|
Скачати 131.29 Kb.
|
ДНЗ “Запорізьке вище професійне училище “Моторобудівник” Методичні рекомендації щодо використання загальнорозвивальних вправ для розв'язання освітніх та оздоровчих завдань у роботі з учнями ПТНЗ. Викладача фізичної культури Олешко Катерини Сергіївни м. Запоріжжя Вправи загальної розминки Домашні завдання. Аутотренінг Іннервація кори головного мозку дитини, яка лежить у колисці, якраз і відбувається через дотик пальчиків. Тобто - немовля пізнає світ, торкаючись та хапаючи предмети. Як воно ще невміло, але й з цікавістю перебирає пальчиками яскраву забавку! Пізнає світ! І що найцікавіше — пальчиками. Написано чимало літератури про залежність від рухливості пальців розвитку розумової діяльності людини. Не хочеться повторюватись, але це дуже важливо. На нашу думку, треба ділитися цим матеріалом з учителями та батьками. Раніше не зауважували, що чим рухливіша кисть (а тим паче стопа) людини, тим більші її розумові та чуттєві задатки. Тут існує пряма залежність. Великий вчений І. Павлов сказав дуже цікаву фразу: руки – це відростки головного мозку. Я б сказала, що й нижні кінцівки – так сами… На перших порах, даючи вправи для кистей та стоп, ми були вражені – наскільки невміло наші учні пробують їх виконати. Спробуйте застосувати ці елементарні вправи – і побачите, наскільки збільшиться лабільність нервових процесів, «технічність» виконання інших справ. Спробуємо поділитися досвідом та вправами, які ми даємо виконувати нашим учням. Першу вправу мої маленькі помічники назвали «піаніст», її й слід виконувати так, неначе ви граєте на піаніно… Натискаєте кожним пальчиком на уявні клавіши. По черзі – від мізинця до великого пальця. А далі навпаки – від великого пальця до мізинчика. Напруженість тіла починається зі стиснутих у кулак пальців. Діти, щоб відпочити, мають виконати протилежний рух. А його вони як раз і не вміють виконувати. Розкрити максимально кулак, щоб пальці з долонею неначе прогнулися. Між іншим, відкрита долоня – один з найпривітніших жестів, який означає: «в руці немає каменя». Цього нам було замало. Ми знаємо: майже кожен суглоб нашого тіла зроблений так, що може виконувати колові (сферичні) рухи. Почали пробувати й зрозуміли, наскільки нерозпрацьовані вони в дітей, чому в них такі некрасиві та кострубаті рухи. Потім перейшли до виконання колових рухів з максимальною амплітудою (ноги випрямлені, руки на поясі або за спиною, або за головою). Найскладніше почалося, коли перейшли до рухів ногами! Колові рухи стопок виконували так, наче суглоб був із старого дерева – скрипучий та незграбний… З часом наші стопи розкріпостилися, й це відразу далося взнаки (починаючи з ходьби і закінчуючи бігом та стрибками). Хода та біг стали легкими та граціозними, стрибки вищими й дальшими. Як казали діти: «Ми трішечки навчилися літати!» Так само було з виконанням колових рухів стегном уперед і назад. Починати треба тільки з колових рухів вперед, а вже потім назад. Чому? Тому що можна розтягнути пахові сухожилля. Дуже непогані всі рухи плавця на суходолі. Застосувати їх у розминці, зарядці – дуже доцільно. Колові рухи шиєю можна розділити на дві частини. Спочатку нехай учні виконують кола лише головою, намагаючись не включати шию. А потім з шиєю – неначе голова «котиться» по грудях, плечах, верхній частині спини… Хочеться зачепити ще одну маленьку проблему, яка повсякчас виникає як в учнів, так і вчителів. Суть її в тому, що коли людина змучена або довго сидить, з’являється сонливість, апатія, стукає в скронях, поболює та паморочиться голова… Причина в одному м’язі, який у пасивному стані не пропускає кров до головного мозку. Це – трапецієвидний м’яз. Щоб не виникало цих ексцесів – найраціональніше виконувати колові рухи плечима вперед та назад (більше назад – «компенсація» за постійне сидіння за партою), відведення голови назад. Чудова вправа для мязів живота (із вправ йогів) – «хвиля» заспокоює, поліпшує тонус мязів, спалює жирові залишки (від 10 до 100 повторень). Втягувати живіт знизу вгору, потім неначе надути його зверху вних (виходить рух, подібний до хвилі або руху батога). Ще пара нюансів, як для учнів, так і для вчителів, батьків. Про губи та чоло… Ці частини першими реагують та сигналізують про змученість організму загалом. Зціплені в шнурочок губи та «напружене чоло» - перші ознаки того, що людина змучена, не кажу вже про те, що в цих місцях найшвидше зявляються зморшки. Як цьому запобігти? Учений Мікулін писав, що обличчя теж «просить зарядки». Варто «погримасничати» вранці і ввечері впродовж декількох хвилин. Якщо ж ще й “подмухати”, то ця частина лиця розслабиться. По підіймайте бровні дуги вгору й вниз — і важкість в лобній частині мине, потріть вуха тощо. Вправ є дуже багато... Головне — не забувати робити рух, протилежний тому, який був під час праці. Учитель “працює” горлом. Для нього є пара простих вправ, щоб не було перенапруження. Попідіймайте кілька разів кеадик вгору-вниз і ваш голос цілий день буде свіжим та дзвінким. Зранку щось неголосно трішки поспівайте (як сказав один мудрий вчений : скажи всьому Всесвіту, що його любиш, не гніваєшся ні на кого) й обовязково часто — причасто посміхайтеся (позитивна інервація кори головного мозку). Оплески. Чому з такою приємністю люди плескають у долоні? Та тому, що це вияв захоплення. А з точки зору нашого предмета, це знову плюсова іннервація центральної нервової системи. То чому не спробувати включити в комплекс загальнорозвивальних вправ такий могутній стимулятор як елементарне плескання кінцівками. Вчителі інших предметів часто скаржаться, що діти після уроку фізкультури, дуже збуджені й сприймати інший навчальний матеріал на відмінно не можуть, дисципліна не на належному рівні. От ми й почали займатися аутотренінгом. Аутотренінг — це вміння керувати собою в психічному плані. Або себе збудити, або заспокоїти, або відпочити за лічені секунди, мобілізуватися. Щоб емоційний підйом припинився, потрібно відвернути увагу від того, що його спричинило, та уявити щось “заспокійливе”. Ми працювали з групою так: зплели пальці попереду, голову поклали назад, на плечі, заплющили очі й уявили будь-який яскравий колір. С початку діти крім темряви нічого не бачили. Але потім уявили всю веселку. І що найголовніше — діти заспокоювалися... Про секрети дихання Експериментували на собі. Таке відчуття, що справді очищається головний мозок, думки стають світлими, чіткість та лабільність нервових процесів вражає. Правду кажуть, що неглибоке дихання — це скарб здоров'я й багатоліття. Є така система: неглибоко вдихнув, затримав, видихнув, затримав дихання — три такі серії від 2-3 до 8 сек (більше не рекомендують). Є й простіші варіанти: вдихнути та затримати дихання (3-8 сек), видихнути, затримати дихання (3-8 сек). Ми на уроках застосовуємо і ці, й простіші — так звані “лісоруби” (їх ми описували раніше): ноги — ширше плечей, вдихнути, руки вгору — назад, торкнутися спини. Пальці рук сплетені. Видихнути — руками неначе розрубати поліно, нахилитися вперед (це з досвіду одного тренера та лікаря: так працювали з дітьми, які хворіли на астму та різні види простудних захворювань). Ця вправа заспокоює ритм дихання, нормалізує емоційний стан, і головне — допомагає не хворіти на застуди. Всіма цими не хитрими секретами ми ділимося з нашими вихованцями та колегами. Загальнорозвивальні вправи Комплекс 1. Суглобний (без предметів)
Повороти вправо, вліво — 10 разів. Подати підборіддя вперед, у вихідне положення 10 разів. Комплекс 2 (Без предметів)
Комплекс 3. Гімнастичний
Комплекс 4. Плавальний
Комплекс 5.
Набір вправ можна варіювати за застосуванням та ритмом, комбінаціями. Особливо в молодшій школі, коли відбувається активне навчання координаційних вправ, правильності їх виконання. Діти самі допомагають називати вправи. Стежачи за ними, вигадувати нові, доцільні для них вправи. І основне — образно застосовувати: з учнями молодшої школи треба “гратися в казку”. Існує безліч спеціальних вправ, застосовуючи які, ми можемо ігрово-казковим методом навчити учнів початкових навичок стрибання, метання, бігу, ігрових видів тощо. Молодшим школярам треба дуже багато часу працювати з м'ячем. Починаючи з ловіння, передачі м'ячиків — обов'язково маленьких набивних, які вони самі собі зроблять із шматочків матерії. Тільки тоді навичка буде завчена, а не зіпсована у вправах із величезним м'ячем. Велике значення має й виконання вправ під музику — натяк на аеробіку, завдання додому. Тобто придумати 10-20 вправ у ритмі музики. Якщо це застосувати в молодшій школі, учні вчаться ритму, координації елементарних рухів під музику, та просто танцювати повільні й швидкі танці, не скидатися самовиразитися в русі під музику, що має величезне значення для їхнього психологічного, емоційного розвитку. Якщо дати учням повірити в силу своєї творчості, вони спроможні придумати досить складні рухи в аеробіці (конкурсне завдання на спортивних вечорах). Учням молодших і середніх класів доцільно давати такі завдання для вивчення. Досвід проведення спортивних вечорів свідчить, що вправи з аеробіки, введеної в програму, має велике значення для гармонійного розвитку дитини. Аеробіка дає можливість творчо працювати, бути розкутим, не боятися рухатися тощо. Останній набір вправ (а не комплекс) хочеться описати якомога детальніше. Можна урізноманітнити навіть давно знайомі вправи. А діапазон загальнорозвивальних вправ, ранкової зарядки — безкінечний... Радимо молодим спеціалістам — шукайте та експериментуйте, й обов'язково записуйте. 1.Старенька — престаренька вправа: руки перед грудьми зігнуті в ліктях. На рахунок 1-2 — відведення рук максимально назад, 3-4 — те саме прямими руками. Задіяна середня частина м'язів спини в грудній частині. Елементарно цю вправу можна урізноманітнити: 1-2 — перед грудьми зігнутими руками, 3-4 — розведення прямих рук вгору — в сторони. 1-2 — те саме, 3-4 — перед грудьми прямими руками. 1-2 — те саме, 3-4 — вниз — в сторони. Охоплюємо верхню, середню, нижню частини грудної ділянки спини. 2.Наступна, така ж давня вправа. На рахунок 1-2 — перехресні рухи прямими руками перед грудьми, 3-4 — пружні розведення рук в сторони - назад. Доповнюємо та урізноманітнюємо. 1-2 — схресні рухи руками, 3-4 — розведення рук в сторони — вгору, 1-2 — те саме, 3-4 — перед грудьми. 1-2 — те саме, 3-4 — вниз — у сторони. Лише пальці рук розведені, долоні “дивляться” вперед (чому — ми вже описували). 3. Ще одна непогана вправа: кисті в кулак, права рука вгору, ліва вниз. По два рухи — відведення рук максимально назад, зміна положення рук. Трохи ускладнимо. 1 — відведення рук максимально назад, 2 — зміна положення рук, 3 — права в гору — в сторону, ліва вниз — у сторону, 4 — ліва вгору — в сторону, права вниз і в сторону (всі рухи ривком назад). 4. Трохи про нахили... Вправа проходить емоційно навіть із старшокласниками. На рахунок 1-2 — нахили ліворуч (ноги на ширині плечей, руки на пояс), 3-4 — прямими руками зверху плескаємо в долоні, на 1-2 — нахили праворуч, 3-4 — знов оплески. 5. Ноги — на ширину кута 90*. На рахунок 1-2 — нахили вперед торкнутися долонями землі, 3-4 — оплески за спиною. 6. Ноги на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях, лікті підняті вище вух. 1-2 — пружні повороти тулуба ліворуч, 3-4 — оплески, але неначе щось зверху вниз “вибиваємо” з долонею перед собою, 1-2 — повороти праворуч, 3-4 - “вибиваємо” за спиною. 7. Ще одна дуже потрібна вправа — щоб не було травм у колінному суглобі. Десять присідань. Але ноги на ширині плечей, носки на 45* назовні. Присісти, розвівши коліна, п'яти від землі не відривати. Руки за спиною або довільною. 8.Потім спробували присідання з вистрибуванням угору, з коловими рухами рук з-під тазу вперед-вгору. 9. Стрибки. Ми називали вправу “уникаю” (зіткнення). Кисті та пальці вертикально вгору, руки випрямлені. 1- стрибки назад, руки зігнуті в ліктях, 2 — уперед, руки розігнуті, 3 — стрибок праворуч — руки зігнуті, 4 — праворуч, розігнути (і навпаки)... 10. Усе це можна виконувати за сигналом. Учитель показує, наприклад, вперед, назад, ліворуч, праворуч, а діти виконують стрибки з рухом руками. Можна й ускладнити — ще й під кутом 45* у всіх напрямках. 11. Урізноманітнимо трохи й нахили (особливо для старшокласників). 1-нахили ліворуч, 2 — сплеск, 3 — праворуч, 4 — сплеск (вгорі), 5 — нахил вперед, 6 — сплеск перед собою, 7 — прогнутися, 8 — сплеск за спиною тощо. Можна придумати ще багато цікавих вправ. Головне, щоб вони “розминали”, розвивали ті частини тіла, які виконують рухи в тому чи іншому виді діяльності. Тобто — цілеспрямовано! Придумуймо! Список використаної літератури:
|
Методичні рекомендації для вчителів фізичної культури Використання занять у тренажерному залі для вдосконалення фізичної підготовки школярів старших класів |
ЩОДО РОЗВ Тому важливо виокремити методичні особливості розв’язання різних типів задач щодо формування і використання активів первинних суб’єктів... |
Урок №16 Тема. Зведення дробів до НСЗ. Порівняння дробів Мета: відпрацювати... Розв'язання домашніх вправ учитель заздалегідь записує на відкидній дошці. На цьому уроці учні, працюючи у парах, перевіряють правильність... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо виконання учнями ПТНЗ кваліфікаційної роботи Робота повинна носити творчий характер, відповідати обсягу знань, умінь і навичок, передбачених кваліфікаційною характеристикою |
Методичні рекомендації щодо викладання фізичної культури в 2015/2016... ... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В 2014/2015 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ У ... |
Тема: “Розв’яз Сприяти розвитку інтелектуальних та творчих здібностей учнів, логічного мислення і вміння раціонального підходу в процесі розв’язання... |
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін... Для використання рекомендовано підручник «Філософія. 11 клас» (автори Кремень В. Г., Ільїн В. В.). Мета підручника — допомогти учням... |
Цільова комплексна програма розвитку фізичної культури і спорту в... Про погодження змін та доповнень до Цільової комплексної програми розвитку фізичної культури і спорту в Дніпропетровській області... |
КОНСПЕКТ УРОКУ В 6 КЛАСІ тема: РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ І ВПРАВ НА ВСІ... Подано розв’язання домашніх вправ, в яких допущені помилки; учні шукають їх і виправляють |