Ознаки кооперативного навчання
• Наявність спільної мети для всіх членів групи.
• Розподіл праці, функцій і обов'язків.
• Співпраця і товариська взаємодопомога.
• Діяльність усіх і кожного зокрема.
Обсяг роботи, що ЇЇ виконала група, завжди більший за обсяг роботи, виконаної кожним її членом чи частиною групи зокрема.
Поділ групи на підгрупи й визначення для кожної з них завдання, виконання якого залежить від спільних зусиль, - ефективний спосіб розвинути в дітей почуття колективності. Учні глибше занурюються в навчання, оскільки їм цікаво працювати з однокласниками. Залучені до спільної роботи, вони відчувають потребу обговорити те, що здобули разом, а це сприяє зміцненню зв'язків між ними.
Нові технології навчання формують в учнів уміння уникати конфліктних ситуацій під час розв'язання суперечливих питань. Дискусії в підгрупах стимулюють роботу команди. Запропоновані ідеї вчать бути корисним один одному. Висловлення думок дає змогу відчути власний рівень знань та поповнити їх.
Основні ознаки групової роботи
• Поділ групи на підгрупи для досягнення конкретного навчального результату.
• Склад групи не може бути сталим протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від характеру навчальних завдань.
• Кожна група розв'язує певну проблему чи завдання, які можуть бути: однаковими для всіх підгруп, взаємодоповнювальними, протилежними.
• Робота проводиться так, щоб можна було оцінити індивідуальний внесок кожного учня.
Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх, характеру й обсягу матеріалу, що опрацьовується, часу, відведеного на виконання роботи. Оптимальною вважають групу з п'ятьох осіб. Об'єднання в групи може бути довільним, за жеребкуванням, за рекомендацією вчителя. Групову роботу проводять на етапі застосування знань: на початку уроку замість опитування; на спеціальному уроці, де перевіряється рівень знань, умінь та навичок; під час узагальнення. Зауваги щодо проведення групових робіт
• У групу учнів має об'єднувати спільна мета.
• Усе, що пропонують учні, треба не критикувати, а коректно обговорювати.
• Рішення учнів сприймати серйозно. Це сприятиме створенню атмосфери співпраці, вироблятиме навички критичного мислення.
• Не слід створювати великі групи, робота в них потребує інших технологій.
Члени групи під час роботи сидять обличчям один до одного.
Пошукові методи інтерактивних технологій у викладанні української літератури
1. Аналіз художнього тексту з використанням знань з інших гуманітарних галузей - філософії, естетики, історії, мистецтвознавства, народознавства.
2. Бесіда за Сократом. (Учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв'язання.)
3. Ділова гра. (Відтворюється поведінка і робота конкретних працівників: учителя, редактора, журналіста, перекладача.)
4. Дискусія. (Висловлюються різні погляди під час обговорення складної проблеми і пошуку істини.)
5. Мікродискусії. (Те саме, лише з мінімальною кількістю диспутантів.)
6. Творча лабораторія. (Учасники мікрогрупи подають свої творчі здобутки: власні вірші, міні-твори, новели, сценарії.)
7. Мозкова атака. (Група ділиться на дві частини: генератори ідей і критики. Першими виступають генератори, потім - критики.)
8. Саморозвиток. (Після виступу учень критично оцінює себе й аналізує недоліки.)
9. Проблемний семінар. (Учні доходять істини, пройшовши шлях суперечок і дискусій, застосовуючи форми групової роботи.)
10. Акваріум. (Кілька учнів з групи сидять у центрі кабінету в оточенні інших і ведуть дискусію. Кожен з тих, хто спостерігає, закріплений за кількома учасниками дискусії, уважно стежить за нею, а потім висловлює свої зауваження і коментарі.)
Індивідуальному підходу до навчання і виховання учнів велику увагу приділяв В.Сухомлинський. У його працях міститься всі або майже всі положення, що можуть бути взяті за основу сучасної концепції інноваційних методів навчання. Самих понять - особистісно орієнтовний підхід або інтерактивність у навчанні - у вченого немає. Проте більшість його праць тією чи іншою мірою присвячені питанням саме особистісного підходу до учнів, використанню елементів інтерактивних форм навчання. Прикладом ефективного методу навчання (за методикою В.Сухомлинського) є поділ класу на групи, підгрупи, в яких поряд із слабшим учнем - сильніший, який, перебуваючи в "одній команді", допомагає слабшому, вболіває за нього, прагне підняти до вищого рівня, бо успіх групової справи залежить від кожного. Так інтерактивні технології ще раз перегукуються з методикою видатного педагога.
Під час групового навчання в учнів виробляється відповідальність за свою ділянку роботи, витрачений час, якість виконаних завдань, формуються міцні і дружні дитячі колективи, скорочується процес адаптації молодої особи в життя. Використовуючи методи ділової гри, можна не тільки розвивати чуттєвий і естетичний потенціал особистості, а й виробляти в учнів ініціативність, підприємливість, ділові та культурні навички, тобто всі ті якості, що так потрібні сучасній молодій людині. Як свідчать учителі-практики, застосування інтерактивних технологій корисне і для фізичного здоров'я учнів, бо знімається нервове напруження, елементи гри вносять позитивні емоційні відчуття .
Загальні рекомендації щодо проведення уроків з використанням інтерактивних технологій
1. Заздалегідь до проведення уроку рекомендується література, забезпечується знання тексту - лише в такому разі дискусія буде ефективною, а доведення істини аргументоване й переконливе.
2. На першому уроці вивчення творчості письменника треба викликати в учнів інтерес до постаті митця – це спонукатиме до інтенсивного пошуку найцікавішого матеріалу про письменника, до читання й аналізу його творів.
3. Учитель зобов'язаний забезпечити системний підхід у викладанні свого предмета, поступовість упровадження нових технологій, дозування завдань за принципом - від простого - до складного.
4. Разом з експертною групою педагог має об'єктивно оцінювати відповіді, ідеї, аргументи учнів, тактовно коригувати і спрямовувати їхні думки.
5. Одне з важливих завдань учителя - створити в класі ситуацію успіху, яка дасть змогу розкритися "замкненим характерам", з'явитися оригінальним ідеям.
Організація базисних груп допомоги вчителеві Група "Літературний ексклюзив" (3-4 чол.) До неї входять учні, котрі претендують на пошук виняткової інформації, виклад невідомих фактів біографії письменника, складної долі видання творів, відомостей про ще не надруковані матеріали, архівні документи.
Група "Авторська лабораторія" (3-4 чол.) Кільком здібним учням, які мають творче мислення, естетичний смак, володіють художнім стилем мовлення, даються завдання: доповнити авторський текст, написати свою версію твору на задану тему, зробити власний портрет-опис героя тощо.
Група "Пошук мемуарів" (2-3 чол.) Члени групи розшукують і наводять мемуарні свідчення самого автора або думки про нього відомих діячів. Використання на уроці таких матеріалів зацікавлює учнів, допомагає правильно трактувати певні дискусійні питання, логічно узагальнювати гострі полеміки.
"Експертна група" (3-4 чол.) Члени групи здійснюють контроль за регламентом, стежать за висловленням оригінальних ідей, розкриттям проблем, допомагають учителеві об'єктивно оцінити роботу на уроці, підбити його підсумок.
Завдяки використанню інтерактивних технологій учні формують власне світобачення, орієнтовно визначають життєву позицію, своє місце в сучасному світі. Вони вчаться пояснювати і вмотивовувати, а де треба - обстоювати свою точку зору. А це дуже важлива риса, необхідна в сучасному інтенсивному світі.
Інтерактивні методи навчання на уроках української мови (Розвиток комунікативних і мовних умінь)
Формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров'я, забезпечення пріоритетного розвитку людини - основні завдання, які стоять перед навчальним закладом. У зв'язку з цим основна мета вчителів-словесників полягає у сприянні мовленнєвому розвиткові учнів, які б уміли змістовно, зв'язно і стилістично грамотно висловлювати свої думки. Ця мета реалізується у процесі формування особистості, яка "володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних формах, сферах і жанрах мовлення, тобто в забезпеченні належного рівня мовленнєвої компетенції учнів, що є однією з найважливіших умов їхньої соціалізації" .
Складовою частиною процесу формування висловлювання є пізнавальна активність особистості. Спробуймо віднайти шляхи, йдучи якими, учень зміг би створювати висловлювання за умов підвищення пізнавальної активності. Один із них, на нашу думку, - застосування інтерактивних методів. Спинимось на психолого-педагогічних засадах упровадження їх у практику роботи з розвитку комунікативних і мовних умінь учнів.
Навчання як потужний освітньо-культурний чинник має бути спрямоване на розкриття внутрішніх ресурсів особистості учня, виявлення вже закладених у ньому потенційних можливостей. Від того, як організовано навчання, як вчать учня мислити, залежить творчий чи нетворчий шлях його в подальшому житті. "Не знання самі по собі, а творче ставлення до них формують культуру". Ефективність навчання залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку, застосувати оптимальні педагогічні технології, які б проектували кінцеві якості особистості (учня):
• когнітивні (пізнавальні) - вміти відчувати навколишній світ, ставити питання, обґрунтовувати своє розуміння питання, вступати в змістовний діалог чи дискусію, робити висновки;
• креативні (творчі) - виявляти гнучкість розуму, фантазію, натхнення, мати свою точку зору, виявляти ініціативу, нестандартність, неординарність;
• оргдіяльнісні - уміння ставити мету й забезпечувати її досягнення, програмування дій, самоаналіз і самооцінка;
• комунікативні - здатність взаємодіяти з іншими суб'єктами і з навколишнім світом.
Потрібно надавати перевагу тим методам, які звернені до свідомості й активності учнів у навчанні. Саме інтерактивне навчання, як різновид активного, має свої закономірності, особливості. Сутність його в тому, що в навчальний процес залучаються всі учні, кожний робить індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. У наш час, коли обсяг інформації збільшився, дидактична функція вчителя полягає не в передаванні знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Процес навчання - це не автоматичне вкладання програмового матеріалу в голову учня. "Завдання педагога в тому, щоб підвести до дверей, дати ключ і навчити учня користуватися цим інструментом. Ніхто, крім самого учня, не зможе ввійти у світ знання". Сучасні підходи до навчання рідної мови великого значення надають розвиткові усного та писемного мовлення, мовленнєвій культурі особистості. А комунікативно-діяльнісний підхід якраз і передбачає орієнтацію уроку на мовлення, на мову як засіб спілкування й пізнання. Спілкування у комунікативній функції є особливим видом інтелектуальної мовленнєвої діяльності. Мовець неодмінно ставить перед собою певні завдання й намагається їх виконати. Основним з-поміж таких завдань у спілкуванні вважають повідомлення та вплив на адресата. Від цього залежить вибір мовних засобів, жанр і стиль висловлювань. Розв'язати це завдання допоможе робота в групах, де учні роблять перші кроки до толерантного спілкування, де виховується в них повага до особистості, виробляється вміння цінувати думку опонента, переконливо доводити істину, виявляти наполегливість в обстоюванні своєї позиції.
У процесі спілкування люди користуються однією і тією ж мовою, але при цьому мовлення в них різне - глибоко індивідуальне, для якого характерні певний словниковий запас, фонетична вимова, інтонація, темп, будова речень, оформлення думки.
Завдання вчителя - сприяти підвищенню культури мови, яка є показником рівня культури думки. А щоб говорити і писати добре, правильно, треба вміти добирати в конкретній ситуації спілкування найвдаліші, найдоречніші мовні засоби. Маємо виплекати в душі дитини прагнення мовної майстерності, якій властиві образність та творчість. Передуватиме цьому всебічна робота над словом, структурою речення. Досягти цього можна тільки навчаючи, систематично спостерігати за словом, перетворювати думку на слово.
. Під час подорожей до "джерел живого слова" діти напрочуд легко засвоюють нові й маловідомі слова, вчаться вкладати свої почуття в певну словесну форму. Проте реалізація завдань, пов'язаних із формуванням умінь створювати висловлювання різних типів, потребує поглиблення і конкретизації в складанні й доборі системи вправ, особливо в процесі вивчення граматичного матеріалу. Засвоєння мови на матеріалі окремих слів, словосполучень чи розрізнених речень не дасть бажаного результату. Адже в основному ці слова й конструкції пасивні, вони рідко активізуються, бо не викликають в уяві дитини живописних образів. Тому на уроці має звучати "живе" слово, яке повнокровно функціонує у найкращих зразках текстів художнього стилю, фольклорі.
Багатий текст - шлях до оволодіння мовними скарбами. "Опора на текст при вивченні мовного явища ніби зближує те, що лежить на поверхні: слово - об'єкт лінгвістики і слово - елемент, вияв образного, художнього мислення. Це дає поштовх асоціативному мисленню, розширює погляд на сутність речей, явищ". Учень уважно вслуховується в слова, які надихають його на створення мальовничого сюжету. Об'єднані в образному малюнку, вони активізують творчу уяву, мислення, фантазію.
"Постановка мовних і мовленнєвих завдань має навчити найголовнішого - оцінювати та добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті створюваного чи аналізованого висловлювання. Завдяки цьому не тільки збагачується словник і граматична структура мовлення учнів, а й виробляється механізм добору лексичних, граматичних, інтонаційних засобів із врахуванням умов і завдань спілкування". Потрібно добирати комплекс вправ, які будуються на основі зв'язних текстів, що відповідають одній культурологічній лінії і "програмують таку постановку завдань, яка спонукає дітей до словесної творчості й одночасно націлює на розв'язання лексичних, граматичних, правописних задач".
На різних етапах процесу взаємопов'язаного навчання мови й мовлення доцільно використовувати інтерактивні методи.
На початковому етапі - ознайомлення з поняттям, активізації виучуваних форм - рекомендуємо застосовувати фронтальну форму організації навчальної діяльності учнів. Вони вчаться спостерігати, порівнювати, зіставляти певні мовні явища. Колективне спілкування сприяє взаємопорозумінню, адже "мальовничість слова" майстра надихає на співпрацю, яка дає радість та задоволення.
На етапі закріплення, корекції, контролю, узагальнення розширюється уявлення про лексичне значення слова, його сполучуваність, функціональну роль, розвивається вміння добирати мовні засоби з огляду на ситуацію. Парна та групова робота допоможе розв'язати певну проблему, дійти спільного висновку, обгрунтувати рішення. Спілкуючись у групі, учень не тільки вчиться сам, а й вчить інших. Тут панує високий рівень обміну інформацією, є можливість висловитися кожному учневі, створюючи діалогічне мовлення. Робота в малих групах будується на принципах рівноправності.
На етапі застосування здобутих мовних знань розвиваються комунікативні вміння створювати тексти різних типів. Підвищений інтерес до знань спонукає учнів самостійно знаходити джерела задоволення своїх природних нахилів, розкриває внутрішній потенціал кожної дитини. Тому вони охоче об'єднуються в групи за інтересами: філологи, редактори, коректори, журналісти, поети, прозаїки, фольклористи, етнографи, актори, режисери, сценаристи тощо. Саме в цих групах діти працюють індивідуально, самостійно добиваються результату, який об'єднується у кінцевий результат усієї групи.
Працюючи в режимі постійних шукань та новизни, учні розвивають мислення й уяву, набувають комунікативних навичок монологічного мовлення, виявляють творчі можливості. Урок української мови стає бажаним, адже на ньому створюються поезії, казки, художні пейзажі, роздуми; інсценізуються власні та авторські уривки; придумуються лінгвістичні ігри та кросворди; випускається літературна газета, ведеться словник афоризмів та літературний альманах.
Такі форми й методи навчання дають і учневі, і вчителеві можливість самовираження. Орієнтація сучасної методики на діалогізм як засіб комунікативної спроможності, а в педагогіці - на діалог двох суб'єктів навчального процесу, учня і вчителя, робить інтерактивну технологію особливо цікавою й ефективною.
Важливо в навчально-виховному процесі передбачити системне використання інтерактивних методів навчання, досягаючи на кожному з етапів пізнання раціонального співвідношення парної, групової та самостійної діяльності.
Інтерактивні технології кооперативного навчання на уроках української мови та літератури
До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні технології, як:
робота в парах,
ротаційні (змінні) трійки,
два-чотири -всі разом,
карусель,
робота в малих групах,
акваріум.
Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального уроку.
Робота в парах
Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Таку роботу застосовують і як окрему технологію, і як підготовчий етап до роботи в групах.
Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефективного застосування інтерактивних технологій.
Вона дуже ефективна на початкових етапах навчання.
За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу.
Організація роботи
1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії, поясніть його, дайте учням 1-2 хв для обдумування можливих відповідей або індивідуальних рішень.
2. Визначте, хто з учнів висловлюватиметься першим, запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Щоб привчити дітей до чіткої організації роботи в парах, ліпше одразу визначити час на спільне обговорення. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.
3. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість кожній парі представити свої результати роботи.
Ротаційні (змінні) трійки
Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і закріплення.
Організація роботи
1. Розробіть запитання на допомогу учням з метою обговорення нового матеріалу. Запитання повинні передбачати неоднозначну відповідь.
2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть їх так, щоб кожна з них бачила трійку ліворуч і трійку праворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.
3. Поставте кожній трійці відкрите запитання (однакове для всіх членів трійки). Кожен за порядком повинен на нього відповісти.
4. Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися на перший, другий, третій". Учні з номером "один" переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером "два" переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером "три" залишаються на місці і є постійними членами своєї трійки. У результаті утвориться нова трійка.
5. Змінюйте трійки стільки разів, скільки є запитань.
Два-чотири-всі разом
Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.
Організація роботи
1. Поставте учням запитання для обговорення дискусії тощо. Поясніть запитання, дайте 1-2 хв для індивідуального обдумування можливих відповідей.
2. Об'єднайте учнів у пари з метою взаємообговорення своїх ідей. Визначте час на висловлювання кожного в парі та спільне обговорення. Пари обов'язково повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.
3. Об'єднайте пари в четвірки, обговоріть попередньо досягнуті рішення щодо постановленого запитання. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.
4. Об'єднайте четвірки в більші групи або обговоріть поставлене запитання з усім класом.
Карусель
Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь - якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
Організація роботи
Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, що сидять у зовнішньому колі, - обличчям до центру, таким чином учні сидять один навпроти одного. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє - рухоме: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером.
Мета - пройти все коло, виконуючи поставлені завдання. Може бути декілька варіантів такої діяльності.
Акваріум
Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати.
Організація роботи
1. Об'єднайте учнів у 2-4 групи та ознайомте із завданням.
2. Запропонуйте одній із груп сісти в центрі або на початку середнього ряду і класі, де стоять парти, і утворити коло.
3. Подайте команду розпочати обговорення проблеми за алгоритмом:
прочитати вголос ситуацію;
обговорити її в групі, застосувати метод дискусії;
дійти до спільного рішення за 3-5 хв.
4. Решта учнів слухають, не втручаючись у перебіг обговорення, спостерігають, чи дотримуються учасники дискусії правил її проведення. Коли завершиться відведений для дискусії час, група повертається на свої місця, а вчитель ставить класу запитання:
Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
Чи була ця думка достатньо доведеною?
Який із аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Тривалість такої бесіди - 2-3 хв. Потім місце в "акваріумі" займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію.
Впровадження інтерактивних технологій
на уроках української літератури
та мови та використання проектної технології
Метод проектів був розроблений американським педагогом У. Килпатріком в 20-ті роки XX ст. як практична реалізація концепції інструменталізму Дж. Дьюї (1859-1952), американського філософа-прагматика, психолога і педагога, якого справедливо вважають основоположником «методу проектів» у світовій педагогіці. Організація роботи за методом проектів викладена у книзі Джона Дьюї «Школа і суспільство». Інтерес до методу проектів виник у нашій країні ще в 90-х роках XX ст., а на початку XXI ст. вже стала очевидною стійка тенденція до використання нової технології в практиці викладання різних навчальних дисциплін.
Основна мета методу проектів — надання учневі можливості самостійно здобувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей. Учителеві в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації.
Проектний метод може виховати діяльних, енергійних особистостей, які вміють самостійно здобувати і використовувати набуті знання.
У 1910 р. американський професор Коллінгс, організатор тривалого експерименту в одній із сільських шкіл штату Міссурі, запропонував першу у світі класифікацію навчальних проектів, виділивши з-поміж них чотири групи:
«Ігрові проекти» — дитячі заняття, безпосередньою метою яких є участь у груповій діяльності: різні ігри, народні танці, драматичні постановки, різного роду розваги тощо.
«Екскурсійні проекти», що припускали доцільне вивчення проблем, пов’язаних із навколишньою природою і суспільним життям, «Оповідні проекти», розробляючи які діти мали на меті «одержати задоволення від розповіді в найрізноманітнішій формі» — усній, письмовій, вокальній (пісня), художній (картина), музичній (гра на роялі) і т. ін.
«Конструктивні проекти», націлені на створення конкретного, корисного продукту (виготовлення кролячої пастки, приготування какао для шкільного сніданку та ін.).
Якнайповнішою класифікацією проектів у вітчизняній педагогіці є класифікація, запропонована в навчальному посібнику Є. С. Полат, М. Ю. Бухаркіною та ін. Вона може бути застосована до проектів, що використовуються під час викладання будь-якої навчальної дисципліни. У цій класифікації виділяються кілька різновидів проектів за певними критеріями: .
1. За методом, що домінуює у проекті:
дослідницькі;
творчі;
пригодницькі,
ігрові;
інформаційні;
практико-орієнтовані.
2. За характером координування проекту:
з явною координацією;
з прихованою координацією.
3. За характером контактів:
внутрішні (регіональні);
міжнародні.
4. За кількістю учасників:
особові (індивідуальні);
парні;
групові.
5. За тривалістю проведення:
короткотривалі;
середньої тривалості;
довгострокові.
Основні вимоги до навчального проекту
Робота над проектом завжди спрямована на розв’язання конкретної проблеми - дослідницької, інформаційної, практичної.
Планування дій завжди починається з проектування власне проекту, зокрема із визначення виду продукту і форми презентації.
Дослідницька робота учнів є обов’язковою умовою кожного проекту. Відмітна ознака проектної діяльності: пошук інформації, яку проектна група потім обробляє, осмислює й доводить до відома решти учасників проекту.
Результатом роботи над проектом є продукт, який створюється учасниками проектної групи в ході розв’язання порушеної проблеми.
Представлення замовнику або громадськості готового продукту з обґрунтуванням, що це найефективніший засіб розв’язання поставленої проблеми.
Іншими словами, здійснення проекту вимагає на завершальному етапі презентації продукту і захисту власне проекту.
Таким чином, проект — це «п’ять П»:
проблема — проектування (планування);
пошук інформації;
продукт;
презентація.
портфоліо, тобто тека, у якій зібрані всі робочі матеріали, зокрема чернетки, денні плани, звіти та ін.
Етапи роботи над проектом
І етап. Включення дитини в даний вид діяльності — розповідь учителя, розробка заходу, під час якого старшокласники захищають свої проекти:
пошук проблеми;
створення якісно нового продукту;
отримання результатів.
ІІ eman. Знання про структуру наукової праці (актуальність проблеми, предмет, мета дослідження, гіпотеза, задачі, використовувані методи, практична значущість результатів.)
Вибір проблеми. Проблема завжди має базуватися на суперечності.
Визначення, предмета дослідження, який можна встановити за ключовим словом теми проекту.
Актуальність. Визначити, які дослідження з цього питання вже існують.
Збір інформації (аналіз літератури, вивчення законодавчих документів, соціологічні процеси, інформація ЗМІ, проведення зустрічей, інтерв’ювання.)
Розробка гіпотези, визначення завдань, створення власного варіанта розв’язання проблеми, конструювання моделі, формування програми.
Визначення-мети.
Етап розробки гіпотези (гіпотеза — наукове припущення, допущення, яке автор проекту буде перевіряти, підтверджувати або спростовувати).
Завдання (певні етапи розв’язання загальної проблеми).
Розробка власного варіанта розв’язання проблеми (систематизація одержаного матеріалу, програма розв’язання досліджуваної проблеми, план реалізації подальших дій, рішень, визначення особистої участі в дослідницькій роботі).
Складання портфоліо (пакет документів) — надання матеріалам проекту єдиної логічної структури: повний комплект проекту, додаток і демонстраційні матеріали (документи, мультимедійні презентації, схеми, малюнки, фотодокументи).
ІІІ етап. Захист проекту.
На уроках української мови та літератури метод проектів реалізується через самостійну діяльність учнів, що супроводжується гнучким керівництвом учителя, спрямована на розв’язання творчої, дослідницької, особисто або соціально значущої проблеми і на отримання конкретного результату у вигляді матеріального або ідеального продукту.
Метод проектів активізує інтелектуальну й емоційну складову особистості учня, впливає на розвиток таких рис характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, комунікативність, креативність.
Бажано, щоб назва проекту була лаконічною і короткою, так вона підвищить інтерес учнів. Наприклад: «Таємниця жіночого образу в творчості Л. Костенко», «Побут і буття Катерини Т. Шевченка», «Роздуми над повістю М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»», «Образ України у творах Т. Шевченка, І. Франка», «Тема природи у віршах українських поетів», «Щоб був легендою день вчорашній! (Міфи Стародавньої Греції)».
Види навчальної діяльності учнів
|
Характеристика видів навчальної діяльності учнів
|
Індивідуальна робота
|
Самостійна (індивідуальна робота)
|
Самостійне виконання учнем завдання відповідно до рівня його навчальних можливостей за безпосередньою або опосередкованою допомогою вчителя
|
Фронтальна робота
|
Одночасне виконання всіма учнями одного і того само-го завдання під керівництвом вчителя (фронтальна бесіда, фронтальне опитування, фронтальний експери-мент)
|
Групова робота
|
Парна робота
|
Учень переказує іншому учневі нову інформацію, що сприяє швидкому та якісному її засвоєнню шляхом спілкування між учасниками проекту
|
Ланкова робота
|
Передбачає об’єднання учнів у постійні групи для роз-в’язання конкретних навчальних завдань
|
Бригадна робота
|
Формування тимчасових груп учнів для виконання пев-них навчальних завдань. Розрізняють кооперативно-групову (кожна група виконує частину спільного завдання) та диференційовано-групову (кожна група виконує окреме завдання відповідно до рівня навчальних можливостей)
|
Колективна робота
|
Передбачає спілкування, взаємодію учнів, впродовж якої учнями усвідомлюється спільна мета, здійснюється розподіл функцій, обов’язків. У колективі панує атмосфера співробітництва, взаємоконтроль, формується відповідальність кожного перед класом
|
В основі методу проектів завжди має бути розв’язання якоїсь проблеми, що, з одного боку, передбачає інтеграцію знань і умінь з різних сфер, а з іншого — використання різноманітних прийомів, методів і засобів навчання (дослідницького, пошукового, проблемного.,.). Відповідно до вікових особливостей учнів і тематики проекту вони можуть використовуватися окремо і в сукупності.
Організаційно метод проектів передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи з роботою у малих групах і в колективі. Ця технологія особливо ефективна для навчання учнів у малих групах. Робота дає можливість учням обмінятися інформацію з партнером і лише потім «озвучити» її перед усім класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, вести дискусію.
Під час вивчення літератури важливою є робота з різноманітними джерелами інформації, що передбачає використання проблемних, пошукових і дослідницьких методів, які дозволяють виявити варіативні точки зору на дану проблему, сформувати особисту точку зору, а також узагальнити зібраний матеріал і подати його в наочній, естетично значущій формі.
Форма подання виконаного на уроках може бути різною, залежно від задуму вчителя: WЕВ-сайт (публікація, буклет, мультимедіа), аналіз даних соціологічного опитування, таблиця, відеофільм, виставка, газета, журнал, гра, колекція, костюм, модель, оформлення кабінету, постановка, свято, прогноз, довідник, порівняльний аналіз, навчальний посібник, екскурсія, збірка ілюстрацій, збірки власних творчих робіт, фольклорних знахідок, стінгазета, кіносценарій, коментар до тексту художнього твору та ін.).
Класифікація проектів за домінуючою діяльністю учнів
Практико-орієнтований проект націлений на розв’язання соціальних завдань, що відображають інтереси учасників проекту або зовнішнього замовника. Ці проекти вирізняє чітко позначений від самого початку результат діяльності його учасників, який може бути використаний у житті класу, школи, мікрорайону, міста, держави. Форма кінцевого продукту при цьому різноманітна: від навчального посібника для кабінету до пакету- рекомендацій щодо викладання предмета. Цінність проекту полягає в практичній значущості продукту на практиці та його спрямованості на розв’язання заданої проблеми.
Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження. Він включає обґрунтування актуальності вибраної теми, постановку завдання дослідження, обов’язкове висунення гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення й аналіз одержаних результатів. Під час виконання проекту обов’язково мають використовуватися методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічний досвід та ін. Для старших класів провідним є дослідницький метод, спираючись на який учні самостійно виділяють і порушують проблему, знаходять методи її розв’язання, виходячи з відомих даних, роблять висновки та узагальнення, опановують провідні поняття та ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді.
Інформаційний проект спрямований на збір інформації про який-небудь об’єкт або явище з метою аналізу, узагальнення й подання інформації для широкої аудиторії. Такі проекти мають бути добре структурованими і забезпечувати можливість коригування певних моментів у ході роботи. Результат проекту часто є публікація в ЗМІ, у т. ч. у мережі Internet.
Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до його виконання і презентації результатів. Це можуть бути альманахи, театралізація, відеофільми і т. ін.
Рольовий проект. Розробка і реалізація такого проекту найбільш складна. Беручи участь у ньому, проектанти обирають для себе ролі літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв з метою відтворення різних соціальних або ділових стосунків через відтворення ігрових ситуацій. Результат цього проекту залишається відкритим до моменту його завершення.
Додаток 1
Технологія проектного навчання
№
|
Етапи роботи над проектом
|
Зміст діяльності учнів
|
Зміст діяльності учителя
|
1
|
Підготовчий етап Визначення теми і мети проекту
|
Обговорення теми
Добір інформації
|
Представлення теми, мотивація, допомога у постановці та розподілі завдань
|
2
|
Планування:
- визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації;
- вибір засобів представлення результатів; -вироблення критеріїв оцінки результату і процесу
|
Формування завдання й вироблення плану дій
|
Коригування, пропозиція ідеї, висування пропозицій
|
3
|
Збір матеріалів (робота з літературою, спостереження, анкетування, експеримент )
|
Добір інформації
|
Спостереження, спрямування діяльності учнів
|
4
|
Аналіз Узагальнення зібраних матеріалів, формування висновків
|
Аналіз інформації, відбір найістотнішого
|
Спостереження, коректування, порада
|
5
|
Подання й оцінювання результатів (усний та письмовий звіт, оцінювання результатів та процесу дослідження )
|
Участь у колектив-ному обговоренні результатів проекту та процесу роботи над ним. Оцінювання зусиль, використаних можли востей, творчого під- ходу
|
Участь у колективному обговоренні, оцінюванні результатів проекту та про-цесу роботи над ним
|
6
|
Презентація проекту Публічний захист проекту (літератур-ний вечір, відеофільм, виставка, аль-бом і т.д.)
|
Представлення, за хист проекту
|
Допомога учням у презентації проекту
|
Додаток 2
Етапи роботи над проектом (індивідуальним)
З’ясуй проблему.
Чітко визнач тему та мету, тип проекту.
Передбач можливий результат.
Опрацюй джерела інформації з обраної теми.
Накопичуй матеріал.
Аналізуй, зіставляй факти.
Аргументуй думку.
Прийми власне рішення.
Створи «кінцевий продукт» — матеріальний носій (фільм, календар, журнал, проспект, газету…)
Етапи роботи над груповим проектом
Створіть групу, оберіть координатора.
З’ясуйте проблему.
Чітко визначте тему, мету, тип проекту. Складіть план роботи.
Передбачте можливі результати та форму захисту.
Опрацюйте джерела інформації з обраної теми.
Накопичуйте матеріал.
Чітко розподіліть обов’язки між членами групи.
Аналізуйте, зіставляйте факти.
Обговорюйте суперечні питання, толерантно вирішуйте їх, аргументуйте думку.
Створюйте «кінцевий продукт».
Визначте типи захисту.
Список використаної літератури:
Гаврилюк М. Через інтерактивне навчання - до естетичного розвиненого учня // "Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури". - 2005. - № 3-4. - C. 41-43
Гаврилюк М.В. Розвивати творчу самостійність і пізнавальний інтерес учнів засобами інтерактивного навчання : Система уроків за романом Ф.М.Достоєвського "Злочин і кара" // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 7. - C. 30-36
Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання як засіб формування творчої особистості // Історія України. - 2002. - № 37. - C. 7-9
Глущенко Л.Є. Щоб навчання було цікавим : З практики його організації за інтерактивними технологіями // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 16-22
Гнатюк Л. Інтерактивні засоби у процесі вивчення драматичних творів : Використання прийомів "Моковий штурм", "Коло думок", "Акваріум", "Мікрофон" та деяких інших на уроках зв'язного мовлення за п'єсами Б Шоу "Пігмаліон", А. Чехов "Вишневий сад" і М. Метерлінка "Синій птах // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - № 4. - C. 30-33
Гукова О.О. Хіба кожного дня випадає білити паркани? : Інтерактивний урок за розділом "Чудовий маляр" книги Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра" // Зарубіжна література в школах України. - 2005. - № 4. - C. 49-50
Дзеціна Н. Стилістичні можливості діалогу // Українська мова та література. - 2005. - № 11 (березень). - C. 6-8
Єрмоленко С. Нові підходи у вивченні простого речення (вища школа // Українська мова і література школі . - 2005. - № 2. - C. 54-58.
Жилінкова І. Зобов'язання з надання послуг у сфері інтерактивної (дистанційної) освіти // Право України. - 2002. - № 4. - С.108-113 Карасик А. Структура і методика інтерактивного уроку у початковій школі // Початкова освіта. - 2005. - № 7
Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання // Початкова школа. - 2006. - № 3. - C. 9-11
Ісаєва О. Пасивне сприйняття чи інтерактивна форма вивчення зарубіжної літератури у старших класах? : Про способи активізації сприйняття шкільної лекції // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 11. - С.9-11
Карнаух Т. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання // Початкова школа. - 2005. - № 11. - C. 5-8
Андрєєва Н. Самостійна робота та елементи інтерактивної методики на уроках правознавства // Історія України. - 2005. - № 40. - C. 21-24
Бордовская Н. В. Педагогика: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2000. -299 с.
Вінглівськт Н. Елементи інтерактивної методики-кожному уроку (система уроків за темою "Література середньовіччя" // "Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури". - 2005. - № 3-4. - C. 149-162
Варшавська М. Методика використання елементів дискусії на інтерактивному уроці з історії // Історія України. - 2005. - № 43. - C. 14-17
Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі // "Ї". - 2003. - № 30. - C. 62-71
Вінглівськт Н.М. Елементи інтерактивної методики - кожному уроку. 8 клас.: Система уроків за темою: "Література Середньовіччя // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 2. - C. 44-49
Вінглівськт Н.М. Навчання у спілкуванні : З досвіду застосування інтерактивних методів на уроці літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 1. - C. 20-22
Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 5-19
Додаток 3
Урок української мови у 8 класі
|