|
|
Скачати 0.68 Mb.
|
|
ОРГАНІЗАЦІЯ ДОВІДКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНОГО АПАРАТА Необхідною умовою успішної роботи шкільної бібліотеки з усіма категоріями читачів є добре організований довідково-бібліографічний апарат (ДБА). ДБА – це сукупність довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів та картотек, призначених для інформування, керування читанням і популяризації творів друку та інших документів залежно від інформаційних потреб читачів. Він є необхідною основою бібліографічної діяльності бібліотеки, за його допомогою здійснюється довідкове, інформаційно- та рекомендаційно-бібліографічне та бібліотечне обслуговування читачів, проводиться популяризація бібліотечно-бібліографічних знань серед учнів, виявляються документи для складання бібліографічних посібників і т.ін. ДБА шкільної бібліотеки призначений для учнів 1-12 класів та вчителів. На склад та структуру ДБА впливають специфічні особливості окремої бібліотеки та контингент читачів. Незалежно від обсягів фондів бібліотеки і типу школи, до складу ДБА входять: фонд довідкових і бібліографічних видань, каталоги і картотеки, фонд виконаних довідок. Складовою частиною ДБА є система каталогів і картотек – сукупність планомірно організованих, взаємопов'язаних бібліотечних каталогів та бібліографічних картотек, які доповнюють одне одного, розкривають склад і зміст фондів бібліотеки в різних аспектах. У шкільній бібліотеці обов'язковими є абетковий і систематичний каталоги, які призначені як для читачів, так і для службового користування. Абетковий каталог Абетковий каталог (АК) – це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовані за абеткою імен або прізвищ індивідуальних авторів, найменувань колективних авторів або назв творів друку та інших документів. АК є обов'язковим для всіх бібліотек, оскільки виступає основним елементом їхнього ДБА. АК відображає весь фонд шкільної бібліотеки, виконує функції читацького і службового. АК шкільної бібліотеки виконує інформаційну, пошукову та освітню функції. Специфіка його побудови дозволяє зібрати в одному місці всі твори окремого автора незалежно від їхнього змісту, а також від того, чи виступає певна особа як індивідуальний (самостійний) автор чи співавтор, редактор, перекладач, укладач, коментатор і т. ін. Таким чином, у каталозі створюються авторські комплекси. Інформаційна та пошукова функції АК полягають у тому, що він розкриває фонд бібліотеки за авторською ознакою, дає змогу інформувати про авторський склад фонду, дізнатись, чи є в бібліотеці конкретний документ і в якій кількості примірників, які ще твори окремого автора представлені у фондах. Якщо в бібліотеці виділені постійні підсобні фонди (читального залу, абонементу, філії тощо), за допомогою позначки на звороті основної картки АК можливо дізнатись, в якому саме фонді зберігається конкретний документ. Розкриття бібліотечного фонду в авторському аспекті має важливе значення для виконання АК освітньої функції, оскільки шкільна бібліотека спроможна популяризувати твори видатних вітчизняних і зарубіжних письменників, вчених, громадських діячів, офіційні документи органів державної влади. Працюючи з АК, читачі знайомляться з творчістю певних авторів, здобувають інформацію про невідомі їм твори. Саме абетковий каталог дає уявлення про діяльність вченого, письменника, громадського діяча в цілому. АК широко використовується читачами бібліотеки, оскільки навіть мало підготовлені з них легко орієнтуються в його структурі. Крім безпосереднього обслуговування читачів, каталог використовується у внутрішній роботі бібліотеки. За його допомогою здійснюється комплектування і перевірка фонду, вилучення застарілих документів та опрацювання нових надходжень, для запобігання дублювання роботи. Без нього неможливо обійтися в довідково-бібліографічній та інформаційній роботі бібліотеки під час виконання різноманітних довідок, складання оглядів, бібліографічних посібників, підготування масових заходів. Як головна складова частина ДБА бібліотеки, АК має зв'язки із систематичним каталогом, фондом та обліковими документами. Зв'язки із систематичним каталогом встановлюються зазначенням класифікаційних індексів на картках АК. У верхньому лівому кутку картки АК проставляється шифр зберігання документа, і таким чином здійснюється зв'язок з книжковими полицями, де розставлений фонд. Інвентарні номери документів на звороті карток АК зв'язують його з обліковими документами. Організація абеткового каталогу Організація каталогу – це складний процес, який включає тісно пов'язані між собою операції:
Це основні операції, загальні для всіх каталогів. Специфіка побудови абеткового й систематичного каталогів впливає в основному на зміст операцій. АК містить бібліографічні записи різних видів документів, що надходять до бібліотеки, незалежно від того, на яких носіях інформації вони представлені. У ньому відображаються книги, брошури, видання, що продовжуються, альбоми, атласи (у тому числі у формі аркушів) та інші видання, що опрацьовуються як книги. В АК відображаються всі наявні в бібліотеці передруки творів і повторні видання. Структура каталогу визначається розташуванням карток за зведеною українсько-російською абеткою: АБВГҐДЕ(Ё)ЄЖЗИІЇЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЪЫЬЭЮЯ Це обумовлено близькістю української та російської мов, наявністю схожої граматики, близькими абетками та великою кількістю документів українською та російською мовами, які становлять єдиний фонд шкільних бібліотек. В АК містяться картки всіх видів бібліографічного опису: основні, додаткові (на співавторів, редакторів, укладачів, назви документів тощо), а також допоміжні картки. Основні та додаткові записи складають один абетковий ряд. У цей же ряд вміщують і допоміжні картки. Вони не мають бібліографічних записів, не пов'язані з жодним конкретним виданням, їхнє призначення – допомогти читачам розібратися в структурі каталогу. Є два види допоміжних карток – посилальні та довідкові. Запис, що відсилає від заголовка, під яким у каталозі матеріал не збирається, до інших, під яким його збирають, зветься загальним посиланням, його характерною ознакою є слово "див." (дивись). В абетковому каталозі твори одного і того ж автора завжди збираються під єдиним, найбільш відомим прізвищем або псевдонімом. Тому, щоб орієнтувати читача, під яким заголовком описані праці, що його цікавлять, до каталогу включаються загальні посилання: від псевдоніма до прізвища або навпаки, від не прийнятих форм написання прізвища до таких, що використовуються:
В АК використовують також і часткові посилання, хоча й не так часто, як загальні. Їхня характерна ознака – "див. також". Таке посилання роблять у тих випадках, коли в заголовках використовують різні форми авторського заголовка:
Довідкова картка, крім заголовка, має пояснювальний текст. Вона може складатися на дійсне прізвище автора і на псевдонім, пояснювати складові частини заголовка:
Довідкові картки складають також, щоб роз'яснити, як розшукувати видання колективного автора, документи з типовими назвами, наприклад:
Основними документами, що визначають порядок організації, ведення та редагування АК, є чинні державні стандарти з питань каталогізації, які регламентують загальні правила складання бібліографічних описів різних видів документів, скорочень слів і словосполучень українською і російською мовами, наведення назв органів влади, місця видання, видавництв; інструкції про порядок організації і ведення абеткових каталогів; положення про АК. Для організації АК можуть використовуватися картки:
Включення карток в АК відбувається регулярно, один-два рази на місяць, залежно від обсягів нових надходжень. Вилучення карток проводиться на основі актів на списання документів. Під час зовнішнього оформлення АК каталожні шухлядки нумеруються по горизонталі зліва направо і згори вниз у межах кожної каталожної шафи. На етикетках шухлядок робляться написи, що відображають склад вміщених у них розділів каталогу за формою "від – до". Кожні 40-60 карток в АК відокремлюються роздільниками. Під час внутрішнього оформлення використовуються роздільники:
В АК шкільної бібліотеки рекомендується виділяти персоналії письменників, творчість яких вивчається за шкільною програмою з української та світової літератури. Написи на роздільниках друкують на машинці або роблять бібліотечним почерком. В АК розстановка карток визначається методикою описування документів. Від способу розстановки карток залежить швидкий пошук документів та зручність у користуванні каталогом. Загальні положення та особливі випадки розстановки записів документів індивідуальних та колективних авторів, а також документів, відображених під назвою, викладені в "Єдиних правилах". Загальні правила розстановки карток в абетковому каталозі
Евченко Егиазаров Економіка Еліот Етнографія Етуш Ефективність Ефимов Ефремов Євгеньєв Євтушин Єсін Иванов Иванцова Ильин Іваненко Ізюмов Інструкція Історія Эбер Эдвардс Экономика У разі потреби в АК робиться відповідне посилання, наприклад:
Антологія Антологія казкової фантастики
А було це так... Абакумов В.М.
Счастье США Сысоев
Іванов Іванов А. Іванов А.Н. Іванов В.
Іванов Ю.М. Іванов-Смоленський Іванова О.М.
Стрижак О.В. Стрижак Т.Г., Коновалова Н.Р. Стрижак Ф.К.
Маяковский В.В. Кем быть? -"- Стихи и поэмы -"- 150.000.000 -"- Хорошо!
Велика Вітчизняна війна: Документи Велика Вітчизняна війна: Хроніка подій
Київська О.Т. (індивідуальний автор) Київська міська Рада (колективний автор) Київська весна (назва книги)
Україна. Верховна Рада Україна. Верховний Суд Україна. Кабінет Міністрів Україна. Президент
Тарас Григорович Шевченко: Біографія
Систематичний каталог Систематичний каталог (СК) – це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються за галузями знань відповідно до певної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації. Він розкриває зміст бібліотечного фонду й інформує про те, які видання з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання є в бібліотеці. Систематичному каталогу належить важлива роль серед інших каталогів і картотек у бібліотеці, він є обов'язковим для кожної бібліотеки. Це зумовлюється виключно великим його значенням для читачів і працівників бібліотеки. Книжковий фонд шкільної бібліотеки розставляється за систематично-абетковим порядком, у такий же спосіб групуються й картки з бібліографічними записами в СК, але це зовсім не означає, що без такого каталогу можна обійтись. Це пов'язане з тим, що на полицях частина видань відсутня: вони знаходяться у читачів й інформації про них немає. Крім того, видання складного змісту, в яких висвітлюється не одна, а декілька тем, або предмет розкривається у кількох аспектах, на полицях будуть представлені в одному місці, а в систематичному каталозі можливо за рахунок багаторазового відображення показати їхній зміст. Питання про роль систематичного каталогу в обслуговуванні читачів тісно пов'язується з питанням про його функції. СК виконує інформаційну, пошукову та освітню функції. Як інформаційно-пошуковий апарат СК розкриває зміст бібліотечного фонду, є джерелом інформації про документи, забезпечує пошук необхідних документів з якоїсь галузі в цілому, частини галузі або окремого питання з даної галузі; дає змогу інформувати читачів про розвиток і сучасний стан науки в цілому та окремих наук зокрема. Освітній вплив на читача досягається завдяки змісту і структурі каталогу. Правильно з наукової та педагогічної точки зору побудований СК сприяє просуванню до читача найбільш цінних документів. Завдяки групуванню документів за системою знань читач, звертаючись до СК, бачить наявну в бібліотеці літературу з окремих галузей знань та з окремих питань в їх логічному зв'язку, бачить кожне явище, процес, предмет як частину єдиного цілого. Це допомагає читачу систематизувати отримані знання, розширює кругозір, сприяє виникненню й розвитку пізнавальних потреб, інтересів і запитів, формує світогляд. Знайомлячись з рубриками СК, читачі знаходять нові, раніше невідомі їм теми і питання. В основі СК закладені дидактичні принципи: науковість, систематичність, наочність та інші. Галузева ознака структури відповідає типу більшості запитів читачів, надає можливість отримати відповіді на питання міжгалузевого і багатогалузевого характеру, а також на запити з окремих предметів. Велику роль відіграє систематичний каталог у внутрішній роботі бібліотеки: у довідково-бібліографічній роботі, комплектуванні бібліотечних фондів, а також під час їхнього опрацювання. Без систематичного каталогу неможливо оперативно виконувати довідки, тобто якісно організовувати довідково-бібліографічну роботу; вивчаючи за допомогою СК тематичне наповнення відділів, бібліотекар виявляє прогалини у комплектуванні, встановлює коло видань з тієї чи іншої теми, що потребують першочергового докомплектування. У процесі роботи з обслуговування читачів бібліотекар також звертається до СК (під час складання індивідуальних планів читання, рекомендаційних списків, під час підготування масових заходів та