Черняков Г. О., Кочін І. В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф

Підготував викладач кафедри Фабрика Р. Р.

1. 
   Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.
   
2. 
   Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.
   
3. 
   Организация екстренной медицинской помощи населению при стихийных бежствиях и других чрезвычайных ситуациях /Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.
   

1. 
   Стенди навчального класу.
   
2. 
   Плакати, слайди.
   

• 
  Конституцією і законами України,
  
• 
  актами Президента України,
  
• 
  актами Кабінету Міністрів України,
  
• 
  наказами Міністерства охорони здоров'я України,
  

ДСМК базується на двох рівнях - центральному і територіальному.

• 
  Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, який є головною науково-практичною установою Служби;
  
• 
  територіальні центри екстреної медичної допомоги;
  
• 
  науково-дослідні медичні установи, які створюють і містять медичні формування та розгортають додатковий ліжковий фонд для надання екстреної медичної допомоги потерпілим від НС, рятувальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС;
  
• 
  лікувально-профілактичні заклади, які створюють і містять медичні формування та розгортають додатковий ліжковий фонд для надання екстреної медичної допомоги потерпілим від НС, рятувальникам і особам, що беруть участь у ліквідації наслідків НС.
  

• 
  організація надання екстреної медичної допомоги населенню адміністративної території в НС,
  
• 
  прогнозування медико-санітарних наслідків можливих НС на території, яка обслуговується,
  
• 
  планування заходів щодо їхньої ліквідації,
  
• 
  організація взаємодії між усіма учасниками ліквідації медико-саштарних наслідків НС,
  
• 
  надання методичної допомоги лікувальним закладам, які входять до складу ДСМК.
  

• 
  надання безкоштовної медичної допомоги на догоспітальному і госпітальному періодах потерпілим при НС. рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС;
  
• 
  ліквідація медико-санітарних наслідків НС;
  
• 
  участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у районах НС, які виконуються санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України;
  
• 
  організація взаємодії медичних сил, засобів і лікувальних закладів, відповідно на центральному і державному рівнях, у сфері медичного захисту населення на території України у разі виникнення НС, координація роботи із забезпечення готовності органів охорони здоров'я, систем зв'язку і оповіщення до дій в НС;
  
• 
  прогнозування медико-санітарних наслідків НС і розробка рекомендацій для проведення заходів з метою зниження негативного впливу таких ситуацій;
  
• 
  збирання, аналіз і облік інформації про медико-санітарні наслідки НС у межах Державної інформаційно-аналітичної системи з питань НС;
  
• 
  забезпечення раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення ДСМК на центральному і територіальному рівнях;
  
• 
  участь у підготовці й атестації медичних формувань і іх особового складу;
  
• 
  проведення науково-дослідної роботи, пов'язаної з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у випадку виникнення НС,
  
• 
  участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини катастроф.
  

• 
  складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів, які входять до складу ДСМК;
  
• 
  програм розвитку ДСМК відповідного рівня;
  
• 
  планів медико-санітарного забезпечення населення у випадку виникнення НС;
  
• 
  заходів щодо удосконалення організації і функціонування служби відповідного рівня, планів заходів щодо забезпечення постійної готовності Служби для виконання покладених на неї завдань;
  
• 
  заходів щодо підготовки фахівців Служби, координація роботи щодо створення і використання резерву медичних і матеріально-технічних ресурсів Служби на відповідному рівні.
  

• 
  розробляються МОЗ України,
  
• 
  розглядаються Центральною координаційною комісією Служби;
  
• 
  затверджуються Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Міністерством надзвичайних ситуацій.
  

• 
  розробляються управліннями охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій,
  
• 
  розглядаються територіальними координаційними комісіями Служби,
  
• 
  затверджуються обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
  

• 
  підвищення готовності органів управління, сил і засобів охорони здоров'я для дій у НС;
  
• 
  забезпечення стійкості управління силами і засобами в період підготовки і під час ліквідації медико-санітарних наслідків катастроф;
  
• 
  забезпечення раціонального використання медичних сил і засобів, їх маневр у ситуаціях, які стрімко змінюються, а також санітарно-протиепідемічних заходів в осередках катастроф, на шляхах евакуації та у районах розміщення евакуйованих,
  
• 
  обґрунтувати створення запасів майна для забезпечення медичних формувань і закладів (у першу чергу тих, які входять до складу ДСМК) і організацію його видачі в короткий термін;
  
• 
  забезпечення підготовки кадрового складу охорони здоров 'я для роботи в умовах НС.
  

• 
  характером уражаючих факторів;
  
• 
  наявністю і можливістю використання засобів індивідуального, колективного і медичного захисту;
  
• 
  своєчасністю оповіщення населення про характер НС;
  
• 
  оперативністю й адекватністю реагування аварійно-рятувальних служб, яке забезпечується тривалим процесом їхньої підготовки;
  
• 
  своєчасністю й ефективністю реалізації лікувально-евакуаційних і санітарно-протиепідемічних заходів.
  

• 
  відсутністю прогнозованих руйнувань санітарно вагомих об'єктів,
  
• 
  задовільним станом території, об'єктів водопостачання,
  
• 
  можливістю проведення санітарно-гігієнічних заходів у повному обсязі,
  
• 
  відсутністю масових інфекційних та неінфекційних захворювань та отруєнь,
  
• 
  відсутністю масових інфекційних захворювань на прилеглих територіях.
  

• 
  помірним ростом рівня захворюваності або виникненням групових захворювань,
  
• 
  незадовільним станом території, об'єктів водопостачання і харчування,
  
• 
  розташуванням можливого осередку надзвичайної ситуації поблизу радіоактивно, хімічно або біологічно небезпечних об'єктів.
  

• 
  наявністю групових захворювань, інфекційних захворювань або отруєнь, прогнозованих на територіях осередків хімічного або бактеріологічного ураження,
  
• 
  незадовільним санітарним станом території, робочих та інших об'єктів,
  
• 
  наявністю епізоотичних вогнищ зоонозних інфекцій, які несуть загрозу для людей,
  
• 
  наявністю особливо небезпечних інфекційних захворювань на прилеглих територіях.
  

• 
  високим рівнем небезпечних для життя захворювань, зокрема, інфекційних, які виникають за короткий час,
  
• 
  залповим викидом токсичних, радіоактивних або біологічно небезпечних речовин,
  
• 
  руйнуванням систем життєзабезпечення населення (водогін, каналізація, очисні споруди тощо),
  
• 
  наявністю захворювань не встановленої етіології,
  
• 
  наявністю групових захворювань особливо небезпечними інфекціями.
  

• 
  попередження занесення інфекційних захворювань в осередок,
  
• 
  раннє виявлення інфекційних хворих, їхню ізоляцію та госпіталізацію,
  
• 
  виявлення осіб із хронічними формами інфекційних хвороб і бактерієносіїв,
  
• 
  лабораторний контроль,
  
• 
  дотримання протиепідемічного режиму в лікувальних закладах,
  
• 
  проведення ізоляційно-обмежувальних заходів, дезінфекції, дезинсекції, екстреної і специфічної профілактики, а також санітарно-просвітньої роботи.
  

• 
  санітарно-гігієнічна, епідеміологічна і зоопаразитарна характеристика території можливої зони стихійного лиха з урахуванням місцевих особливостей, які впливають на організацію забезпечення населення, зокрема результати ретроспективного аналізу;
  
• 
  наявність хімічно, біологічно і радіаційно небезпечних об'єктів;
  
• 
  упорядкованість населених пунктів з санітарно-гігієнічного погляду;
  
• 
  наявність епідемічних вогнищ інфекційних захворювань і імунологічна структура населення;
  
• 
  відомості про кількість інфекційних ліжок та їхню дислокацію;
  
• 
  відомості про санітарно-епідеміологічні заклади і формування, які можуть бути задіяні в районі катастрофи.