|
|
Скачати 1.38 Mb.
|
|
4. Вторинна профілактика Положення протоколу Заходи вторинної профілактики спрямовані на запобігання розвитку ускладнень ХОЗЛ Обґрунтування Протигрипозна вакцинація може зменшувати тяжкість таких захворювань, як інфекції нижніх дихальних шляхів, що потребують госпіталізації, та знижувати смертність пацієнтів з ХОЗЛ. Рекомендується вакцина, що містить вбиті або живі, інактивовані віруси, оскільки вона більш ефективна у пацієнтів з ХОЗЛ похилого віку. Пневмококова вакцинація рекомендується пацієнтам з ХОЗЛ у віці старшому за 65 років, а також пацієнтам молодшого віку, за наявності у них значних супутніх захворювань (наприклад, захворювань серцево-судинної системи). Доведено, що пневмококова вакцина зменшує виникнення негоспітальної пневмонії у пацієнтів у віці молодшому за 65 років при ОФВ1<40 % від належних. Необхідні дії лікаря Бажані: 1. Проведення пневмококової вакцинації пацієнта з ХОЗЛ у віці старшому за 65 років, а також пацієнта молодшого віку, за наявності значних супутніх захворювань (наприклад, захворювань серцево-судинної системи), пацієнтів у віці молодшому за 65 років при ОФВ1<40% від належних. 2. Пропозиція пацієнту з ХОЗЛ щодо протигрипозної вакцинації, згідно з рекомендаціями МОЗ. 3. Призначення протигрипозної вакцинації необхідне 1 раз на рік щорічно. 5. Подальше спостереження Положення протоколу Спостереження за пацієнтами з легким або помірним ХОЗЛ (ОФВ1>50%) здійснюється переважно лікарями загальної практики – сімейними лікарями. Пацієнти, які страждають на ХОЗЛ професійної етіології потребують нагляду профпатолога за місцем проживання (Додаток № 13). Обґрунтування Доведено, що проведення пульмональної реабілітації покращує переносимість фізичних навантажень, зменшує інтенсивність відчуття задишки, покращує якість життя, зменшує кількість госпіталізацій та днів, проведених в стаціонарі, зменшує тривогу та депресію, які пов’язані з ХОЗЛ. Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Огляд пацієнта з легким або помірним перебігом ХОЗЛ необхідно проводити принаймні один раз на рік або частіше, якщо необхідно. 2. Огляд вперше виявленого пацієнта з важким перебігом ХОЗЛ необхідно проводити щонайменше двічі на рік. 3. Складання стандарту передачі даних між рівнями медичної допомоги для забезпечення кращого клінічного ефекту щодо пацієнта з тяжким перебігом хвороби. 5.1. Навчання пацієнтів Обґрунтування Дослідження показали, що навчання пацієнтів безпосередньо не покращує переносимість фізичних навантажень або функцію легенів, але може грати роль в покращенні навичок, можливості справлятися з захворюванням, статусу здоров’я. Ці параметри зазвичай не досліджуються в клінічних дослідженнях, але можуть мати важливе значення, коли фармакологічне втручання не призводить до покращення функції легенів. Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Розроблення спеціальних освітніх комплексів для пацієнтів з ХОЗЛ із визначенням ранніх симптомів захворювання та наданням інформації щодо їх корекції. 2. Врахування різних потреб пацієнтів на різних етапах захворювання та відображення у відповідних пакетах програм. (Додаток 7). 5.2. Самолікування Обґрунтування При правильному використанні рекомендацій щодо самолікування пацієнти раніше починають застосування антибіотиків або інгаляційних стероїдів, які були призначені, завдяки чому зменшується кількість госпіталізацій до стаціонару. План самолікування повинен бути структурований і брати до уваги вік і психічний стан пацієнта з хронічним обструктивним захворюванням легень. Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Заохочення пацієнта до проведення раннього самолікування у відповідь на появу перших симптомів загострення шляхом: - застосування бронходилататорів для зменшення обструкції; - початку застосування пероральних кортикостероїдів, якщо пацієнт виявляє зниження повсякденної активності через порушення дихання (якщо немає протипоказань); - початку застосування антибіотиків, якщо мокротиння набуває гнійного характеру. 