Кундель Валентина Олександрівна, учитель української мови та літератури
Краснополянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Великоновосілківського району Донецької області
Не ламай калину коло хати,
Бо вона заплаче, наче мати…
(Розробка позакласного заходу для 5-6 класів із використанням власних віршів )
Мета: формувати в учнів поняття про калину як символ України, символ
людської мудрості, краси й здоров'я. Розвивати кругозір, мовлення,
уяву дітей, спонукати до розвитку творчих здібностей.
Тип: година спілкування
Наочність: репродукції, малюнки, вишивки з зображенням калини, кетяги
калини, творчі роботи дітей та вчителя.
Вступне слово вчителя про калину.
Майже в усіх народів світу є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у росіян - берізка, а в нас - верба й калина. Правду каже прислів 'я: без верби і калини нема України.
Бесіда з учнями: Звідки пішла назва „калина"?
(Заздалегідь підготовлений учень розповідає легенду про те, що назва „ калина " походить від імені дівчини Килини.)
Учень. Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. .. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу - грека - поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже красива й горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусив поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося. Грек забрав Пелагею в Грецію. І була вона там царицею трав - Панацея називалася.
У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала:
"Твоїм іменем, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли вона цвіте, то найспівучіший птах, соловей, прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щедрої нашої землі. І ті ягоди повертають здоров'я людині. Буде вона зватися килина, калина.."
Учитель - Чому, на вашу думку, народ так шанує калину?
( Думки будуть різні: красива і корисна.)
Доповнення:
1. Було таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду.
2. Це харчова, лікарська, медоносна рослина. Із неї готують варення, повидло, компоти, киселі, мармелад, начинку для цукерок, муси, приправи для м'ясних страв, чайно- кавовий сурогат. Калина - пізньовесняний медонос та фарбувальна рослина.
3. Не було в народній медицині кращих ліків од застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові.
Соком калини очищали обличчя, щоб рум'янилося, а квітками прикра-
шали дівчатам коси. А як потрібна була калина в численних обрядах, особливо в весільному:
У калини китиці червоні,
У калини білі - білі квіти,
Я тримаю гілочку червону,
А здається - усміх України.
(Д.Луценко, "Калина й горобина".)
4. Дивні кетяги ягід, налитих ніби кров'ю щедрої нашої землі. Здавна
українські жінки вишивали калину на сорочках, прикрашали нею інші вироби.
(Демонструються вишивки.)
Учитель - Хто з українських письменників оспівував калину в своїх творах?
( Т.Шевченко „Тече вода з-під явора","Зацвіла в долині...";
Л.Українка „Калина"; І.Франко „Червона калина,чого влузі гнешся?"..(Звучить пісня)
С.Васильченко,"Калина"; Іван Драч „Лист до калини".)
- А які слова ви присвятили калині? (Учні зачитують твори-мініатюри,
вірші, заздалегідь приготовлені.)
Учитель - Так. Калина завжди з нами: і вдома, і в пісні.
{Звучить уривок з пісні Ю.Рибчинського.)
Не ламай калину коло хати,
Бо вона заплаче, наче мати.
І впадуть на трави, на шовкові,
Серця сльози колискові.
Не ламай калину,не ламай калину,
Бо вона в житті єдина.
Не ламай калину, не ламай калину,
Краще їй онуків принеси.
Підсумок:
Кущ калини біля маминої хати - це не тільки окраса, а й глибокий
символ, наш духовний світ, наша спадщина. Якщо троянди й виноград,за влучним висловом М.Рильського, символізують красиве й корисне, то кущ
калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій.
Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова
сопілка, калиновий голос, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не
посадив на обійсті калини, тому вона всохла од байдужості, а ще гірше, коли
викорчувана - ні йому, ні його дітям ніколи не почути найчистішої, наніжні -шої, найбентежнішої в світі пісні. її може подарувати лише сопілка з маминої калини. Небагато кущів калини є й в нашому селі. Я родом з Миколаївської області, тож на згадку про батьківський дім привезла й посадила біля будинку калинове деревце. Пройдуть роки –буде врожай, а душу тішитимуть спогади. Роздуми про калину вилились на папері рядочками віршів «Калина», «Червоніє калина на лютім морозі».
Калина
Золота осінь. Багато сонця.
Горить полум'ям калина біля віконця.
Туго набиті кетяги висять,
Ніби з неба на нас зорять.
Ніби кричать у віконця:
Моя краса вся від сонця!
Візьми мене з собою в дім,
Любо й затишно стане в нім.
В холодні зимові ночі
Теплом зігрію твої очі.
З небес ясних мені силу дано,
Щоб віддавала в кожне вікно". 25.07.98
Червоніє калина на лютім морозі.
Довго ще їй стояти отут при дорозі.
Та до неї щоранку прилітає птаха -
Свій рятунок і поживу знайшла, бідолаха.
Я не мислю України без калини.
В думках я завжди до неї лину.
Цвіт калини прикрасить кожен дім.
Але ж сила і здоров'я - теж у нім.
Чай з калини зробила мати,
Як її за це не обійняти?
Сила, здоровя вмить додасться.
А хвороба в ліси пподасться.
І знову я буду сміятися,
Дякувати калині, сонцю вклонятися.
25.07.98
Учитель. Цими віршами я хотіла сказати: «Любіть життя! Шануйте природу –і вона завжди стане вам у пригоді». Тож і вам, діти, я бажаю дружити з калиною, часто зустрічатися з сонечком – і всі негаразди зникнуть, а сила й здоров' я прибавляться.
Додаток:
На калині мене мати колихала,
В чистім полі щастя-долі побажала.
Ой, калинонько червона, не хилися,
В чистім полі щастя-долі наберися.
Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млину розцвітає,
Мого рідного синочка забавляє.
Виростай же, мій синочку, мій соколе,
Тобі щастям колоситься рідне поле.
Пролягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт калини.
|