|
|
Скачати 265.69 Kb.
|
Учень-літературознавець: Все більше й більше Шевченка захоплювала література. Він відчував красу слова. Перші твори опублікував Є.Гребінка, а пізніше 1840 року, написав 8 творів і об’єднав під назвою «Кобзар». Тоді збірка вийшлв друком. А Шевченко захотів писати ще більше, щоб показати те, що не бачили інші – простих людей, їх стосунки, природу, свій власний духовний світ. До першого «Кобзаря» увійшла поема «Гайдамаки». Учень-історик: Гайдамацький рух розгорнувся у ХVІІІ ст.. найвищим проявом його було повстання 1768 р. відоме під назвою «Коліївщина», події якого й лягли в основу поеми. Це була боротьба проти соціального, національного і релігійного гніту на правобережній Україні, де в той час панувала польська шляхта. В 1768 р. в м. Бар на Поділлі була створена Барська конфедерація, яка ставила перед собою мету збереження необмежених прав і привілеїв польської шляхти і католицької церкви. Проіснувало це військо-політичне об’єднання до 1772 р. Поштовхом до збройного виступу конфедератів стало прийняття польським урядом закону про зрівняння в правах католиків і не католиків. Конфедерація оголосила хрестовий похід проти «схизматиків». Конфедерати розправлялися з українським населенням правобережної України, грабували і нищили його, руйнували православні храми. Гайдамаччина була відповіддю на нечувану жорстокість конфедератів. На чолі повстанських загонів стають Максим Залізняк та Іван Гонта. Інсценівка з поеми «Гайдамаки» Дійові особи: Кобзар Запорожець Гайдамака 1 Гайдамака 2 Кобзар: Літа орел, літа сизий Попід небесами: Гуля Максим, гуля батько, А за ним орлята; Гуля Максим, гуля батько, А за ним хлоп’ята, Сини його, діти,- Нема в його ні оселі, Ні саду, ні ставу… Степ і море; скрізь битий шлях, Скрізь золото, слава Шануйтеся ж вражі ляхи, Скажені собаки: Йде Залізняк Чорним шляхом, За ним гайдамаки… Запорожець: Оце –то так! Нічого сказати: і до ладу, і правда. Добре, далебі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі! Гайдамака: Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків? Запорожець: Який-бо ти бевзь і справді! Бачиш, ось що він співав: щоб ляхи погані, скажені собаки, каялись, бо йде Залізняк. Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхів бачте різати. Гайдамака: І вішати, і мордувати! Добре, єй-богу добре! Ну, це так! Далебі, дав би карбованця, якби не прогуляв учора. Поборгуй, будь-ласка, завтра оддам. Утни ще що-небудь про гайдамаків. Кобзар: До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати. Слухайте ж, панове! Ночували гайдамаки В зеленій діброві, На припоні пасли коні, Сідлані, готові. Ночували ляшки-панки, Напилися простяглися Та й… Гайдамака: Гомоніла Україна Довго гомоніла Довго, довго кров степами Текла-червоніла. Текла, текла та й висохла Степи зеленіють, Діди лежать, а над ними Могили синіють. Запорожець: Та що з того, що високі? Ніхто їх не знає, Ніхто щиро не заплаче Ніхто не згадає. Тілько вітер тихесенько Повіє над ними. Тілько роси ранесенько Сльозами дрібними Їх умиють. Зійде сонце Осушить, пригріє. Гайдамака: А онуки? Їм байдуже Панам жито сіють, Багато їх, а хто скаже, Де Гонти могила,- Мученика праведного Де похоронили? Тяжко! Важко! Кат панує, А їх не згадають. Учень від імені Шевченка: «Я уже 14 років не був в Україні, і 1843 року нарешті їду на Батьківщину. Зустрічаюсь з М.Максимовичем, П.Кулішем, Афанасьєвим-Чужбинським, побував в Києві, на Запорізькій Січі, в Чигирині, Суботові, і, звичайно ж, в рідній Кирилівці. Будучи в Яготині у Репніних, познайомився з дочкою їхньою, Варварою. Вона закохалася в мене, але я не відповідав на її почуття, хоч і називав сестрою і присвятив їй поему «Тризна». Учень: Створюючи образ головного героя «Тризни», поет писав, якою повинна бути людина. Без малодушной укоризны Пройти мытарства трудной жизни, Измерять пропасти страстей. Понять на деле жизнь людей, Прочесть все черные страницы, Все беззаконные дела… И сохранить полет орла И сердце голубицы! Се человек! Це і є характеристика самого поета Шевченка. Учень-історик: У лютому 1844 року поет повертається до Петербурга, щоб закінчити навчання в Академії мистецтв. Тут в нього виникає задум створити серію офортів (вид гравірування) «Живописна Україна», щоб заробити гроші для викупу з кріпацтва рідних. Але видав лише одну серію. Викупити братів і сестер не вдалося. Тут він знайомиться з майбутнім петрашевцем М. Момбеллі. У своєму щоденнику Момбеллі напише про враження від зустрічі з Шевченком: «Він завжди виявляв велику прихильність до своєї Батьківщини – Малоросії. А його твори мають важливе значення для зростання активності українського народу. Вони кличуть до боротьби…» Учень-мистецтвознавець: Своїми роботами Шевченко мріяв показати шанувальникам мистецтва красу України, щедро втілену в природі, людях, історії. Випуск «Живописної України» містив шість відтисків замість двадцяти запланованих: «Дари в Чигирині 1649 р», «Судня рада», «Старости», «Казка», «Видубицький монастир у Києві». Учень від імені Шевченка: Нарешті закінчую Академію мистецтв, одержую звання «некласного художника». Виїжджаю до Москви, а потім знову в Україну. Пишу поему «Сон», «Кавказ», «Єретик», «Сліпий», «І мертвим і живим», «Холодний яр». У Києві відвідував Кирило-Мефодіївське товариство, читав свої твори. Учень: (читає уривок із поеми «Кавказ») За горам гори, хмарою политі, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові,- Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не вмре На дні моря поле, Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога. Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тілько плакать, плакать, плакать, І хліб насущний замісить Кровавим потом ісльозами. Кати знущаються над нами. А правда наша п’яна спить. Коли вона прокинеться? Коли однажди Ляжеш, боже, утомлений? І нам даси жити! Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки. А поки що течуть ріки, Кровавії ріки! Учень від імені Шевченка: «Ці роки (1843-1847) у моїй творчості були найпліднішими, сповнені енергії. Я й не думав, що скоро пройду справжнє пекло… Учень-мистецтвознавець: Робота в археологічній комісії 1845-1847 рр. дала змогу Шевченкові втілити в пейзажі своє розуміння цінності архітектурних та ландшафтних пам’яток історії України. У цей час він створює багато майстерних пейзажів аквареллю, сепією, олівцем: «Вознесенський собор у Переяславі», «Будинок І.Котляревського в Полтаві», «Богданова церква в Суботові», «Чумаки серед могил», «Почаївська Лавра з півдня». Учень-історик: У 1846 році в Києві Шевченко знайомиться з майбутніми організаторами Кирило-Мефодіївського товариства: М.Костомаровим, М. Гулаком, Білозерським. Товариство ставило собі за мету ліквідувати самодержавство, скасувати стани, кріпацтво, об’єднати слов’янські народи на засадах рівності і братерства, створити федеративну республіку… Ідейним натхненником Кирило-Мефодіївського товариства став Т.Г.Шевченко. Він з власного досвіду знав, як це жахливо – бути кріпаком. Знав, як тяжко, майже неможливо кріпакові вирватися на волю, отримати освіту. Тому з особливим натхненням обстоював саме ці питання під час зібрань братчиків. Ідею єдності слов’янських народів Шевченко висловлював у своїх поезіях ще до утворення Кирило-Мефодіївського товариства. Учень-історик: Але мріям кириломефодіївців не судилось збутися. 28 лютого 1847 року, внаслідок доносу провокатора, починається розгром Кирило-Мефодіївського товариства. 5 квітня 1847 року було заарештовано Шевченка. І хоч він не був у списках Кирило-Мефодіївського братства, його було заарештовано «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений ». Це формулювання було і в судовому вироку поета. Страшнішого покарання для нього й бути не могло: «определить рядовым в Оренбугский отдельный корпус, без права писать и рисовать». У листі до А. Лизогуба від 11 грудня 1847 р. Тарас Григорович пише: «А дивитись і не малювати – це така мука, яку зрозуміє тільки істинний художник». І він усіма правдами і неправдами продовжує писати і малювати… Учень-літературознавець: 31 травня 1847 року Т.Шевченка відправили етапом до Оренбурга, куди прибув 8 червня. За 8 діб він проїхав 2500 кілометрів. З Оренбурга його доставили в Орськ, де мав проходити військову службу. Незважаючи на заслання він написав поеми «Княжна», «Москалева криниця», різноманітні поезії – всього 17 творів. Учень (читає уривок із поеми «Княжна» або виконує пісню) Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою Розкажи, як за горою Сонечко сідає. Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила… А над самою водою Верба похилилась: Аж по воді розіслала Зеленії віти, А на вітах гойдаються Нехрещені діти Як у полі на могилі Вовкулак ночує, А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує. Як сон-трава при долині Вночі розцвітає… А про людей… та нехай їм. Я їх, добрих, знаю. Добре знаю. Зоре моя! Мій друже єдиний! І хто знає, що діється В нас на Україні? А я знаю. І розкажу Тобі: й спать не ляжу. А ти завтра тихесенько Богові розкажи. Учень-дослідник: Т.Г.Шевченко брав участь в експедиції географа капітан-лейтенанта О.Бутакова в якості художника (1848-1850). Разом з експедицією побував на Кос-Аралі у фортеці Раїм, зробив багато замальовок під час Аральської експедиції. Учень-мистецтвознавець: Збереглися пейзажі періоду заслання: «Пожежа в степу» (відгомін побаченого читається в рядках поезії «У Бога за дверима лежала сокира»), «Форт Кара-Бутак», «Крутий берег Аральського моря»… Учень від імені Шевченка: «Перебуваючи в Оренбурзі: багато читаю, зустрічаюся з інтелігенцією. Але через деякі причини мене заарештовують, довідавшись про моє вільне життя, і висилають на півострів Мангишлак, у Ново петровську фортецю. Умови життя були важкими. Мінялися начальники фортеці, мінялися й умови життя. Учень-мистецтвознавець: Зі щирою симпатією та співчуттям зображує Шевченко корінних мешканців того краю. Особливою теплотою наділив він образи дітей («Байгуші», «Байгуші під вікнами», «Казашка Катя») На засланні Шевченко плідно працює над портретами: «Портрет А.Ускової», «Автопортрет», «Портрет А.Алексєєва». Окремо слід відзначити серію сепій «Притча про блудного сина» (1856-1857), до якої увійшли роботи «У шинку», «Кара шпіцрутенами», «Серед розбійників»… У 1856 році Шевченка приваблює образ самітника Робінзона, і він створює ілюстрацію до однойменного твору Д.Дефо. Герой ілюстрації тримається правою рукою за свій скарб – книгу, однак у погляді його – сум за життям, якого він позбавлений волею долі. Учень - біограф: У 1850 році Шевченка переведено до Новопетровського укріплення. Брудні казарми, щоденна безглузда муштра, приниження з боку малоосвідчених брутальних унтерів гнітили поета, по каплі висмоктували життя з його душі і тіла. То були тяжкі роки солдатчини. Але ось настав 1857 рік. Внаслідок, клопотання друзів 21 липня 1857 року поет отримує офіційне розпорядження про звільнення у відставку. 2 серпня цього ж року Шевченко вирушає до Петербурга. У поношеному солдатському форменному одязі, подертих чоботах, без копійки грошей, але щасливий, нарешті воля! Учень-історик: Але подорож припиняється у Нижньому Новгороді – Шевченко повинен дістати дозвіл на повернення до столиці. У Нижньому Тарас Григорович знайомиться з декабристом Аннениковим, музикознавцем Улибишевим, лексикографом Далем… Тут він дізнається і про підготовку селянської реформи. У листі до І.Ускова від 12 листопада 1857 року Шевченко пише: «Занимает тепер всех самый животрепещущий вопрос, как освободить крестьян от крепосного состояния». 1 березня 1857 року поет отримує дозвіл продовжити мандрівку. Прибувши до Петербурга Шевченко клопочеться про видання творів написаних протягом 1847-1857 років. Мріє про поїздку на Україну, але змушений знову чекати «височайшого дозволу». Учень від імені Шевченка: «Нарешті сталася подія: влітку 1857 мене звільняють і я виїхав з Новопетровського укріплення до Астрахані. Зустрівся з М.Щепкіним. Багато пишу. Створив «Неофіти», «Юродивий». Через Москву доїжджаю до Петербурга. Зустрічаюсь з М.Костомаровим, знайомлюся з негритянським актором Айрою Олдріджем, письменницею Марком Вовчком». Учень (читає поезію «Костомарову») Веселе сонечко ховалось В веселих хмарах весняних. Гостей закованих своїх Сердешним чаєм напували І часових переміняли, Синє мундирних часових. І до дверей, на ключ замкнутих, І до решотки на вікні Привик я трохи, і мені Не жаль було давно одбутих, Давно похованих, забутих, Моїх кровавих тяжких сльоз. А їх чимало розлилось На марне поле. Хоч би рута, А то нічого не зійшло! І я згадав своє село. Кого я там коли покинув? І батько й мати в домовині… І жалем серце запеклось, Що нікому мене згадати! Дивлюсь: твоя, мій брате, мати Чорніше чорної землі Іде, з хреста неначе знята… Молюся! Господи молюся! Хвалить тебе не перестану! Що я ні з ким не поділю Мою тюрму, мої кайдани! Учень-історик: Весною 1859 р. Тарас Григорович отримує дозвіл і вирушає у подорож. Україна зустрічає поета обіймами друзів, сльозами радості рідних… Шевченко планує оселитися тут, на Україні, одружитись, збудувати дім. Але не судилось… Того 1859 року Шевченко попрощався з Україною назавжди. Він повертається до Петербурга. Нове видання «Кобзаря», який вийшов у 1860 році, отримало хороші відгуки критиків. У рецензіях говорилося, що місце Шевченка, як поета, поряд з А.Міцкевичем та О.Пушкіним. Літературні вечори з участю Тараса Григоровича мали величезний успіх, а його поезії слухали затамувавши подих… Учень-літературознавець: Шевченко був людиною релігійною. Хоч і зустрічаємо ми часто в його поезіях нібито мотиви відкидання релігії і церкви, але відкидав він фальшивих її представників. У першу чергу для нього церква, собор – це сама людина, той безмежний світ, який містить у собі кожен. Саме за духовне, національне, соціальне і політичне звільнення людини виступав поет. Картини майбутнього життя, бажання розвинути людство зображені в поезіях «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Ісаія. Глава 35», «І Архімед, і Галілей», «Осії. Глава 14». Учень (читає поезію «Сон» («На панщині пшеницю жала») На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила: і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі: Та на своїм веселім полі Свою-таки пшеницю жнуть, А діточки тобід несуть. І усміхнулася небога, Проснулася – нема нічого… На сина глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. |
| Літературно-музична композиція Кобзаря; показати величезну роль Шевченка в українському національному відродженні; удосконалювати уміння самостійно опрацьовувати... |
“Злії люди в огні окрадену збудять” острах Тараса Шевченка, про Україну... Тараса Шевченка, про Україну здійснився при відродженні Української Держави над Дніпром 1917-го та над Дністром 1918 років. Щоб протистояти... |
| КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи... |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи... |
| МИСТЕЦЬКА СПАДЩИНА Т. Г. ШЕВЧЕНКА Мета: ознайомити учнів з мистецькою спадщиною великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка, визначити її пізнавальний,... |
Клас-кімната прибрана в українському стилі: портрет Т. Г. Шевченка... Клас-кімната прибрана в українському стилі: портрет Т. Г. Шевченка обрамлено рушником і вербовими гілками, на столі – букет з вербових... |
| Уроку. Чому Шевченка називають генієм, пророком, мислителем? Т. Г. Шевченка; розкрити красу і неперевершеність ранніх балад Т. Шевченка; розвивати допитливість учнів, уміння зіставляти факти,... |
Дзюба І. М. Тарас Шевченко / Іван Дзюба. К. Альтернативи, 2005. 704... Антиколоніальний аспект феномена Т. Шевченка в критичному наративі М. Шкандрія: а) «Протест проти колоніальної війни: «Кавказ» (1845)... |
| Методична розробка конкурсу Т. Шевченка, фотографії, репродукції картин Шевченка, презентація «Вогонь Шевченкових поезій» |
Контрольна робота за життям і творчістю Установіть відповідність між поетичними рядками з творів Т. Г. Шевченка і різновидами художніх засобів, наявних у них |