2. Контроль за правильним використання пацієнтом лікарських речовин в процесі самолікування. 3. Попередження пацієнта, який отримав схему самолікування про те, що у разі відсутності ефекту від застосування препаратів, необхідно звертатися до професійних медичних працівників. 5.3. Респіраторна фізіотерапія Обґрунтування Проводиться з метою: • допомогти зменшити утруднення дихання, пов'язане з респіраторним захворюванням; • допомогти максимально відновити дихальну функцію пацієнта; • допомогти зменшити слабкість периферичної і дихальної мускулатури. Технологія, що застосовується для зменшення роботи дихання – контроль дихання в спокійному стані в позиції, яка б дозволила максимізувати функцію дихальних м'язів та збільшити екскурсію діафрагми. При хронічній бронхіальній астмі застосування діафрагмального дихання впливає на якість життя, пов’язану із захворюванням. Видихання крізь стиснуті губи може бути ефективним для зменшення задишки, хоча отримані дані обмежені. Виявлено, що технологія форсованого видиху покращує транспорт слизу в периферійних відділках у пацієнтів з нормальною або підвищеною еластичною віддачею. Якщо секрет, який накопичується в базальних відділах, в’язкий, покращити відходження мокроти може допомогти дренаж з мануальною перкусією. Необхідні дії лікаря Бажані: 1. Пропозиції щодо застосування технології для зменшення роботи. 2. Пропозиції щодо застосування діафрагмального дихання. 3. Пропозиції щодо видихання крізь стиснуті губи. 4. Проведення дренажу з мануальною перкусією. 5. Навчання пацієнтів, які мають надмірне виділення харкотиння, використанню дихальних масок з позитивним тиском та дихальних тренажерів. 5.4. Трудотерапія Обґрунтування Застосовується для покращення загального стану пацієнтів. Необхідні дії лікаря Бажані: 1. Призначення трудотерапії за показаннями: нещодавно діагностованому пацієнту; під час загострень; під час легеневої реабілітації; як частину паліативного лікування. 2. Регулярне опитування пацієнта про можливість здійснювати повсякденну діяльність і інтенсивність задишки при цьому. 3. Використання інструментальних засобів клініцистом для оцінки можливостей виконання трудової діяльності пацієнта з ХОЗЛ. 5.5. Контроль за одужанням Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Контроль за одужанням пацієнта з визначенням його функціональних ресурсів під час регулярних клінічних обстежень (оцінки симптомів). 2. Для установ, що надають вторинну медичну допомогу
Положення протоколу При неможливості встановлення діагнозу сімейним лікарем – лікарем загальної практики, пацієнт направляється до ЗОЗ, які надають вторинну медичну допомогу для подальшої діагностики. Обґрунтування На ранніх стадіях ХОЗЛ може призводити до появи мінімально виражених симптомів або не мати їх взагалі. Діагноз ХОЗЛ має бути підтверджений за допомогою спірометрії – зменшення співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ <0,7 (70%) після прийому бронхолітика свідчить про наявність бронхообструкції, характерної для ХОЗЛ. Мікробіологічне дослідження мокроти доцільно тільки у випадках, коли при гнійному загостренні немає відповіді на терапію антибіотиками. Існують докази, що дослідження харкотиння на флору і чутливість до антибіотиків потрібно проводити, коли є підозра на псевдомонас, як збудника, підозра на наявність деструкції при тривалому прийомі кортикостероїдів для перорального застосування і у ослаблених хворих. Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Збір детального анамнезу, в тому числі анамнезу паління, та його аналіз у пацієнта, який має фактори ризику та/або симптоми ХОЗЛ. Клінічні ознаки наведені в розділі А 2.1. 1. Використання Модифікованої шкали задишки Медичної дослідницької ради (МДР) для оцінки тяжкості задишки (Додаток 1), або Тест з оцінки ХОЗЛ (ТОХ) (Додаток 2). Оцінка задишки за шкалою МДР «2» та більше і загальний рахунок ТОХ «10» та більше свідчать про вираженість симптомів. 2. Збір анамнезу загострень (протягом останніх 12 місяців); 2 та більше загострень протягом останнього року свідчать про високий ризик загострень в майбутньому. 3. Проведення спірометричного дослідження із визначенням співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ після прийому бронхолітика (через 15-30 хвилин після інгаляції 400 мкг сальбутамолу) та ОФВ1. Спірометричні ознаки ХОЗЛ (Додаток 3). 4. Виявлення ускладнень ХОЗЛ, супутньої патології, ускладнень від терапії, що проводиться, та їх корекція за участю мультидисциплінарної команди фахівців суміжних спеціальностей (пульмонологів, алергологів, профпатологів, кардіологів, ендокринологів, психіатрів тощо). 5. Проведення загального аналізу крові, визначення гематокриту (для виявлення поліцитемії, яку потрібно враховувати при призначенні терапії, анемії). 6. Проведення додаткових досліджень при тяжкому перебігу, за умови наявності супутніх захворювань: - електрокардіографія; - ехокардіографія, - пульсоксиметрія; - при тяжкому перебігу ХОЗЛ - вимірювання газів артеріальної крові; - вимірювання артеріального тиску. Бажані: 1. Проведення диференційної діагностики, за потребою – рентген-дослідження органів грудної клітки, КТ. 2. Направлення на консультацію до фахівців суміжних спеціальностей для визначення тактики терапії при виявленні супутньої патології. 3. Проведення мікробіологічного дослідження харкотиння – якщо воно має гнійний характер. 2. Лікування Положення протоколу Для лікування ХОЗЛ застосовуються медикаментозні та немедикаментозні методи, які повинні призначатися комплексно 2.1 Медикаментозне лікування 2.1.1. Інгаляційна терапія Обґрунтування Інгаляційний шлях введення має перевагу над пероральним, оскільки препарат доставляється безпосередньо до органу-мішені (дихальні шляхи), мінімізується системна дія препарату, виключаються медикаментозні взаємодії. Інгаляційним шляхом вводяться бронхолітики (короткої та тривалої дії), інгаляційні кортикостероїди, комбінації інгаляційних кортикостероїдів з бронхолітиками тривалої дії). Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Пропозиція заповнити пацієнтом Форми поінформованої згоди пацієнта на медичну допомогу перед призначенням лікування (Додаток 6) 2. Призначення інгаляційної терапії пацієнту з ХОЗЛ, згідно з алгоритмом (Див. Алгоритм 3.3.3) 2.1.2. Інгаляційні системи Обґрунтування Існує декілька типів інгаляційних систем: кишенькові (ДАІ, ДАІ, що активуються вдихом, СПІ), небулайзери. Небулайзери застосовуються стаціонарно, зазвичай при необхідності введення великих доз препаратів (бронхолітиків, ІКС), при загостреннях. Застосування деяких кишенькових інгаляторів (наприклад, ДАІ) потребує певних навичок щодо координації введення в дію інгалятора та вдиху, що може викликати труднощі у пацієнтів старшого віку, при нервових розладах (проблеми з координацією дій), при вадах дрібних суглобів рук. Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Навчання пацієнта використанню інгалятора перед призначенням препарату в інгаляційній формі та періодична (при кожному візиті до лікаря) перевірка правильності техніки інгаляції. 2. Призначення інгалятора (якщо препарат доступний в інгаляторах різного типу) з урахуванням здатності пацієнта користуватись тим чи іншим типом інгалятора, його вибором. 2.1.3. Пероральна терапія Обґрунтування ГКС для перорального застосування рекомендується призначати тільки при загостреннях ХОЗЛ, що супроводжуються збільшенням задишки. Довготривале призначення ГКС для перорального застосування в базисній терапії ХОЗЛ не рекомендується. Існують докази, що пероральні ГКС слід використовувати коротким курсом (7-10 днів по 30 мг преднізолону чи його еквівалентів) при загостреннях ХОЗЛ. Ксантини. Додаються до попередньо призначених бронхолітиків першого вибору. Мають використовуватися тільки після пробного лікування бронхолітичними засобами короткої дії і бронхолітичними засобами тривалої дії або пацієнтами, які не здатні використовувати інгаляційну терапію. Існує необхідність контролювати плазмові рівні і взаємодію теофіліну з іншими препаратами. Потрібна виняткова увага при призначенні теофіліну пацієнтам похилого віку, оскільки можливі відмінності у фармакокінетиці, існує вірогідність супутніх захворювань і одночасного застосування інших медикаментів. Доксофілін має значно вищий профіль безпеки та ефективності в порівнянні з теофіліном. Доведено, що доксофілін спричиняє сильну бронходилятуючу дію при менш виражених позалегеневих ефектах, ніж теофілін при призначенні навіть у високих дозах. Протизапальні засоби нестероїдної дії (фенспірид) Призначаються при нетяжких загостреннях та в складі базисної терапії протягом 2 - 5 місяців після загострення ХОЗЛ пацієнтам з ХОЗЛ із легким – середньої тяжкості перебігом (ОФВ1>50%). Інгібітор фосфодіестерази-4. Може додаватись до бронхолітиків тривалої дії у пацієнтів з тяжким ХОЗЛ (ОФВ1< 50% від належних) та загостреннями в анамнезі за наявності у них хронічного бронхіту, якщо симптоми та загострення зберігаються, незважаючи на терапію бронхолітиками пролонгованої дії. Є докази, що додавання його до базисної терапії на 15 – 20% зменшує помірні та тяжкі загострення, що потребують застосування кортикостероїдів у цієї категорії пацієнтів. Антиоксиданти: ацетилцистеїн зменшує частоту загострень. Рекомендується призначати їх пацієнтам із частими загостреннями, анамнезом довготривалого паління. Муколітичні препарати призначаються при хронічному кашлі і виділенні харкотиння якщо відмічається зменшення харкотиння під їх впливом. Не рекомендовано використовувати муколітичні препарати для запобігання загостренню у пацієнтів із стабільним ХОЗЛ. Протикашльова терапія не повинна застосовуватися при лікуванні ХОЗЛ зі стабільним перебігом. Антибіотики призначаються при гнійному загостренні ХОЗЛ, за наявності показань. Недостатньо доказів, щоб рекомендувати профілактичне лікування антибіотиком пацієнтів зі стабільним перебігом хронічної обструктивної хвороби легенів. Застосування токоферолу і бетакаротину, окремо або в комбінації, не рекомендоване. Необхідні дії лікаря Обов’язкові: 1. Призначення таблетованих форм антибіотиків для лікування гнійного запалення ХОЗЛ (Див. А.3.2.2. Алгоритм лікування загострення ХОЗЛ). Бажані:
|
| УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (спеціалізованої)... УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (спеціалізованої) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ |
Скорочення УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ ПЕРВИННОЇ, ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ ТА ДІТЯМ |
| СТАТУ Т КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ... Лугинський районний центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (далі – Центр) є комунальним закладом спільної власності... |
СТАТУ Т КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ... Лугинський районний центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (далі – Центр) є комунальним закладом спільної власності... |
| Перелік станів які потребують надання екстреної медичної допомоги... Усі види травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови тощо) |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для занять по медичній підготовці з особовим складом 1-го караулу ДПЧ-21 ТЕМА: 1 Основні етапи надання медичної допомоги постраждалим, терміни надання допомоги в залежності від виду допомоги. Обсяг надання... |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення додаткових занять по медичній підготовці з особовим складом ДПЧ-21 ТЕМА: Основні положення керівних документів з питань надання першої медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях, завдання... |
ПЛАН проведення семінарського заняття з медичної підготовки з начальницьким... Тема №5 „Травматичний і опіковий шок. Основні правила надання першої медичної допомоги” |
| Про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,... Отже, які моменти потрібно враховувати при розміщенні реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,... |
План-конспект проведення заняття із медичної підготовки з особовим... Тема: №1 Обмороження та загальне переохолодження організму. Утоплення. Симптоми, надання першої медичної допомоги. Опіки та тепловий... |