 
Віра Чумак,
учитель української мови і
літератури СЗШ № 6,
м.Ясинувата,
Донецька область
«Берег любові в житейському морі тривог, де ти?»
(І.Франко)
(урок позакласного читання в 11 класі)
Мета: розкрити красу високого почуття через зразки світової поезії про кохання;
прагнути знайти в житті справжнє кохання; поглибити розуміння суті справжнього мистецтва; плекати естетичні почуття, виховувати високі моральні якості.
Тип уроку: бінарний.
Обладнання і наочність: слайд-шоу «Моя любове…», ілюстрації і матеріали про особисте життя І. Франка і О.Рошкевич, Марка Вовчка і Д.Писарєва, Лесі Українки та С.Мержинського, О.Довженка та Юлії Солнцевої; тексти творів: І. Франко «Зів’яле листя», Леся Українка «Лісова пісня», М.Коцюбинський «Тіні забутих предків», Б.Пастернак «Зимняя ночь», Д.Павличко «Бібі – Ханим»; на електронному носії фрагменти з кінофільму С.Параджанова «Тіні забутих предків», комп’ютер, мультимедійний екран.
Музичне оформлення:Є.Дога «Вальс», Бетховен «Елізі», вальси Шопена, Вівальді «Пори року».
Епіграф: О, розмотай шляхи мені,
Богине!
Світ за очі від тебе забіжу,
Рятуй мене, врятуй мене,
бо згине
Моя душа, задивлена в чужу.
(Л.Костенко)
Звучить музика Бетховена «Елізі», виходять ведучий і ведуча, запалюють свічки. 
Ведуча: Стрілися двоє, що долею схожі,
Може десь тут або там…
О. Рожкевич
І. Франко
Дивляться в очі: чи вірити можна
Теплій руці і привітним словам?
Леся Українка
Ведучий: 
Берег любові в далекім тумані.
І допливем, коли тільки удвох,
І допливем, коли спільне бажання…
Берег любові і хвилі тривог..
Ведуча:
Стрілися двоє в житейському морі.
Може сьогодні, а може колись…
В серця питаються: йти далі поруч
Чи, постоявши, навік розійтись?
Чому у тебе печаль на обличчі?
С. Мержинський
Ведучий: 
Чом на щоці твоїй тиха сльоза?
Ведуча:
Не скажу, бо не знаю, як вийшло,
Все так сталося, ніби у сні,
Очі, схожі на стиглії вишні,
Зазирнули у душу мені.
Я завмерла від погляду того,
Зупинилося серце на мить,
В нім і радість була, і тривога,
Що одною струною бринить…
І відтоді я втратила спокій…
Ведучий:
Що ж, живемо, допоки любимо.
Нема й не може бути у житті нічого,
Що стало б вище, як любов сама, -
Вершина і кінець життя людського.
(Повільний вальс у виконанні учасників хореографічної студії).
Учитель:
Отже, сьогодні наш урок присвячений найпрекраснішому, найсвітлішому людському почуттю – любові.
Уже весна постукала у вікно. Згадайте, навесні спалахнуло кохання Лукаша й Мавки.
(Учениця читає 1-й монолог Мавки).
Учитель:
Як згубив своє кохання Лукаш? Пізно восени безсмертна зранена душа Мавки волає до того, хто зрадив їхнє кохання, до того, хто не зміг «своїм життям до себе дорівнятись»
(Учитель читає останній монолог Мавки).
Учитель:
Ми читали повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Метод «Мікрофон»
Чому Івана та Марічку називають українськими Ромео та Джульєттою?
Чи зберіг Іван після смерті Марічки їхнє кохання?
Як ви думаєте, що ж перемогло в Іванові: буденщина чи кохання до Марічки?
Хто вам більше імпонує: Іван чи Лукаш, Мавка чи Марічка?
(перегляд фрагментів кінофільму «Тіні забутих предків»).
Учитель:
І.Франко писав: «Ще в гімназії влюбився у дочку одного руського попа Ольгу
Рошкевич. Наша любов тяглася 10 літ». Але згоди на шлюб батьки не дали. Це був для поета важкий удар.
Вже одруженій Ользі Франко писав: «Кохана Олю! Не можу не написати тобі хоч кілька слів. Жити хороше, любити хороше! Прощай, моє серце! Цілую тебе з щирою душею. Твій Іван».
(Учениця читає вірш І Франка «Чого являєшся мені…», а потім звучить запис пісні у виконанні В.Козловського)
Учитель:
Закохана людина – щаслива.
Любов’ю ми сильні.
Любов – це весна, молодість,
Любов – це зрілість і мудрість.
(Розповідає легенду про Тимура – Тамерлана, учень і учениця читають вірші Д.Павличка «Бібі – Ханим» та В.Торопигіна «Самаркандская легенда»).
Ведучий:
Слово «любовь» на всех языках мира понятно без перевода. Чувство любви самое поэтическое, возвышенное, чистое, прекрасное. Тема любви неисчерпаема в литературе, музыке, искусстве. Она всегда нова и неповторима для каждого приходящего в этот мир.
Марко Вовчок
Ведуча: 
Любовью дорожить умейте,
С годами – дорожить в двойне:
Любовь – не вздохи на скамейке
И не прогулки при луне.
Все будет: слякоть и пороша,
Но вместе надо жизнь прожить.
Любовь с хорошей песней схожа,
А песню нелегко сложить.
Д. Писарев
С.Щипачев.
Ведучий:
В. Лопухіна
Ю. Лермонтов
«Любви все возрасты покорны», - сказал когда-то Пушкин. И верно. Гете в 74 года делает предложение 19-летней Ульрике. Знаменитого Энрико Карузо душили рыдания, когда он пел о любви, те же рыдания и слезы душили публику в зале. Любовь – этл крылья. Недаром говорят: «Все влюбленные талантливы». Мы знаем примеры подлинной красоты любви – любви единственной, на всю жизнь, любви не всегда разделенной, но возвышающей и облагораживающей: Данте и Беатриче, Ромео и Джульетта, Тристан и Изольда, Арбенин и Нина, Чернышевский и Ольга Сократовна, Пушкин и Наталья Гончарова, Лермонтов и Варенька Лопухина…  
Не ты, но судьба виновата была,
Что скоро ты мне изменила,
Она тебе прелести женщин дала,
Но женское сердце вложила.
Болью и печалью пронизаны эти строчки Лермонтова к Вареньке Лопухиной. Еще подростком поэт познакомился с нею в Москве. Сильное чувство к этой изящной и нежной женщине поэт пронес через всю жизнь.
Ведуча:
І франко й О.Рошкевич, Марко Вовчок й Д.Писарев, О.Довженко та Ю.Солнцева, Леся Українка і Сергій Мержинський… Їх поєднувало світле, прекрасне почуття, що надихало їх, давало сили жити і творити.
Учениця:
«Любовь – лишь капля яда на остром жале красоты», - говорили древние. И действительно, в исторических источниках можно найти немало примеров ее всесильного дыхания. Любимая дочь римского императора Сервия Тулия страстно полюбила юношу, который сам мечтал стать императором. И вот, когда он на площади в Риме убивает ее отца, то дочь на колеснице на полном скаку переезжает тело убитого императора.
Да! Под натиском сильной, привлекательной, но порочной страсти разум и воля слабеют.
Свою возлюбленную Марию Гамильтон Петр 1 приговорил к казни за ее любовь к денщику. Ни после пыток, ни на эшафоте от своей любви к Ивану Орлову она не отказалась. Собственноручно рубивший непокорные головы стрельцов, Петр на этот раз казнь поручил палачу. Осужденная, опираясь на руку царя, взошла на эшафот и присела в реверансе, как когда-то впервые в реверансе присела на ассамблее, когда император пригласил ее к танцу. Петр рывком привлек Марию к себе, но, увидев в глазах лютую ненависть, дрогнул, сознавая свое бессилие. Понял, что чувство к Орлову сильнее смерти. «Нельзя любить по приказу – по приказу можно только умереть». Молодая шотландка смело подошла к помосту и склонила голову к плахе. А потом на виду у толпы с окровавленного эшафота Петр поднял отрубленную голову той, кого безумно любил, поцеловал в губы и повелел навеки сохранить в кунсткамере.
Ведучий:
Петро 1
В одной из древних притчей рассказывается о том, как однажды встретился странник с Чумой и спрашивает: 
- Куда ты идешь?
- Я иду в Багдад, мне нужно уморить 10 тысяч человек.
Несколько дней спустя тот же странник вновь встречает Чуму.
- Ты сказала, что убьешь 10 тысяч, а уморила только 5 тысяч.
- Да, я погубила 5 тысяч, а остальных спасла любовь.
Марія Гамільтон
Ты жива, ты жива! 
Не сожгли тебя пламень и лава,
Не засыпало пеплом, а только задело едва.
Ты жива, как трава,
Увядать не имевшая права,
Будешь ты и в снегах
Зелена и поздней Покрова.
И еще над могилой моей
Ты взойдешь как посмертная слава.
И не будет меня –
Н. Гончарова
Ты останешься вечно жива. 
Говори не слова,
А в ответ лишь кивай величаво –
Улыбнись и кивни,
О. Пушкін
Чтоб замолкла пустая молва. 
Ты жива, ты жива,
Ты отрада моя и страна,
Каждый час на земле –
Это час твоего торжества!
Л.Мартынов.
Учениця:
«Кохати – це дивитись в одному напрямку», - сказав хтось із великих.
В 1923 г. Р.Роллан получил письмо из России от незнакомой почитательницы его таланта Марии Павловны Кудашевой. В 1931 г. Она приехала к Роллану в Швейцарию, и более они не расставались. Конечно, находилось много людей, которые только пожимали плечами, когда речь заходила об экстравагантном браке 40-летней русской и 70-летнего французского писателя. Но брак оказался удачным. Потянулись счастливые годы, согретые взаимным уважением и любовью.
Марии Павловне Кудашевой Р.Роллан посвятил роман «Очарованная душа».
«Тебе, жена и друг, в дар приношу свои раны.
Они – лучшее, что дала мне жизнь.
Ими, как вехами, был отмечен каждый шаг вперед».
В декабре 1944 г. великий писатель скончался. А Мари Роллан предстояло еще четыре десятилетия жизни полностью посвятить делу своего мужа.
Учитель:
Любов і вірність… Микола Рєзанов і Кончита. Російський граф і донька сан-франциського губернатора. Їй було всього 16, коли вона зустріла його. Закохані заручились, незважаючи ні на що і ні на кого. Граф поїхав у Росію за дозволом на шлюб…35 років самої смерті чекала Кончита на своє кохання.
Р. Роллан і М. Кудашева
(Бетховен «Елізі» або уривок з опери «Юнона і Авось» М.Рибникова) 
Учень:
Ты меня на рассвете разбудишь,
Проводить необутая выйдешь,
Ты меня никогда не забудешь,
Ты меня никогда не увидишь.
Заслонивши тебя от простуды,
Я подумаю:»Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду,
Я тебя никогда не увижу!»
Учень:
Максим Рильський «Яблука доспіли» - зразок романтичної поезії.
Осінь. Благодатна осінь. Пахне яблуками, достиглістю, чистотою людських почуттів, коли розлука в коханні викликає не докір, не зневагу, не каяття, а навпаки – почуття вдячності і повноти життя.
(А.Вівальді «Пори року», «Осінь»)
Учениця:
Павло Тичина «О, панно Інно».
Це послання у минуле, в далекі дні, сповнені хвилюючого незбагненного почуття. Унікальна краса звучання цієї поезії: сніг, небо, шепіт гаю.
(Музична пауза: Вівальді «Зима». Читає поезію)
Учениця:
В. Симоненко «Вона прийшла непрохана й неждана…»
Зачарований ліричний герой в кожній строфі вірша видихає чудесне для нього слово – прийшла. Спочатку – вона прийшла непрохана й неждана. Потім – заквітчана і мила. Він бачив її лише в тумані своїх «юнацьких несміливих снів». Та вона «руки лагідно до мене простягала, чарівно, ніжно кликала, була ніжною і доброю». Хто ж вона? В третій строфі автор називає її ім’я – прийшла любов.
(Читає вірш. Шопен. Вальс)
Учень:
«Я стужився, мила, за тобою…» - це фантастична балада про перетворення ліричного героя – юнака – в явора, «що палений журбою сам-один між буками стоїть». Це чудо-поезія, напоєна тонкою лірикою, благородною тугою. Ліричному героєві яворові – ввижається його кохана яворонька, Яворина, в його душі – печаль – висока, як небеса.
Кохання – це вічна тема поезії, його журба, його печаль. Вишукана краса, справжня поезія – так можна визначити цю чарівливу мініатюру.
(читає вірш напам’ять. Вівальді «Весна»).
Учениця:
Ліна Костенко «Світлий сонет»
Це ніжна поезія про щастя бути 17-річним, про перше кохання, про кохання неподілене,про перші сльози.
Лірична героїня – ще зовсім юна дівчина, росте ще, «завтра буде вишенька». Хлопець кохає іншу. Це закоханість, а справжнє кохання прийде, коли настане день її життя.
Ця поезія – легка сумовита усмішка.
(читає вірш. Бетховен «Елізі»)
Учениця:
Світлана Йовенко
Озвись до мене!Я тебе благаю!
О, як завгодно! Тільки не мовчи!
Я вже тебе любила кленучи,
Невже іще люблю, що проклинаю?
Не грайся мною – я ж таки жива.
Не випробовуй влади наді мною,
Експеримент цілунку і слова...
І – хвилею зім’ята вогняною…
Сама вмирала… Вижила сама.
О, ця любов мені, як смерть, їй богу…
Учень:
Когда вода всемирного потопа
Вернулась вновь в границы берегов,
Из пены уходящего потока
На сушу тихо выбралась Любовь.
И растворилась в воздухе до срока,
А срока было – сорок сороков…
( Владимир Высоцкий)
Ведуча:
В основе любви лежат три влечения – ума, души и тела. Их единство – основа счастья и любви. Настоящая любовь – это не только чувство, но и действие, направленное на то, чтобы любить и быть любимым.
Ведучий:
Тоски любовной горький мед,
Еще хранят твой привкус губы.
Ромео і Джульєта
Не всякий, может быть, поймет, 
Что есть на свете однолюбы.
Но кто поймет, тому весь век
Весна и юность будут сниться,
Когда у шумных, быстрых рек
Друг дружку окликают птицы.
Пусть год за годом жизнь пройдет
И взвоют траурные трубы.
Тоски любовной горький мед
Перепадут из рода в род
В прощальном поцелуе губы.
Н. Рыленков.
Учитель:
Наш урок я б хотіла завершити двома віршами. Поезія Б.Окуджави, яка стала відомим романсом. Вона про святу науку закоханих – вміння чути одне одного крізь вітер, у всі часи. А дві вічні мандрівниці – любов і розлука – завжди поруч. Другий вірш – про щастя кохати і бути коханим.
Звучить «Місячна соната» Бетховена.
Учень:
Еще он не сшит, твой наряд подвенечный,
И хор в нашу честь не споет…
А время торопит, возница беспечный,
И просятся кони в полет.
Ах, только бы тройка не сбилась бы с круга,
Бубенчик не смолк под дугой!
Две вечных подруги – любов и разлука –
Не ходят одна без другой.
Мы сами раскрыли ворота, мы сами
Счастливую тройку впрягли,
И вот уже что-то сияет над нами,
Но что-то погасло вдали.
Святая наука – расслышать друг друга
Сквозь ветер, на все времена.
Две странницы вечных – любов и разлука –
Поделятся с нами сполна.
Чем дальше живем мы, тем годы короче,
Тем слаще друзей голоса.
Ах, только б не смолк под. дугой колокольчик,
Глаза бы гляділи в глаза.
То берег, то море, то сонце, то вьюга,
То ласточки, то вороне…
Две вечных подруги – любовь и разлука –
Проходят сквозь серце мое.
Учень:
В твоїх очах – моя надія,
А ніжність – ніби два крила,
Я все здолаю, все зумію,
Щоб ти щасливою була.
Візьму усі твої печалі
І не пущу до тебе зла,
Щоб ти мені всміхнулась знову,
Щоб ти щасливою була.
В.Крищенко.
(«Повільний вальс» у виконанні учасників хореографічної композиції).
Рефлексія уроку:
Учитель:
Завершується наша розмова. А зараз я прошу гостей і учасників уроку висловити свої думки:
Що нового ви дізналися на уроці?
Які вірші вам сподобались?
Чим збагатив вас урок?
Яку думку ви поділяєте?
Любов – це духовність, ? Любов – це «рай с милым в шалаше,
єдність думок, если милый атташе»?
Вміння прощати?
Домашнє завдання:
1.Складіть сенкан за темою уроку.
2.Напишіть творчу роботу на одну з тем:
«Моя любове! Я перед тобою…»,
«Тричі мені являлася любов…»
Додаток. Плакати з висловлюваннями:
1. О, жорстока! Щастя хоч краплину
В душу мою змучену згуби,
Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби. В. Симоненко
2.Серце страсті
Рвуть на часті,
Хто позаздрить
Цій напасті? І. Франко
3. Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле… В. Шекспир
|