Жінка, що має талант
бути щасливою
\Урок літератури рідного краю\
ДОВЖЕНКО Н.Г
учитель
української мови та літератури
НВК «Олімп»
«ЗОШ 1-Ш ступенів-гімназія»
смт Ширяєве
2011-2012
Урок літератури рідного краю
за творчістю Г.А.Могильницької
МЕТА: допомогти учням ввійти в багатогранний світ поезії Галини Анатоліївни Могильницької;
формувати естетичні смаки, тонке відчуття, сприймання і
розуміння поетичного слова;
удосконалювати навички виразного читання, виховувати любов, повагу до рідного слова, виховувати активне ставлення до життя, шанобливе ставлення до співців рідного краю.
ЦІЛІ: після уроку учні знатимуть:
зміст поезій; тематику розглянутих творів; назви художніх
прийомів та їх роль у тексті; сутність прийомів
«повільне читання», «читання із зупинками»,
«вільне письмо»; сенкан; «метод ПРЕС»; «незакінчене
речення», «гронування»;
умітимуть : називати поетичні образи, характеризувати їх; визначати основну думку поезій;
формулювати власне ставлення і розуміння зображеного.
Тип уроку : урок – дослідження творчості.
Обладнання: 
збірки творів, цитати з поезій:
Плекати мову. Трепетно й недремно.
Не позабудь в житті ані на мить,
Що кожне слово – золотаве зерно,
Народом зрощене у борознах століть.
(«Слово про слово»)
Віки пливуть, як мить,
І в безвість кануть, як безшумні води.
Та вічна людяність мого народу
Над часом і над вічністю стоїть.
(«Усе тече…»)
( На дошці портрет поетеси, на столі на вишитому рушникові хліб, квіти.)
Епіграф: «Моє велике щастя - в служінні народові…»
Г.А.Могильницька
«Бути щасливою – щодень дивуватися світові,
радіти йому й любити його…»
С.А.Свінтковська
ХІД УРОКУ:
( Випереджувальні завдання: прочитати поезії
Г.Могильницької, 1-2 вивчити
напам’ять, за бажанням, створити свій поетичний твір.)
Мотиваційний етап.
Створення позитивного настрою (побажання учнями один одному успіхів на уроці).
Актуалізація суб’єктного досвіду і опорних знань.
Учитель. Діти, чи бачили ви коли-небудь поруч письменника?
Що треба для того, щоб написати поетичний твір?
А що таке талант? Якою ви уявляєте собі талановиту людину?
Прослухайте ці поетичні рядки:
Крамольне
Люблю – себе!
І вік буду любить
На злість ханжі й огуду-словоблуду!
Це – егоїзм, Як хочете судіть –
Я вашому не підлягаю суду.
Усіх думок, усіх моїх діянь,
Що дали плід, і тих, що стліли в порох,-
Моя любов – найвищий судія, 
Що відає найтонший серця порух.
Довіку - нею міряти мені
Себе. Своє життя і власну душу.
Люблю себе, - як сонце в вишині!
Тож дарувать тепло і світло мушу.
Люблю себе, як любить мандрівник,
Прямих доріг відвертість нелукаву,
Тож, значить, криводушити – повік
І бути лживою – повік не маю права!
Як землю цю люблю, що з року в рік
Годує світ, немов дбайлива мати ,-
Тож, мушу добрим людям красен цвіт,
І добрий плід щодень подарувати.
Це – егоїзм?!
Судіть, чи не судіть –
Душа по зросту обирає небо…
Як високо і чисто треба жить,
Щоб мати право на любов – до себе!
Святенники і скромники
На мить звільніть
Від пут олжі свій дух і совість –
Відважтесь – полюбіть себе!
Любіть!
Лиш… будьте гідні
Власної любові.
Якою уявляється вам ця людина?
(Це людина, яка поклала на себе непомірно важку ношу: бути відповідальною за кожну мить свого життя, людина вірна своєму покликанню – творити для людей і заради людей , здатна до самозречення у своїй любові, що вивищується над буденністю, нездатністю бачити у простому високе, щира, мрійлива, чуйна, гідна своєї нелегкої , але такої прекрасної долі.)
ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ І ПЛАНУВАННЯ.
Ми сьогодні будемо говорити про людину, яка живе поруч із нами, яка своєю творчістю кличе нас у світ прекрасного, у світ любові, розкриває перед нами красу взаємовідносин, зачудування навколишнім світом, красу людських почуттів, поняття
Щастя.
Опрацювання навчального матеріалу.
Вступне слово вчителя.
Ластівочкою завітала до нас у школу Г.А. Могильницька, бо саме там проводила навчання на виїзних курсах для вчителів української мови та літератури. Дізнавшись про це, учні мого 9-А класу попросили влаштувати зустріч із відомою письменницею, бо ще ніколи їм не доводилося зустрітися з людиною, яка є письменницею рідного краю.
З букетом барвистих квітів прийшли до кабінету, де викладала на курсах Г.А. Могильницька, з трепетом в серці просили про зустріч і боялися, що через брак часу, втомлена, вона їм відмовить. Але Галина Анатоліївна з радістю відгукнулась на запрошення. Пообіцяла прийти до учнів після уроків. Всі з нетерпінням чекали на зустріч. І ось настала та хвилююча мить, коли до кабінету, привітавши учнів, зайшла ця прекрасна жінка - легенда і почала тиху бесіду.
Як зачаровані слухали юнаки і дівчата розповідь про дитинство, батьків, улюбленого дідуся та бабуню, нелегкі студентські роки.
Розповідала про своїх друзів письменників – однодумців: В. Коротича, В.Дзюбу, І. Дузя, В.Стуса і його сім’ю, про своїх найщиріших друзів – сім’ю Караванських.
Учні задавали питання своїй улюбленій письменниці про все, що їх цікавило.
Ці питання були часом дуже інтимні. Та Галина Анатоліївна не лукавила. А запитання були про те, чи вважає себе щасливою жінкою, чи має дітей, чоловіка, які у неї творчі задуми, чи важко їх втілювати в життя.
«Моє щастя – в служінні своєму народові»,- сказала письменниця. -Маю велику любов до рідного краю, до працьовитих, щирих, простих людей. Маю двох діточок, які вже дорослі, мають свої сім’ї, але завжди мене підтримують, допомагають. Донька – науковець-етнограф, син – математик.
Творчі задуми: дослідження «Велесової книги», пишу історичну поему «Рогніда», яка ось-ось має вийти з друку.»
А потім Галина Анатоліївна читала напам’ять свою поему «Рогніда».
По закінченні, діти попросили прочитати поетичні твори. Коли читала «Баладу про двох матерів», стояла глибока тиша, дехто витирав сльози…
Наближалася мить прощання, та діти не хотіли відпускати свою гостю. Галина Анатоліївна побажала всім, хто любить літературу і поезію, розвивати свої таланти, радувати своїх рідних умінням творчо працювати, намагатися примножувати своїми здобутками традиції рідного народу, служити йому…
Будьте мені розумні,
Будьте щасливі.
Будьте здорові!
Щасти вам!..
А наостанок просили у неї автограф.
Це була зустріч, яка на все життя залишиться у пам’яті учнів.
Прощаючись, діти зичили творчої наснаги, здоров’я, здійснення творчих задумів.
\Учитель зачитує епіграф до уроку. Діти визначають цілі, записують разом із темою та планом уроку у зошити.\
ПЛАН УРОКУ:
(« З непам’яті прикликана судьбою…»)Розповідь про письменницю.
Створення психологічного портрету. Гронування.
Прослуховування поезії «Доля». (Доповнення грона.)
Створення мозаїки тем поетеси.
Робота в групах: дослідження змісту поезії «Україні», створення «вільного письма»-І гр.; ІІ гр.. - дослідження поезії «Цвіт неспалимий».
Рефлексивно-оцінювальний етап.
Узагальнення знань про тематичну мозаїку поетеси («метод ПРЕС»);
Рефлексія роботи на уроці.
Домашнє завдання: написати твір-роздум «Моє розуміння щастя»(І гр.),
власний вірш (ІІгр.), скласти сенкан(Шгр.)
Проектна діяльність.
Презентація домашнього завдання « З непам’яті прикликана судьбою»…
Коли вона була ще маленькою, сусідки, що сходились ранками до криниці, слухаючи, як вона співає, у садочку, казали її бабусі й мамі:
Не дозволяйте їй співати спозаранку! Вона ж нещасливою буде – долю свою проспіває!
«Бути щасливим – це талант, як і бути поетом, художником, добрим кухарем чи педагогом. І , мабуть, зі всіх талантів, якими щедро обдарувала її природа, вона найбільше цінує саме оцей: бути щасливою – щодень дивуватися світові, радіти йому й любити його, всупереч усьому,»-пише про неї завідувачка науково-методичного центру української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів С.А.Свінтковська.
Народилася в м. Одесі, а дитинство провела в Раю. Рай той знаходився в селі Велика Мечетня понад Бугом Кривоозерського району тодішньої Одеської, а нині Миколаївської області, в родині, для якої професія вчителя була династичною, спадковою, як спадковою була і залюбленість в поетичне слово, в поезію і пісню.
Горе матерів – «сивоголових селянських Парок», що сховавши в серця обірвані нитки синівських доль, впрягалися в плуги орати скалічену війною землю; біль голодної дитини-сироти, відшмаганої на стерні батогом об’їждчика за кілька десятків зібраних колосків; кривда людей – обрубків, прикрашених безліччю бойових нагород, що їздили по базарах на дощечках – коліщатках, просячи милостиню, - все це увійшло в серце дівчинки гострим співчуттям до знедоленого народу, бажанням справедливості і добра для кожної родини.
«У нас в сім’ї панував культ інтелекту і розуму,» - згадує Галина Анатоліївна. Вона й понині знає: це велике щастя – жити серед розумних, духовно багатих людей.
А ще були книги з бібліотеки дідуся, які часто пахли духом ще кінця ХІХ – початку ХХ століття. Дивились на дівчинку невідомі мудреці і герої, відкривалися сторінки народних перемог і поразок, вставав терпкий, мов Євшан-зілля, образ давньої Руси-України.
«Після Великомечетнянського раю найщасливішим періодом мого життя було навчання в Одеському університеті», - згадує Г.А.Могильницька. Пішла дідусевою стежкою. Блискуче навчаючись, активно працює в обласному літературному об’єднанні. Вона активний учасник і ініціатор відродження українських народних традицій, підтримує зв’язки з родинами політв’язнів, опальним тоді В. Стусом, контакти з Я. Мешко, І.Світличним, В.Чорноволом, дружить з Н. Світличною та іншими відомим на той час діячами українського відродження шістдесятих років, це на довгі десятиліття перекриває їй шляхи в науку, в літературу.
Обшуки, допити, переслідування, звільнення з роботи…
Доля поставила дуже багато випробувань перед
письменницею, але не зломила віру в те, що творити для народу – високе призначення, покладене Всевишнім.
Із січня 1997 року Галина Анатоліївна працює в одеському обласному інституті удосконалення вчителів. Багато зробила для того, щоб у школі звучало рідне слово, зростала інтелектуально і творчо обдарована молодь.
Створення психологічного портрета письменниці.
Учитель. Вдома ви познайомилися з поетичними творами
Г.А Могильницької. Якою вона постає у вашій уяві?
(Гронування. У процесі роботи зі змістом поезій гроно доповнюється.)
терпелива ↔ Я – жінка ↔ ніжна
чутлива ↔ Я - мати ↔ любляча
сильна духом ↔ Я – письменниця ↔ талановита
Прослуховування поезії «Доля» З’ясування емоційних вражень.
- Чи сподобалась вам ця поезія?
- Яким ви бачите ліричного героя поезії?
- Кого нагадує ліричний герой?
- Як би ви визначили тему поезії?
- Які художні засоби використовує авторка, пояснити їх роль.
З цього вірша ми можемо доповнити нашу таблицю гронування.
Що нового ми дізналися про поетесу?
(Створення нового грона.)
Очікувані відповіді учнів:
(Тема нескореності на крутих життєвих дорогах, велика сила волі і прагнення завжди прийти на допомогу тому, хто того потребує).
(Доброта, сприйняття випробувань долі як призначення Всевишнього).
Прослуховування поезії «Україні».
Уважно слухаємо, фіксуємо увагу на почуттях, які виникнуть після прочитання.(Учні закривають очі, мовчки слухають читання напам’ять одного з підготовлених учнів).
(Створення учнівського « вільного письма»:
\Україна - молитва – доброта безначальна - мати - висока і чиста.\
Спробуємо визначити тему (Діти дають визначення теми вірша, доповнюють таблицю гронування ).
Робота в групах: І група: аналіз поезії «Балада про двох матерів»:
Визначте тему та ідею вірша.
Які враження від прочитаного вірша ви винесли?
Які художні засоби використовує автор?
Яку картину ви намалювали б до вірша?
(Тема війни і страждань, які принесла війна на нашу землю, переживання матерів за долю синів-воїнів – визволителів;
ідея - прагнення миру на всій планеті).
ІІ група ( поезія «Цвіт неспалимий»)
Яка тема цієї поезії?
Який період історії України відбитий у цій поезії?
Що в поезії має значення особисто для вас?
Які ще твори на цю тему вам відомі з курсу української літератури?
( Щастя від усвідомлення того, що у тебе є Батьківщина – Україна, і з нею - ми сильні, нескорені і щасливі).
Рефлексивно-оцінювальний етап: (написання сенкану)
Жінка…
Ніжна, сильна, чутлива,
Мріє, творить, живе,
Силою слова свого підкорює,
На Україну схожа.
Узагальнення про тематичну мозаїку поетеси ( «метод ПРЕС»):
- Я вважаю, що творчість Г.А.Могильницької…
( дає нестримне бажання бути вірним своєму народові, стояти на сторожі його слова, берегти і плекати, примножувати багатство народної криниці його традицій та звичаїв);
її творчість варта наслідування;
її поезії вражають неповторністю, самобутністю;
сповнені вражаючою силою поетичного слова;
любов’ю до людей;
добротою і щирістю;
вірою і надією;
терпінням і гідністю,
її поезія проста і водночас емоційно наснажена. Отже…( це дійсно неповторна, талановита поетеса)
….
….
….
….
…
Заключне слово вчителя.
Галина Анатоліївна добре знає проблеми школи, багато робить для того, щоб їх поменшало. Вона написала 30 статей про викладання літератури, навчання та виховання молоді, видала практикум із синтаксису складного речення. У співавторстві із завідувачкою науково-методичного центру української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту вдосконалення вчителів С.А.Свінтковською розроблено «Збірник завдань для інтелектуальних змагань старшокласників з української мови та літератури» з орієнтовними відповідями та коментарем до них». Г.А.Могильницька поєднує науково-методичну, дослідницьку роботу з поетичною творчістю.
Вона - автор 4 поетичних збірок, ліроепічної історичної поеми «Рогніда», дитячі вірші поетеси введені до читанок дошкільних закладів та початкових класів.
Галина Анатоліївна «схожа на символічний образ нашої землі – красою, працелюбством, безліччю талантів, нелегкою долею. А ще витривалістю й незнищенною вірою в добро і красу»,- так сказала про неї її колега С.А.Свінтковська.
Рефлексія роботи на уроці:
Що вам на сьогоднішньому уроці найбільше сподобалося?
Що ви винесете особисто для себе із цього заняття?
До чого спонукає вас творчість поетеси?
Відповіді учнів.
Заповнення карток самооцінювання на уроці.
Домашнє завдання:
Скласти сенкан (І гр..)
Написати вірш (ІІ гр.)
Написати твір-роздум «Моє розуміння щастя»
Для уроку використано літературу:
С.А.Свінтковська, «Жінка, що має талант бути щасливою», «Українська мова й
література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах, № 9-10, 2007р.
2. Г.Могильницька, «З непам’яті прикликана судьбою», - Броварі: Українська ідея, 2007
|