|
|
Скачати 1.38 Mb.
|
|
Тема 6. Технологія розробки та прийняття рішень в менеджменті. План 1.Поняття управлінського рішення. 2.Технологія прийняття рішень в менеджменті. 3.Організація виконання рішень. 4.Контроль виконання рішень. Рекомендована література 1. М.Г.Кібенко.Основи менеджменту. ВКП „Аспект”, 1999 р. Стор.60-70. 2. Сирота В.Г. Менеджмент. Навчально-методичний посібник з контрольними завданнями. – 2003р.,стор. 73-85. 3. За ред. доктора економ. наук. Михайлова С.І. «Нова книга», Вінниця, 2006 р.стор.259-275. Основні поняття та положення теми: управлінське рішення, технологія управлінських рішень, методи управлінських рішень. Зміст та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення даної теми потрібно вивчити технологію розробки, методику організації виконання рішень в менеджменті. Управлінське рішення - це творча діяльність (акт, процес) з цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації вибору і реалізації шляхів, методів та засобів її вирішення відповідно до поставленої цілі. Управлінські рішення - основа процесу управління, організаційний інструмент у руках працівників управління, один з видів їхньої роботи, форма впливу на виконавців, засіб організації їх праці. Технологія управлінських рішень є важливою складовою управлінської діяльності. Реалізація управлінських рішень є заключною, виконавчою стадією технології управлінських рішень. Рішення лише тоді впливають на ефективність виробництва, коли вони реалізовані. Організація виконання рішень передбачає своєчасне доведення їх до виконавців, розставляння виконавців і узгодження їхніх дій. інструктаж працівників, визначення повноважень, стимулювання та регулювання діяльності працівників. Для здійснення всіх цих заходів складається організаційний план рішення. Планування організації виконання рішення забезпечує науковий підхід до управління. При доведенні завдання до виконавців необхідно пояснити кожному із них, що потрібно зробити. якими способами, визначити місце і час виконання завдання, роль і місце працівника у загальному процесі роботи. Розподіл працівників за об'єктами прикликаний максимально використовувати їхній досвід, знання, здібності, інтереси. При ньому працівники забезпечуються необхідними ресурсами, їм створюються сприятливі умови та психологічний клімат. Роз'яснювальна робота сприяє активізації виконавців. її здійснюють працівники, що прийняли рішення. Якщо рішення прикликане реалізувати питання, то їх треба обговорити на зборах або раді. Кожний працівник. виконуючи рішення, повинен чітко знати його важливість і можливі наслідки при виконанні або невиконанні рішення. Необхідно також навчати працівників, знайомити їх з передовими методами праці. Обов'язково потрібно визначній коло обов'язків, повноважень і відповідальності кожного працівника. Стимулювання і регулювання діяльності працівників па виконання рішень виражається в оперативному матеріальному і моральному заохоченні, покаранні, перестановці людей, техніки, а також коригування рішень. Контроль виконання рішення забезпечує зворотний зв'язок, сприяє досягненню поставленої цілі, зміцненню дисципліни, розвитку діловитості й ініціативи. В процесі контролю враховують можливі помилки, прорахунки, коректують рішення, усувають вплив факторів, що порушують запланований хід виробничого процесу. Досягнення будь-якою організацією цілей здійснюється через прийняття і реалізацію численних рішень. Дійові рішення стимулюють виробництво, сприяють ефективному використанню землі, праці і капіталу, недійові - знижують ефективність діяльності підприємства. Класифікація управлінських рішень здійснюється для кращого розуміння їхньої сутності і визначення місця в процесі управління. Управлінські рішення класифікуються за такими ознаками: • тривалістю дії - стратегічні, тактичні, оперативні; • сферою дії-економічні, організаційні, соціальні; • функціональною спрямованістю - планові, організаційні, що координують; регулюючі, що активізують; контролюючі; • способом прийняття - індивідуальні, колегіальні, колективні; • характером та змістом - автоматичні, за аналогією, творчі; • причиною виникнення - запрограмовані, незапрограмовані; • рівнем повноти інформації - рішення, прийняті в умовах певності, непевності та ризику; • характером дії - директивні, нормативні, методичні, що рекомендують, дозволяють. Процес прийняття і реалізації управлінських рішень - це поетапна діяльність, що є технологією менеджменту. Технологія управлінських рішень складається з трьох стадій (етапів), кожна з яких ділиться на операції. Стадія підготовки рішення включає такі операції: аналіз і оцінка, виявлення проблеми, визначення цілі (цілей), встановлення критеріїв оцінки варіантів. Стадія ухвалення рішення складається з таких операцій: розробка й аналіз варіантів; вибір методів оцінки варіантів, оцінка і визначення кращого варіанта; прийняття і формулювання рішення. Стадія реалізації рішення включає такі операції: організація виконання, контроль виконання; оцінка виконання рішення. Підготовка управлінського рішення - це аналітична стадія. Послідовно розглянемо всі операції цієї стадії: 1. Аналіз, оцінка ситуації та виявлення проблеми (проблем). 2. Визначення цілі (цілей). Ціль - це бажаний результат, що повинен бути досягнутий за допомогою відповідних дій. 3. Встановлення критеріїв оцінки варіантів. Критерії оцінки - це показник або група показників за допомогою яких проводиться оцінка різних варіантів рішення. Прийняття управлінського рішення - це планова стадія, яка включає такі операції: ♦ вироблення й аналіз варіантів рішення. Ця операція припускає встановлення різними методами визначеної кількості альтернативних шляхів вирішення проблемної ситуації. Кількість варіантів повинна бути такою, щоб повністю врахувати сутність проблеми. При безмашинному аналізі доцільно розробити 3-7 варіантів; ♦ вибір методів оцінки варіантів, оцінка і визначення кращого варіанта. Для оцінки варіантів рішення використовуються прямі методи, тобто показники ефективності (прямі затрати праці, середньорічний надій молока на фермі, врожайність тощо). Особливої уваги заслуговують методи останньої групи, оскільки вони мають визначальну роль у підготовці і обґрунтуванні управлінських рішень. Евристичні методи - це сукупність прийомів, способів реалізації творчого потенціалу особистості. Вони активізують та інтегрують мислення, знання, ерудицію, творчі початки, фантазію працівників. Основне завдання методу "психологічної атаки" - вироблення і генерування ідей на основі вільного обміну думками. Групі фахівців, що за складом розуму мають схильність до генерування ідей, доручають лише висувати ідеї, навіть найфантастичніші, без обґрунтування. Іншим фахівцям, у яких переважає критичне мислення, доручають аналізувати ідеї і робити висновки. Обов'язкові правила методу "мозкового штурму": • у групу "генераторів" ідей включають працівників різних фахів; • генерування ідей здійснюється в приятельській атмосфері протягом однієї хвилини. Доказувати ідеї не потрібно; • всі ідеї стенографують або роблять магнітофонний чи диктофонний запис; • критика якоїсь із запропонованих ідей не допускається; • під час перегляду або прослуховування записів уважно продумують усі без винятку ідеї, навіть ті, що здаються нереальними або помилковими. Метод "дельфи" передбачає заміну безпосереднього обговорення письмовим обміном інформацією і міркуваннями на основі розроблених питань. У процесі аналізу вивчають ситуацію (сформовану обстановку), оцінюють можливості зміни її та результати цих змін. У результаті вивчення ситуації виявляють проблеми - завдання, що вимагають вирішення. Ухвалення рішення - вольовий акт, що вимагає від керівника або фахівця рішучості, уміння переборювати власні коливання, оцінювати ситуацію і зробити вибір. Знання і суворе дотримання процедури прийняття рішення істотно впливають на їхню якість. У процесі розробки і прийняття управлінських рішень використовуються різні методи: логічні (аналіз та синтез, індукція і дедукція, порівняння, абстракція); математичні (системний аналіз, екстраполяція, кореляційний і регресивний аналіз, лінійне програмування, методи дослідження операцій тощо); економічні (кількісні і якісні показники господарської діяльності); соціологічні (анкетування, опитування, інтерв'ювання); евристичні (метод "мозкової атаки", метод «дельфи»). Питання для самоконтролю
6. Опишіть процес організації виконання управлінських рішень. 7. В чому суть контролю за виконанням рішень? Тема 7. Поняття товару в маркетинговій діяльності. План 1. Поняття товару. 2. Класифікація товару. 3. Конкрентоздатний товар. Рекомендована література 1. Роздайбіда Н.М. та інші. Маркетинг. Навчальний посібник. Київ «аграрна освіта. 2011 р. стор. 102-117. 2. С.І.Корилюк, Н.В.Гнатенко. Основи менеджменту. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – К., 1999р. – ст.57-82. 3. Л.К.Худякова. Основи маркетингу. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів з економічних і технологічних спеціальностей. НМЦ.- 2002. стор.64-77. 4. В.В.Липчук, А.П.Дудяк, С.Я.Бугіль. Маркетинг: основи теорії та практики. Навчальний посібник.- Львів: „Новий Світ - 2000”; „Магнолія плюс”. – 2003. стор.25-57. Основні поняття та положення теми: товар, споживчі товари, асортиментна політика, новий товар, конкурентоздатність, якість Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення теми студенти повинні знати що товар – це важливий інструмент маркетингу в конкурентній боротьбі. Товари, послуги, ідеї – це засіб задоволення людських потреб. Умовою успішного функціонування на ринку товарів і послуг будь-якої фірми є виробництво таких товарів, які могли би задовольняти зростаючі потреби споживачів і приносили прибуток. Товар – це сукупність матеріальних та символічних особливостей, а також послуг, які, як очікується, будуть приносити задоволення та вигоду покупцеві. Споживчі товари - це ті, які придбаються для особистого чи сімейного використання. Товаром є все те, що може задовольнити певну потребу. Товари можуть бути класифіковані по різних категоріях, отже, потрібні різні підходи до управління товарами в залежності від їх класифікацій. Традиційно товари поділяють на: споживчі і промислового призначення. Споживчі товари поділяють на наступні категорії: товари повсякденного попиту; товари старанного вибору; специфічні товари; незаплановані покупки. Велике розмаїття товару відповідно до споживчих звичок можна згрупувати за такими ознаками: а) товари повсякденного попиту – це товари, які споживач купує часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусиллями, щодо їх порівняння між собою; б) товари старанного вибору – це товари, які споживач порівнює між собою в процесі вибору та придбання за показниками придатності, якості, ціни та зовнішнього оформлення; в) специфічні товари – це товари з унікальними характеристиками або окремі марочні товари, для придбання яких значна частина покупців ладна докласти додаткових зусиль; г) незаплановані покупки – це товари, на які споживач не затрачає зусиль, не задумуючись чи варто їх купувати. Особливості управління товарами: а) повсякденного попиту - необхідність їх інтенсивного розповсюдження, високий ступінь обігу товарних запасів, невелика торговельна націнка на одиницю товару, мінімальна рекламно-пропагандистська підтримка з боку підприємств роздрібної торгівлі; б) старанного вибору - використання вибіркових каналів при їх розповсюдженні, повільний обіг товарних запасів, висока торговельна націнка яку отримують посередники, від продавця потребується багато зусиль при продажу товару, потребується і очікується високий рівень підтримки з боку посередників у просуванні товарів на ринок та розробці рекламних пакетів; в) специфічних товарів - використання ексклюзивних каналів розповсюдження, дуже повільна швидкість обігу товарних запасів, високі валові прибутки; г) незаплановані покупки - необхідність наполегливо рекламувати товари, головним завданням є продаж нематеріальних переваг. Одиниця товару – це конкретний вид продукції, який може бути виділений в якості помітного екземпляру серед товарів, які пропонує виробник. Лінія товару – група тісно пов’язаних одиниць товару, управління якими здійснюється як єдиним цілим, так як вони мають східні функції, продаються певній групі споживачів чи сегменту ринку, розповсюджуються через однотипні точки збуту чи їх ціна встановлюється в межах одного рівня. Товарний асортимент – це група товарів, які тісно зв’язані між собою за схожістю їх функціонування, використовують подібні сегменти ринку, види торговельних підприємств або діють у однакових діапазонах цін. Асортиментна група – сукупність асортиментних позицій товарів даного функціонального призначення. Новий товар – це товар, який повинен задовольняти нові або більш повно існуючі потреби. В маркетингу термін «новий товар» є новим, якщо він задовільняє:
Конкурентноздатність - це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби. Якість – це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні особові чи виробничі потреби відповідно до свого призначення. Бути конкурентноздатним означає не тільки протистояти конкуренції, а й переважати її. Основою конкурентоспроможності є якість продукції. Показники якості: надійність, функціональність, довговічність, ремонтопридатність, економічність, дизайн, легкість у використанні. Рівень конкурентноздатності товару можна оцінити за допомогою системи одиничних, групових та інтегральних показників. Одиничний показник відображає відсоткове відношення до величини того ж параметра, при якому елемент потреби повністю задовольняється. Груповий показник поєднує одиничні показники та характеризує ступінь задоволення потреби взагалі. Інтегральним показником виступає чисельна характеристика конкурентноздатних товарів, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами. Параметри, які характеризують конкурентноздатність товару, можуть бути: технічні, економічні, комерційні, організаційні. Питання для самоконтролю знань
Тема 8. Комунікації маркетингу. План 1. Поняття комунікацій. Форми комунікацій. 2. Заходи стимулювання збуту. Рекомендована література 1. Роздайбіда Н.М. та інші. Маркетинг. Навчальний посібник. Київ «аграрна освіта. 2011 р. стор. 203-249. 2. С.І.Корилюк, Н.В.Гнатенко. Основи менеджменту. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – К., 1999р. – ст.122-144. 3. Л.К.Худякова. Основи маркетингу. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів з економічних і технологічних спеціальностей. НМЦ.- 2002. стор.88-102. 4. В.В.Липчук, А.П.Дудяк, С.Я.Бугіль. Маркетинг: основи теорії та практики. Навчальний посібник.- Львів: „Новий Світ - 2000”; „Магнолія плюс”. – 2003. стор.122-152. Основні поняття та положення теми: комунікації, збут, стимулювання збуту, заходи стимулювання збуту. Завдання та методичні поради по темі Під час самостійного вивчення даної теми потрібно вивчити поняття та форм комунікацій, стимулювання збуту, знати заходи стимулювання збуту розраховані на різні категорії людей. Форми: реклама, стимулювання збуту, пропаганда, пабліситі. Враховуючи властиву українцям колективну психологію, особливі важливим є використання такої маркетингової комунікації, як робота з громадськістю, формування благоприємної громадської думки (Public relations). Основною задачею тут є подолання бар'єру недовіри до товару та фірми, який виникає в зв'язку з тим, що в свідомості людей існують певні стереотипи. Існують такі визначення Public relations: Public relations – сприяння встановленню взаєморозуміння і доброзичливості між особистістю, організацією та іншими людьми, групами людей і суспільством в цілому за допомогою розповсюдження роз’яснюючого матеріалу, розвитку, обміну інформацією і оцінки громадської реакції. Public relations - це мистецтво і наука досягнення гармонії за допомогою взаєморозуміння, основаного на правді і повній інформованості. В наші дні термін Public relations включає в себе такі основні направлення: 1. Громадська думка. 2. Громадські стосунки. 3. Урядові стосунки. 4. Промислові стосунки. 5. Фінансові стосунки. 6. Міжнародні стосунки. 7. Споживчі стосунки. 8. Дослідження і статистика. 9. Засоби масової інформації. Public relations спрямована на досягнення гармонії між особистими інтересами. Вони можуть бути корисними великій кількості фірм і громадських інститутів, тому що в процесі досягнення своїх цілей ці організації неминуче стикаються з необхідністю ефективного розвитку взаємовідносин з різними громадськими групами. Для здійснення своєї діяльності Public relations - спеціалісти використовують знання і практичний досвід в таких галузях, як психологія, мистецтво спілкування, соціологія, політологія, економічна теорія, основи етики і управління. Вони також використовують заходи і навички по вивченню та аналізу громадської думки її виявлення, організації зв'язків із засобами масової інформації, фірмової реклами, створення відеопродукції, проведення презентацій, брифінгів і т.д. Слід пам’ятати, що мета рекламної діяльності визначається загальною стратегією маркетингу і комунікації, взятих на озброєння підприємством у ринковому середовищі. Стимулювання збуту (СТИЗ) доповнює інші відомі методи просування товару. СТИЗ включає ціленаправлені міри, за допомогою яких підприємство, частіше виробник, сприяє збуту своїх виробів на своєму підприємстві або підприємствах замовника. До них відносяться: 1. Вдале розміщення своїх товарів в роздрібній торгівлі. 2. Використання демонстраційних матеріалів і реклами на місці продажу. 3. Підготовка пропагандистів по збуту товарів на підприємствах замовника. 4. Консультація і підготовка роздрібних продавців по питаннях реклами, збуту і організації торгівлі. 5. Підготовка торгового персоналу, навчання по питаннях стратегії ведення переговорів. 6. Проведення змагань по продажу товарів. Розрізняють заходи СТИЗ, спрямовані на покупців, продавців і посередників. СТИЗ, що спрямовано на покупців, полягає в пропозиції комерційної вигоди тим, хто придбає товар за обговорених умов. Такими вигодами можуть бути: - знижки, наприклад, за обсягом купленої партії; - кредит (розстрочка, позбавлення початкового внеску); - безкоштовне розповсюдження зразків товару в розрахунку на купівлю великої партії; - безкоштовне передання товару в користування для випробування; - прийняття використаного виробу у якості першого внеску за новий товар. До складу заходів СТИЗ належать презентації нових товарів представників потенційних покупців, екскурсії на підприємства виробника, прес-конференції, лотереї… СТИЗ, що спрямовано на продавців, має на меті досягнення перс калом магазину високих показників, для чого застосовують не тільки грошові заохочення, але й надають додаткові дні відпустки, влаштовуй поїздки за рахунок фірми, нагороджують цінними подарунками. Не забувають і про моральні чинники. СТИЗ, що спрямовано на посередників, включає: - знижки; - поставку частини товару безкоштовно або на пільгових умовах; - субсидування реклами та інші подібні заходи; конкурси. Основна різниця заходів СТИЗ тут полягає в тому, що якщо по купців закликають безпосередньо до здійснення купівлі, то посередників і продавців спонукають до активності і професійної вправності заради досягнення найвищого рівня продажу. На різних етапах життєвого циклу заходів стимулювання збуту мають деякі особливості. На стадії впровадження нового товару на ринок служба формування попиту і стимулювання збуту проводить роботу, яка направлена на створення іміджу фірми, знайомить потенційних покупців із споживчими властивостями товару, що потребує значних витрат. На стадії зростання, як правило, посилюється конкуренція, тому що впроваджений товар починає тіснити конкурентів. Щоб протидіяти конкуренції, розширюється асортимент товару, його модернізація, знижується ціна за рахунок використання знижок. Виникає задача показати покупцеві переваги нового товару в порівнянні з товаром конкурентів. Тут на допомогу приходить і реклама. Стадія зрілості (насичення) відрізняється тим, що на ринок впроваджено повний асортимент товару, його вже купили всі бажаючі. Для приваблення консервативних покупців потрібна інформація про всі пільгові умови продажу. На стадії насичення продаж товару відбувається, в основному, за рахунок повторних закупок. Тому на цій стадії рекламуються лише товари, які користуються найбільшим попитом. Для них і складаються заходи по стимулюванню збуту. Стадія занепаду характеризується згортанням діяльності служби стимулювання збуту по даному товару. В ході рекламної кампанії і продажу товарів перед далекозорим комерсантом стоїть задача привернути якомога більше постійних покупців. Тому торгова діяльність поряд з продажем товарів повинна включати надання особистих послуг покупцеві. До них відносяться: 1. Консультації покупця продавцем. 2. Використання виробничих приміщень продавця для зручності клієнтів. Це можуть бути спеціально обладнані місця для велосипедів та зонтів, крісла в книжкових магазинах, телефонні кабіни, буфети, зберігання багажу і т.д. 3. Полегшення покупки через приймання телефонних замовлень, відділ по підготовці виробів при продажу текстильних товарів, збірні каси і т.д. 4. Доставка товарів додому та технічне обслуговування. При проведенні комунікаційної політики компанії потрібно розглянути чотири категорії, за допомогою яких необхідна інформація досяг цільових покупців: 1 Реклама - неособисте спілкування, яке направлене на масового споживача і оплачується компанією. 2. Особиста участь в продажах - спілкування з споживачем безпосередньо, зрідка по телефону. 3. Формування громадської думки - безособисте спілкування, яке направлене на масового споживача і не оплачується компанією. 4. Стимулювання продажу - діяльність, яка направлена на те, щоб зацікавити споживача, але не вказана вище. Сюди можна віднести демонстрації в магазині, виставки, розповсюдження екземплярів поштою, купони на знижку, зразки. Окремі комбінації цих чотирьох категорій, які використовуються компанією, називаються комунікаційною політикою компанії (просуванням на ринок ), яка є складовою частиною маркетингового набору. Фактори, які можуть вплинути на комунікаційну політику, яку вибрала компанія, показано в таблиці і детально розглянуто нижче. Завдання, які повинна вирішити комунікаційна політика компанії, визначаються цілями і стратегією маркетингу; в цьому розумінні вирішальний вплив має стратегія маркетингу. Різні стратегії породжують цілий спектр проблем, для вирішення яких можуть бути потрібні цілковито різноманітні види комунікаційної діяльності. Фактори, які можуть вплинути на рекламну політику компанії
