Розкриваючи перед учнями своєрідність того чи іншого письменника, потрібно дуже відповідально й мудро підходити до вибору матеріалу та його тлумачення
|
|
Скачати 320.8 Kb.
|
Діячі культури про Бодлера «.. .цей король поетів, справжній бог» (Артюр Рембо). «...він змушений був своїм душевним станом і своїми даними усе чіткіше протиставляти себе тій системі чи тій відсутності системи, яка іменується романтизмом» (Поль Валері). «...епоха сумнівів розпочинається у дні бодлерівської молодості» (Поль Валері). «...Бодлер, хоча і романтик за походженням, і навіть романтик за смаками, може іноді мати вигляд такого собі класика ... Класик - це письменник, який несе в самому собі «критика й інтимно прилучає його до своїх творінь» (Поль Валері). «Найвеличніша слава Бодлера... безперечно у тому, що він дав життя декільком дуже великим поетам. Ні Верлен, ні Малларме, ні Рембо не були б тим, чим вони були, не отримай вони знайомство з «Квітами Зла» у вирішальному віці... почуття інтимності й могутня, хвилююча суміш містичної схвильованості й чуттєвого полум’я, які отримали розвиток у Верлена, пристрасть подорожей, рух нетерпеливості, який збуджується Всесвітом, глибоке розуміння відчуттів та їх гармонійних відголосків, що роблять такою енергійною і такою дієвою коротку й шалену творчість Рембо, — все це чітко наявне й розпізнається в Бодлері» (Поль Валері). «...з Бодлером французька поезія, нарешті, вийшла за межі нації. Вона змусила світ читати себе; вона постала як сучасна, вона викликала наслідування; вона запліднила численні уми» (Поль Валері). «Поете, ти був з когорти тих, хто вмів сказати ні, те слово, що його можуть мовити раби» (О. Урусов). «Він шукав свою природу, тобто свій характер, але виявилося, що він лише спостерігав за довгим і одноманітним чергуванням власних настроїв». (Жан-Поль Сартр). «Коли Бодлер від'їжджав до Бельгії у віці сорока трьох років, він скидався на діда й здавався втіленням відчаю. Погляньмо на його тогочасні фотознімки. Чоло ще велично вигинається з-під густого та довгого волосся, у якому проглядає сивина, але яка ж невимірна туга в темних очах, який же в них затятий виклик! Воістину, це личина знедоленого, котрий узяв на себе гріхи усього світу» (Жак Крепе). «У перші місяці 1857 року Бодлер вже не той денді, закоханий у мистецтво, не той камерний поет, яким він був у 1842-1855 роках. Цей сухий, кістлявий чоловік з маленькими, живими очима, різко окресленими губами, які повсякчас спотворювала іронічна посмішка, і невеличкою лисиною, найбільше був схожий на ченця, що даремно намагався стримати плоть (так описав його в 1857 році в газеті «Презан» Фірмен Майар)» (Клод Пішуа, Жан Зіглер). «Музика створена для невимовного. Я хотів би, щоб вона наче виходила з тіні і час від часу в неї поверталася» (Клод Дебюссі про сутінковий колорит бодлерівських віршів). «Наскільки ця музика сподобається музикантам, не знаю, але впевнений: це музика поета і звернена до письменників. Неможливо вигідніше, рельєфніше представити слова. Коли слухаєш, наче відчуваєш удар батога, який вражає ваш літературний нерв» (Едмон де Гонкур). «Я отримав вашого благородного листа і вашу прекрасну книгу. Мистецтво безкінечне, як небо, ви це довели. Ваші «Квіти Зла» горять і виблискують, як зірки. Я кричу з усіх сил «браво» вашому могутньому дару» (Віктор Гюґо).  Артюр Рембо про себе та про поезію «.. .цей безсердечний негідник Рембо» (в юності так поет підписував свої листи) «Я вважаю себе ясновидцем». «Приходьте всі, навіть маленькі діти, щоб я зміг втішити вас, роздати вам своє серце, прекрасне серце! Прийдіть, бідаки, робітники! Я не хочу молитов, вистачить мені вашої довіри, вона дасть мені щастя». «Я той, хто страждає і хто збунтувався» (А. Рембо, «Осяяння»). «Я втікаю від усього!» (А. Рембо, «Сезон у пеклі»). «У кожної істоти має бути безліч інших доль». «Я винайшов колір голосних! .. Я погодив форму і плин кожної приголосної і тішив себе надією за допомогою інстинктивних ритмів винайти таке поетичне слово, яке рано чи пізно буде доступне всім почуттям. Я зберігав тлумачення. Спочатку це було навчання. Я записував безгоміння ночі. Я занотував невимовне. Я фіксував запаморочення». «Поет - це той, хто здатен повністю змінити світ». «Відкриваючи дещо дивне, надзвичайне, глибоке, чарівне, вражаюче, поезія стане мовою від душі до душі». «Я з породи тих, хто співає під час страти». «Я вигадав колір голосних! А - чорний, Е - білий, І - червоний, У - зелений, О - синій. Я встановив рух і форму кожного приголосного і тішився надією, що з допомогою інстинктивних ритмів я винайшов таку поезію, яка коли-небудь стане доступною для всіх п'яти органів почуттів. Розгадку я залишив за собою. Спершу це було пробою пера. Я описував тишу і ніч, виражав невимовне, закарбував швидкоплинні миттєвості». Митці про Артюра Рембо та його твори «Дитя Шекспіра» (Віктор Гюго). «Енергія його безмежна, воля нестримна, голод невгамовний» (Г. Міллер). «Фантасмагоричне сновидіння, бунт фарб, химерна симфонія лихоманячих слів» (С.Цвейг про «П’яний корабель»). «Любив так само пристрасно, як і ненавидів» (П. Верлен). «Самогубство духу» (А. Камю про розрив Рембо з мистецтвом). «Людина з підметками із вітру» (П. Верлен). «Геній Рембо, стрімкий та суперечливий як комета, промайнув на обрії символізму, залишивши за собою зоряний слід, напрямок якого ще до кінця не розгаданий, але йти по зорях за Рембо - нелегке завдання для душі, яка шукає незнаного і не відає, де воно. Втім, інтуїція і поетичний дороговказ, на думку письменника, допоможуть людині не заблукати в нетрях свого [духу й знайти шлях до себе» (О. Мандельштам). «Корабель, що збився з курсу і втратив управління, - це символ поетичного «Я», втілення внутрішнього стану людини, що заблудилися, збилися з дороги, заплуталася в манівцях життя» (О. Паламар).  Поль Верлен та його творчість «Це варвар, дикун, дитя... Одначе дитя із музикою в душі, і часом йому вчуваються голоси, що їх до нього ніхто ніколи не чув...» (Ж. Леметр) «Верлен дуже скидається на Війона: це двоє розбещених хлопчаків, котрим судилося мовити найніжніші слова» (А. Франс). «...найбільш оригінальний, грішний, містичний, найбільш натхненний і справжній серед сучасних поетів» (А. Франс). «...пише так само легко, як дихає, а рядки його віршів - це схвильовані, натхненні, а інколи важкі зітхання серця» (А. Мішо). «Верлен - майстер «найтонших і найвиразніших душевних вібрацій... , що пробуджують духовні порухи читачів» (Г. Кочур). «Вперше у Франції поет не рахував кількість складів, не називав вірші; поетична фраза створює єдність, вона переливається із вірша у вірш, з одного розміру в інший, передаючи хитку і плинну лінію внутрішньої мелодії» (Г. Мішо). «Цього поета не можна оцінювати як здравомислячу людину. У нього є ідеї, яких немає у нас, тому що він знає і набагато більш, ніж ми, і набагато менше. Він один із тих поетів, котрі приходять не частіше, ніж раз сто років. Ви стверджуєте, що він божевільний? Я теж так думаю. Він божевільний поза всяким сумнівом. Але обережніше, бо цей божевільний створив нове мистецтво, і немає нічого неймовірного, якщо про нього будуть говорити, як говорять тепер про Ф. Війона, на якого він так схожий: це був найкращий поет свого часу» (А. Франс). «Один з «найчистіших, найпіднесеніших, найніжніших поетів, який прожив життя найогидніше, найбрудніше, найбурхливіше» (А. Моруа). Літературознавчі коментарі до вірша П. Верлена «Поетичне мистецтво» «Вірш «Поетичне мистецтво» - це вимога наблизити поезію до музики. Поет воліє передати відтінок, нюанс, надаючи йому перевагу перед виразно означеним кольором. Верлен виступає проти легалізованої, раціоналістичної поезії, поезії, заснованої на «убивчому дотепі, жорсткому розумі, нечистому сміхові, на красномовстві, риториці». Він радить не надто дбати про добір несхибних слів, не звірятися на риму, брати ритм невиразний, плинний, прагнути до поєднання неясного з точним. Останню строфу Верлен закінчує іронічним вигуком: «А решта все - література!», зневажливо називаючи літературою все те, що, на його думку, книжне, штучне, позбавлене свободи й емоцій, все, що протистоїть справжній поезії» (Г. Кочур). «Мистецтво поетичне» - це відвертий маніфест проти «Парнасу». Верлен звільняв поезію від тиранії «красивого» вірша і ставив на чільне місце ритм. Він був не тільки новатором у ліричній поезії, але й водночас дав французькій літературі вірші, сповнені правдивого, зворушливого і глибокого почуття. Давно вже ніхто так не передавав каяття, покірність, любов... він передавав правдиво, із дивною свіжістю, окремі порухи душі, сповнені грації; він це зробив із чарівною незграбністю виразів, що є найвищим ефектом мистецтва...» (А. Пуаза).  Афоризми Ф.Достоєвського Красотой спасётся мир. Главное, самому себе не лгите. Деньги — это чеканная свобода. При неудаче все кажется глупо. Нельзя любить то, чего не знаешь. Высоким слогом всё можно опошлить. Ко всему-то подлец-человек привыкает. Разум — подлец, оправдает что угодно. Время есть отношение бытия к небытию. Юмор есть остроумие глубокого чувства. Надо любить жизнь больше, чем смысл жизни. Счастье не в счастье, а лишь в его достижении. Если хочешь победить весь мир, победи самого себя. Веселость человека — это выдающаяся черта человека. Дурак, сознавшийся, что он дурак, есть уже не дурак. Любовь столь всесильна, что перерождает и нас самих. К сожалению, правда почти всегда бывает не остроумна. Таланту нужно сочувствие, ему нужно, чтоб его понимали. Влюбиться, еще не значит любить. Влюбиться можно и ненавидя. Кто не любит природы, тот не любит человека, тот не гражданин. Нет ничего в мире труднее прямодушия и нет ничего легче лести. Как хороша жизнь, когда что-нибудь сделаешь хорошее и правдивое. Ничему не удивляться есть, разумеется, признак глупости, а не ума. Безумцы прокладывают пути, по которым следом пойдут рассудительные. Человек в стыде обыкновенно начинает сердиться и наклонен к цинизму. Атеист не может быть русским, атеист тотчас же перестаёт быть русским. Свобода не в том, чтоб не сдерживать себя, а в том, чтоб владеть собой. Я не хочу и не могу верить, чтобы зло было нормальным состоянием людей. Не смотрите на то, что делает наш человек. Посмотрите на то, к чему он стремится. В истинно любящем сердце или ревность убивает любовь, или любовь убивает ревность. Женщины — наша большая надежда, может быть, послужат всей России в самую роковую минуту. Если кто погубит Россию, то это будут не коммунисты, не анархисты, а проклятые либералы. Вино скотинит и зверит человека, ожесточает его и отвлекает от светлых мыслей, тупит его. Наш русский либерал прежде всего лакей и только и смотрит, как бы кому-нибудь сапоги вычистить. Писатель, произведения которого не имели успеха, легко становится желчным критиком: так слабое и безвкусное вино может стать превосходным уксусом. Знание не перерождает человека: оно только изменяет его, но изменяет не в одну всеобщую, казенную форму, а сообразно натуре этого человека.  Афоризми Л.Толстого Большая часть мужчин требует от своих жен достоинств, которых они сами не стоят. Война есть убийство. И сколько бы людей ни собралось вместе, чтобы совершить убийство, и как бы они себя ни называли, убийство все равно самый худший грех в мире. Воспитателю надо глубоко знать жизнь, чтобы к ней готовить. Время есть бесконечное движение, без единого момента покоя — и оно не может быть мыслимо иначе. Все люди мира имеют одинаковые права на пользование естественными благами мира и одинаковые права на уважение. В искусстве все чуть-чуть. В каждом человеке и его поступках всегда можно узнать самого себя. Власть над собой — самая высшая власть, порабощенность своими страстями — самое страшное рабство. В мечте есть сторона, которая лучше действительности; в действительности есть сторона лучше мечты. Полное счастье было бы соединением того и другого. Во всяком деле лучше немного, но хорошего, чем много, но плохого. Так же и в книгах. Доброта для души то же, что здоровье для тела: она незаметна, когда владеешь ею, и она дает успех во всяком деле. Ежели бы человек не желал, то и не было бы человека. Причина всякой деятельности есть желание. Если жизнь не представляется тебе огромной радостью, то это только потому, что ум твой ложно направлен. Если один раз пожалеешь, что не сказал, то сто раз пожалеешь о том. что не промолчал. Если сколько голов — столько умов, то сколько сердец — столько