Василь Симоненко. «Лебеді материнства»
|
|
Скачати 143.16 Kb.
|
|
Тема: Василь Симоненко. «Лебеді материнства» Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю поета, розкрити перед учнями велич життя, висоту ідеалів та естетику творчості геніального поета-шістдесятника; допомогти усвідомити ідейно-художнє значення його твору; розвивати навички виразного читання ліричних творів,уміння аналізувати їх,зіставляти їхні ідеї з реальним сучасним життям, своїми поглядами; виховувати почуття патріотизму,любові та вдячності матері. Обладнання: інтерактивна дошка, презентація уроку,виставка книжок письменника, ілюстрації до твору, мультимедійні засоби наочності – слайди, на яких потягом уроку проектуються: портрет В.А.Симоненка, обрамлений вишитим рушником, пучок калини, хліб-сіль, свічечка; хронологічна таблиця основних дат життя і творчості; плакат-таблиця "Художня палітра Василя Симоненка", аудіозапис пісні « Лебеді материнства ». Тип уроку: комбінований. Теорія літератури: ліричний твір; провідні мотиви,ідеї,символи; пафос. Хід уроку: Методичний коментар. Учні працюють у творчих групах, перед кожною з яких було поставлено випереджувальне творчо-пошукове завдання. На екрані з'являються слова: Епіграф: Я не останній з могікан, Я - син великого народу. В. Діденко. (Слайд №2)
Загальна характеристика творчості поетів-шістдесятників. Вступне слово учителя. У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Це – Василь Симоненко (псевдоніми: В.Щербань, С.Василенко, Симон). Його світлій пам'яті, його палкому і ніжному слову присвячений наш урок. Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спокійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі , що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи – її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. Симоненко такого типу поет По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи». В.А.Симоненко – представник «Київської школи» шістдесятників. ІV.Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів Так вже склалося для України, що найкращим її дітям-квітам судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Тарасу Шевченку та Василю Стусу , 42 –Лесі Українці, 38 – Павлу Грабовському і зовсім мало – 28 – Василю Симоненку. Полтавець родом, він закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах, у Шевченковім краю. Інтерактивні методи.
8 січня 1935 року – 13 грудня 1963 року... Ці дати обрамляють життя талановитого митця. Учень-знавець теорії літератури роз'яснює значення слово " шістдесятники " за літературознавчим словником. (Слайд№8.) Шістдесятники – назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР у другій половині 1950-х – у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги»-і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників стали письменники І.Драч, М.Вінграновський, В.Симоненко, Л.Костенко, В.Шевчук, Є.Гуцало, художники А.Горська, В.Зарецький, літературні критики І.Дзюба, Є.Сверстюк, режисер Л.Танюк, кінорежисери С.Параджанов, Ю.Іллєнкота ін.(Слайд№9.)
Криптоніми: Миколайчук Найвідоміші твори: збірки поезій «Тиша і грім», «Лебеді материнства»; казки «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки»; збірка оповідань і новел «Вино з троянд». Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1995, посмертно). Основний виклад матеріалу під музичний супровід. 1 група(евристичне повідомлення):Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в с. Біївцях на Полтавщині. Батько залишив сім'ю, тому майбутній письменник зростав у неповній родині. Вражають спогади Василя про це: В мене була лиш мати Та був ще сивий дід. — Нікому не мовив «тату» І вірив, що так і слід. Він мріяв про те, щоб батько в нього був, — це засвідчують такі рядки з автобіографічного твору митця: Ну нехай би смикнув за вухо, Нехай нагримав би раз чи два, — Все одно він би тата слухав І ловив би його слова. На долю Симоненка випало нелегке воєнне дитинство, буремні післявоєнні роки. Змалечку допитливий і наполегливий, чесний і правдивий, він шукав свій шлях служіння Україні. Він звик долати труднощі самостійно, коли 9 км пішки добирався до Тарандинцівської середньої школи, яку, зрештою, закінчив з золотою медаллю, коли вчився на факультеті журналістики Київського університету, коли працював в газетах Черкащини. Вже перші надруковані студентські поезії свідчили, що в літературу прийшов великий поетичний Майстер. На його долю випало не одне випробування: не друкували його твори, цензура безжально викреслювала сокровенні поетичні думки, а десять творів взагалі були заборонені в Україні, газетна радянська «поденщина» гнітила поета і журналіста. За життя вийшла тільки одна поетична збірка «Тиша і грім»(1962). Він став відомим ще за життя; слава наздогнала його по смерті в незалежній Україні. Збірка «Земне тяжіння»(1964) була висунута на здобуття Державної премії 1965 року, але в радянські часи не судилося поету-правдолюбу стати лауреатом. Тільки через двадцять років у 1995 році Василя Симоненка посмертно удостоєно Державної премії ім. Т.Г.Шевченка. 2 група(евристичне повідомлення): Він став для нас легендою. Нескорений, щирий, з гарячою натурою, Великий патріот своєї землі, правдивий та добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра. “Він мало жив, немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядженого тривогою двадцятого віку і любов’ю до української землі”, - писав про нього Д.Павличко. Витязем молодої української поезії називав його Олесь Гончар. Він вірив, що своїм словом змінює світ на краще, хотів перебудувати суспільне мислення та буття. За щиру правду його любили одні, ненавиділи інші. Його творчість непідвладна часу. В поезії В.Симоненка звучить великий праведний гнів проти приниження людини, знищення її людської гідності. Тому центральною в творчості поета вважається патріотична тема — любові до України, її безталанного народу. А поетичні шедеври «Ти знаєш, що ти людина…», «Грудочка землі», «Де зараз ви, кати мого народу?..», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці…» (рукописна назва — «Україні»), «О земле з переораним чолом…», «Земле рідна! Мозок мій світліє…» — то щирі роздуми про долю народу, синівську відданість йому, готовність до самопожертви задля його визволення й розквіту. Не дивно, що саме ці вірші зазнали найбільших цензурних та редакторських втручань (а часом — і авторських пом’якшень). Написані з позицій морального максималізму, твори В. Симоненка не могли бути надруковані навіть у період «хрущовської відлиги». « Глибинне розуміння Симоненком значення свого кореня, постійне відчуття сили, що йде від рідної землі, відчуття радості й гіркоти обов’язку перед рідним народом — все це було у нього таке елементарно сильне, як і слова: Я без тебе нічого не значу. Ніби птиця без крил. «Як це громадське кредо Симоненка підноситься над тисячами дзвінких патріотичних декларацій!», – відзначав критик Євген Шерстюк. Безмежна синівська відданість рідній Україні, готовність постояти за її честь та гідність була найкоштовнішим діамантом його високої душі. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю! - кидає поет тим, для кого Україна була (а чи й нині є!) не матір’ю, а всього лише «страной прожіванія». Симоненко – тонкий лірик. Не одне покоління молоді захоплюється його натхненною, романтично звитяжною любовною лірикою: Мені здається, – може, я не знаю,- Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. Василь Симоненко став нашою гордістю, нашою невмирущою історією. Він став дорогим і близьким для кожного, хто безмежно любить свій народ, свою Батьківщину. Його ідеали стали нашими ідеалами, а тому творчість поета буде вічною, як і народ, з якого він вийшов! Поет рано збагнув своє призначення, не боявся його і ніби накликав свою долю. Я хочу буть несамовитим, Я хочу в полум’ ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть. Багато він ще міг би створити. Може, лише третину відміряв свого звитяжного шляху, і скільки незробленого зосталось по той бік трагічної межі, за тими непройденими дорогами. 3 група(евристичне повідомлення): Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього його було декілька разів жорстоко побито, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963. Навколо причин смерті В. Симоненка ходило чимало чуток. Пізніше В. Онойко згадував, що після звістки про затримання Симоненка за ним дозволили приїхати тільки після того, як у справу втрутився секретар Смілянського міськкому партії. Коли Василь «сів на переднє сидіння поруч з шофером, повернувся до нас і закотив рукава сорочки: — Ось, подивіться... Ми жахнулись: всі руки були в синцях. — А на тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском, чи що. Обробили професійно. І цілили не по м'якому місцю, а по спині, попереку. [...] Коли везли туди (до камери), погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситися, на колінах повзатимеш». Проте офіційною версією смерті 28-річного поета так і залишилось повідомлення про рак.
Богом йому було відведено трошки більше, ніж двадцять вісім земних років. «Не піддавшись зарібку легкому, Я не прислужував ніколи і нікому», – так сформулював він своє поетичне кредо у сонеті «Поет». У наш час тотального наступу російської культури на всіх фронтах масмедіа особливо актуальним постає питання своєї національної ідентифікації, патріотизму, яким по вінця наповнена поезія Василя Симоненка. І якщо б поет нічого не написав би, крім «Лебедів материнства», все одно ввійшов би до скарбниці української культури. Показ фільму «Гра долі. Василь Симоненко.»(14 хв.) Учитель: --А що ще ви знаєте про В.Симоненка, з якими його творами знайомі з п’ятого класу? ( Казки «Цар Плаксій і Лоскотон», « Подорож у країну Навпаки»). Одного грудневого дня 1963 року в лікарняній палаті Василь Симоненко, знаючи про свій важкий стан після звірячого побиття в Смілянському відділку міліції, бере на руки свого чотирирічного сина Олеся, посміхається і пильно дивиться на нього. Поету хочеться, щоб він виріс доброю людиною, справжнім патріотом української землі, продовжив його добрі справи. І пам’ять воскрешає рідне полтавське село Біївці, хату з солом’яною стріхою, матір, степові путівці, верби і тополі, ставок вдалині. Василь лагідно дивився в довірливі оченята сина і з щемом у серці декламував: За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі, Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Це був його поетичний заповіт синові, як, зрештою, всій юні України. Вірш написано від імені матері, яка дає своїй дитині настанови на все його життя. Цей твір звучить як заповіт українцю, набуває водночас і національного характеру, і загальнолюдського значення. Адже шанобливе ставлення до Батьківщини притаманне будь-якій національно свідомій людині, яка поважає сама себе і своїх попередників. Не пройде і двох років, як земляк, відомий композитор Платон Майборода напише музику і назве пісню «Виростеш ти, сину», яка зразу ж стане народною. Заздалегідь підготовлений учень декламує напам’ять поезію В.Симоненка « Лебеді материнства», прослуховування аудіозапису.  Лебеді материнства Слова: Василь Симоненко Музика: Анатолій Пашкевич Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги. За тобою завжди будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. За тобою завжди будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Можна вибрать друга і по духу брата, Лиш не можна, сину, матір вибирати. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. 3. ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Учитель: Читаючи вірші Василя Симоненка та інших поетів, складається враження, що з тобою спілкується сам автор. У ліричних творах автор живе своїм життям у нові й художній дійсності — у світі ідей, думок, образів, переживань, створених ним самим. Тут виявляється ніби друге ліричне «Я» поета. У літературознавстві це друге ліричне «Я» називають ліричним героєм.
Завдання. Знайти і зачитати, хто такий ліричний герой. Варіант учнівської відповіді Ліричний герой — це особа, думки й почуття якої виражаються в ліричних творах. Ліричний герой — це умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, як було сказано вище, він живе своїм життям у новій художній дійсності. На дошці з’являється визначення, хто такий ліричний герой. Учні записують у довідник.
а) тема (відтворення материнського співу над колискою дитини, у якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі); б) ідея (уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя); в) основна думка (Можна все...) г) жанр (колискова пісня); д) особливості назви (романтична); е) композиція ( 3 частини:
є) сюжет.
Варіант учнівської відповіді Символом називають умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища. Символи можуть бути різні: державні, художні, наукові, народні, фольклорні та інші. Художні символи використовують у літературі. Пори року стали символами людського життя. Весна уособлює дитинство та юність, літо відповідає молодості, осінню називають пору людської зрілості, зимою — старість. Шлях, дорога, стежка є символами прожитих людиною років. Особливо багатими є народні поетичні символи. Хмара символізує нещастя, гора й річка означають перешкоди. Калина, верба, тополя, голубка, горлиця уособлюють дівчину. Одне слово може символічно позначати різні явища. Калина виступає символом України, рідної домівки, дівчини, молодості, кохання й смутку. Це залежить від тексту, у якому вживають слово.
