ПОСТЕЛЮ ТОЙ РУШНИК, НАЧЕ ДОЛЮ…
Тема: Повторення. Основні орфограми та пунктограми української мови. Створення проекту весільного рушника.
Тип уроку: бінарний комбінований урок майстер-клас з української мови та технологій в 11 класі.
Мета: повторити основні орфограми та пунктограми української мови; ознайомитися з уявленнями й традиціями українського народу, пов’язаними з вишиванням рушників, зокрема, весільного рушника;
розвивати вміння створювати тематичні композиції, а також творчо мислити, пов’язуючи історичне минуле з сьогоденням;
виховувати любов і повагу до власного роду й народу, бажання зберегти й передати прийдешнім поколінням українські традиції та набуті на уроках української мови й технологій вміння і знання.
Обладнання:
Приміщення прикрашене плакатами з висловлюваннями про український рушник, українське весілля та традиції українців;
на дошку: фрагменти вишивки й імітований паперовий рушник;
на парти: «Чудо-тексти», фрагменти вишивки й імітовані паперові «рушнички», слова пісні А.Малишка «Пісня про рушник»;
аудіо запис «пісні про рушник» А.Малишка;
презентація фрагментів весільного рушника;
відеозапис фрагменту українського весілля;
троїсті бандуристи з живою музикою.
Перебіг уроку майстер-класу
І. Вступна частина
1. Виступ троїстих музик
Заходять музики. Звучить одна з «весільних» пісень.
2. Перегляд інсценізації «батьківського благословення».
Слідом за бандуристами заходить «процесія»: молоді (наречений і наречена в народному вбранні, голова нареченої прикрашена віночком і пишно – стрічками),вони тримають весільний рушник; дружки зі свічками й невеликими квітковими букетиками( бутон’єтками); батько й мати з іконою; куми(перв’язані рушниками) або хрещені батько й мати.
Молоді тричі кланяються спочатку батькові, а потім – матері, потім – хрещеним батькам. Потім розстеляють на підлогу рушник, стають на нього на коліна й звертаються до батьків зі словами:
Благословіть, тато й мамо, нас шлюб узяти!
Батько хрестить молодих іконою, мати – хлібом, по черзі кажуть:
Хай Бог благословить! Хай Бог благословить! Хай у вас будуть діти, щоб сім’я була хороша, хай вам добре живеться
Батьки віддають коровай та ікону хрещеним (кумам), допомагають молодим піднятися, перев’язують рушником, на якому ті стояли, їм руки й ведуть до вінчання.
ІІ. Організаційний момент: повідомлення теми й мети уроку, організація класу до сприйняття бінарного матеріалу.
ІІІ. Перевірка д/з: висловлювання про традиції українського народу, рушники, весілля й весільний рушник, дібрані учнями; виділити маловживані слова, відзначивши серед них історизми й архаїзми;
перегляд презентації про обряд українського весілля.
ІV. Актуалізація опорних знань.
1.Повідомлення вчителя:
Вишивання весільного рушника – це ціле ритуальне дійство. У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи, на противагу існуючому у літературі описі вечорниць, де збирались дівчата вишивати. Можливо таке спільне вишивання й було, проте не рушників. Рушник – річ глибоко сакральна, і через те – інтимна. У астрологів існує правило – не показувати зоряну карту, або космограму чужим людям, тому що чужий погляд вносить енергетику, що не бажана і здатна вплинути на перебіг подій. Точно так само і вишивання рушників, а особливо весільного, на котрий стають наречені, вимагає цілковитого втаємничення. Роботу, що виконує дівчина мають право бачити тільки її рідні в хаті.
Учень1:
Ще в дохристиянські часи, існувало таїнство шлюбу. Коли на весільному рушникові благословляли батьки молодих, то в хаті в цей момент не було нікого.
Учитель:
Рушник, який простелили батьки, молода скручувала у сувій і ховала від стороннього ока. Цей рушник після обряду не прався (щоб не змити водою інформацію), а зберігався, так і складеним у сувій, у скрині. Вже по смерті діда й баби їхні нащадки могли показувати всім рушника, говорячи про їхній земний шлях. А ще онуки перешивали Родове Древо з бабиного рушника на свій, на майбутнє весілля. Звичайно, Древо було трохи інше (з точки зору енергетики), бо інша Душа його творила. Але змін у композицію рушника, його сюжет, орнамент ніхто не мав права вносити, бо знали всі, наскільки це важливо. Саме тому, завдяки традиції, яка передбачала суворі неписані правила й табу на внесення змін, ці рушники дійшли до наших днів, незважаючи на тисячі років свого існування.
Учениця 1:
Прабабуся мені розповідала, що ніколи не приступали до вишивання зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювались, молились. Рушники весільні починали вишивати в четвер – Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері. Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом. Далі, взявши голку з заправленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали.
Учениця 2:
А ще, коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім’ятим, то і доля так поведеться, що не буде порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму в полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її в полотно. Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди. Складену акуратно роботу загортали в тканину, не залишали відкритою.
2. Робота з «Чудо-текстом»:
розставити пропущені розділові знаки;
визначити орфограми та пунктограми, що найчастіше зустрічаються в тесті.
Коли вишивалися рушники з рослинним узором то брали шмат цілого полотні ні в якому разі не зшитого що означає перерубану дорогу, а кому вона треба і накладали на старе вишиття. Олов’яною ложкою або іншим способом перетирали переносили узор на новий рушник. Полотна на рушники по довжині брали стільки щоб було кратне людському зростові. Дійсно подільські рушники найчастіше короткі 150-180 см київські черкаські деякі полтавські 300-350 см окремі рушники сягають довжини 450-550 см.
Коли вишивалися рушники з рослинним узором, то брали шмат цілого полотна, ні в якому разі не зшитого (що означає перерубану дорогу, а кому вона треба?..), і накладали на старе вишиття. Олов’яною ложкою або іншим способом перетирали, переносили узор на новий рушник. Полотна на рушники по довжині брали стільки, щоб було кратне людському зростові. Дійсно, подільські рушники найчастіше короткі – 150-180 см, київські, черкаські, деякі полтавські – 300-350 см, окремі рушники сягають довжини 450-550 см.
V. Робота над композицією рушника
1. Відео урок по компонуванню весільного рушника
Запитання після перегляду:
- якої довжини має бути полотно для весільного рушника?
- якими нитками слід вишивати цей рушник?
- чому і як треба помічати краї рушника?- коли треба купувати голку для вишивання весільного рушника?
- де і як зберігати незакінчену роботу?
- з якихчастинскладається візерунок на весільному рушнику?
2. Складання проекту рушника з паралельним поясненням /записуванням значення символі. Словникова робота.
Учитель показує, розповідає на фоні презентації «Символи українського рушника»
І так, почнемо творити ваш майбутній рушник!
(слайд №1: готовий рушник або кілька рушників)
 
Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник – вишиваєш свою долю!
Тут можна піти декількома шляхами: вишивати геометричні та флористичні орнаменти із зашифрованою символікою, Берегинею роду та оберегами обох молодят, чи вишити Дерево Життя із символами предків роду, птахами та оберегами сімейного благополуччя нового подружжя.
Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.
Комусь до вподоби більш плавні хвилясті лінії, а комусь – зубчасті гострі мотиви, хтось полюбляє великі орнаменти й пишні квіти, а іншим до вподоби дрібні візерунки й невеличкі квіточки – вишивати треба те, що подобається.
Слід лише звернути увагу, що над вишитими символами, що зображують самих молодят, нічого не вишивають, щоб не перекрити потік їх небесного благословення.
(слайд №2: Дерева Життя)
 
 
 
*Дерево Життя, Світове Дерево, Дерево Роду, Древо, Квітка, Вазон – все це наукові та народні назви центрального символу в українському вишитті, особливо рушниках.Дерево являє собою безсмертя, його можна поділити на три частини: коріння, стовбур і крону, які співвідносяться з трьома світами: долинним (підземним), земним та горішнім (небо).
Дерево Життя зображується квітучим. Квіти символізують людські життя сьогодення, бруньки – зародки майбутніх поколінь, а плоди – людські діяння, різноманітні у своїй значимості для цивілізації.
Древо завжди має яскраво виражену центральну верхню квітку. Вона символізує собою Вогонь Життя, який палає постійно, не згасає, повний енергії. Цей Вогонь оберігається двома світосяйними духами – ангелами (у християнській традиції), або пташками (в народній інтерпретації). Такими ангелами-хранителями виступають також і предки, котрі відійшли з цього Світу, але їхні душі пильно стежать, аби ніщо не зашкодило Родовому Древу.
Найчастіше Дерево проростає із “вазона”, горщика, який семантично означає першопредка, культуру. Ще в далекі дохристиянські часи Дерево було символом Роду – прабатька всіх богів.
Як правило, Древо має непарну кількість гілок, завдяки двобічній симетрії та єдиній центральній квітці. Але є винятки, коли вишиваються Дерева з парою квіток угорі. Найпростішим є зображення Дерева з трьох гілок. Воно відоме здавна, знайдене на кераміці трипільської культури. Значення його, як і Трійці (Три Суті, але не тризуб), – троїстість Світу.
Дерево ніколи не копіює якусь конкретну рослину, її листя, квіти, чи плоди. Завжди це збірний, узагальнений образ, у якому все символічно. Багато мотивів та орнаментів подають схематично маленькі дерева, котрі чергуються за кольором, часом конфігурацією, розміром. Це відгомін давнього культу рослин, дерев, який був як і у наших предків. Проте, окремі рослини все ж таки впізнаються, і навіть спеціально так вишиваються, що кожному зрозуміло.
(слайд № 3: Виноград)
*Грона, листя, вуса Винограду можна побачити в самому Дереві, але ще частіше – в безконечникові, що вишивається по всьому периметру рушника. Виноград завжди був символом родючості, плодючості, нескінченності (вічності), пізніше став символом християнства. Згадайте ікону “Ісус Христос-виноградар” і слова Христа зі Святого Письма “Я є лоза виноградна”. Популярність винограду зумовлена тим, що з сивої давнини всі містерії (присвячені Діонісові, Вакху, Орфеєві, Церері, Ізиді) розігрувалися з використанням виноградного вина або соку. Виноград – єдина з усіх рослин, яка найбільше вбирає сонячної енергії і зберігає її в ягодах довгий час. Всі древні містерії пов’язані з Сонцем, а виноград – ягода сонячна, котра має пряме відношення до нашого світила.
(слайд №4: дубове листя та жолуді)
*Інша рослина, що ввійшла до міфів і казок багатьох народів світу – Дуб. Він завжди був символом довголіття, еталоном міцного здоров’я, чоловічої краси та інших якостей. Власне, дуб в українців ототожнюється з Деревом Життя. Багато Дерев на рушниках мають виражені дубові листочки. Вишиваючи листочки дуба на рушникові, ми тим самим налагоджуємо невидимі зв’язки нас із цією рослиною.
(слайд №5: Лілея й Вогняна(верхня) квітка)
 
*Лілея – популярна квітка в рушниках з Деревом Життя. Вона найчастіше вінчає угорі Дерево, як Вогонь Життя. Як троянда (рожа) є символом повнокровного земного життя, так лілея є символом духовного життя, його чистоти, досконалості.
*У вишиванні рушників окрім перерахованих рослин, вживались мотиви Барвінку, Калини, Горобини та багатьох інших. Їхні символічні зображення на полотні донесли до нас крізь товщу віків багатий пласт архаїчного культу Матері-Природи.
(слайд 6: восьмикутна Зірка)
*Центральний мотив, який складає домінанту геометричної композиції – це восьмикутна Зірка та різноманітні восьмидільні мотиви, а також зображення Ромба, хрещатого хреста та ін.
Заслуговує на окремий розгляд семантика У багатьох культурах Світу цей символ означає Бога, Сонце, Зірку, Рік. Згадаймо українську колядницьку зорю.
*Ця ідея також виражена в широко розповсюдженому мотиві повної Сварги. Вигляд цієї геометричної фігури являє собою ромб, з кожної вершини якого виходять пари променів-спіралей. В народі їх називають “баранячі роги”.
*Восьмипроменева Зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих начал безумовно дає всьому життя. Тому можна констатувати, що ця зірка є символом самої Природи.
(слайд №7: павичі)
*Павич – жар-птаха, що несе в собі сонячну енергію. Ця поважна пташка уособлює сімейне щастя та благополуччя.
 
 
(слайд № 8: ластівки)
*Ластівка – пташка, що несе добрі новини, знак весни і початку нового життя.
(слайд №9: голуби, півні)
*Соколи, голуби, півні – усе це символи молодят.
Парне розташування птахів у народному мистецтві уособлює кохання й вірність. Не можна вишивати на рушнику пташок не в парі.
Розміщують птахів голівками один до одного. Іноді вони тримають у клювиках гілочку чи ягідку калини.
VI. Закріплення нового матеріалу.
Перегляд відеоролика із записом уривка сучасного українського весілля(благословення молодих батьками на рушнику)
Знаходження помилок в обряді та в оформленні рушника.
Перегляд відеоряду та «живих» правильно виготовлених рушників, із правильно скомпонованими візерунками.
VII. Домашнє завдання:
скласти проект власного весільного рушника;
написати твір-роздум «Постелю свій рушник, наче долю».
VIII. Підсумок.
Заключне слово учителя.
Виступ бандуристів.
Пригощання караваєм.
|