З сучасної літератури
О.Бердник. “Чаша Амріти”, “Пітьма вогнища не розпалює”.
І.Білик. “Не дратуйте грифонів”, “Похорон богів”.
Н.Бічуя. “Біла вілла”.
О.Гончар. “Берег любові”, “Твоя зоря”.
Р.Іваничук. “Яничари”, “Журавлиний крик”.
В.Марченко. “Листи до матері з неволі”.
Остап Вишня. “Вишневі усмішки”.
Д.Павличко. Сонети.
С.Плачинда. “Міфи і легенди давньої України”.
В.Симоненко. “Народ мій завжди буде!”.
М.Стельмах. “Дума про тебе”.
Вал.Шевчук. “Діти з огненної печі”.
В.Яворівський. “Марія з полином в кінці століття”.
Художньо-біографічні та мемуарні твори
В.Врублевська. “Емансипантка”.
Р.Горак. “Тричі мені являлася любов”.
Р.Іваничук. “Шрами на скалі”.
В.Костащук. “Володар дум селянських”.
М.Олійник “Дочка Прометея”.
І.Пільгук. “Дуби шумлять”.
В. Суходольський. «Народна артистка».
11 клас
Усього – 140 год. На тиждень – 4 год.
Текстуальне вивчення – 124 год.
Розвиток мовлення – 4 год.
Позакласне читання – 4 год.
Література рідного краю – 2 год.
Резервний час – 6 год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Год.
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
Додатки:
Мистецький контекст. Міжпредметні зв’язки
|
|
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920—1930-х років
Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Складні суспільно-історичні умови розвитку. Основні напрямки: модернізм, соцреалізм, постмодернізм. Актуалізація проблем: митець і влада, свобода творчості.
Українська література і духовне відродженню нації в першу третину ХХ ст. Літературні організації в Україні (“Гарт”, “Плуг”, “Аспанфут”, ВАПЛІТЕ, “Ланка”, МАРС). Літературна дискусія 1925—1928 pоків про шляхи розвитку української літератури, активна участь у ній М.Хвильового. Модерністські (імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, символізм) та авангардистські (футуризм, сюрреалізм, конструктивізм) течії та їхнє значення у подоланні народницьких тенденцій в українській літературі, у виведенні її на світові обшири. Яскраве сузір’я творчих особистостей у поезії (П.Тичина, М.Зеров, В.Свідзинський, Є.Плужник, В.Поліщук, М.Семенко), у прозі (Г.Косинка, М.Хвильовий, В.Підмогильний, Ю.Яновський), драматургії (М.Куліш, І. Кочерга). Сміливі творчі пошуки в українському театрі (Лесь Курбас). Народження нового літературного жанру − кіноповісті (О.Довженко). Жанрове розмаїття роману. Популярність усмішок Остапа Вишні. Зв’язок із західноєвропейською модерністською літературою (П. Верлен, К.Гамсун, М. Пруст та ін.).
|
1
|
Знати про історичні та суспільні умови розвитку літератури в ХХ ст., її основні напрями, стильове розмаїття мистецтва 1920-х років.
Називати основні літературні організації, угруповання 1920-х pоків.
Розкривати суть літературної дискусії в Україні 1925—1928 pp.
Називати модерністські та авангардистські течії в українській літературі 1920-х pоків, їх конкретних представників.
Розкривати новаторство української літератури та її відродження у 1920-ті роки, вершинні досягнення в поезії, прозі, драматургії у співставленні з модерністськими течіями у світовій літературі та інших видах мистецтва.
|
Модернізм у західноєвропейській літературі (П.Верлен, К.Гамсун, Б.Брехт).
Композитори В.Верховинець, П.Козицький, художники М.Жук, І.Труш, В.Кричевський, А.Петрицький, скульптор І.Кавалерідзе.
|
|
Перший з’їзд українських письменників 1934 p., його негативний вплив на розвиток літератури. Ліквідація літературних організацій та угруповань, створення єдиної Спілки письменників України. Утвердження соціалістичного реалізму. Тісний зв’язок літератури з політикою, надмірна ідеологізація літературного процесу. Необґрунтоване втручання компартії в літературний процес, нав’язування принципів класовості та партійності.
Репресії в 1930-ті pоки (М.Куліш, Остап Вишня, Г.Косинка, Є.Плужник, М.Зеров та ін.). Поняття “розстріляного відродження”.
Розвиток української літератури на західноукраїнських землях (В.Стефаник, О.Кобилянська, Б.Лепкий, О.Турянський, Б.-І.Антонич, І.Вільде та ін.).
Еміграційна література (О.Олесь, В.Винниченко, У.Самчук, В.Барка). “Празька школа” українських поетів (Є.Маланюк, Ю.Липа, Ю.Клен, О.Ольжич, О.Теліга та ін.).
Розвиток української літературної критики та літературознавства (М.Грушевський, С.Єфремов, О.Дорошкевич). Поширення вульгарно-соціологічних оцінок у літературознавстві.
ТЛ: «розстріляне відродження», авангардизм, соцреалізм.
|
|
Знати і вміти розповідати про масові репресії письменників у 1930-ті роки, втручання влади в мистецький процес.
Вміти пояснювати поняття “розстріляне відродження”, “соцреалізм”.
Мати загальне уявлення про розвиток літератури в 1930-х pоків на західноукраїнських землях і в еміграції.
Називати відомих українських літературознавців 1920-х pоків.
Вміння користуватися довідковими виданнями, словниками.
Розвиток допитливості, вміння шукати необхідну інформацію.
|
|
|
ПОЕЗІЯ 1920—1930 рр.
Провідна роль поезії у 1920-ті роки. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів.
Павло Тичина
“Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Арфами, арфами...”, “О панно Інно...”, “Подивилась ясно…”, “Одчиняйте двері...”, “Скорбна мати”, “Золотий гомін”, “Пам’яті тридцяти”
Життєвий і творчий шлях П.Тичини. Трагізм його творчої долі. Є. Маланюк, В. Стус про поета.
Багатогранність таланту. Мистецькі уподобання (малярство, музика).
Новаторський характер поезії П.Тичини, особливості його поетичного стилю (звернення до “вічних” тем, культура віршування, потужне ліричне “Я” як символ нової людини, життєствердний пафос, поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, імпресіонізму, експресіонізму). Місце видатного лірика в українській та світовій літературі.
Вірш “Ви знаєте, як липа шелестить” – мотив єдності людини з природою, її персоніфіковане змалювання як живої істоти. Майстерне використання алітерацій.
Вплив символізму та імпресіонізму на ранню творчість поета.
Збірка “Соняшні кларнети” — знакове явище в українській поезії перших десятилыть ХХ ст. Космогонічна тема і всесвіт у збірці (“Не Зевс, не Пан...”). Зорові та звукові образи-символи у змалюванні природи (“Гаї шумлять”, “Ой не крийся, природо, не крийся...”, “Пастелі”, “Енгармонійне”). Майстерне володіння верлібром. Оригінальність строфічної будови, ритмомелодики та римування віршів. Синкретичний характер поезії, використання засобів музичного й образотворчого мистецтва.
Вірш “Арфами, арфами…”, оригінальність образів, майстерність алітерацій та асонансів, ритмомелодики у вірші.
Вплив імпресіонізму в розкритті внутрішнього світу людини в інтимній ліриці поета (“Не дивися так привітно...”, “Подивилась ясно...”).
Вірш “Десь на дні мого серця...”, оригінальність строфічної будови, ритмомелодики і римування.
Майстерне зображення глибоких переживань ліричного героя (“О панно Інно…”).
Художнє осмислення автором національно-визвольного пробудження народу, радості українського відродження в ліричній поемі “Золотий гомін”.
Риси модернізму в змалюванні трагічної долі України в роки громадянської  війни (“Одчиняйте двері”, “Скорбна мати”).
Майстерне використання тонічного вірша. Образи-символи у вірші “Пам’яті тридцяти”. Уславлення борців за визволення народу.
Гуманістичний пафос збірки “Замість сонетів і октав”, неприйняття кривавого насильства у час революції.
Художнє осмислення гармонії світу і дисонансів революційної дійсності, її планетарне зображення (збірка “Плуг”, цикл “В космічному оркестрі”).
Євген Маланюк про злам у творчості поета (“Від кларнета твого — пофарбована дудка осталась”).
ТЛ: вітаїстичність, тонічний вірш, поліфонізм поезії, новаторство.
|
5
|
Розуміти основні тенденції розвитку української поезії 1920-х років, її “вітаїстичність”. Називати провідних поетів цього часу. Розвивати навички аналізу ліричних творів.
Знати і вміти розповідати про трагізм творчої долі П.Тичини. Називати його ранні збірки. Характеризувати основні мотиви і стильові тенденції ранньої творчості. Розвиток навичок аналізу поезій, основних мотивів, художніх засобів.
Уміти пояснити смисл висловлювання Ю.Лавріненка “Кларнетичний символізм”.
Розуміти поняття “вітаїстичність”. Уміти пояснити вплив символізму та імпресіонізму на творчість П.Тичини.
Аналізувати зразки пейзажної та інтимної лірики з ранньої творчості поета (“Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Арфами, арфами...”, “Десь на дні мого серця”, “О панно Інно...”), виокремлювати художні засоби, пояснювати новаторство П. Тичини.
Пояснювати назву та епохальне значення збірки “Соняшні кларнети”.
Розкрити символічні образи у віршах, присвячених національно-визвольній боротьбі українського народу (“Золотий гомін”, “Одчиняйте двері”, “Пам’яті тридцяти”, “Скорбна мати”).
Уміти прокоментувати висловлювання Є.Маланюка, В.Стуса про творчий злам у поезії П.Тичини в період тоталітарного режиму.
Пояснювати новаторство поезії П.Тичини, особливості його художнього стилю, визначати його місце в українській та світовій літературах.
Вміти давати власну оцінку творчості П.Тичини.
Вивчити напам’ять вірші “Арфами, арфами...”, “О панно Інно...”, “Пам’яті тридцяти”.
Розвиток естетичного смаку, культури образного бачення. Осмислення зв’язку внутрішньої свободи митця з процесом його творчості.
|
Поети-модерністи в західноєвропейській літературі (Ш.Бодлер, П.Верлен, А.Рембо, Т.Еліот, Р.Рільке).
Художники В. і Ф. Кричевські, М.Жук, А.Петрицький.
Малярські роботи П.Тичини, музика в його житті.
Музика Б.Фільца, М.Вериківського, П.Синиці, Г.Ляшенка на слова П.Тичини.
|
|
Київські «неокласики».
Микола Зеров
«Київ − традиція», «Чистий четвер»
Група київських поетів-неокласиків (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, О. Бургардт). Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Загальна характеристика поезії «неокласиків», її особливості.
Різногранний творчий шлях М. Зерова − лідера «неокласиків». Культурологічна основа збірки «Камена». Філософічність, афористичність його сонетів. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність.
ТЛ.: філософічність, сонет.
|
2
|
Розповідати про модерністську групу поетів.
Розповідати основне про життя та творчість М. Зерова. Вміти характеризувати його поезії, особливості форми сонета. Вміти пояснювати смислову й настроєву значущість деталі, образу. Висловлювати власні думки з приводу поетичної майстерності М. Зерова.
Розвиток відчуття естетики поетичного образу, урівноваженості й філософської самозаглибленості при зіткненні з життєвими проблемами.
|
Сонети
Ф.Петрарки, В.Шекспіра (зарубіжна література).
|
|
Максим Рильський
“Яблука доспіли, яблука червоні»!..”, “Коли усе в тумані життєвому…”, “Запахла осінь в’ялим тютюном...”, “Молюсь і вірю…”, “Солодкий світ!..”, “Мова”, «Троянди й виноград»
Життєвий і творчий шлях М.Рильського. Приналежність до групи київських «неокласиків”.Багатогранна діяльність (поет, перекладач, фольклорист, етнограф, публіцист, літературознавець, лінгвіст). Гуманістичний пафос його поезій.
Рання творчість М.Рильського. Майстерне змалювання природи і внутрішнього світу ліричного героя у збірках “На білих островах”, “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”. Вплив символізму на творчість поета.
Вірш “Яблука доспіли, яблука червоні…”
Майстерне змалювання в ньому настроїв і почуттів ліричного героя. Яскраві художні деталі, оригінальні тропи у вірші. Афористичність мови. Мелодійність і задушевність поезії.
Життєстверджуючий пафос у змалюванні природи в образах поезії “Молюсь і вірю. Вітер грає...” Перегук вірша з поезією О.Олеся “Чари ночі” у змалюванні єдності людини і природи.
Філософічна сповідальність пейзажної лірики поета (“Запахла осінь в’ялим тютюном…”). Естетика природної краси й гармонії.
Вітаїстичність настрою, життєлюбство, оптимізм ліричного героя (“Солодкий світ!”). Щире захоплення красою й неосяжною величчю світу.
Вірш “Коли усе в тумані життєвому…” як естетичне кредо митця, гімн вічному мистецтву, нетлінності його витворів. Смислова й настроєва значимість образу, художньої деталі у вірші. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті.
|
3
|
Знати основні факти з життя і творчості М.Рильського, називати його основні збірки.
Розповідати про групу київських “неокласиків” і М.Рильського, характеризувати основне в їхній творчості.
Коментувати естетичне кредо митця за віршем “Коли усе в тумані життєвому...”, вміти пояснити смислову і настроєву значущість деталі, образу. Аналізувати інші поезії М.Рильського.
Висловлювати власні думки з приводу поетичної майстерності, філософічності поетичного самовираження М.Рильського, особливостей у змалюванні природи.
Вивчити напам’ять один вірш (на вибір).
|
Літературні традиції Ш.Бодлера, А.Рембо, П.Верлена (зарубіжна література).
|
|
Євген Плужник
“Для вас, історики майбутні...”, “Вчись у природи творчого спокою...”, “Ніч… а човен — як срібний птах!..”, “Річний пісок слідок ноги твоєї…”
Стисла розповідь про життєву долю одного з провідних поетів “розстріляного відродження”. Збірки його поезій “Дні” та “Рання осінь” як вагомий новаторський внесок в українську поезію 20-х років.
“Громадянський інтим”, сповідальність, ліричність, філософічність його поезії. Урівноваженість душевного стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини, мить і вічність у чуттєвому вираженні («Суди мене судом своїм суворим...”).
Вірш “Для вас, історики майбутні” — зразок громадянської лірики поета, вираження свого ставлення до світу. Історіософічність погляду на минуле й сучасне життя.
Космічні мотиви в поезії Є.Плужника, усвідомлення себе часткою космосу (“Ніч… а човен — як срібний птах!..”). Мить і вічність у почуттєвому зіставленні. Роль порівняння і метафори в поезії.
Захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії (“Вчись у природи творчого спокою...”). Майстерність у передачі миттєвого настрою ліричного героя, інтимна лірика поета (“Річний пісок слідок ноги твоєї...”). Майстерність художньої деталі.
Поема “Галілей” — унікальне явище в літературі 20-х років про болючі роздуми над тогочасною дійсністю.
ТЛ: поглиблення поняття про ліричного героя.
|
3
|
Уміти розповісти про трагічну долю поета, називати його основні поетичні збірки.
Аналізувати його вірші, виділяти основні мотиви, настрої, визначати роль у них тропів.
Вивчити напам’ять один з віршів Є.Плужника (на вибір).
Обмірковувати і висловлювати власні думки з приводу втрати душевної гармонії та способів її повернення.
Мати уявлення про поему “Галілей”.
Усвідомлення зовнішнього спокою, урівноваженості як ознак душевного стоїцизму, опірності неприйнятливим життєвим обставинам. Розвиток уміння сприймати обставини, явища, події у зіставленні.
Вміти порівнювати стиль поезій Є.Плужника з поезіями П.Тичини, М.Рильського, визначати в них спільне і відмінне.
|
Герметична поезія В.Свідзинського.
Імпресіонізм в українському живописі 20-х років (П.Нілус, Д.Бурлюк, М.Бурачек, О.Мурашко) (образотворче мистецтво).
|
|