ін.). Організація систематичного каталогу Процес систематизації документів завершується складанням систематичного каталогу, в якому картки з бібліографічними записами розташовуються за логічним порядком з урахуванням прийнятих рішень щодо віднесення до того чи іншого відділу таблиць класифікації. Однак цю роботу не слід вважати механічною розстановкою карток за індексами: вона потребує розкриття взаємозв'язків між відділами і розділами, вирішення питань щодо розстановки карток всередині розділів, оформлення каталогу, створення апарату, який полегшує користування СК тощо. Вирішення цих питань і становить зміст процесу організації систематичного каталогу. За основу СК шкільної бібліотеки взято структуру таблиць ББК для дитячих і шкільних бібліотек. У разі наявності великого фонду можна вести окремі систематичні каталоги для школярів різних вікових груп – для молодшого, середнього і старшого віку. Якщо фонд невеликий, можна вести єдиний СК для учнів 1 – 12-х класів, але обов'язково зазначати на картці вік, на який розрахована книжка. Особливістю каталогів шкільних бібліотек є можливість включати до них аналітичні описи матеріалів зі збірок, альманахів, хрестоматій, видань, що продовжуються, тощо, що сприятиме повнішому розкриттю фондів та їх використанню, а також посиленню довідково-інформаційних функцій каталогів. Книги, що становлять інтерес і для дітей, і для дорослих, відображають в СК для учнів і розставляють у фонді для учнів. Кожна бібліотека самостійно вирішує питання як про необхідність організації окремого систематичного каталогу науково-методичної та педагогічної літератури для вчителів, так і склад СК за віковою ознакою, узгоджуючи це питання з розстановкою фонду та виходячи з особливостей та потреб кожної окремої бібліотеки. Організація СК розпочинається з формування його розділів. Практично це означає групування в одному місці карток, що мають один і той же каталожний індекс, який має збігатись з індексом розділу каталогу, де вміщується дана картка. Формуючи ділення каталогу, необхідно стежити за достатньою повнотою і правильністю відбиття наявних документів певної тематики. Формування розділів передбачає також їхню деталізацію, тому що наявність в розділі більше 40-50 карток утруднює пошук потрібних документів. Нижню межу встановити важче. У тих випадках, коли треба виділити найбільш актуальні документи, створюються відділи, що мають спочатку незначне наповнення – 5-10 і менше карток. Усі розділи в СК розташовуються відповідно до таблиць ББК. У зв'язку з тим, що методикою систематизації передбачається можливість самостійно створювати ділення за рахунок використання типових ділень, місце яких не зазначене в таблицях, виникає питання про розташування утворених розділів. Рекомендується спочатку вміщувати розділи з індексами без типових ділень, а потім послідовно розділи із загальними, територіальними і спеціальними типовими діленнями. Наприклад: 63.3 Історія 63.3я2 Довідкові видання з історії 63.3(4Укр) Історія України 63.3(4Укр)я7 Підручники та навчальні посібники з історії України 63.3(4Укр)-8 Персоналії державних та громадсько-політичних діячів України Картки з бібліографічними записами в межах розділів СК розташовуються групами, які відокремлюються роздільниками із зрізаними виступами в такій послідовності:
Законодавчі та нормативні матеріали розставляються за зворотно-хронологічним порядком відповідно до років видання документа. В усіх інших групах документів записи розміщуються за абеткою прізвищ їхніх авторів і назв. З метою полегшення пошуку біографій діячів науки, культури, літератури, мистецтва, їх розставляють за абеткою прізвищ осіб, про яких йде мова у виданнях. Щоб полегшити розшук таких документів, у правому верхньому кутку картки зазначають прізвище особи. Такий метод організації матеріалу називається "розстановкою за виносним словом"; виносне слово – наочний елемент оформлення каталогу. У тих випадках, коли про одну особу є кілька видань, їх розташовують за абеткою прізвищ авторів документів. Документи у фонді бібліотеки можуть бути представлені різними мовами. Їх доцільно включати до єдиного СК, що дасть читачеві змогу здобути відомості про документи певної тематики незалежно від того, якою мовою вони видані. У такому випадку в межах кожного розділу картки розставляються двома послідовними рядами: спочатку українською та російською мовами за загальними правилами абеткової розстановки, а потім – іноземними мовами. У розкритті структури СК головна роль належить роздільникам, на яких вміщуються основні відомості: індекс відділу та його назва; перелік основних ділень відділу, які передають його зміст; пояснювальний текст, що уточнює тематику документів, які відображуються у розділі; посилання, що допомагають читачеві знайти потрібну інформацію в суміжних галузях знань. У СК зміст бібліотечного фонду розкривається в логічному зв'язку галузей знань, від загального до конкретного, від простішого до складного. Цілком природно, що в його оформленні слід показати зв'язки, що існують між відділом та його діленнями, а також підпорядкованість ділень. Ці зв'язки відтворюються за допомогою переліку основних ділень того чи іншого відділу на роздільнику. Для того, щоб показати зв'язки, що існують між спорідненими відділами таблиць, а також дати вірний напрям читачеві в пошуку потрібних видань, на роздільниках вміщують посилання різного характеру, які містяться в таблицях ББК і позначаються знаком □ (квадрат). Роздільники не тільки розкривають логіку побудови СК, а також є засобом наочного розмежування загальних і конкретних класифікаційних ділень. Вони сприяють внесенню однаковості в оформленні розділів певного ступеня підпорядкованості. Для цього використовують роздільники з виступами різної форми: з центральним виступом, з виступами зліва і справа. Зокрема, для ділень першого, другого, інколи третього ступеня, тобто тих, які в позначенні індексу мають один, два або три знаки, застосовують роздільники з центральним виступом. Ділення третього і четвертого ступеня оформлюють роздільниками з виступом зліва. Для ділень п'ятого і подальших ступенів використовують роздільники з виступом справа. Першочерговий вибір форми роздільників не має принципового значення, важливо, щоб ця форма зберігалась для ділень визначеного ступеня в усьому каталозі. Наведені рекомендації щодо оформлення розділів СК роздільниками різної форми не є чимось обов'язковим, стандартизованим. Тут можливі варіанти, зумовлені конкретними умовами роботи бібліотеки, профілем комплектування її фондів, складом читачів. Так, щодо важливих для певної бібліотеки розділів, зокрема тих, що відповідають профілю школи, гімназії та ін., то роздільники з центральним виступом можуть використовуватись і для ділень третього або четвертого ступеня. Усі роздільники оформлюються однаково: на їхніх виступах пишеться індекс відділу та його назва. Якщо запис не вміщується на виступі, його пишуть безпосередньо під виступом. Уся вільна частина роздільника поділяється вертикальною лінією на дві частини. У лівій частині, яка займає 2/3 роздільника, пишуть перелік основних ділень відділу, а права призначається для посилань. У лівій частині роздільника на відстані 1 см зліва пишуть слова "Основні ділення", після чого, відступивши 0,5 см від краю, колонкою записують індекси та назви ділень наступного ступеня. Тут наводять тільки ділення, представлені в СК даної бібліотеки. Якщо перелік основних ділень не вміщується на одному роздільнику, запис продовжують на наступних із зрізаними виступами. У такому разі на першому роздільнику роблять помітку "Див. наст. карт." ("дивись наступну картку"), роздільники нумерують, у центрі другого, третього і т.д. повторюють індекс відділу (або проставляють його на звороті), пишуть слово "Продовження", після чого наводять індекси і назви розділів, що не вмістилися на попередньому роздільнику. Щодо посилань, то їх записують у правій частині роздільника за тим порядком, за яким вони наводяться в таблицях. Відсилати читача треба тільки до реально існуючих ділень каталогу. Може статись так, що на роздільнику будуть зазначені тільки основні ділення, або тільки посилання. У такому разі місце, призначене для тих або інших записів, слід залишити вільним. Скорочення слів (крім "див." та "див. також") на роздільниках не допускаються. Для того, щоб виділити документи про видатних учених, діячів науки, техніки, культури, в СК можуть створюватися персональні роздільники, на яких вміщують короткі відомості про життя тієї чи іншої особи. Важливим також є зовнішнє оформлення СК. Всі картки розставляються в шухлядки, які мають ярлики, що вміщують відомості про наповнення кожної з них. Якщо в одній шухлядці зібрані записи одного або декількох відділів, то їхні індекси та назви наводять на ярлику. Якщо ж шухлядка містить записи багатьох відділів, то записують індекси і назви першого та останнього відділів, наприклад: 22 Фізико-математичні науки 28.0 Загальна біологія 28.5 Ботаніка (наука про рослини) 28.6 Зоологія (наука про тварин) 28.7 Біологія людини. Антропологія
Всі шухлядки розставляють у послідовності каталожних індексів, а щоб під час користування читачами вони не потрапляли не на своє місце, їх нумерують по горизонталі зліва направо і згори вниз у межах кожної каталожної шафи. Абетково-предметний покажчик Пошук потрібного документа безпосередньо за систематичним каталогом неможливий у тих випадках, коли читач не знає, до якої галузі знань належить, або в яких ще галузях знань може бути висвітлена проблема, що його цікавить. Для полегшення пошуку до систематичного каталогу складається абетково-предметний покажчик (АПП), який часто називають "ключем" до каталогу. Абетково-предметний покажчик (АПП) до СК – це абетковий перелік предметних рубрик, який відображає назви різних предметів: галузей знань, наукових дисциплін, процесів, подій, особистих імен, назв колективів, регіональних понять та інше. Основна функція АПП – полегшити читачеві пошук потрібного відділу каталогу, в якому він знайде записи документів, що його цікавлять. Одночасно АПП слугує засобом встановлення зв'язків різних аспектів одного предмета, інформація про який в каталозі розосереджена. Об'єднання в АПП в одному місці багатоаспектної тематики полегшує розшукування документів, в яких висвітлюється тема з різних точок зору. АПП допомагає бібліотекарю під час систематизації та складання систематичного каталогу: перевіряючи за каталогом рішення, прийняті під час систематизації, бібліотекар постійно звертається до АПП, що має особливе значення в тих випадках, коли предмет не відображений в АПП до таблиць класифікації. АПП до систематичного каталогу відрізняється від АПП до таблиць класифікації: а) за призначенням – він призначений для читачів; б) за змістом – у ньому відображена тематика документів, представлених в СК. Вона може бути ширше або вужче тематики АПП до таблиць, бо в ньому тематика представлена в більш узагальненому, абстрактному вигляді, індекси наведені без урахування методики систематизації, прийнятої в каталозі, відсутні поняття, відображені в СК за допомогою складних та складених індексів, персоналії. Об'єкти, які є предметом вивчення різних галузей знань, наведені в АПП предметними рубриками (ПР) та індексами, що направляють до відповідних підрозділів СК. Основна структурна одиниця покажчика – предметна рубрика – це коротке словесне формулювання, яке відображає предмет (тему документа) та індекс відповідно до рубрики СК. На картках АПП проставляється точний детальний індекс, незалежно від того, виділений він в СК на окремому роздільнику чи ні. Заголовок предметної рубрики – це назва предмета документа, що висловлюється одним або декількома словами. Підзаголовки (підрубрики) предметних рубрик зазначають аспект розгляду предмета. Визначення предмета, про який йдеться в документі, й аспектів його розгляду здійснюється в процесі аналізу об'єкта систематизації. Формулюючи предметні рубрики, слід прагнути до точного (адекватного) відображення в її змісті основної теми документа. Інакше кажучи, обсяг змісту ПР має точно відповідати обсягу змісту документа. Під час складання і ведення покажчика, як і СК, необхідно враховувати особливості читацьких запитів, зміст фонду і профіль його комплектування, а також особливості системи каталогів. Предметні рубрики для АПП оформлюються на каталожних картках, коли кожна рубрика АПП пишеться на окремій картці, а картки розставляються за абеткою в каталожних шухлядках поруч з СК. В АПП вживаються слова і словосполучення природної мови, яка відзначається значною формалізацією, суворістю й чіткістю формулювань, обов'язковою відповідністю науковій термінології. У роботі над АПП необхідно спиратися на енциклопедії, довідники і словники, використовувати термінологію таблиць класифікації, перевіряти кожен термін, що вводиться в АПП на синоніми. Рідко вживані та застарілі терміни в АПП не використовуються. Предметні рубрики АПП складаються, як правило, із заголовка (одне або декілька слів або словосполучення) та підзаголовка, який уточнює, обмежує заголовок. Комплексуючу функцію в АПП виконує перше (провідне) слово ПР. До його вибору необхідно підходити особливо уважно. Перевагу треба віддавати прямим формулюванням, особливо якщо це стійке словосполучення (наприклад, "Спортивні ігри", "Початкова школа"). Інверсована форма вживається в тому випадку, коли винесення другого слова на провідне місце в ПР приводить до створення вузького комплексу, зручного для багатоаспектного пошуку. Предметні рубрики формулюються, як правило, в називному відмінку. За цим може використовуватись як однина, так і множина, чи обидві форми одночасно. Важливо забезпечити однаковість у формулюванні однорідних понять. Розділові знаки та скорочення регіональних понять (м. – місто, р. – ріка) наводяться в заголовках ПР у загальноприйнятій формі. Джерелами для складання словника АПП слугують покажчики до таблиць класифікації, заголовки розділів СК, тематика документів, представлених у ньому, тобто покажчик повинен містити всі поняття, з яких у фонді бібліотеки є документи. Наприклад, якщо в бібліотеці є книга про телескопи, то рубрика "Телескопи 22.6" повинна бути включена в АПП, хоча на роздільнику СК шкільної бібліотеки такого поняття і не буде. Як і СК, АПП постійно поповнюється: якщо в ньому відсутня предметна рубрика, відповідна документу, що надійшов, то вона включається одночасно з включенням запису в СК. В АПП використовується три види карток: прості, які містять назву предмета та індекс, зведені та довідкові. Прості картки оформлюються так: зліва вгорі записують назву предметної рубрики, а справа проставляють індекс того ділення СК, в якому містяться документи, що відображають даний предмет.
Проста картка АПП Зведені картки складаються в тих випадках, коли предмет розглядається з точок зору різних галузей знаннь, тобто в різних аспектах, і документи про нього будуть відображені в різних розділах СК. Саме зведені картки, в яких тема представлена багатоаспектно за допомогою декількох підрубрик, робить АПП засобом встановлення зв'язків. Більша чи менша кількість зведених карток в АПП залежить від прийнятої методики систематизації, яка допускає різні рішення питання про повторне відображення документів у каталозі. Підрубрики на зведеній картці розташовуються, як правило, за абеткою, з відступом від заголовка, під четвертим знаком. У разі оформлення ПР АПП на стандартних лінованих картках заголовок починається від першої, а підзаголовок – від другої вертикалі. Довідкова картка роз'яснює читачеві, де шукати однотипні документи, які знаходяться в багатьох відділах СК, перелік яких зайняв би дуже багато місця й утруднив би користування покажчиком.
Довідкова картка АПП
Зведена картка АПП
Зведена картка АПП
Зведена довідкова картка АПП
Зведена персональна картка АПП Оформлення АПП багато в чому збігається з оформленням абеткового каталогу: на етикетках шухлядок зазначається перший та останній склади карток, які знаходяться в даній шухлядці, вміщується її номер відповідно до загальних правил нумерації. На роздільниках в АПП зазначаються літери та склади. За роздільниками не повинно бути більше 100 карток. Картки в АПП також розставляються за загальними правилами абеткової розстановки. Слова та словосполучення підзаголовків під час розстановки заголовків ПР не враховуються. Якщо початкові слова заголовка ПР співпадають, розстановка проводиться за абеткою наступних слів. Складні слова, поєднані - (дефісом), розглядаються як два слова, крім тих випадків, коли перша частина слова окремо не вживається. Розділові знаки (тире, дужки та ін.) до уваги не беруться. Скорочення та абревіатури розставляються відповідно до їхнього буквеного складу. Деякі особливості мають правила розстановки персональних предметних рубрик. Картки з ПР, на яких зафіксовані прізвища, особисті імена та інші факти, включаються в загальну абетку, подвійні прізвища розглядаються як одне слово, а прості та стягнені артиклі та прийменники, приведені в заголовку рубрики, як неподільна частка прізвища. В іншому правила розстановки карток в АПП і абетковому каталозі співпадають. Картотеки Складовою частиною ДБА шкільної бібліотеки є картотеки, вибір і наповнення яких залежать від потреб читачів та специфіки конкретної бібліотеки. Рекомендується вести такі картотеки: систематична картотека статей (СКС), краєзнавча картотека, картотека нових надходжень, картотека заголовків художніх творів і тематичні картотеки. Всі вони є факультативними елементами ДБА. Систематична картотека статей (СКС) займає центральне місце серед картотек і призначена для відповідей на тематичні запити відповідно до інформаційних потреб читачів. Вона є універсальною за змістом, загальною за призначенням і виконує функції ядра всієї системи картотек бібліотеки. Її структура подібна до структури систематичного каталогу. Відмінність СКС від систематичного каталогу полягає в оперативному відображенні нових матеріалів із журналів, газет, періодичних збірників; у постійному введенні нових і актуалізації формулювань старих рубрик. Матеріали в СКС зберігають доти, доки вони актуальні й на них є попит, а в СК – до тих пір, поки документ знаходиться у фонді. У цьому полягає ще одна відмінність картотек від каталогів – каталоги відображають тільки наявні фонди бібліотеки, у той час як у картотеці можуть знаходитися бібліографічні записи на документи, відсутні у фондах. СКС постійно поповнюється відповідно до термінів зберігання карток: 3-4 роки для суспільних наук, 4-5 років – для природничих і технічних наук, 7 і більше років – для мовознавства, літературознавства та мистецтва. Якщо здійснюється систематичне редагування СКС, виключаються непрофільні розділи, відомості про застарілі за змістом матеріали, то можна вести СКС впродовж більшого терміну. СКС організується аналогічно систематичному каталогу згідно з розділами таблиць класифікації, але використовуються більш детальні рубрики, ніж у СК, у тому числі тематичні, що визначається конкретним характером матеріалу, що включається. Всередині розділів картотеки картки розміщуються за зворотно хронологічним порядком, а всередині хронологічного ряду – за абеткою, що дозволяє читачам оперативно знайомитися з найновішими публікаціями, а бібліотекареві – оперативно вливати нові картки і вилучати застарілі. |
| Ціни на роботи (послуги) із забезпечення збереженості та науково... ... |
Паспорт документа Стислий опис документа: встановлює ціни на платні послуги з науково технічного опрацювання документів; підготовки і надання довідок... |
| 3. Організація зберігання документів Первинні документи, що пройшли... Для цього первинні документи звітного місяця, що відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному... |
Технологія опрацювання текстових даних Технологія опрацювання текстових даних. Системи опрацювання текстів. Засоби редагування та форматування текстів. Підготовка тексту... |
| Тема: Створення текстового документу «Перелік кабельної продукції» Мета Сучасний текстовий редактор являє собою програмний продукт, який забезпечує користувача ПК засобами створювання, опрацювання та збереження... |
Конкурс малюнків «Синичка у вікна постукала зранку, Хотіла сказати про щось на світанку.» Шляхи здобуття інформації : відвідування шкільної бібліотеки, довідково-інформаційна література матеріали |
| Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє Довідково-бібліографічний апарат шкільної бібліотеки та його місце в інформаційному обслуговуванні вчителів та учнів |
ЗАТВЕРДЖЕНО Ця Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій,... |
| ПЕРЕЛІК нових надходжень нормативних документів (НД) у фонд ДП "Житомирстандартметрологія"... ПЛИТИ ДЕРЕВИННІ. Відбирання зразків, вирізування та контролювання. Частина Відбирання і вирізування випробних зразків, опрацювання... |
Тема. Складання та реалізація програм опрацювання рядкових величин Мета. Навчитись складати та виконувати програми з використанням процедур та функцій опрацювання рядкових величин |