мастак, розбишака, лупцювати, пристаркуватий, хуткий, навсидячки. У лексичному складі української мови здебільшого існують до них стилістично нейтральні відповідники, а саме: мастак- митець, хуткий - швидкий, лахміття - ганчір’я, навсидячки - сидячи.
Розмовна лексика є літературною, нормативною, незважаючи на певну зниженість порівняно з нейтральною. Вона надає мовленню неофіційного, невимушеного характеру.
Розмовні слова мають у словниках помітку "розмовне”.
СИНОНІМИ (від гр. эупопутов - однойменний) - слова, які називають одне й те ж явище дійсності, але відрізняються звучанням: горизонт, обрій, небосхил, небозвід, крайнебо; проживати, мешкати; голубий, блакитний, лазуровий. Хоча синоніми і називають одне поняття, все ж вони відрізняються один від одного певними ознаками. Так, синоніми можуть відрізнятися додатковими відтінками у значенні, яке є для них спільним. Такі синоніми називають понятійними. Напр., слова сміливий і хоробрий об’єднані спільним значенням "той, що не має страху”, але сміливий - не тільки той, що не знає страху, але й рішучий у подоланні перешкод.
Синоніми можуть відрізнятися один від одного емоційно-експресивним (стилістичним) забарвленням. їх називають стилістичними. Напр., обличчя, лице, вид, пика; хвалько, хвастун, задавака; летіти, линути; захисник, оборонець, поборник. Такі синоніми, як правило, вживаються в різних стилях. Напр., захисникі оборонець використовуються в усіх стилях, тобто є загальновживаними, а поборник використовується тільки в урочистому мовленні - ораторському І поетичному стилях. Крім того, є синоніми понятійно-стилістичні, які відрізняються і відтінками у значенні, і стилістичним забарвлен
14
ням, напр.: поганий, бридкий; лихо, нещастя, горе; бентежити, приголомшувати.
Синоніми об'єднуються в синонімічні ряди. У синонімічному ряді виділяється одне слово, яке найбільш чітко виражає значення всіх синонімів і виступає як стилістично нейтральне. Це слово називають домінантою синонімічного ряду (стрижневим словом). Напр.: дорога (домінанта), путь, шлях, думати (домінанта), гадати, міркувати; старанно (домінанта), дбайливо, пильно, ретельно.
Українська мова дуже багата на синоніми. Багатство синонімів дає можливість кожному, хто користується українською мовою, відшукати у мові точне, доречне, образне слово для правильного, яскравого і виразного оформлення думки, для відтінення найтонших нюансів при характеристиці образів, предметів, явищ. Багатство синонімів дозволяє уникнути повторення одного й того ж слова в контексті.
Синоніми фіксуються у словниках. Напр.: “Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (Львів - Краків - Париж, 1993), "Практичний словник синонімів української мови” С. Караванського (К, 1995).
СЛОВО - це найважливіша номінативна одиниця мови. Слово - найменша самостійна одиниця мови, що складається із граматично оформленого звукового комплексу фонем, за яким суспільною практикою закріплене певне звучання і якому властива відтворюваність у процесі мовлення.
Ознаки слова:
Кожне слово має фонетичну оформленість. Воно складається з однієї фонеми або комплексу фонем.
Слова мають певне значення. Звукова оформленість слова - це йсо зовнішня сторона, яка є формою слова. Його значення
внутрішня сторона, означає зміст.
З Слова-це-, дооформлені одиниці. Не можна вставити у слово ще одне слово. Винятками є заперечні займенники, які у непрямих відмінках можуть розділятися прийменниками {ніхто -ні у кого, ні з ким).
Слова мають один основний наголос.
Кожне слово належить до якоїсь частини мови і має граматичну оформленість.
Слова-це відтворювані одиниці: ми їх не утворюємо кожного разу, а відтворюємо у мовленні у тому вигляді, в якому вони відомі всім носіям мови. Це відрізняє слова від словосполучень, які ми будуємо в момент висловлювання
15
Із слів ми будуємо словосполучення, а із словосполучень - речення.
Слова виконують основну функцію - називну (номінативну), бо вони називають предмети, ознаки, дію, кількість (парта, книга, мелодійний, п'ять, їхати, слухати). Займенникам властива вказівка (дейктична функція): вони вказують на предмет, ознаку, не називаючи їх (той, вона, вони). Вигуки виражають почуття, не називаючи їх.
ТЕРМІНИ -спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання - науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо. Напр.: молекула, синус, електрон, аорта, меридіан, акорд, готика, дуалізм, палеоліт, займенник, графіка, фабула. Як правило, терміни - слова однозначні, тобто у певній галузі знання означають щось одне. Напр., у мовознавстві термін “фонема” означає “звук, що служить для розрізнення слів і морфем”. Вони позбавлені експресії.
Багато термінів набули поширення, стали відомими і зрозумілими багатьом, напр.: нація, теорема, роман, речення, калій, нерв, комета. Проте є терміни вузькоспеціальні, які відомі тільки спеціалістам тієї чи іншої галузі знання, напр.: вісмут (хім.), інвазія (біол), міоцен (геол.), сема (лінг.).
Терміни фіксуються у спеціальних словниках, напр.: “Словник лінгвістичних термінів" В. І. Ганича і І. С. Олійника (К., 1985), “Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії” Й. Опейди і О. Швайки (К., 1997).
ФРАЗЕОЛОГІЗМИ (ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ) - нерозкладні, цілісні словосполучення, стійкі звороти мови, що виражають одне поняття. Напр.: ні пари з уст (мовчати), встати з лівої ноги (мати поганий настрій), як кіт наплакав (мало), клювати носом (дрімати), як п'яте колесо до воза (зайвий).
Фразеологізми мають ряд ознак, якими вони відрізняються від інших одиниць мови - слів, словосполучень і речень, хоч вони мають з останніми немало спільного. 1. Фразеологізми мають постійний лексичний склад. 2. Вони існують у мові як готові одиниці, відтворюються у процесі спілкування. 3. їх значення цілісне, семантично неподільне, воно не випливає із значень слів-компонентів, що входять до складу фразеологізмів. Напр., значення “посваритися"не мотивується словами-компонентами фразеологізму розбити горщика. Значення фразеологізму, отже, єдине, узагальнене і, як правило, експресивне.
16
Українська мова відзначається багатством фразеології, яка формувалася впродовж віків, поповнювалася з різних джерел:
приказки, прислів’я, вислови, взяті з народної мови: про вовка промова; скільки вб’єш, стільки в"ідеш\
вислови з виробничо-побутового життя:
лити воду на чужий млин; сім раз відміряй, а раз відріж',
вислови видатних і відомих письменників:
“Кожному рот дере ложка суха" (Г. Сковорода);
"А віз і нині там’’(Л. Глібов);
"Наша дума, наша пісня не вмре, не загине" (Т. Шевченко);
*Нам своє робить” (П. Тичина);
вислови з античної літератури:
сади Семіраміди (розкішні, барвисті картини); ахіллесовап'ята (вразливе місце); олімпійський спокій; пізнай самого себе;
біблійні та євангельські вислови:
берегти, як зіницю ока; нести хрест; терновий вінок; хто меч підніме, від меча загине.
Фразеологізми української мови фіксуються, як і слова, у словниках. Багато фразеологізмів знаходимо у тлумачному “Словнику української мови” в 11 томах. Є й спеціальні словники фразеологізмів, напр., “Фразеологічний словник української мови” в 2-х томах, “Укра- їнсько-російський і російсько-український фразеологічний словник”
І. С. Олійника і М. М.Сидоренка та ін.
17
Літери українського алфавіту мають такі індивідуальні назви:
АЗБУКА (АЛФАВІТ, АБЕТКА). В основі українського письма лежить азбука, або алфавіт, абетка, тобто розташовані в певному порядку графічні знаки - літери, якими користуються на письмі. Назви "азбука", “алфавіт", "абетка” складені з назв перших двох літер: азбука - з давньоруських “аз” і “буки", алфавіт - з грецьких літер “альфа” і “бета" (у новогрецькій вимові - віта), а абетка - з українських “а" і “бе".
Сучасний український алфавіт-це видозмінена давня слов’янська азбука, яка називалася кирилицею. Таку назву вона дістала за ім’ям одного з грецьких місіонерів, братів Кирила та Мефодія, які склали азбуку для слов'ян і переклали грецькі богослужбові книги на слов’янську мову.
Сучасна українська азбука складається з 33 літер, кожна з яких має друкований і рукописний варіант. Кожний варіант з орфографічного погляду має два різновиди літер - великі (прописні) і малі (рядкові).
Алфавіт потрібно знати з абсолютною точністю, оскільки всі словники укладаються за алфавітним принципом, за алфавітом будуються картотеки, списки прізвищ.
ФОНЕТИКА І ОРФОГРАФІЯ
Розділ 2
Літера
|
Назва
|
Літера
|
Назва
|
Літера
|
Назва
|
Літера
|
Назва
|
Аа
|
а
|
Зз
|
зе
|
Оо
|
0
|
Чч
|
че
|
Бб
|
бе
|
Ии
|
и
|
Пп
|
пе
|
Шш
|
ша
|
Вв
|
ве
|
1 і
|
і
|
Рр
|
ер
|
Щщ
|
ща
|
Гг
|
ге
|
Її
|
ї
|
Сс
|
ес
|
ь
|
знак
|
Ґґ
|
ґе
|
Йй
|
йот
|
Тт
|
те
|
|
м'якшення
|
Дд
|
де
|
Кк
|
ка
|
Уу
|
У
|
|
(м’який
|
Ее
|
е
|
Лл
|
ел
|
Фф
|
еф
|
|
знак)
|
Єє
|
є
|
Мм
|
ем
|
Хх
|
ха
|
Юю
|
ю
|
Жж
|
же
|
Нн
|
єн
|
Цц
|
це
|
Яя
|
я
|
|