|
|
Скачати 1 Mb.
|
17.Охарактеризуйте провідні художні напрями української культури другої половини 18-19ст. АРХІТЕКТУРА: -панування класичного стилю. -планова забудова губернських центрів (Полтави,Києва,Харкова). -відомі пам’ятки тогочасної архітектури-будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томсон),дзвіниця Успенського собору в Харкові(С.Васильєв),Старий театр у Львові (А.Пихля,ЯЗальцман). -розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К.Розумовського у Батурині,маєток Галаганів у Сокирцях на Чернігівщині). -створення декоративно-пейзажних парків («софіївка» в Умані,»Олександрія» у Білій Церкві,Стрийський парк у Львові). ЖИВОПИС: -розиток портретного жанру (В.Боровиковський,В.Тропінін,Т.Шевченко) -Пейзажний живопис (І.Сорошенко,Т.Шевченко). -Розвиток графіки (Т.Шевченко,серія офортів «Живописна Україна»). МУЗИКА: -розвиток музичного фольклору (колядки,щедрівки,народні пісні й танці.)Поширеними були народні ансамблі-троїсті музики (скрипка,цимбали,бубон). -кобзарське мистецтво;найвідоміший кобзар-Остап Вересай. -зародження української симфонічної музики(симфонія М.Овсянико-Куликовського на основі українських пісень.) - С.Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». ТЕАТР: -поява перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві,де ставили українські п’єси «Наталка-Полтавка»,»Москаль-чарівник» І.Котляревського»,Сватання на гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка,а також п’єси Шекспіра,Пушкіна,Грибоєдова.Директором,режисером театру у Харкові був Грегорій Квітка-Основ’яненко,Полтавського-І.Котляревський. -діяли аматорські театри,поміщицькі театри,де грали селяни кріпаки. -видатні актори першої половини 19 ст.-М.Щепкін,К.Соленик. ЛІТЕРАТУРА І МОВОЗНАВСТВО: -українські автори писали як українською так і російською,польською,німецькою мовами. -Першу в Галичині граматику української мови підготував І Могильницький. -Професор Львівського університету І.Лавринський уклав 6-томний україно-польсько-німецький словник. -Початок і становлення української поезій та прози; І.Котляревський(«Енеїда»,«Наталка-полтавка», «Москаль-чарівник».),Г.Квітки-Основ’яненко («Маруся»,»Конотопська відьма»,і т.д.) -Найвидатнішіавтори:-П.Гулак-Артемовський,Є.Гребінка,М.Гоголь,Т.Шевченко,П.Куліш. 18. Що було притаманне культурному життюУкраїни в 60-х рр. ХХст. Атмосфера кінця 50-х років сприяла формуванню молодої генерації так званих шістдесятників, які у змінених обставинах і новими методами продовжили працю на культурному й національному підґрунті. Ця генерація українських інтелектуалів, насамперед письменників, своєю непримиренністю до існуючої дійсності протестувала проти пануючої атмосфери зневаги до особистості, боролася за національні культурні цінності, свободу і людську гідність. "Шістдесятники" представлені письменниками Л. Костенко, В. Симо-ненком, І. Драчем, М. Вінграновським, Є. Гуцалом, літературними критиками І. Дзюбою, І. Світличним, Є. Сверстюком та багатьма іншими, проти яких після їхнього короткочасного яскравого дебюту почалося цькування з боку влади. Одних було змушено до мовчання, деякі зламалися, інших ув'язнено. Внаслідок важких табірних умов померли в ув'язненні О. Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин, В. Стус. Ця група української творчої інтелігенції в умовах "відлиги" виявила прагнення до пошуку нових форм мистецького самовираження на основі осмислення національного досвіду. В них зростав інтерес до вивчення духовної спадщини свого народу. Проте навіть ознайомитися з творчим доробком багатьох діячів культури минулого було складно. Та молоді інтелектуали знаходили можливості дедалі глибше і всебічніше пізнавати національну духовну спадщину. Все це привело їх на шлях боротьби за оновлення суспільства, відмови від тоталітаризму в усіх сферах суспільного буття, зокрема в духовних процесах, за утвердження загальнолюдських моральних та естетичних цінностей. Так поступово сформувався рух дисидентів. Він відігравав значну роль в культурно-ідеологічних процесах, що відбувались в Україні. У суспільстві сформувалася полярна офіційній громадянська позиція. У період хрущовської "відлиги" спостерігався розвиток науки в Україні. Слід відзначити таких вчених світового рівня, як Є. Патон, О. Богомолець, О. Антонов, В. Глушков, М. Амосов та інші. Набувають подальшого розвитку природничі і фізико-математичні, науково-технічні й медичні науки, виникають нові наукові галузі, зокрема кібернетика. Певні позитивні, але повільні зрушення були й у системі гуманітарних наук: зокрема, спостерігалось піднесення українознавчих дисциплін. Багато важила в цьому контексті українофільська орієнтація секретаря ЦК КПУ тих років П. Шелеста, який певним чином скеровував лівацькі прояви комуністичної ідеології. 19.Охарактеризуйте розвиток класицизму в українській культурі. Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з барок-ковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри (зокрема Київську Академію), барокко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезії Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі «Енеїда» Івана Котляревського, травестійній оді «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ'яненка та ін. Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. Архітектуракласицизму в Українірозповсюджуєтьсявід 70-х рр ХУІІІ ст. Зразками є храми (Спасо-Преображенський собор у Новгороді –Сіверському, дзвіницяУспенського собору в Харкові), палацикозацькоїстаршини (Палац К. Розумовського в Батурині, Почепі, Яготині, Глухові, палац Завадовського в Ляличах, палац і церкваКочубеїв у Диканьці), будівляКиївськогоуніверситету. Розповсюджується на початку ХІХ ст. класицистичний стиль ампір – монументальніформиримськоговзірця – Контрактовийдім, театр в Одесі, собор Різдва на Подолі. В класицистичномустиліпобудована Набережно-Микільськацерква на Подолі, ротонда фонтану “Самсон”, багатобудівель ХУІІІ-ХІХ ст. Львова, Чернівців, іншихукраїнськихміст. Скульптура класицизму представлена в пам’ятникуРишельє в Одесі та надгробку К. Розумовському в Батурині (І. Мартос). У Львовікласицистичнізразкипредставлені у надгробкахЛичаківськогоцвинтаря роботами Б. Торвальдсена (надгробокБорковської). Автором чотирьохфонтанів на площіРинок є австрієць Г. Вітвер, представниквіденськогокласицизму. Живописукраїнськогокласицизмупредставляють А. Лосенко, В. Боровиковський. Д. Левицький, пізніше І. Сошенко, на заході – І. Барановський, Л. Долинський (автор “Пророків” у соборі св. Юра). Українськийкласицизмзалишиввисокізразки в музиці, яка будучи українською за своїм духом, служила інтересамросійськоїімперії. Середнайяскравішихкомпозиторів Максим Березовський, Артем Ведель і особливо ДмитроБортнянський. Вони створили і розвинулиновий жанр духовного хорового циклічного концерту. 20. Що вам відомо про національно-культурний рух шістдесятників? Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). У політиці 1960—1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд сформувався в кінці 1950-х — на початку 1960-х років і що прийшла до влади. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, В.Дрозд, Гр.Тютюнник, Б.Олійник, В.Дончик, Василь Симоненко, Микола Холодний, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові. 21. Визначити характерні риси бароко в українській архітектурі. Бароко – цемистецтво, збудоване на контрастах, асиметрії. Стиль виявляється у житловій, громадській, культовійзабудовах,якимпритаманнеорганічнепоєднання рис професійної та народноїархітектури. Спорудиприваблюютьсвоїмипишними формами, складнимиконструкціями, відзначаютьсябагатством декору. Результатом розвиткувласнеукраїнськоїтрадиціїстаютьхрещаті в планіхрами, тобтотакібудівлі, що в плані являли собою хрест, міжкінцямиякоговбудовувалисяквадратнівиступи. Такіхрещаті в плані церкви народилися з дерев’яноїархітектури, принципиякоїбулистилістичноблизькимизахідномубароко. Стиль бароконайвиразнішепроявивсь у кам'яномубудівництві. Характерно, щосаме в автономнійГетьманщині і пов'язаній з нею СлобідськійУкраїнівироблявсьоригінальнийваріантбароковоїархітектури, якийназиваютьукраїнським, або "козацьким" бароко. Позитивнезначення мала побудова в Україніхрамів за проектами БартоломеоРастреллі (Андріївськацерква в Києві, 1766р.).Середукраїнськихархітекторів, якіпрацювали вРосії, найвідомішийІванЗарудний. У кам'янихспорудахПравобережжяпереважало "загальноєвропейське" бароко, але і тут найвидатнішіпам'ятки не позбавленінаціональноїсвоєрідності (Успенський собор Почаївськоїлаври, собор св. Юра у Львові, а також собор св. Юра Києво-Видубицькогомонастиря, Покровський собор у Харкові та ін.). 22. Охарактеризуйте романтизм як напрямокукраїнськоїкультури ХІХ ст.. Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькоютворчістю, шуканняісторичноїсвідомості й посиленевивчанняісторичногоминулого (історизм), інколивтечавіддовколишньоїдійсності в ідеалізованеминулеабо у вимріянемайбутнєчи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постанняновихлітературнихжанрів — балади, ліричноїпісні, романсовоїлірики, історичнихроманів і драм. Своїмиідеями і настановами, зокреманаголошуваннямнародності і ролі та значеннянаціонального у літературі і мистецькійтворчості, романтизм відіграввизначну роль у пробудженні й відродженніслов'янськихнародів, зокремаукраїнського. Першими виявамиукраїнського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» ОлександраПавловського і збіркаМиколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибокусвоєрідність і самостійністьукраїнськоїмови й українськоїнародноїпоезії 23. Особливості розвитку українського образотворчого мистецтва другої половини ХУІІ-ХУІІІ столітть. Навідмінувідіншихвидівмистецтва, що у XVII—XVIII ст. несли в собіяскраву і мальовничуестетикубароко, українськімалярище довготрималисятрадиційвізантійського, давньоруського, давньоукраїнського, а такожренесансногоживопису, і тому стриманоставилися до патетики та пишних і динамічних форм. Це виявило себе, передусім, в українському іконописанні, яке формувалося у протиборстві двохтенденцій: діяли як співзвучні Ренесансу і бароко спрямування, так і прагнення малювати "по-грецькому". Вірністьстаровинізначноюміроюзумовлюваласьполемікою з католицизмом, унією, протестантизмом, яка, утвердивши ставила за мету надійнозахиститийоговідрізнихіконографієнововведень.Все ж ламаннястарихтрадиційбулонеминучим. Характерное одним ізвагомихчинниківеволюціїіконопису в цічасисталосяріднемалярство. Народ завждидужебезпосередньосприймав в релігійніобрази, найбільшешануючи тих святих, щовтручалися у клопоти людей (Богородицю, Миколая, Юрія, Параскеву) розлогого циклу христологічнихсюжетів — Христовістрасті. Страдання безвинного викликалосердечнийщем, тому й передавало образах експресивних і драматичних. У тяжкічасинеспокою і боротьби культ Богородиці в Укрнабувособливогозмісту. У козаччинуБожаМатірперестає бути страктноюпокровителькою. Вона набуваєвиглядуземноїукраїнськоїжінки в багатогаптованомунаціональному. Щодо самого малярства, то суто бароковими рисами є майстерне я користання в моделюванні форм гри та контрастівсвітла й тінейприділеннявеликоїуваги антуражу, зокрема пейзажному. Українськийживописепохибарокозалишаєтьсяпокищонедостатньовивченим, про йогопрофесійнихтворців ми такожзнаємонебагато. Одним з перших провіднихмайстрів нового стилю у Львові 60-х роківбувМиколаПетрахнович, творчістьякогодослідженадосі мало. Його живописна спадщинапов'язана з львівськоюУспенськоюцерквою, де покищореставрованілишейогосцени "Страстей Христових". М. Петрахновичбувмайстром великих монументальних форм, тяжів до зображення простого і ясного душевного стану своїхперсонажів: чарівністюзрілості, діяльноїдоброти, наприклад, приваблює образ, створенийПетрахновичем в іконі "Одигітрія". Можнавважати, щосамейого твори зафіксувалиетнопсихологічний портрет українців того часу. Одним з найяскравішихпредставниківбароко в українськомуживопису на зламі XVII і XVIII столітьбувІванРутковичізЖовкви. Твори Рутковича, особливо 1690-х років, відзначаютьсябагатою і насиченоюпалітрою та динамічністюкомпозицій, особливо ряди жовківськогоіконостаса з циклом сцен на тему П'ятдесятниці. Вони урочисті і водночасзаземлені і конкретні. Першорядниймайстер-колорист, гармонійнозіставившитеплікольори з перевагоючервоного у різнихградаціях, досяг тут величної і життєрадісноїсимфонії. Взагалі ж творчість І. Рутковичазумовленанасампередестетичнимсвітовідчуттямукраїнськогоміщанськогосередовища з його практицизмом, спокійноюділовитістю, органічним демократизмом. Художник розвивавтітрадиції, якісклалися у львівськійшколіживописупершоїполовини XVII ст.Так склалося, щопам'ятки старого українськогоживописузалишисялише на Галичині та Волині. На Лівобережжі і в центральних районах України вони здебільшого не вціліли. Хоча, безперечне, і часизначна роль як київського, так і загальноукраїнськогоіконоса належала малярськійшколіКиєво-Печерськоїлаври. Окремемісце в українськомубароковомуживописуСхідноїУкраїниналежитьіконостасуСпасо-Преображенської церкви у ВеликихСорочинцяхПолтавськоїобласті, побудованої 1734 p. гетьманомДанилом Апостолом. Сорочинськийіконостас — цілийхудожній комплекс-більшесотнірізнихікон. То яскраві, то глибокопритамованісередїїпишноїрізьби й позолоти створюють живу кольоровусимфонію. А образи правого і лівогобічнихвівтарів — "Введення Храму", "Зішестя до пекла" за своїм характером є ранішенаписаними картинами. Вони вражаютьекспресією, енергійними ракурсами, внутрішньоюнапруженістю. У розглядуваний період набуває розвитку український портретний живопис. Портрет, поруч з гербом, став однією з важливих ознак приналежності до суспільних верхів ще у Польсько-Литовській державі, до якої досить довго входили українські землі. Ця ж традиція збереглася у наступні XVII і XVIII століття, коли Україна пережила своє визволення і нове поневолення Росією. В основі портретного образу, як і в західноєвропейському бароко, була висока станова свідомість феодалів. Шляхетський (магнатський) репрезентативний портрет, що склався значною мірою на західноукраїнських землях, — це, передусім, підкреслення суспільного престижу, виразна станова характеристика, що, однак, поєднується з гуманістичним уявленням про гідність людини. Такими є портрети короля Стефана Баторія, Костянтина Острозького, Яна Гербурта, Яна Замойського, Анни Гойської. Особлива увага художника до обличчя, виявлення характеру, вдачі. Портрети позначені лаконізмом деталей, стриманістю у зображенні емоцій. Спочатку на портретах герби зустрічаються зрідка, так само, як різні ознаки та регалії влади, панегіричні тексти. Урочиста поза, жести, що підкреслюють гідність та амбіцію (рука на ефесі шаблі тощо), зустрічаються лише в поодиноких творах. Пізніше — у другій половині XVII ст. — спостерігаємо тенденцію до підкреслення репрезентативності. Такими є зображення Олександра Острозького, Криштофа Збаразького, Кароля та Олександра Корняктів, Юрія Мнішека. Власне, саме в цей час витворюється та ком¬позиційна схема, яка існуватиме до кінця XVIII ст. Дещо пізнішим різновидом такого портрета стає домовинний — наприклад, портрет Костянтина Корнякта з братської Успенської церкви у Львові. На звороті — довгий латинський текст з основними біографічними відомостями про небіжчика. У портреті Корнякта — купця, що став жити на шляхетський взірець — все ж не відчувається тієї підкресленої чи прихованої гонористої самовпевненості, "шляхетського жесту", який властивий магнатському портрету. Про ранній наддніпрянський портрет збереглися скупі відомості від часів народно-визвольної війни. Взагалі то лишилося дуже обмаль пам'яток. Та й позувати козацькій старшині не було часу. Іконграфією образу Богдана Хмельницького, наприклад, українська культура завдячує знаменитій гравюрі роботи гданського гравера ВегельмаГондіуса. Саме вона стала основою майже всіх відомих зображень. Портретне малярство на Наддніпрянщині представлене найбільш епітафіальними — тобто посмертними зображеннями. Портрет Адама Кисіля з Максаківського монастиря на Чернігівщині, портрети Федора та Єви Домашевських з храму Почаївського монастиря, фундаторами якого вони були та ряд інших. Однак з друї половини XVII ст. портрет на Лівобережжі стає явищем розповсдженим. До найдавніших з відомих старшинських портретів належи зображення полковника Івана Гуляницького, що збереглося. Портрет поясний, простої і чіткої композиції. Подібно галицьким магнатам полковник в одній руці тримає булаву, другою спирається на ефес шаблі. На столику бачимо також давню приналежність таких зображень — шапку з аграфом і перами. Портретам козацької старшини не властива бундючність і гонристість. Як молода еліта, старшинство зберігає ще багато народна і в побуті, і в зовнішньому вигляді. Тому й в образі Гуляницького вгадується аристократ — це вчорашня звичайна людина. З другої половини XVII ст. як самостійний жанр виокремлюється гравюра. Гравери (більшість з яких навчалась у Західній Європі вміли оздоблювати книги в різноманітних гравюрах на міді, офорт. Друкували також тематичні аркуші —так звані "тези", дарчі адреси, гравійовані панегірики. Велике художнє значення мають, зокрема, ілюстрації до "Києво-Печерського патерика" майстра Іллі, твори гравера Федора до Євангелія. Новий етап у розвитку графічного мистецтва пов'язаний з творчістю О. та Л. Тарасевичів. Так, "Патерик",що йшов 1702 р. у Києві, став видатним явищем української культури саме завдяки гравюрам Л. Тарасовича, його анатомічно бездоганному малюнку людської постаті, прозорому, легкому ландшафту, в якому майстерно вкомпоновані люди, та вмілому використанню світлотіні. Майстром різноманітних за жанрами гравюр, особливо панвіричних "тез", був І. Щирський. Заслужили визнання і панегірі гравюри І. Мігури — серед них найвідоміші конклюзії на честь Івана Мазепи і Варлаама Ясинського. Всі види мистецтва го часу споріднює спільне прагнення до декоративності, пишності репрезентативності, та в графіці є ще й інтимність, лірика. Скульптуру, яка була елементом монументально-декоративі композицій іконостасів і декорув архітектурі, відзначають теж фос і рух. Найвідоміший майстер цієї доби — Пінзель, скульптурі: ми роботами якого прикрашені собор Юра у Львові, ратуша в Бучачі. У кінній статуї Георгія-Змієборця на соборі все пройняте стрімким рухом — і кінь, що скаче з розвіяною по вітру гривою, і плащ вераника, і фантастичний змій, що кільцями звивається під ратицям коня. Ратуша в Бучачі демонструє інтерес майстра до античної символіки — прекрасні і монументальні Геракл, Нептун та інші персонажі давньогрецького фольклору. Задумана як апофеоз роду великих феодалів Потоцьких, скульптура ратуші славить людський героїзм, протистояння злу. |
| Микола Хвильовий Микола Хвильовий (*13 грудня 1893, Тростянець — †13 травня 1933, Харків) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників... |
Серія «Розстріляне Відродження» Збірка вибраних творів Аркадія Любченка (1899-1945) відкриває нову серію видавництва «Смолоскип» «Розстріляне Відродження». Твори... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ... Дисципліна «Історія української культури» в системі підготовки сучасного фахівця вищої категорії. Предмет, об’єкт, основні проблеми,... |
1. Розстріляне Відродження Багато митців, літераторів, діячів науки не поступилися принципами, зазнаючи всіляких переслідувань, гонінь, репресій, прийняли мученицьку... |
| Урок по всесвітній історії у 8 класі на тему: «Мистецтво Високого Відродження в Італії» Обладнання: портрети та картини діячів Відродження, презентації, роздатковий матеріал |
Лекція Національно-культурне відродження в Україні та його занепад (1917-1939 рр.) Національна революція в Україні призвела до колосального злету національного самоусвідомлення народу, духовного піднесення її інтелігенції,... |
| За часів відродження української культури необхідним є і знання тих... Органічно розвиваючись, ці культурні набуття сприяли існуванню української нації у її важкі історичні часи, підтримували дух народу... |
УКРА Ї Н А ВИКОНАВЧИЙКОМ І Т Е Т БЕРДЯНСЬКО Ї М І С Ь К ОЇ РАДИ ЗАПОР... З метою забезпечення духовного, морального і фізичного здоров’я молоді на прогресивних українських звичаях і традиціях, відродження... |
| Конспект уроку «Поет на грані геніальності» Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю письменників літературного періоду Розстріляне Відродження. Поглибити знання про письменника... |
Таблиці Фактори, які впливали на розвиток української культури в 1917 1921рр Багато представників української творчої інтелігенції увійшли до складу УЦР, органів управління Української держави П. Скоропадського,... |