Що вам відомо про лебедів-птахів? Чому, на ваш погляд, поезія має таку назву? 4. ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА
романтичний пафос.) Узагальнюючі запитання 1. Хто оповідач у вірші Василя Симоненка «Лебеді материнства»? 2. Як вірш «Лебеді материнства» пов'язаний з біографічними даними поета? 3. Визнач і прокоментуй засоби художньої виразності у вірші «Лебеді материнства». 4. Чи можна сказати, що вірш Василя Симоненка «Лебеді материнства» романтичний? Чому саме? Чи цей твір має романтичний пафос? Відповідь обґрунтуй. 5. Що символізують лебеді? 6. Визнач мотиви вірша «Лебеді материнства». 7. Яка ідея твору? 8. На могилі поета в м. Черкасах викарбовано останні два рядки вірша «Лебеді материнства». Як ти вважаєш, чому саме ці слова? 9. Поміркувавши над поєднанням слів лебеді й материнство, прокоментуй назву вірша. 10. На уроках зарубіжної літератури ти прочитав чимало віршів, перекладених українською мовою. Чи відрізняється від них поезія Василя Симоненка «Лебеді материнства» національним колоритом? Вислови свої думки з цього приводу. • Сенкан (Слайд №10). Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків. 1. перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник) 2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника) 3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова). 4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного. 5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок. Сенкани Письменник. Талановитий, романтичний. Трудиться, творить, страждає. Він – гордість українського народу – Василь Симоненко. Митець. Нескорений, змужнілий. Бореться, мріє, працює. Його творчість – наша гордість. Симоненко. Підбиття підсумків уроку Узагальнююче слово учителя. Ми перегорнули останню сторінку нашого уроку, з якого дізналися про життєпис талановитого майстра слова В.А.Симоненка. Не якимись формальними новаціями вразив нас митець, не оригінальним мереживом слів, а тією внутрішньою красою, істинністю почуттів, інтелектуальною наповнюваністю, щирим юнацьким поривом. Любов до Батьківщини – наскрізна тема всієї творчості Василя Симоненка. Ця священна любов озвучена його довічним заповітом, що золотими літерами сяють на надмогильній плиті: «Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину». ("Лебеді материнства"). Василь Симоненко сьогодні – символ незнищеності українського народу, символ правди і сумління. Оцінювання відповідей учнів Домашнє завдання (диференцінованого характеру) Вивчити напам’ять вірш В.Симоненка «Лебеді материнства». Кросворди, криптограми, чайнворди до життєпису В.А.Симоненка. Ідейно-художній аналіз поезії. ЛІТЕРАТУРА: 1. Сом М. З матір'ю на самоті.—К., 1990. 2. Ротач П. Грудочка любимої землі. Василь Симоненко і Полтавщина.— Опішнє, 1995. 3. Яременко В. Крик двадцятого віку//Дніпро. —1995. — №1. 4. Історія української літератури XX століття: У 2 кн./ За ред. В. Г.Дончика.—К., 1998. - |
Псевдоніми: В. Щербань, С. Василенко, Симон.
Схожі:
|
Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства» Мета Тема. Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства» |
Урок № Тема : В. Симоненко. Розповідь про письменника. «Лебеді материнства» Так писав Василь Симоненко – великий син України, її геніальний поет. Його світлій пам'яті і ніжному палкому слову присвячується... |
|
Тема: Василь Симоненко “лицар на білому коні” в українській літературі. Поезія “Лебеді Тема: Василь Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. Поезія “Лебеді |
Василь Симоненко народився на Яким постає ліричний герой Василя Симоненка (перерахуйте узагальнені риси)? |
|
Василь КОЖЕЛЯНКО, Буковина України з від'ємного почав перетворюватися на додатній, тобто припинилося кількісне скорочення населення, мало того, воно почало... |
Урок української літератури в 5 класі підготувала вчитель-методист... Тема. Василь Симоненко – витязь молодої української поезії. «Цар Плаксій та Лоскотон». Казкова історія і сучасне життя. Характеристика... |
|
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ «В МОЇЙ ДУШІ СПІВАЄ СОЛОВЕЙ…» Важко назвати куточок землі, подібний до Полтавщини, на літературному небосхилі якого сяяло б стільки зірок різної величини: Маруся... |
«Гуси-лебеді летять» як сповідь душі Михайла Стельмаха Михайла Стельмаха, бо його «Гуси-лебеді летять» це своєрідна сповідь дорослого письменника. А яким цей світ був для головного героя,... |
|
ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного... |
Уроків за творчістю В. Сухомлинського " Бо я людина" Тема. Василь Сухомлинський Тема. Василь Сухомлинський. Оповідання " Горбатенька дівчинка". Урок виразного читання |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua