, с.26-27]. Він виїхав в Одесу і там влаштувався на роботу. На кінофабриці. Режисером. То чи ж не потрібна була велика мужність і одержимість, щоб зробити такий крок у невідоме ? Подиву гідна була і мистецька одержимість богданівської чародійки. Вона за тридцять кілометрів іде аж під Пирятин, щоб побачити десь там, у лісі, цвіт конвалії. Викликає подив і її велике бажання опанувати художню майстерність самостійно. Повідомлення студентів про творчі пошуки К. Білокур за матеріалами статей В. Нагая «Шлях до визнання» та В. Малюк «Віконце у світ Катерини Білокур» («Восени 33-го»; «Таїна натхнення»). Доля Катерини Білокур була гіркоплинною. Самотужки навчилася читати. А коли прийшов час іти до школи, батьки вирішили: «Навіщо Катрю посилати до школи, коли вона і сама може вчитися, а купимо їй ще один буквар, та й хай вона собі помаленьку продовжує навчання, та й прясти пора вже допомагати, та й чоботи будуть цілі...» [7, с. 11]. Згадуючи своє безрадісне тяжке минуле, Катерина Василівна з сумом говорила: «На цьому моя освіта початкова, середня і вища закінчилася...». Вирішили долю майбутньої художниці вуглина з печі та шмат сірого полотна, відрізаного в материній скрині. З цього часу тайком від усіх Катерина почала свої перші студійні роботи вуглем на клаптиках домашнього полотна. Вона самостійно оволодіває секретами мистецтва. У 33-річному віці Катерина Василівна з властивою їй рішучістю заявляє батькам, що з цього часу вона буде вчитися малювати не лише в святкові дні, але щодня, кожної вільної від роботи хвилини. І вже ні благання, ні перешкоди – ніщо не могло збити її з обраного шляху. День за днем, рік за роком тривала її самовіддана праця. Найвищою наукою і найталановитішим учителем стає для неї природа. Молода художниця студіює її, спостерігаючи зміни, що відбуваються в різні пори року, досліджує будову кожної квіточки, кожної пелюсточки від бутона і до буйного квітіння, аналізує різницю в кольорах. Самотужки відкриває для себе таємницю техніки живопису, композиції, малюнка. Навіть пензлі для роботи вона вживала лише власного виробництва, виготовляючи їх із тхорячих волосинок, бляхи з-під консервної банки та вишневої гілочки. Вони мали по кілька волосків, нагадували голку, проте лише такими пензлями Катерина Білокур могла тонко й майстерно опрацьовувати кожну деталь свого твору. По кілька літ шліфувала свої полотна. І ось настав час, коли з біленької хати рушила у великі світи малярська поезія, сповнена фантастичної краси. Спершу її картини побачила Полтава, потім – Київ, Москва, Париж. На міжнародних виставках не переставали дивуватися: хто авторка цих дивоглядних полотен ? Звідки ця казково щедра буйність уяви ? А дивуватися було з чого: картини К. Білокур заполонили квіти. Викладач. (читає уривки з книги «Катерина Білокур. Я буду художником!»). У чому ж виявляються риси індивідуального стилю та новаторства творчості О. Довженка і К. Білокур ? Дати відповідь на це запитання ми зможемо тоді, коли розкриємо зміст картин художниці та уривків із творів письменника. 3. Розкриття змісту картин К.Білокур у зіставленні з художнім словом О. Довженка. Розгляд картин з наступною бесідою за їх змістом:
(Читання опису городу з повісті О. Довженка «Зачарована Десна». Розгляд картини К. Білокур «Буйна»). Бесіда: – Що спільного у творах літератури і живопису ? Якими деталями ви можете це підтвердити ? (На полотні – цвітіння квітів, що пишними килимами стеляться біля перелазу. У творі «Зачарована Десна» епітет «буйне» найяскравіше характеризує буяння городини). (Студенти з’ясовують за тлумачними словниками значення слова «буйна»). – Які квіти буяють коло перелазу ? (Півонії, лілії, мальви, жоржини, ромашки, кручені паничі, королів цвіт, волошки, кетяги калини). – Які рослини змальовано у повісті ? (Різноманітні городні рослини – огірки, гарбузи, картопля, соняшник, мак, тютюн, квасоля, буряки, кріп, морква, рослини саду – калина, смородина, вишні, бузина та квіти). Викладач. У художніх полотнах обох митців справді-таки розкошують щедрі на красу, любі зорові, виплекані серцем творців дари садів і берегів, полів і луків отчого краю. В повісті письменника – буяння, цвітіння городини, а в творі народної майстрині – квітів. Спільною деталлю в обох творах є також тин. У повісті змальовано тин, уздовж якого «росли кущі смородини, бузини та ще якихось невідомих рослин». А на художньому полотні бачимо його серед килима квітів та різнотрав’я. – Заплющте очі, уявіть зображений у повісті город. Які кольори ви бачите ? Чи співзвучні вони колірній гамі картини ? (Кольори яскраві: зелені, жовті, червоні, сині, фіолетові. Вони співзвучні колірній гамі картини). – Що символізують ці твори мистецтва і літератури ? (І городина, і квіти – не тільки дари природи, а насамперед, результат невтомної праці людей. Це буйне квітування створене працею сіяча, трудівника, закоханого в свою землю, у життя, у красу). – Відшукайте у «Зачарованій Десні» слова, які стверджують цю думку. («Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість, – любила проказувати вона»). [4, с.431 ]. Викладач. Отже, і картина, і художній твір – це своєрідний гімн людині, це свято квітування життя, краси. Цю чарівну красу возвеличував О. Довженко і пером, і пензлем, і кінокадром. І опис городу, і картина з квітами сповнені динаміки, нестримного руху. Є ще одна спільна деталь, яка стосується хронології. Як відомо, над кіноповістю О. Довженко почав працювати у грізному 1942 році. Картину «Буйна» К. Білокур теж створювала у страшні роки війни, коли на фронтах проливалася кров, коли навкруги палали українські села, а людям у тилу жилося холодно і голодно. Твори митців утверджували перемогу життя над смертю, уславлювали буйноквіт. 4. Самостійна робота студентів (за варіантами). Завдання 1: І варіант. Доберіть епітети, порівняння до опису квітів. ІІ варіант. Випишіть з уривка повісті «Зачарована Десна» засоби виразності. (На столах - схеми аналізу засобів виразності прозового твору). Завдання 2: I варіант. Випишіть з уривка частки, поясніть їх правопис та роль у мові твору. II варіант. Знайдіть випадки переходу повнозначних слів у службові. (Викладач зачитує уривок із листа К.Білокур: «А як прийде весна, та зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть ! Ой боже мій! Як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша, та начебто аж посхиляються до мене, та як не промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?» То я все на світі забуду, та й знов малюю квіти»). 5. Зіставлення картини К. Білокур «Польові квіти» й уривка з кіноповісті О. Довженка «Земля». Читання уривка з кіноповісті. Розгляд картини «Польові квіти». Бесіда:
(Студент читає уривок твору від слів «Але нащо так довго розписувати його?» до кінця абзацу) [4, с. 75]. Розглянемо художнє полотно народної майстрині «Польові квіти». Воно ще відоме під назвою «Світанок». Аналіз картини за питаннями: – Який час доби зображено на картині ? (Ранок. Світанок). – Які кольори використала художниця для малювання ? (Світлі, темно-лілові). – Яке враження справляє світлий колір? (Наче розсіюється ранковий туман). – Що постає перед нашим зором крізь пелену туману? (Земля, вкрита безліччю квітів, трав, стигле колосся). – Які квіти зображено? В які пори року вони цвітуть? – Наскільки природним є їх поєднання ? (На картині не знайдемо квітки, яка була б просторово вміщена у природне середовище так, як у житті). – Дійсно, зображені на полотні квіти цвітуть не в один час. Про що свідчить факт, що художниця поєднує їх у картині ? (Про багату уяву художниці, вміння узагальнювати бачене, відчуте). – Чи можна в такому разі говорити про реалізм ? (Так. Кожна квітка мов жива, тому і сприймається як реальна). Викладач. На панно поряд з особистим підписом Білокур стоять слова «З натури». Розуміння «з натури» в автора своє. Вона брала кожну квітку, кожну рослину окремо, ставила її в склянку з водою і писала з натури. А потім об’єднувала їх у композицію. Але це не порушило композиційної цілісності полотна, гармонії навколишнього світу, навпаки, сприяло художньому осмисленню, глибокому узагальненню життя. – Чи справляє зображене на картині враження руху в природі? Чим можете це довести? (Кольорове вирішення картини, зокрема, легка прозорість фарб, розташування кожної квіточки викликає таке враження, немов своєю чарівною голівкою, своїми пелюстками тягнеться вгору, до сонця, що от-от зійде). – Давайте озвучимо цю картину. Для цього доберемо такі словесні засоби, які передали б пробудження природи, красу, чарівність і поетичність квітів. (На фоні ліричних мелодій з української музики): – Світанок. Синя пелена ранкового туману спадає на землю, огортає своїм теплом тендітні стебельця польових квітів. Стигле прижурене колосся пригнулося додолу. Та ось один колос злегка піднімається, розкриває свої довгі вії. Розпрямляє зі сну міцне стебло коров’як. Блакитними зірочками спалахують ніжні проліски. Розгортають білосніжні пелюстки ромашки, ясними жовтими очима вдивляються у світання. Випростовує свої ніжно-рожеві пелюстки неперевершена хатьма. Високий звіробій засвічує яскраві квіткові сузір’я. Сині волошки сміливо визирають із буйноквіття назустріч сонцю. Соромливі квіточки суничок розплющують очі-зорі, яскраво мерехтять серед барвистого килима. Піднімають пишні голівки квіти конюшини. То тут, то там займаються вогниками крихітні квітки смілки. Стрімко підводяться легкі, тремтливі дзвіночки. Розбіглися по луці посланці сонця-жовті кульбаби. Їх так багато, неначе хтось пригорщами розсипав золоті монети. Чебрець звичайний мережить луг рожево-фіолетовим оксамитом. Тендітні квіти фіалки зводяться на тоненьких стебельцях і наче прислухаються до вранішніх звуків. Розтуляють яскраві пелюстки красуні герані. х чіпкі стебла пнуться вгору. Всміхаються сонцю китиці калини, розкриває біло-голубі парасольки калиновий цвіт. – Тихо шепочуть про щось трави. Усе підводиться, встає, росте й сміється. Викладач. Усього до композиції увійшло понад 40 квітів. Крім описаних нами квіток, є ще такі: козельці великі, живокіст, пижмо, подорожник, морква дика, будяк, осока, вербозілля, мітлиця, райграс, льонок, журавель, вівсюг, суховершки, калюжниця, лядвенець, біла глуха кропива, жито, жовтець їдкий, вероніка дібровна, астрагал, зіновать, буркун білий, дивина скипетровидна, паслін солодко-гіркий, вівсюнець, кручені паничі, шавлія, жовтий осот. (Показ квітів у кольорі на телеекрані). Усі квіти прозорі і чисті, вмиті вранішньою росою, огорнуті літнім ранковим туманом. Вони реальні і водночас фантастичні. До неймовірних тонкощів виписана художницею кожна деталь, і квітка стає як жива. Цей розмаїтий килим ніжних запашних стебелець асоціюється в нашій уяві з рідною Катерині Білокур Полтавщиною, з блакитною далиною ланів, з подихом літа і тиші, із знайомими з дитинства, невибагливими, але такими прекрасними у своїй простоті польовими квітами. Картина сповнена радісного мелодійного звучання. Вона створює особливий заспокійливий настрій, милує серце споконвічною красою рідної землі. Вдало дібрані кольорові співвідношення забезпечують повну гармонійність і звучання. (Слухання музики із твору П.Чайковського «Вальс квітів»). IV. Робота над твором за картиною К.Білокур «Квіти за тином» (40 хвилин). І. Розгляд та аналіз картини: – Як називається картина? Чи відповідає назва змісту полотна? (Назва «Квіти за тином» цілком визначає зміст картини. На передньому плані - тин, за яким ростуть найрізноманітніші городні й польові квіти). Опис тину. – Які синоніми можна дібрати до слова «тин»? Які кольори використано для його змалювання ? – З чого він виготовлений ? Чим увінчаний ? Викладач. Полтавський тин, зображений на полотні, дає змогу глядачеві нібито підійти зовсім близько до квіткового раю й уважно роздивитися кожну рослину окремо. Наше завдання полягає в тому, щоб описати кожну квітку. Описуючи квіти, використаємо ваші знання з основ природознавства. Згадайте: яка тема цієї навчальної дисципліни присвячена квітам ? – Які квіти, з-поміж усіх зображених на картині, найбільше милують ваш погляд ? (Мальви, жоржини, лілії, півонії, кручені паничі, півники, тюльпани, настурції, ромашки, троянди, польові дзвіночки, запашний горошок, айстри, берізка польова). – Які з цих квітів мають синонімічні назви ? (Рожі – мальви, півники – іриси, настурція – красоля, білі ромашки – королиця, польова берізка – повитиця). 2. Опис квітів. (У процесі опису студенти розповідають легенди, перекази, народні прикмети, пов’язані з квітами). – Які квіти найвище підносяться у цьому казковому розмаїтті? (Мальви та жоржини). – Палахкотять світло-рожевими і темно-пурпуровими квітами розвихрені мальви, красуються повновиді жоржини. У центрі барвистого килима витончені, неповторно красиві троянди сяють своєю невинністю і чистотою. Серед різнобарв’я полум’яніють розкішні, широко розкриті квіти півоній. Розбіглися поміж квітами різнокольорові лілії. Гордо виструнчилися примхливі півники. У чарівному мереживі світло-зеленого листя яскравіють жовтогарячі квітки настурцій. Вражають багатством відтінків красені тюльпани. Ваблять гармонійним поєднанням кольорів флокси. Серед розмаїтого килима гордо тримаються зіркасті яскраві гвоздички з вузенькими довгастими листочками. Між зеленню скромною красою виділяються фіолетові китиці квітів, що нагадують намистинки, нанизані на нитку. Це горошок мишачий. Чудовий буйноцвіт обрамлюють кручені паничі, що пнуться по тину, спалахуючи квітами-зорями. Попід тином в’ється берізка з блідо-рожевими квітами, подібними до дзвоників. Викладач. Отже, у цій роботі всю увагу автор зосереджує на відтворенні кожної квіточки, кожної деталі. – Яка кольорова гама переважає на полотні? (Колорит теплий, фарби прозорі, чисті, світлі, яскраві). – Які враження справляє на вас картина? (Справжнім дивом здається зображена симфонія різноманітних городніх та польових квітів, омитих вранішньою росою, осяяних першими променями сонця). – Що стверджує художниця своєю картиною? (Любов до рідної землі, красу життя). Викладач. Здавалося б, якими гарними не були б намальовані квіти, якими фарбами їх не відтворювали б на полотні, та з живими квітами, що цвітуть у мами на грядках, їм не порівнятися. Може, й так, коли йдеться про квіти, лише перенесені майстерною рукою з городу на полотно, лише намальовані. Та квіти К. Білокур не з того жанру, не з того розряду. В них увіковічена краса, пора цвітіння, молодість, кохання... В них – торжество природи, життя, добра. І як апофеоз цього торжества – жива душа. Душа великої художниці і великої людини. А цього якраз і не буває в найкращих живих квітах. Думаю, саме безсмертна душа К. Білокур, що живе в її картинах, дає натхнення всім, хто хоч раз торкнеться її поглядом своїх очей і своєю душею. Мабуть, про це, тільки поетично, йдеться й у вірші, який зараз прозвучить. 3. Студент читає (напам’ять) вірш Г.Чубач «Діти Катерини Білокур». Богданівка – не Богом дане, Не чортом прокляте село, А та земля, де на світанні Найбільше квітів розцвіло. І гомонять вони, як люди, І мова їхня – голосна. Таких квіток ніде не буде, Хіба що вицвітуть у снах. Такі – не хиляться, не в’януть. Таких морози не приб’ють. І навіть росами тумани Перед світанком не заллють. На них немає ні пилинки. Це їх не можна не любить Це їх самотня добра жінка Колись навчила говорить. Усі вони у світ широкий Зітхають крильцями бджоли. Лиш чорнобривчик кароокий Ще не говорить, бо малий. Але і він – уже сміється, І тулить личко до листка, І сам собі таким здається, Як хтіли пензель і рука. Його сестра, струнка жоржина, Усім розказує про те, Що мама їхня – Катерина, Що серце в неї – золоте. В родинній злагоді-довірі, Чи тепле літо, чи зима, Гуляють квіти на подвір’ї. А хтось казав: «Дітей нема !» А то: збираються і йдуть, Щоб дивувать красою світ. А їх очікують сусіди Та бур’янець коло воріт. Вони вертаються, бо знають: Яким не був би інший світ, А квітка мальва спочиває, Коли схиляється на пліт. 4. Складання плану (самостійно). 5. Лексико-орфографічна робота. Завдання: І варіант. Дібрати опорну лексику до теми «Живопис». ІІ варіант. Дібрати синоніми до слів: цвітуть, цвіт, барвистий. 6. Написання твору. (Звучать ліричні мелодії). 7. Зачитування творів студентами. 8. Розповідь викладача. Кононівським полям, серед яких виросла народна художниця, Михайло Коцюбинський присвятив новелу «Intermezzo». Послухайте уривок із твору М.Коцюбинського «В дорозі», в якому автор змалював чарівну красу квіткового різнобарв’я. (Викладач виразно читає) [5, с.257-258]. 9. Повідомлення студентів за матеріалами статей Є. Осьмак та В. Малюк «Літературні твори Катерини Білокур», «Живи як всі». Викладач. Катерина Білокур з роками стає дорожчою, ріднішою, ближчою... Ми вчимося у неї шанувати самих себе, любити землю, любити свою Україну. Наприкінці 2000 р. минуло 100 років від дня народження геніальної самобутньої художниці. У червні 2011 р. виповниться 50 років, як вона залишила земний світ. Що ж зроблено в Україні для увічнення пам’яті богданівської подвижниці, для популяризації її непересічної самобутньої творчості ? Повідомлення студентів про увіковічення пам’яті народної художниці:
Викладач. Прийшов час, коли шлях від Києва до Богданівки скоротився до близької відстані через любов і визнання. І сьогодні в нашій схвильованій пам’яті історія життя і творчості Катерини Білокур – це найчистіша пісня серед усіх пісень, пісня рафінованої чистоти, пісня ангельської душі. Спливатимуть віки... Залишиться вічність, а в ній людська любов і пам’ять про величну і земну художницю Катерину Білокур з України. V. Підсумок заняття (5 хвилин). – У чому виявляються риси індивідуального стилю та новаторства творчості О. Довженка і К. Білокур? – Що спільне у творчій спадщині О. Довженка і К. Білокур ? – Катерина Білокур не раз думала: «Як тебе прославити, рідна земле ? Не одною квіткою змалювати, не одним кущем чи деревом, а всю тебе показати – широку, прекрасну й родючу ?» Чи вдалося художниці здійснити свої задуми ? Заключне слово викладача Дивовижний світ природи дав змогу митцям перетворити на поезію і город, і соняшники, і маки, і червонобокі яблука. Щедро даруючи красу людям, Довженко та Білокур справляють своїми творами незабутнє враження. У своїх роботах вони увіковічили душу народу. Знання, які ви отримали сьогодні, зможете застосувати у майбутній діяльності, зокрема, під час вивчення розділу «Творці прекрасного і величного». (Студент читає вірш О. Доріченка «Катерина Білокур») … Вдалині гаї осінні, Сивий смуток самоти, А у тому безгомінні, В срібнім присмерку – хати. … В срібнім присмерку… і втома… Та розкрилена душа. Пісню змалечку знайому Із забутку воскреша. Незгасаючі картини, Неминаючі дива… Сестро ! Мамо ! Катерино ! … В часу губляться слова. Од морозу шибку витре – Вже давно пора й весні, На згорьовану палітру Сльози падають рясні. Сльози падають… а ружі Розцвітають, мов сонця, Що рятують нас од стужі І наповнюють серця. Незбагненним чимсь і рідним, І далеким, і близьким, Ніби променем погідним В вікна дивляться міські. Запахущим духом м’яти, Цвітом батьківських обійсть, Що прожито й пережито, Що тепер, і що колись… Пурпуровий жар жоржини, Полиновий медозбір… Сестро ! Мамо ! Катерино ! Серця ніжного узір. Додаток № 1 ПЛАН ЗАНЯТТЯ 1. Естетичний ідеал О. Довженка і К. Білокур. 2. Творчі пошуки К. Білокур. 3. Розкриття змісту полотен К. Білокур («Буйна», «Польові квіти») у зіставленні з художнім словом О. Довженка («Зачарована Десна», «Земля»). 4. Роль дієслівної синонімії у змалювання картин природи. Добір синонімічних рядів слів. 5. Написання твору за картиною «Квіти за тином». 6. Увіковічення пам’яті народної художниці К. Білокур. Додаток № 2 1. а) «Куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, слідом за мною. Та й спати я ляжу, а воно мені вчувається, а воно мені ввижається, та нібито щось до мене промовляє, щоб я його не цуралась, щоб я його малювала, та чи на папір, чи на полотно виливала». б) «Я так люблю сіяти !., садити, плекати, щоб росло!» 2. а) «Вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі в маленькій кімнатці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і доброго було в моєму житті, що ніколи-ніколи не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь – усюди, куди тільки не гляне моє душевне око...» б) «То, було, вкраду в матері білого полотна, та візьму вуглину, та залізу куди-небудь у затінок, щоб мене ніхто не бачив і не чув, та й почну виводити чорним по білому і хати, і млини, і дерева. А іноді таке на мене найде, що почну малювати щось таке, як ото кажуть, фантастичне, то смішне, то страшне, а іноді таке дивовижне, таке привабливе, що й надивитись не можна ! І розвішаю я ті твори свої в тім затінку, і дивуюся з них, і плачу над ними, і регочусь, як божевільна, що зуміла таке витіять». 3. «До чого ж гарно й весело було в нашому городі ! Ото як вийти з сіней та подивитись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад, було, як зацвіте весною! А що робилось на початку літа – огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати. – Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість, – любила проказувати вона. Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому. Вони лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю. А малини – красної, білої ! А вишень, а груш солодких було як наїсися – цілий день живіт як бубон. І росло ще, пригадую, багато тютюну, в якому ми, маленькі, ходили, мов у лісі, в якому пізнали перші мозолі на дитячих руках. А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин. Там неслися кури нишком од матері і різне дрібне птаство. Туди ми рідко лазили. Там було темно, навіть удень, і ми боялись гадюки. Хто з нас у дитинстві не боявся гадюки, так за все життя й не побачивши її ніде ? Коло хати, що стояла в саду, цвіли квіти, а за хатою, проти сінешніх дверей, коло вишень, – поросла полином стара погребня з одкритою лядою, звідки завжди пахло цвіллю. Там, у льоху, в присмерку плигали жаби. Напевно, там водилися й гадюки». [4, с. 431-432]. 4. «Пахне нічними квітами земля, пахне плодами, й листям, і медом соняшників, і медом тютюну, і медом гречки. Все довкола пахне, навіть пил на дорозі і навіть роса. Все росте, все рухається під синім покривом животворящої ночі, немов поспішаючи швидше вирости за ніч, поки все спить, а рано, на сході сонця вийдуть хазяйки з сіней умиватись, глянуть на розквітлі соняшники й маки, яких не торкнула ще перша бджола, і вигукнуть протяжно в зачудованні: – Мати Божа, що сталося в городі за ніч !». [4, с. 75]. Додаток № 3 ЗРАЗОК ТВОРУ Твір за картиною К. Білокур «Квіти за тином» Квіти... Наші одвічні супутники життя. Вони зачаровують дивовижною красою, приносять радість, надихають на творчість. Мабуть, немає жодного митця, який би не оспівав у своїх творіннях земну красу квітів. Та з-поміж усіх закоханих у велику поезію, дивовижну симфонію природи – квіти – є одна людина, яка присвятила квітам усю свою творчість. Це самобутня українська народна художниця Катерина Василівна Білокур, палко закохана у веселкові барви, у духмяні трави, у рідну землю. Особливим царством краси можна назвати квіти у роботах видатної майстрині... На картині «Квіти за тином» ми бачимо примхливе казкове плетиво, що прикрашає землю. На передньому плані – тин, який дає змогу глядачеві нібито підійти зовсім близько до квіткового раю й уважно роздивитися кожну рослину окремо. Найбільше милують погляд мальви, жоржини, лілії, півонії, кручені паничі, півники, тюльпани, ромашки, троянди, польові дзвіночки, запашний горошок, айстри. Особливу увагу привертають мальви, що палахкотять світло-рожевими і темно-пурпуровими квітами, та повновиді жоржини. У центрі барвистого килима витончені, неповторно красиві троянди сяють своєю невинністю і чистотою. Серед квіткового розмаю полум’яніють розкішні півонії. Розбіглися поміж квітами різнобарвні лілії. Гордо виструнчилися примхливі півники та зіркасті яскраві гвоздички. Вражають багатством відтінків красені тюльпани. Ваблять гармонійним поєднанням кольорів флокси. Скромною красою виділяється горошок мишачий із фіолетовими китицями квітів, що нагадують намистинки, нанизані на нитку. Чудовий буйноцвіт обрамляють кручені паничі, які пнуться до тину, спалахуючи квітами-зорями. Попід тином в’ється берізка з блідо-рожевими квітами, подібними до дзвоників. Це дивовижне, осяйне розмаїття городніх і польових квітів здається справжньою симфонією ! Усі квіти омиті вранішньою росою, зігріті ласкавим сонечком. Прозорими, чистими фарбами змальовано кожну квіточку. Вражає майстерне поєднання квітів, які цвітуть у різні пори року: ранньою весною, влітку й восени. Кожна квіточка виписана окремо і так ретельно, що сприймається, мов жива. Вдивляєшся у цю загадкову красу і уявляєш, як рослина проростає, як набирає сил від землі, як розпускає пелюстки. На мою думку, так захоплено може передати дійсність тільки людина спостережлива, чутлива, безмежно закохана у життя. Здається, що картина «Квіти за тином» написана з натури. Мабуть, художниця навмисне зобразила квіти водночас, щоб передати всю красу рідної землі і свою велику любов до неї. Картина чарує щедрістю розмаїтих барв, милує серце споконвічною красою України, створює оптимістичний настрій, утверджує красу життя. Література 1. Білокур К. Я буду художником! / -Упор. М.Кагарлицький.- К.: Спалах ЛТД, 1995.- 368 с. 2. Васильченко С. Твори. – К., 1973. – 446 с. 3. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Мюнхен: Українське видавництво, 1996. – Т. 2.-448. 4. Гончар О. Чарівний світ Катерини Білокур / Катерина Білокур. – К., 1975 – 23 с. 5. Довженко О. Кіноповісті. Оповідання. – К., 1986. 709 с. 6. Заверуха Б. У світі рослин.- К.: Урожай, 1980. 7.Кондратюк А. З вишневого саду: Науково-художні оповідання.- К.: Молодь, 1991. – 192 с. 8.. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. -288. 9.Новиченко Л. Естетичні уроки Довженка/ Вибрані праці: У 2-х т.- К., 1984. Т.. 2, 10. Українська радянська енциклопедія: У 12 т. – К.: Головна ред. УРЕ, 1982. – Т.10.-543 с. |
Схожі:
|
Дослідження життя та творчості народної художниці Катерини Білокур Розділ ІІ Художня спадщина України – творчість народної художниці Катерини Білокур |
Катерини Білокур "Сніданок" Мета: Ознайомлення учнів з постаттю Катерини Білокур, її творчістю; виробляти навички художнього опису творів мистецтва; розвивати... |
|
Конспект інтегрованого Заняття середня група «Чарівний світ неживої природи» Розвивати комунікативні навики, тобто вміння гармонійно та ефективно спілкуватися одне з одним, дрібну моторику рук, мовленевий розвиток,... |
Розвиток мовлення Написання твору-опису за жанровою картиною в художньому стилі Катерини Білокур; учити добирати, систематизувати робочий матеріал до твору; розвивати мовлення, уміння логічно і послідовно висловлювати... |
|
Весняний вернісаж. Пейзаж. Мета Вчити учнів передавати на малюнку чарівний світ природи засобами кольору і техніки |
Тема: "Я народився і жив для добра і любові". (Життєвий і творчий шлях Олександра Довженка) Мета: ознайомити студентів з біографією письменника; дати уявлення про кіноповість; розвивати аналітичні навички та вміння; прищепити... |
|
Відгук на твір мистецтва Мета Ознайомити учнів із творчістю Катерини Білокур, розкрити геніальність її таланту |
Образ маленької батьківщини у творчості Олександра Олеся, Івана Низового,... Жовтневої спеціалізованої школи І-ІІІ ст. Білопільського району Сумської області |
|
Азовський регіональний інститут управління ЗНТУ Глухівський державний педагогічний університет ім. Олександра Довженка Перевірено, із зауваженнями |
КОМПЛЕКТ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ Друкується відповідно до рішення Вченої ради Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua