Літературно-музична композиція

Скачати 112.29 Kb.

Назва	Літературно-музична композиція
Дата	03.01.2014
Розмір	112.29 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

Літературно-музична композиція

“Стежками долі Кобзаря”
Мета: ознайомити учнів із цікавими фактами з життя та творчості відомого українського поета та художника Т.Г.Шевченка; викликати бажання більше дізнаватися про Кобзаря; показати величезну роль Шевченка в українському національному відродженні; удосконалювати уміння самостійно опрацьовувати матеріал, користуватися додатковою літературою; виховувати любов до рідної мови та поезії, почуття власної гідності за видатних діячів України.

Обладання: святково прикрашений клас, вишиті рушники, портрет Тараса Шевченка, виставка його творів та репродукцій картин; електронні презентації “Тарас Шевченко – художник” та “Жінки у житті Тараса Шевченка”; фонограми пісень на слова Шевченка.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Учитель: В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє і шанує людство. До них належить і ім'я великого українського поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. "Історія мого життя - писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини". Шевченко вийшов з народу, жив народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв'язаний. Саме цій особистості і присвячена наша сьогоднішня літературно-музична композиція.

Звучить пісня на слова Т. Шевченка "Думи мої".

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати: Старайся, мій хлопчику.

( Звучить дуже тихо мелодія бандури)

Ведуча: 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині (тепер Черкаська область) в родині кріпаків поміщика Енгельгарда народився син Тарас. Він був шостою дитиною в сім’ї. Дід Тараса Шевченка із боку батька – Іван Андрійович, мав прізвище Грушевський. Він був шевцем, тому його звали в селі просто “шевцем”. Звідси, як гадають, і пішло прізвище “Шевченко” – син шевця. Батько Тараса - Григорій Іванович, робив дерев’яні колеса для бричок і часто чумакував. Мати часто хворіла.

Ведучий: Тарас ріс мовчазним і замисленим хлопчиком. Він не тримався хати, а все блукав десь за вигоном. Восьмилітнього сина батьки віддали до дяка в "науку". За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

Учень 1:

Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

"Учися, серденько, колись

З нас будуть люде", - ти сказала.

А я послухав ,і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде?
Ведуча: Та недовго тривала Тарасова "наука". Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Так у 12 років Тарас залишився сиротою і разом із братами та сестрами жив із мачухою.
Учень 2:

Там матір добрую мою

Ще молодую ~ у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам.
Ведучий: Хлопцеві рано довелося піти у найми та він через непокірність ніде довго не затримувався. Тарас пас худобу, був на службі у дяка в церковно-приходській школі. працюючи у маляра, він і сам почав змальовувати вугликом все, що бачив.

Ведуча: Коли Тарасові Шевченкові виповнилося 15 років, він почав служити козачком у пана Енгельгарда. У панських покоях Тарас уперше побачив картини справжніх художників. Він крадькома намагався їх змалювати, за що часто був битий. Помітивши талант Шевченка, пан вирішує зробити із нього " хатнього маляра" і віддає на навчання до свого колишнього кріпака майстра Ширяєва.

Ведучий: Одного разу, знаходячись у Петербурзі, Шевченко змалював статую у Літньому саду. До нього підійшла молода людина і зацікавилась його малюнками. Це був художник Сошенко, який також був родом України. Тарас, навіть, поселився на деякий час у Сошенка, але на перешкоді їхній дружбі стала любов: обидва закохалися у племінницю хазяйки – Марію. Сошенко хотів одружитися з нею, та вона віддала перевагу Шевченкові. Стосунки між друзями перервалися на багато років.

Ведуча: Коли Шевченко познайомився із відомими художниками та письменниками, вони перейнялися долею талановитого кріпака і вирішили допомогти йому позбутися кріпацтва. 22 квітня 1838 року Енгельгард дав Шевченку визвольний лист, одержавши за це 2500 крб., суму на той час дуже велику. Гроші були виручені за портрет відомого поета В.А.Жуковського, написаний не менш відомим художником Карлом Брюлловим.

Ведучий: Отримавши волю, перед молодим художником розчинилися двері у великий світ знань і мистецтва. Шевченко став студентом Петербурзької академії мистецтв і з головою поринув у навчання.

( Перегляд презентації “Тарас Шевченко – художник”)
Ведуча: За короткий час недавній кріпак піднявся до рівня передових високоосвічених людей того часу. Юнака приваблювало не лише малярство. Вирваний ще підлітком із рідного середовища, він сумував за рідними, все частіше згадував розповіді діда і вони само собою складалися у віршовані рядки.

Учень 3:

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю,

Минулося, осталися

Могили по полю.
Ведучий: За власним зізнанням, Шевченко почав складати вірші десь із 1837 року, але соромився їх показувати навіть друзям. Євген Гребінка, який перший прочитав деякі вірші поета, умовив його упорядкувати їх у збірку. Так на початку квітня 1840 року вийшла перша збірка досі невідомого молодого поета під назвою “Кобзар”. Книжка містила всього вісім поезій.

Учень 4:

Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.
Серце в'яне, нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо ж мені краса моя,
Коли нема долі?
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люде — як чужії,
Ні з ким говорити;
Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати,
Чого серце хоче,
Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує;
Ніхто його не питає,
Не знає, не чує.
Чужі люди не спитають —
Та й нащо питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить!
Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе!
Ведуча: Після закінчення навчання в Академії мистецтв, Шевченко їде на Україну, де не був 15 років. Тепер він уже досить відомий поет. У 1844 році була видана друга збірка його поезій “ “Чигиринський кобзар”, куди ввійшло лише шість творів. Українська інтелігенція вже добре знала вірші Шевченка. А поміщики, вдаючи з себе меценатів, запрошували талановитого земляка до своїх маєтків, замовляли портрети.

Ведучий: Так у Яготинському маєтку князя Н.Г. Рєпніна Тарас познайомився із 35-річною донькою князя – Варварою, відомою на той час письменницею. В її очах 29-річний Шевченко був не просто поет. Сам Тарас не поділяв її почуттів до себе, та й вона це старанно приховувала. На її безмовне запитання, чому він не відповідає взаємністю, Шевченко пише поему російською мовою “Тризна” з посвятою Рєпніній.

Ведуча: А серце Т. Шевченка на цей час було зайняте іншою жінкою, далекою родичкою Рєпніних – Ганною Закревською. Ганна на той час була 20-річною красунею, дружиною поміщика Платона Закревського, матір’ю двох дітей. Вона була визнана всіма “царицею балів”. Саме вона заволоділа серцем Шевченка і дала життя багатьом чудовим поезіям. А портрет Ганни Закревської, кисті Т.Шевченка, зберігається і зараз у музеї поета в Києві.

Учень 5:

Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може б, потім нагадала,
Сказавши: «Снилося дурній».
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!
Ведучий: Перебуваючи в Україні, Шевченко зробив серію малюнків під назвою “Мальовнича Україна”. Він хотів продати їх і за ці гроші викупити своїх братів і сестру Ірину, але задуму не судилося здійснитися.

Ведуча: Спочатку все йшло добре. Шевченко найнявся на службу у Комісію для розбірки стародавніх актів, що давало йому змогу їздити країною, зустрічатися з селянами і бачити їхнє життя. Все, що він бачив, викликало в нього обурення, яке виливалося у гнівні рядки про царизму та поміщиків.

Учень 6:

Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить.

А на апостольськім престолі

Чернець годований сидить.

Людською кровію шинкує

І рай у найми оддає!

Небесний царю! Суд твій всує,

І всує царствіє твоє.

Розбійники, людоїди

Правду побороли,

Осміяли твою славу,

І силу, і волю.

Земля плаче у кайданах,

Як за дітьми мати.

Нема кому розкувати,

Одностайне стати

За Євангеліє правди,

За темнії люде!

Нема кому! Боже! Боже!
Ведучий: Згодом Шевченко отримує місце вчителя малювання при Київському університеті і вступає в таємну політичну організацію Кирило-Мефодіївського братства. Саме за це і за сатиричну поему “Сон” у 1847 році поета було заарештовано. Вирок був суровим: заслати рядовим до Оренбурзького лінійного батальйону під суворий нагляд із забороною писати й малювати. Гіршого для Шевченка не можливо було й придумати. Туга за Батьківщиною розриває душу поета.

Учень 7:

Заросли шляхи тернями

На тую Вкраїну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись

Ніколи додому?

Мабуть, мені доведеться

Читати самому

Оці думи? Боже милий!

Тяжко мені жити!

Маю серце широкеє –

Ні з ким поділити!

Не дав єси мені долі,

Молодої долі!

Не давав єси ніколи,

Ніколи! ніколи!

Не дав серця молодого

З тим серцем дівочим

Поєднати! Минулися

Мої дні і ночі

Без радості, молодії

Так собі минули

На чужині...
Ведуча: Тяжко було терпіти солдатську муштру. Не міг він не писати і не малювати. Довгих десять років він крадькома, до “захалявних книжечок”, все-таки записував свої вірші та передавав їх “ на волю” друзям. А друзі та однодумці продовжували боротися за його повернення і 2 серпня 1857 року Шевченко, нарешті, отримав визволення, але із забороною жити у столиці.

Ведучий: Почався новий етап у житті поета. Йому було дозволено оселитися у Нижньому Новгороді. Тут 43-річний Шевченко закохався у 16-річну доньку акторів Піунових - Катерину і почав мріяти про одруження. Але виявилося, що Катерина не кохала Шевченка, а лише хотіла з його допомогою отримати місце у Харківському театрі. Зрозумівши це, поет виїжджає до Москви, а потім до Петербурга.

Ведуча: Життя його потрохи входило в рівну колію, але мрії про одруження і сімейне життя не полишають його. На літературних вечорах у сім’ї Карташевських він знайомиться із їхньою 20-річною наймичкою Ликерією Полусмаковою. Він пише її портрет, присвячує вірші.

Учень 8:

Моя ти любо! Мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа
Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі,
В святій неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його — ми люде!
Моя ти любо! усміхнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести,
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій.
Ведучий: Ликерія погодилася стати дружиною Тараса Шевченка, хазяї навіть придане почали готувати, але Марко Вовчок, Іван Тургенєв та інші друзі відмовляли його від цього, тому що вважали , що легковажна і зла не принесе йому щастя. Пізніше це зрозуміла і сама Ликерія, і відмовила Шевченкові.

Ведуча: Незважаючи на особисті невдачі, а може завдяки їм, вірші поета цього періоду набувають особливої політичної сили. Один із сучасників писав: “ Шевченкові викривання стали нестримними: він разить і б’є, він весь палає якимсь шаленим, нищівним вогнем”.

Учень 9:

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п'яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

Ведучий: 1859 року Шевченко востаннє побував на Батьківщині, відвідав своїх родичів, спілкувався з селянами. Він мріяв оселитися поблизу Дніпра, навіть місце вибрав для хати між Пекарями та Каневом. За читання селянам крамольних віршів, його знову заарештували і відправили до Києва. Тут, у садибі свояка- однофамільця Ворфоломея Шевченка жила батрачка – 17-річна Лопухіна Харитина Довгополенка. Поет знову зробив спробу одружитися, але Харитина відмовила йому, тому що не захотіла виходити заміж “за старого й лисого”. Чергове невдале сватання вкрай пригнітило Шевченка, хоча він сам був винний, бо захоплювався молодими дівчатами, для яких був уже дідусем.

Ведуча: Мало кому в коханні так не щастило, як Шевченкові. Маючи унікальний талант, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалося б, був приречений на успіх у жінок. Натура творча і вразлива, Кобзар часто закохувався, і в нього закохувались. Вісім прекрасних жінок було у житті Шевченка, та, на жаль, жодна з них не подарувала поетові великого щастя.

(Перегляд презентації “Жінки з житті Тараса Шевченка”)

Ведучий: У 1860 році Тарас Григорович отримує дозвіл на нове, третє видання “Кобзаря”. До нього не ввійшли твори “Сон”, “Кавказ”, “Єретик”, “Заповіт” через цензурну заборону. В цей же час виходить “Кобзар” російською мовою у перекладі російських поетів. До Шевченка прийшло визнання відомого художника і поета. Та стан здоров’я поета все погіршувався і погіршувався.

Ведуча: 9 березня 1861 року друзі прийшли привітати Шевченка з його 47-им днем народження і побачили, що йому зовсім погано. Лікар встановив діагноз: водянка легень. Кожне слово давалося Шевченку дуже важко. Уранці 10 березня він захотів зійти униз у майстерню, але впав зі сходів. Коли до нього підбігли, він був уже мертвий. Поховали Шевченка холодного березневого дня на Смоленському кладовищі у Петербурзі. Лише через 40 днів на настирне клопотання друзів було одержано дозвіл на перевезення тіла на Україну. Місце для поховання на Чернечій горі поблизу Канева запропонував друг Шевченка – художник Г.М.Честаховський, який і керував похоронами. Ведучий: Так у розквіті творчих сил закінчилося життя цієї видатної людини. Та хоч століття пролягли між добою Тараса Шевченка і нашим часом, але час не віддаляє нас від нього, не зменшує потреби в розумінні феномену його особистості, не послаблює чарівності та сили Кобзаревого слова. Ми шануємо геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятаємо його заповіти.

( Виразне читання напам’ять учнями поезій Т.Г.Шевченка)

(Звучить пісня ”Заповіт”(“Як умру, то поховайте...”) на слова Т.Г.Шевченка)

Учитель: На цьому наше свято закінчено. Дякую всім за увагу.

Літературно-музична композиція

“Стежками долі Кобзаря”

Схожі:

Літературно- музична композиція, присвячена Т. Г. Шевченку Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає. Мачуха ненавидить, щовечора битий	Веди мене, дорого правоти Літературно-музична композиція, присвячена Д. Павличку Святково прибрана зала Портрет Д Павличка, виставка книжок, висловлювання про поета
Літературно – музична композиція «Давно підмічено, що ми не звертаємо уваги на гідні подиву факти тільки тому, що вони занадто звичайні. Чи багатьом, справді, спадало...	ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «ЗУСТРІЧ ДВОХ ПОКОЛІНЬ: МИНУЛЕ І... Л. Костенко, розкрити жанрове й тематичне розмаїття їх творчості, познайомити з особливостями індивідуального стилю поетес, формувати...
Літературно музична композиція до дня народження Лесі Українки, знизу напис: «Переможниця ночі» на сцені стоїть фортепіано, на ньому горить свічечка, з іншого боку – декорації для...	ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «ЗУСТРІЧ ДВОХ ПОКОЛІНЬ: МИНУЛЕ І... Мета: ознайомити старшокласників з життєвим та творчим шляхом Л. Українки та Л. Костенко, розкрити жанрове й тематичне розмаїття...
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ: «ЗУСТРІЧ ДВОХ ПОКОЛІНЬ: МИНУЛЕ І... Мета: ознайомити старшокласників з життєвим та творчим шляхом Л. Українки та Л. Костенко, розкрити жанрове й тематичне розмаїття...	Літературно-музична композиція до 100-річчя з дня народження Андрія Малишка Обладнання: портрет А. Малишка, виставка збірок та публікацій А. Малишка, кадри з кінофільму «Літа молодії», портрет поета-пісняра...
Тературно-музична композиція У центрі залу святково прибрана світлиця. На сцені ведучі (юнак і дівчина в національному одязі) та читці	Літературно-музична розвага Музичний зал святково прибраний елементами українського народного побуту, декораціями до казок. Під веселу музику до залу заходить...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання