I. Анатомо-фізіологічні особливості організму дитини у старшому шкільному віці
У старшому шкільному віці закінчується процес окостеніння більшої частини скелету. Потовщується і зміцнюється кістяк. Пропорції тіла наближаються до показників дорослих. Завершується розвиток ЦНС, процеси збудження і гальмування врівноважуються. Збільшується здатність мозку до аналітичної і синтезуючої діяльності, тобто учні здатні виконувати вправи на основі лише словесних вказівок вчителя.
У цьому віці як у дівчат, так і у хлопців маса серця продовжує збільшуватися, зростає хвилинний об’єм крові, покращується нервова та гормональна регуляція серцево-судинної системи. Маса серця у дівчат на 10– 15% менша, ніж у юнаків. Частота серцевих скорочень та частота дихання вища, ніж у юнаків, а життєва ємність легенів у середньому на 1 літр менша.
У дівчат і юнаків формується велика різниця у розвитку мускулатури: у юнаків вона зростає рівномірно, у дівчат центр ваги трохи опущений за рахунок непропорційного розвитку мускулатури, менше розвинена маса м’язів рук і плечового пояса, більше – м’язів тазу. У дівчат маса м’язів на 13% менша, вони поступаються у силі юнакам. Тобто під час занять з дівчатами необхідно оберігати м’язи і органи малого тазу, уникати вправ, які викликають підвищений внутрішньочеревний тиск. Це стосується вправ із затримкою дихання, натуженням, підніманням великої ваги, стрибків.
У юнаків швидко збільшується м’язова маса; еластичність м’язів та їх нервова регуляція знаходяться на оптимальному рівні; опорно-руховий апарат здатний витримати значні навантаження. Однак юнаки переоцінюють свої сили, часто беруть зависокий темп. Дівчата, навпаки, недооцінюють свої сили, не впевнені у собі, особливо у вправах, що потребують сміливості та рішучості, більш емоційні та вразливі.
Юнаки і дівчата дуже чутливі до сприйняття своєю зовнішності, порівнюють свої фізичні дані з даними однолітків, що треба використовувати для формування інтересу і мотивації до фізичного вдосконалення на заняттях.
Однак необхідно звернути увагу на фізичне здоров’я дітей, показники якого характеризують фізичну підготовленість. Проведена оцінка свідчить, що вони знижені у 60,3 % учнів старших класів, що найбільш ймовірно пов’язано з гіпокінезією дітей і незадовільною організацією фізичного виховання.
Ми вважаємо, що впровадження комплексу заходів, направлених на збереження і зміцнення здоров’я дітей у навчальних закладах є перспективним, дає можливість не відривати дітей від навчання, а батьків від роботи.
II. Теоретичні основи застосування тренажерів
Заняття на тренажерах – ефективна форма дій на організм людини, спрямованих на позитивну зміну його фізичного потенціалу і досягнення інших, соціально важливих цілей фізичного виховання і самовиховання. Унаслідок систематичного фізичного тренування в організмі відбуваються морфологічні і фізіологічні зміни, що дозволяють розширити функціональні можливості практично всіх органів і систем, удосконалювати регуляторні механізми. У результаті підвищується опірність до дії несприятливих чинників навколишнього середовища, пристосовність до різних навантажень, поліпшуються показники фізичного розвитку.
Найважливіша роль цих змін, пов’язаних з тренуванням, належить нервовій системі. Збільшуються сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів, значно прискорюється рухова реакція. Удосконалюється функція аналізаторів, що обумовлено великою різноманітністю подразників у процесі занять. Збільшується число еритроцитів і вміст гемоглобіну в крові, що сприяє підвищенню кисневої місткості крові. Зростають запаси енергетичних речовин в м’язах, головному мозку, м’язах серця. Змінюється і опорно-руховий апарат: підвищується міцність кісток і зв’язок, збільшується маса і об’єм м’язів, зростає м’язова сила. При регулярних тренуваннях розвиваються дихальні м’язи, збільшується рухливість грудної клітки, життєва ємкість легенів. Дихання стає рідшим і глибшим, видих подовжується. Серце працює в сприятливіших умовах: частота його скорочень кілька сповільнюється при збільшенні їх сили, що говорить про його економну роботу. Усе це спрямовано на вдосконалення роботи основних функціональних систем організму підлітка, враховуючи особливості його розвитку у цьому періоді.
У процесі занять на тренажерах в учнів виховуються активність, наполегливість, рішучість, дисциплінованість і естетичний смак, формуються нові і удосконалюються рухові навички, розвиваються фізичні якості.
Можливість суворого дозування фізичного напруження і направленої дії на певні м’язові групи дозволяють за допомогою тренажерів вибірково впливати на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, опорно-руховий апарат. У зв’язку з цим вони показані в профілактичних і лікувальних цілях.
Позитивний вплив занять у тренажерному залі виражається в наступному:
• профілактика захворювань серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату та ін.;
• підвищення імунітету дітей і підлітків;
• позбавлення від зайвої ваги;
• покращання та корекція постави;
• зміцнення м’язів і суглобово-зв’язкового апарату, поліпшення рухових якостей;
• надбання життєво необхідних рухових умінь і навиків;
• вироблення правильних раціональних рухових стереотипів, необхідних у повсякденному житті, – правильного сидіння, стояння, підйому вантажів та ін.;
• спроможність запобігання травмам;
• формування навичок самостійних занять фізичними вправами, вироблення на все життя звички займатися фізичними вправами, розвиток рухової пам’яті;
• розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості й швидкісно-силових) та координаційних здібностей (узгодження рухових дій, здатності до довільного розслаблення м’язів, вестибулярної стійкості);
• профілактика асоціальної поведінки учнів, формування адекватної самооцінки, цілеспрямованості, впевненості у своїх силах, витримки, поліпшення психоемоційного стану.
Застосування тренажерних пристроїв і інших технічних засобів у навчальному процесі дозволяє отримувати об’єктивніші і достовірніші дані про кількісні і якісні характеристики рухів, про рівень розвитку фізичних якостей і фізичної підготовленості учнів.
|