Плани розподілу і обслуговування Плани комунікаційної політики і розподілу повинні взаємно підтримуватись. Плани, складені для розподілу, можуть обумовлювати плани, підготовлені для рекламної політики. Це особливо чітко проглядається у випадках, коли фірма використовує стратегію "пуш" або "пул" ("штовхай" - "тягни") по відношенню до своїх каналів розподілу. Ціль стратегії "пуш" ("штовхай")- сконцентрувати зусилля на торгівлі або на посередниках. Наявність товару є обов'язковою умовою. Посередники, які є зацікавленими особами, створюють у кінцевого споживача бажання купити саме їх продукцію. Цього можна досягти шляхом розміщення товару на полицях магазину, повідомлення про місце продажу, встановлення конкурентоспроможних цін і, якщо це можливо, шляхом забезпечення консультаційної підтримки і обслуговування після продажу. В цьому випадку рекламна політика виробника буде основана на відношеннях з дилером, з відданням пріоритетів організації - продавцю, а просування товару - торгівлі (посереднику), які можуть використовувати різноманітні методи притягання (наприклад, спеціальні знижки, конкурси і премії, зв'язані з організацією вітрин і демонстрацією товарів для покупців). Деякі компанії можуть приділяти велику увагу одній із перерахованих вище стратегій, в той час як інші використовують змішану стратегію. Закономірними є зміни стратегії в період "життєвого циклу" товару. В залежності від тривалості перебування товару на ринку може виникнути потреба в стимулюванні збуту та організації перепродажів. На початковій стадії акцент робиться на те, щоб познайомити покупця з товаром, підштовхнути його купити безпосередньо цей товар. На більш пізнішій стадії стратегії посередник, ймовірно, буде мати менше підстав для "проштовхування" безпосередньо цього товару, а не іншого, в результаті чого компанія зможе розпочати чітку стратегію "пул". Деколи окремі сегменти ринку чітко реагують на сервіс. Товар залишається колишній, а основна конкуренція розвивається серед рівнів обслуговування, які пропонуються. Оптовики та офіційні дистриб'ютори таких стандартних недиференційованих товарів повністю покладаються на своїх агентів по просуванню товару. В даному випадку реклама може і не зіграти важливу роль, тому що постійні споживачі знають про дистриб'юторів, які конкурують, і користувались їх послугами раніше. В цей момент область стимулювання продажу може звузитись, тоді використовуй інші методи. Одержання позитивної реакції споживача. Просування товару може відіграти позитивну роль в одержанні бажаної реакції споживача, впливаючи на комплекс особливостей поведінки покупця. Комунікаційна політика може розширити поінформованість споживача про даний товар, сформувати споживчі переваги, переконати покупця попробувати цей товар, створити позитивне відношення до компанії. Кожний елемент комунікаційної політики компанії може відіграти свою роль в досягненні цього. Вимоги до комунікаційної політики зі сторони великих географічно розповсюджених ринків відрізняються від вимог, які пред'являють невеликі, географічно сконцентровані ринки. Для товару, який розповсюджують на національному ринку, ключовими елементами рекламної політики є масова реклама і стимулювання продажу, при цьому особиста участь в продажах відіграє помітну роль як засіб підтримки і розвитку відносин торгівля/ посередник. З іншої сторони, місцевий молоко- чи хлібозавод, розглядаючи свою комунікаційну політику, може зробити акцент на особистому продажі - представники по збуту будуть постачати товар. Питання для самоконтролю. 1.Обгрунтуйте форми комунікацій. 2.Що таке стимулювання збуту? 3.Охарактеризуйте заходи стимулювання збуту товару. 4.Опишіть методику стимулювання збуту товару. 5.Який взаємозв’язок стимулювання збуту і етапів життєвого циклу товару? |