|
|
Скачати 0.68 Mb.
|
|
На полицях шкільних бібліотек, особливо з невеликими фондами і в разі відкритого доступу до фондів, твори одного і того ж автора, видані різними мовами, рекомендується збирати в одному місці – за виданням мовою оригіналу. Під час визначення авторського знака ' (апостроф) до уваги не береться, наприклад, П'ятаков П 99. Фонди і абетковий каталог на документи, видані іншими мовами, організуються за авторськими таблицями для іноземних мов. Можна використовувати авторські знаки, проставлені на звороті титульної сторінки видавництвами, але там трапляються помилки, тому їх слід обов'язково перевіряти. Складання бібліографічного опису документів Бібліографічний опис документів – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, які дають його загальну характеристику, тобто певне уявлення про зміст, читацьке призначення тощо, а також створюють можливість його ідентифікувати – розшукати даний документ і відрізнити від інших. Роль бібліографічного опису в різних галузях наукової і культурної діяльності винятково велика. Адже інформування про документи, які містять певні інформаційні відомості, здійснюється за допомогою бібліографічного опису. Він є основою для створення різних каталогів, бібліографічних та інформаційних видань, без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд, неможливо послатися на якийсь твір у науковій чи навчальній літературі. Бібліографічний опис широко використовується під час обслуговування читачів у бібліотеках, під час комплектування бібліотечних фондів, у бібліографічний роботі тощо. Щоб бібліографічний опис міг реалізувати своє головне призначення (характеристика та ідентифікація документів), він має задовольняти ряд взаємопов'язаних і взаємообумовлених вимог. Перш за все, до бібліографічного опису ставиться вимога точності, тобто всі бібліографічні відомості в описі мають точно відповідати даним документа. Як правило, вони наводяться за тією самою формою, що і в документі. Вимога повноти полягає в тому, що опис мусить мати певний набір бібліографічних даних, необхідних для характеристики документа і визначення його відмінності від інших. Важливою вимогою є єдність опису, тобто склад елементів, їхня форма, послідовність повинні бути досить стабільними. Опис має бути також максимально стислим, адже він розміщується на невеликій площі каталожної картки або бібліографічного посібника. Опис у цілому і кожна його частина повинні бути зрозумілі читачам, у цьому полягає суть вимог ясності та чіткості. Виходячи з названих вимог, установлюють чіткі правила складання бібліографічних описів. Бібліографічний опис складається згідно з ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", який регламентує загальні правила описування найбільш поширених видів документів (книг, періодичних видань та ін.); діють окремі стандарти на складання описів нотних, картографічних видань, видань образотворчого мистецтва, аудіовізуальних матеріалів, методичні вказівки та правила бібліографічного описування різних документів. Слова і словосполучення в бібліографічному описі скорочуються за ДСТУ 3582-97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила" та ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила". Основні положення загальної та окремої методики описування документів та методика організації абеткового каталогу розглядаються в "Єдиних правилах опису творів друку...". Застосування цих нормативних документів у роботі бібліотеки є обов'язковим. Джерелом описування є документ у цілому, тобто обкладинка, титульна сторінка зі зворотом, видавнича анотація, зміст, передмова, післямова, вихідні дані та сам текст. Це положення зафіксоване в усіх чинних інструкціях. Бібліографічний опис складають, як правило, тією мовою, якою опубліковано документ, додержуючись сучасної орфографії. Бібліографічний опис складається з елементів. Елемент опису – найменша структурна одиниця, яка містить одну або декілька певних бібліографічних відомостей. Елементи опису поділяються на обов'язкові та факультативні. Завдяки обов'язковим елементам стає можливою ідентифікація документів, а факультативні елементи дають додаткову інформацію про документ і наводяться в описі, якщо в цьому є необхідність. Залежно від складу елементів опис може бути трьох видів. Повний бібліографічний опис містить обов'язкові та всі факультативні елементи і використовується в органах державної бібліографічної реєстрації та централізованої каталогізації. Розширений бібліографічний опис вміщує обов'язкові й деякі з факультативних елементів, які кожна бібліотека визначає, зважаючи на свої потреби. Він звичайно використовується в каталогах бібліотек. Короткий опис складається з обов'язкових елементів і використовується у випадках, коли досить мати загальне уявлення про документ, наприклад, під час складання додаткових карток для абеткового каталогу. У пригоді шкільному бібліотекарю може стати макет картки з бібліографічним описом, який розміщується, як правило, на звороті титульної сторінки документа. Бібліографічний опис може бути складений на окремо виданий документ (книгу, брошуру), на частину видання (розділ з книги, статтю з журналу тощо), а також на групу документів (багатотомне видання, річний комплект газет, журналів, добірка листівок чи плакатів, об'єднаних у папку). Залежно від об'єкта складання опису, розрізняють три його види: а) монографічний (опис однотомного документа); б) зведений (опис багатотомного, серіального видання); в) аналітичний (опис частини документа). Вибір найбільш суттєвих відомостей про документ, що визначають місце його опису в абетковому ряду серед інших, визначення, які відомості про документ – автор чи назва – виносяться на перше місце в описі, впливають на основні принципи описування документа. На сьогоднішній день у вітчизняній і світовій практиці затвердилися такі принципи складання опису:
Завдання бібліотекаря – вирішити, який з цих принципів дозволить точніше відобразити в каталозі зміст документа, його вид, читацьке призначення, наукову та культурну цінність. Індивідуальний автор – це особа, яка написала книгу (М.Грушевський. Історія України) або склала її з творів інших авторів (І.М.Кириченко. Орфографічний словник для школи). Винесення прізвища автора на початок опису має важливе принципове значення, тому що дозволяє об'єднати в одному місці абеткового каталогу всі твори окремого автора, наявні в даній бібліотеці. Разом з тим прізвище автора є основною ознакою, за якою читачі розшукують документи, що їх цікавлять. Колективний автор – це установа (Верховна Рада, Академія наук, науково-дослідна установа, навчальний заклад), громадська або інша організація (ООН, ЮНЕСКО), у тому числі тимчасового характеру (з'їзд, конференція), які під час складання опису розглядаються як автори документів, опублікованих від їхнього імені (закони, укази, декрети, статути, положення, наукові праці, декларації, матеріали тощо). Як і в разі описування під індивідуальним автором, на перше місце виноситься автор – у даному випадку колективний, тобто назва установи або організації. Принцип колективного авторства є засобом ідентифікації документа. Застосування цього принципу дозволяє виявити в каталозі видання органів влади, громадських та інших організацій, а також офіційні та відомчі матеріали установ та організацій, зосередити в одному місці абеткового каталогу всі видання однієї установи чи організації. Опис під назвою – один з найбільш давніх, він широко використовується і в наші дні. Назва є дуже важливою ознакою, за якою ідентифікується документ; читачі часто питають і розшукують документи саме за назвою. Під назвою описуються документи, що мають чотирьох та більше авторів, збірки статей із загальною назвою, а також такі, що вийшли з друку без зазначення автора, встановити якого неможливо, так звані анонімні документи (Біблія, Слово о полку Ігоревім, Історія русів, народні казки, міфи та легенди тощо). У бібліотечних каталогах та бібліографічних картотеках використовується декілька видів описів, які відрізняються один від одного призначенням, повнотою відомостей про документ або його частину і т.ін. Використання того чи іншого виду опису тісно пов'язане із завданнями бібліотеки, для якої вони складаються. Залежно від призначення розрізняються описи: основні та додаткові. Основний опис складається один на кожну назву (не на примірник) документа. Він забезпечує ідентифікацію документа, має достатньо повні бібліографічні відомості, які дають можливість відрізнити документ від інших, виявити його зміст, читацьке призначення і т.ін. Основні описи слугують основою для побудови будь-якого бібліотечного каталогу та картотеки, за ними наводяться всілякі бібліотечно-бібліографічні довідки. Для складання абеткового каталогу, що повністю відповідає пред'явленим до нього вимогам, лише основних описів недостатньо. Каталог, організований таким чином, не завжди зможе відповісти на питання, з якими до нього звертаються. Читачі з різних причин часто розшукують документ не за тією суттєвою ознакою, яка прийнята бібліотекарем за основну. Бувають випадки, коли документ розшукується за прізвищем другого або навіть третього автора, в той час, коли основні описи стоять за прізвищем перших авторів. Часто розшукуються документи за їх назвою, а не за автором, особливо колективним. Трапляються випадки, коли необхідно узнати прізвище укладача збірника, перекладача, ілюстратора, назву серії, в якій виходив певний документ та інші, коли неможливо отримати ці відомості тільки за наявності основних описів. Для того, щоб абетковий каталог максимально повно розкривав бібліотечний фонд за авторською ознакою, був надійним довідково-бібліографічним засобом і легко доступний читачам, необхідно поряд з основними описами широко використовувати додаткові. Додаткові описи – це будь-які описи документів, що включаються в каталог як доповнення до основних. Вони відображають документ у каталозі за іншими ознаками, ніж основний опис. Додаткові описи відрізняються від основних змістом та формою. Рукописні та машинописні картки містять лише найбільш суттєві відомості про документ, деякі відомості не наводяться зовсім. Якщо читач зацікавиться докладним описом документа, він завжди зможе встановити його за основним описом. Кожна бібліотека сама визначає види і кількість додаткових описів, які складаються і використовуються в організації каталогів і картотек, виходячи зі своїх потреб і завдань. Додаткові описи, як і основні, можуть бути складені на особу, установу (іменні) або на назву. Додаткові описи містять менше бібліографічних відомостей, ніж основні, але вони повинні достатньою мірою характеризувати документ, на який вони складені. Елементи додаткових описів заносяться на картку інакше, ніж в основному описі. Це робиться для того, щоб за зовнішньою ознакою можна було швидко відрізнити додатковий опис від основного, що дуже важливо під час наведення бібліографічних довідок. Послідовність елементів опису повністю співпадає як на основних, так і на додаткових описах.
Схема основного опису (виділені обов'язкові елементи опису)
Схема додаткового опису на індивідуального або колективного автора
Схема додаткового опису на назву документа Щоб у разі необхідності полегшити розшук усіх карток на певний документ, на основній картці необхідно зробити позначки про додаткові описи. В рукописних та машинописних картках вони робляться на звороті основної картки посередині під отвором. Окремі слова і словосполучення в позначках наводять у скороченій формі (співавт., 2 співавт., ред., уклад. тощо). Конкретні приклади бібліографічних описів наводяться в додатку 23. Технічне обробляння документів Технічне обробляння – це частина бібліотечного опрацювання творів друку та інших документів, яка включає штемпелювання, проставляння інвентарного номера, визначення авторського знака, оформлення книжкового формуляру, наклеювання кишеньки, ярлика, контрольного листка видач, проставляння поличного шифру та інше. На кожне видання, що надійшло до бібліотеки, ставиться штамп бібліотеки на титульній сторінці або на її звороті та на 17-й сторінці, а за її відсутності – на останній сторінці документа. Штемпель з назвою бібліотеки повинен бути прямокутної форми, розміром не більше 1,5х4 см. Інвентарний номер проставляється поруч із штампом бібліотеки під час інвентарного обліку документів. Книжковий формуляр слугує для обліку видачі, а також для аналізу використання документа читачами. На кожен примірник документів, які включаються до фонду, складається окремий формуляр. У верхній частині формуляру зазначаються загальні відомості про документ: інвентарний №, прізвище та ініціали автора, назва, рік видання, ціна; для багатотомних видань – номер тому (частини, випуску). У лівому верхньому кутку зазначається поличний шифр, який складається з індексу та авторського знака і записується в два рядки. Усі записи робляться розбірливим почерком, бажано чорним чорнилом або пастою, чи друкуються на друкарській машинці.
Зразок оформлення формуляра Кишенька призначена для зберігання книжкового формуляра, на ній зазначається інвентарний № документа. Кишенька наклеюється на внутрішній бік палітурки або обкладинки документа на відстані приблизно 2 см від нижнього краю, а за наявності на них ілюстрацій – на звороті форзаца. Шифр, який отримала книга, проставляється на обкладинці у верхньому лівому кутку, а також у правому верхньому кутку титульної сторінки документа. Шифр на обкладинці документа не повинен псувати зовнішній вигляд обкладинки, закривати частини заголовка чи інших відомостей. На документи з темною обкладинкою наклеюється ярлик для шифру. Шифр пишеться чітко і розбірливо, бажано чорним чорнилом або пастою. У журналах на звороті обкладинки наклеюється контрольний листок видач або кишенька і виписується формуляр. Технічне обробляння документів залежить від прийнятої системи опрацювання та видачі документів у кожній окремій бібліотеці, але бажано дотримуватись один раз визначеного порядку обробляння. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ціни на роботи (послуги) із забезпечення збереженості та науково... ... |
Паспорт документа Стислий опис документа: встановлює ціни на платні послуги з науково технічного опрацювання документів; підготовки і надання довідок... |
| 3. Організація зберігання документів Первинні документи, що пройшли... Для цього первинні документи звітного місяця, що відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному... |
Технологія опрацювання текстових даних Технологія опрацювання текстових даних. Системи опрацювання текстів. Засоби редагування та форматування текстів. Підготовка тексту... |
| Тема: Створення текстового документу «Перелік кабельної продукції» Мета Сучасний текстовий редактор являє собою програмний продукт, який забезпечує користувача ПК засобами створювання, опрацювання та збереження... |
Конкурс малюнків «Синичка у вікна постукала зранку, Хотіла сказати про щось на світанку.» Шляхи здобуття інформації : відвідування шкільної бібліотеки, довідково-інформаційна література матеріали |
| Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє Довідково-бібліографічний апарат шкільної бібліотеки та його місце в інформаційному обслуговуванні вчителів та учнів |
ЗАТВЕРДЖЕНО Ця Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій,... |
| ПЕРЕЛІК нових надходжень нормативних документів (НД) у фонд ДП "Житомирстандартметрологія"... ПЛИТИ ДЕРЕВИННІ. Відбирання зразків, вирізування та контролювання. Частина Відбирання і вирізування випробних зразків, опрацювання... |
Тема. Складання та реалізація програм опрацювання рядкових величин Мета. Навчитись складати та виконувати програми з використанням процедур та функцій опрацювання рядкових величин |