|
|
Скачати 0.8 Mb.
|
|
1.2. Коротка характеристика можливих аварій на АЕС Аварії на АЕС, згідно класифікації надзвичайних ситуацій, відносяться до виробничих, які супроводжуються звільненням радіаційної енергії. Тобто має місце втрата контролю над джерелом радіоактивного випромінювання, що дає підставу віднести її до групи радіаційних аварій. Радіаційна аварія — це подія, пов’язана з втратою контролю над будь-яким джерелом іонізуючих випромінювань, внаслідок чого відбувається вихід РР чи самих випромінювань за межі передбачених захисних бар’єрів в кількості, яка переважає встановлені нормативи, що може привести до опромінення персоналу, а при певних ситуаціях — і частини населення. Радіаційно-ядерна аварія є більш вузьким поняттям — це подія, пов’язана з втратою контролю над матеріалом, що ділиться в ядерному реакторі, внаслідок чого виникає і розвивається некерована ланцюгова реакція ядерного поділу з виходом радіоактивних продуктів і самого випромінювання за межі передбачених захисних бар’єрів, що призводить або може призвести до аварійного опромінення людей. Ядерні аварії пов’язані з пошкодженнями тепловидільних елементів ядерного реактора або тепловідводів від них і виникають внаслідок порушення управління ланцюговою реакцією поділу чи контролю за нею в активній зоні реактора, або тепловідводі від твелів. Основними причинами радіаційних аварій є порушення технологічних регламентів і санітарних правил роботи з джерелами іонізуючих випромінювань, нехтування та порушення правил ядерної і радіаційної безпеки при монтажі, наладці, випробуваннях ядерних реакторів, зарядках і перезарядках активних зон, транспортуванні та зберіганні свіжого і відпрацьованого ядерного палива та деяких інших операціях. Характерною особливістю роботи АЕС є напружений тепловий та гідравлічний режим активної зони, наявність потужних радіаційних полів. Це може привести до порушення цілісності оболонок твелів, і, внаслідок цього, виходу частини ядерного пального та продуктів поділу в теплоносій. Порушення герметичності ядерного реактора приводить до забруднення навколишнього середовища. Основними причинами ядерної аварії є наступні: — порушення герметичності твелів, які виникають внаслідок корозійних та ерозійних процесів на поверхні їх оболонок. Це може привести до виходу продуктів поділу в теплоносій; — порушення герметичності контура теплоносія. Воно відбувається внаслідок нещільного стикування сполучних вузлів системи циркуляції теплоносія (системи трубопроводів, помп та інших пристосувань). Це приводить до потрапляння забрудненого РР теплоносія за межі контуру та ядерного реактора. Невід’ємними характеристиками аварій є несподіваність самого явища, утрата контролю над джерелом випромінювання, опромінення людей в дозах, що перевищують допустимі рівні, можливе створення осередків радіоактивного забруднення. 1.2.1. Класифікація аварій на АЕС При класифікації аварій на АЕС в першу чергу береться до уваги наявність чи відсутність аварійного викиду РР в навколишнє середовище. При прогнозуванні та оцінці радіаційної обстановки передбачаються два види можливих аварій, при яких створюється небезпечна радіаційна обстановка на місцевості, що вимагає здійснення заходів по захисту населення, — це гіпотетична аварія та аварія із руйнуванням реактора. Гіпотетична аварія — аварія, для попередження якої технічних заходів, що забезпечують безпеку АЕС, проектом не передбачено. При виході РР в атмосферу створюється небезпечна радіаційна обстановка, що може привести до опромінення населення в дозах, які перевищують допустимі. Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, падіння літаючого апарата на споруди АЕС, впливу звичайних боєприпасів та ін. Вона супроводжується розривом трубопроводів, пошкодженням реактора, відмовою систем управління і радіаційного захисту, миттєвою втратою герметичності конструкцій реактора і виходом РР з потоками пару та води в навколишнє середовище. За імовірністю виникнення і наслідками аварії ядерних реакторів поділяються на проектні (малі і великі) та позапроектні. Проектні аварії — це передбачені ситуації, що відносно легко усуваються і не супроводжуються значним переопроміненням персоналу і окремих груп населення. Позапроектні аварії — це ситуації, що приводять до повного розкладання ядерного палива, переопромінення персоналу та населення і значного забруднення навколишнього середовища. За масштабами розповсюдження радіонуклідів прийнято розрізняти два типи аварій: промислову і комунальну (див. табл.) Класифікація аварій ядерних реакторів АЕС за масштабністю радіоактивних викидів
Для оцінки ситуацій, що можуть виникати при експлуатації ядерних реакторів, в багатьох країнах світу, в тому числі – і в Україні, застосовується Міжнародна шкала подій на АЕС, котра була розроблена спеціалістами МАГАТЕ. Суть цієї шкали полягає в тому, що за наслідками для оточуючого середовища (величина радіоактивного викиду по йоду-131) і населення (доза опромінення), а також для ядерного реактора і персоналу станції всі події на АЕС поділяються на 7 класів: 1-й – незначна подія; 2-й – подія середньої тяжкості; 3-й – серйозна подія; 4-й – аварія в межах АЕС; 5-й – аварія з ризиком для оточуючого середовища; 6-й – тяжка аварія; 7 – глобальна аварія. Події 1-го і 2-го класу не призводять до переопромінення як персоналу станції, так і населення. Події 3-го класу супроводжуються переопроміненням тільки персоналу станції, а події від 4-го до 7-го класу викликають переопромінення як персоналу станції, так і населення. За цією шкалою, аварія на Чорнобильській АЕС відноситься до 7-го класу подій. 1.2.2. Фази розвитку ядерних аварій В кожному конкретному випадку початок та перебіг аварійної ситуації, шляхи радіаційного впливу, а, отже, і характер заходів захисту населення в значній мірі залежать від умов, які складаються в процесі розвитку самої аварії. Незважаючи на різноманіття цих умов, експерти ВООЗ (1981), МКРЗ (1984), та МАГАТЕ (1988) диференціюють три послідовні фази (періоди) розвитку ядерних аварій. Рання фаза (ранній етап). Охоплює період від моменту загрози викиду до перших декількох годин після його початку. Проміжна фаза (проміжний етап). Охоплює період від перших кількох годин до кількох діб, іноді місяців, після початку аварії. Припускається, що більша частина викиду вже відбулася і що РР головним чином вже осіли на поверхні грунту. Пізня фаза (відновний етап). Може тривати довго. Характеризується поступовою відміною заходів захисту, що були введені раніше, і прийняттям рішень, пов‘язаних з поверненням до звичного способу життя та діяльності. Норми радіаційної безпеки України від 1977 року пропонують наступну градацію подій у післяаварійний період. Перша фаза аварії (рання або гостра) це фаза комунальної аварії тривалістю від декількох годин до одного–двох місяців після аварії. Вона включає наступні події: — газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивного матеріалу із аварійного джерела; — повітряний перенос та інтенсивні міграції радіонуклідів; — опади радіонуклідів, формування радіонуклідного сліду. В період ранньої фази аварії при наявності значних викидів радіоізотопів йоду виділяють йодний період аварії протягом якого існує серйозна загроза надходження в організм людини цих радіонуклідів інгаляційно та з продуктами харчування, його депонування в щитовидній залозі та її переопромінення, особливо у дітей. Усі види втручань в період ранньої фази носять терміновий характер. Друга фаза аварії – середня або стабілізаційна фаза комунальної аварії, яка починається через один-два місяці і завершується через 1-2 роки після початку радіаційної аварії, на якій вже відсутні (із-за радіоактивного розпаду) короткоживучі радіоізотопи телуру, йоду, барію і лантану, але у формуванні гамма-поля зростає роль цирконію–95, ніобію–95, ізотопів рутенію–103,(–106), цезію–134,(–136,–137). Основними джерелами внутрішнього опромінення на середній фазі аварії є радіоізотопи цезію і стронцію, які надходять з продуктами харчування, виробленими на радіоактивно забруднених територіях. До особливостей середньої фази належать: — порівняно швидке зниження дози гама-випромінювання на місцевості (майже в 10 разів через 1 рік після початку цієї фази); — переважання кореневого над поверхневим типу забруднення сільськогосподарської продукції. Усі види втручань в період середньої фази аварії відносяться у більшості випадків до довгострокових. Третя, пізня фаза аварії – це фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії, коли основним джерелом зовнішнього опромінення стає 137Cs, що міститься у ґрунті, а внутрішнього – 137Cs і 90Sr, накопичені в продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях. Втручання на пізній фазі аварії носять виключно довгостроковий характер. Від фази (етапу) розвитку ядерної аварії залежать шляхи радіаційного впливу на конкретні категорії опромінюваних осіб. Знання цих шляхів дозволяє вірно визначити адекватні контрзаходи з метою радіаційного захисту. На ранній фазі розвитку ядерної аварії можливі наступні шляхи опромінення:
На персонал аварійного об’єкту та осіб, які приймають участь у ліквідації наслідків аварії (в межах аварійного об’єкту) також можливе зовнішнє опромінення від зруйнованого або пошкодженого ядерного реактора та фрагментів активної зони, викинутих вибухом на проммайданчик станції, а також зовнішнє опромінення від факелу радіоактивного викиду. В середній фазі аварії шляхами опромінення є:
В пізню фазу радіонукліди надходять в основному при споживанні радіоактивно забруднених продуктів харчування та води. 1.2.3. Радіобіологічні характеристики радіонуклідів, що поступають в навколишнє середовище при ядерних аваріях на АЕС При визначенні радіобіологічних характеристик радіонуклідів, що поступають в довкілля при аваріях на АЕС певне значення в опроміненні людей мають тільки 20 радіоізотопів 14 хімічних елементів (3H, 14C, 54Mg, 55Fe, 85Kr, 89Sr, 90Sr, 95Zr, 103Ru, 106Ru, 131I, 134Cs, 137Cs, 140Ba, 141Ce, 144Ce, 239Pu, 241Pu, 241Am). Найбільшу ж роль серед них відіграють лише 8 радіонуклідів, тому що внесок кожного з них в ефективну еквівалентну дозу перевищує 1%. Це радіонукліди вуглецю, цезію, цирконію, рутенію, стронцію, церію, водню та йоду. Радіонукліди, які утворюються при роботі ядерного реактора, як потенційні джерела внутрішнього опромінення по мірі зниження ступеня їх радіаційної небезпеки можна розподілити на 4 групи. Група А: 238Pu, 239Pu, 240Pu, 242PU, 244Pu, 241Am, 242Am, 243Am, 242Cm – 248Cm; Група Б: 90Sr, 106Ru, 125I, 126I, 129I, 131I, 144Ce, 154Eu, 235U, 236U; Група В: 89Sr, 95Zr, 95Nb, 103Ru, 127Te, 134Cs, 137Cs, 140Ba, 140La, 141Ce, 147Pm, 239Np. Група Г: 3H, 14C, 99Mo, 106Rh, 129Te, 232Te, 149Na, 238U. Біологічна дія цих радіонуклідів різна і зумовлена, з одного боку, фізичними властивостями (вид та енергія випромінювання, період піврозпаду), з іншого — біологічними особливостями (величина резорбції, характер розподілу в організмі, біологічний період половинного виведення з організму). 1.3. Механізм формування осередку радіаційного забруднення, що утворюється внаслідок аварій ядерних реакторів на АЕС В результаті аварії на АЕС при викиді радіонуклідів в атмосферу утворюється хмара, або факел. В процесі його поширення відбувається розсіювання РР, тобто забруднення повітряного басейну, що зумовлює зовнішнє опромінення від хмари (факелу), а також внутрішнє — за рахунок вдихання радіоактивних аерозолей. Зони забруднення, які можуть утворитися внаслідок аварії на АЕС, сформуються за напрямком середнього вітру і матимуть форму еліпсів (подібно до радіаційної обстановки, що складається при наземних ядерних вибухах). Розміри цих зон визначаються, враховуючи відсоток викиду РР, силу вітру, а межі — рівнями радіації через 1 годину після аварії, або дозами опромінення людей за перший рік проживання на забрудненій території. При аваріях на ядерних реакторах утворюється п’ять зон радіоактивного зараження місцевості (при ядерному вибусі — 4): радіаційної небезпеки (М); помірного забруднення (А); сильного забруднення (Б); небезпечного забруднення (В); надзвичайного небезпечного забруднення (Г). Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при ававріях на АЕС подана в табл. Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС
Найбільші розміри можливих зон забруднення можуть утворитися при 50% викиді РР з реактора. За цих же умов зона радіаційної небезпеки (М) може утворитись довжиною 458 км, шириною — 111 км, площею —38400 Осідання радіоактивних радіозолей із хмари на поверхню землі і відкритих водойм створює радіоактивне забруднення як цих середовищ, так і людини. Це приводить до зовнішнього опроміненння від РР, осілих на грунт, а також контактного опромінення за рахунок радіоактивного забруднення одягу та відкритих ділянок тіла. Випалі радіонукліди включаються в обмінні процеси, що приводить до їх накопичення в організмі та наступної їх міграції по харчових ланцюгах. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Черняков Г. О., Кочін І. В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф Засвоїти основні положення нормативно-правових актів, що визначають організацію та функціонування ДСМК, взаємодія ДСМК з іншими аварійно-рятувальними... |
Ветеринарна медицина України Ветеринарна медицина Украины Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, ТОВ «ВЕТІНФОРМ» |
| Залікові ПИТАННЯ З КУРСУ "СУДОВА МЕДИЦИНА ТА СУДОВА ПСИХІАТРІЯ" Судова медицина — це важлива галузь медицини з власними методами дослідження, яка слугує розв'язанню складних медико-біологічних... |
ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ОЧЕВИДЦЯМ ТА ПОСТРАЖДАЛИМ Навчальна мета: Навчатись оказувати психологічну допомогу постраждалим від техногенних катастроф |
| Библиографический список литературы по вопросам высшей школы Артюх С. Виховання професійних і спеціальних психофізіологічних якостей у майбутніх інженерів – запорука зниження ризику техногенних... |
Профільна спрямованість учнів Сарненської гімназії Падають вертольоти і літаки, теплоходи не можуть розминутися у відкритому морі, солдати і офіцери помилково вбивають один одного,... |
| Друковані матеріали Ковалёва Н. Г. Лечение растениями. Очерки по фитотерапии — М.: Медицина, 1972. — 352 с |
УКРАЇНА Сьогодні констатується дефіцит лікарських кадрів зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» |
| ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ Медицина Середньовіччя (Візантії, арабських народів, Тибету, середньовічної Європи) |
Широков Владимир Анатольевич, Сидоренко ДТУ передбачаються слова та семантично-значущі (ідіоматично визначені) словосполучення української мови. Це означає, що всі елементи... |