родов любви. Детей не отпугнешь суровостью, они не переносят только лжи. Для того чтобы выучиться говорить правду людям, надо научиться говорить ее самому себе. Доброе дело совершается с усилием, но когда усилие повторено несколько раз, то же дело становится привычкой. Стыд перед людьми — хорошее чувство, но лучше всего стыд перед самим собой. Сущность всякой веры состоит в том, что она придает жизни такой смысл, который не уничтожается смертью. Счастлив тот, кто счастлив у себя дома. Счастье есть удовольствие без раскаяния. Там, где труд превращается в творчество, естественно, даже физиологически исчезает страх смерти. Пьяница никогда не идет вперед ни в умственном, ни в нравственном отношении. Работа только тогда радостна, когда она несомненно нужна. Различие между ядами вещественными и умственными в том, что большинство ядов вещественных противны на вкус, яды же умственные, в виде… дурных книг, к несчастью, часто привлекательны. Разумное и нравственное всегда совпадают. Старайся исполнить свой долг, и ты тотчас узнаешь, чего ты стоишь. Степень правдивости человека есть указатель степени его нравственного совершенства. Что же делать? Отбросить все те усовершенствования жизни, все то могущество, которое приобрело человечество? Забыть то, что оно узнало? Невозможно. Как ни зловредно употребляются эти умственные приобретения, они все-таки приобретения, и люди не могут забыть их. Что может быть драгоценнее, как ежедневно входить в общение с мудрейшими людьми мира. Что может быть ужаснее всех этих вновь выдуманных средств истребления — пушек, ядер, бомб, ракет с бездымным порохом, торпед и других орудий смерти? Чем больше человек дает людям и меньше требует себе, тем он лучше; чем меньше дает другим и больше себе требует, тем он хуже. Чем больше человек доволен собой, тем меньше в нем того, чем можно быть довольным. Чем лучше человек, тем меньше он боится смерти. Чтобы стать счастливым, нужно постоянно стремиться к этому счастью и понимать его. Оно зависит не от обстоятельств, а от тебя. Я всегда старался не раздражаться и уступать в ссоре, чем и достигал умиротворения, а потом уже в спокойном состоянии дело улаживалось само собой. Почти всегда приходится жалеть, что ссора не была прекращена вначале. |
Схожі:
|
Тлумачення закону про кримінальну відповідальність Тлумачення закону полягає у з'ясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою його точного застосування. Тлумачення не може бути... |
ТЕСТ «ВИЯВЛЕННЯ ДОМІНУЮЧОГО МОТИВУ НАВЧАННЯ» Мета Одночасно кожний учень отримує аркуш, в якому позначає позицію щодо причини вибору того або іншого завдання |
|
Урок пояснення нового матеріалу Тема. Вибір типу осцилографа для дослідження того чи іншого сигналу. Цифрові осцилографи. |
Романтика захоплюючих пригод у романі Мета: в ігровій формі перевірити розуміння учнями прочитаного твору, його героїв, проблематики, жанру; розвивати образне та асоціативне... |
|
Анкетування на тему: «Що таке щастя?» Емоції людини виражають його ставлення до того чи іншого явища. У залежності від того, чи знаходиться дійсність в позитивному або... |
Систематично вправляйтеся в одночасному спостереженні декількох об’єктів.... Привчайте себе уважно працювати в найрізноманітніших умовах і навіть у шумній і відволікаючій обстановці. Треба намагатися не помічати... |
|
Урок із світової літератури у 10 класі Тема: «Подорож до Ясної Поляни» Мета: розпочати вивчення біографії Л. М. Толстого, показати своєрідність його життєвого і творчого шляху, допомогти зрозуміти значення... |
Валерій Шевчук «Панна квітів» Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю письменника;розвивати навички виразного читання,переказування прозових творів,висловлювання... |
|
«Стратегія вибору професії» Якщо ви хочете добитися від життя чогось значного, недостатньо просто діяти потрібно ще і мріяти; недостатньо просто планувати потрібно... |
Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи у навчальному закладі Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з іншого — багатство народу, його майбутнє,... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua