КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4» ЗОР Сторінки історії


Скачати 263.98 Kb.
Назва КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4» ЗОР Сторінки історії
Сторінка 1/2
Дата 11.04.2013
Розмір 263.98 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Історія > Документи
  1   2


Запорізька обласна державна адміністрація

управління освіти і науки

КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4» ЗОР
Сторінки історії

1959-2009 роки

Видання підготовлене педагогічним колективом

КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат

І-ІІІ ступенів №4» ЗОР

Під редакцією Гуленка К.С.


Запоріжжя – 2009




ІСТОРІЯ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

Вже 50 років плідно працює Запорізька загальноосвітня школа-інтернат №4. Цей навчальний заклад на довгі роки стає для учнів рідною домівкою, в стінах якої вони роблять перші невпевнені кроки в доросле життя, підтримані шкільним колективом. За довгі роки свого існування школа тісно поєднала долі таких однакових і таких відмінних дітей з різних поколінь та з усіх куточків Запорізької області.
1950-1980 рр. Школа-сад
Історія школи-інтернату №4 починається в кінці 1950-х – на початку 1960-х – в період політичного та економічного розквіту СРСР -- могутньої держави, до складу якої входило 15 союзних республік з населенням більше 270 млн., що представляло 100 національностей та народностей. Економіка та сільське господарство СРСР мали міцний потенціал та розвивались у системній динаміці згідно з наперед визначеним планом.

Для державного управління радянського періоду характерним є прагнення до планування економіки та до тотального контролю суспільства у всіх сферах. Життя суспільства визначалося певними планами його розвитку, що розроблялися та приймалися вищими керівними органами. Особливу увагу уряд СРСР та керівництво КПРС приділяли шкільній освіті.

П
Посвячення в піонери
ерше, що впадає у вічі при вивченні історії школи-інтернату радянського періоду – це патріотична спрямованість виховної роботи. В радянському суспільстві, яке зараз часто називають тоталітарним, Комуністична партія Радянського Союзу займала одне з головних місць. Так само, в житті школи та учнів провідну роль відігравала піонерська організація. Зі вступом до школи дитину приймали до жовтенят. По досягненню 9-річного віку, після затвердження на зборах загону, учня приймали до піонерської організації.

Великий вплив на освіту мав бурхливий науково-технічний розвиток, будівництво нових промислових підприємств та модернізація вже існуючих. В нашому місті-технополісі цей чинник був особливо помітним.

В

Виступ шкільного духового оркестру
1950-х рр. закінчувалася післявоєнна відбудова народного господарства. В цей період відбувається виробниче та територіальне розширення металургійних заводів. Крім цього
, в місті виникає новий промисловий об’єкт – Запорізький трансформаторний завод. Поруч із ним виникає новий житловий мікрорайон. Будівництво великого підприємства та селища біля нього спричинило появу ще одного важливого району міста, що отримав загальну назву “Правий берег” і складався з Другого та Четвертого селищ, робітничих селищ Робоче, Селянське, Жовтневе, Новий Кічкас, а також безпосередньо селища Трансформаторного заводу. Розвиток промисловості вимагав швидкої підготовки кадрів. Тому в безпосередній близькості до нового підприємства в новому районі міста відкрилася школа.

Школа-інтернат №4 імені Леніна заснована як школа нового типу - загальноосвітня з виробничим навчанням у 1959 році. В ній навчалися діти з малозабезпечених сімей. За утримання батьки платили невелику плату - 6 крб. Частина дітей (по 3-4 в кожному класі) звільнялись від оплати рішенням райвиконкому.

Виробниче навчання проводилось в 9-10 класах 1 раз на тиждень (за розкладом) в цехах ЗТЗ. Це тривало до 1991 року, тобто до розвалу СРСР та утворення незалежної України.

Після закінчення школи дівчата отримували професію обмотниці та ізолювальниці, хлопці вчилися на столяра. Вони працевлаштовувались на завод, забезпечувались гуртожитком. Багато із них і зараз працює на ЗТЗ.

На належному рівні була співдружність школи із заводом:

  • бригади цехів брали шефство над класами;

  • відвідували їх 1 раз на 2 тижні

  • до учнів, що навчались слабо, приходили члени робітничих бригад, які проводили бесіди, цікавились успіхами, допомагали, підтримували морально.

Така співдружність учнів та робітників ЗТЗ для учнів була цікавою і необхідною.

Багато хто з тих дітей, які стали вихованцями школи-інтернату, рідний дім та щасливе дитинство могли бачити тільки уві сні. Школа для них була усім. Тому учні дуже високо цінували шкільний колектив, намагалися допомогти, поліпшити життя своєї невеликої громади. Стараннями учнів та вчителів територія школи-інтернату перетворилася на квітучий сад.

Школа мала земельну ділянку, яку обробляли учні (а їх в школі було 600-650). Вирощена на цій землі кукурудза була кормом для свиней, яких доглядали теж учні.

Н
Шкільна виставка квітів
а території школи була теплиця, де вирощували розсаду, що
потім учні висаджували на дослідних ділянках і доглядали за нею.

Перед їдальнею школи росла малина, із ягід якої працівники їдальні готували смачне варення і подавали до столу дітей узимку. Від парадного входу до спального корпусу вела виноградна алея та горіховий гай, висаджений в 1960 році, вздовж будівлі школи зеленіли кущі запашного бузку. Біля вулиці Щасливої розкинувся прекрасний фруктовий сад, а навколо спортивного майданчику росли абрикосові дерева. Навпроти гаражів заливалась ковзанка, яка була справжньою розвагою для дітей.

З
вичайно, школа, що потопала в красі та зелені, позитивно впливала на характери та настрій її учнів.

У
Виступ шкільного хору
чні 7-10 класів (хлопці) працювали в майстерні на уроках учителів праці Мостового І.Т. та Толстоновського Л.Д., виготовляли меблі, заробляли гроші на спецрахунок школи. А потім на зимових та літніх канікулах за рахунок цих коштів їздили на екскурсії в Москву, Ленінград, Мінськ, Брест, Ригу, Київ, в Карпати, здійснювали круїзи по Чорному морю.

До 1987 р. літню сільсько- господарську практику учні проходили в колгоспі Кам'янка - Дніпровська та колгоспі «Дружба». Вони садили помідори, моркву, капусту, буряк.

Я
Танцюють учасники гуртка бальних танців
скравою сторінкою життя школи були різноманітні гуртки, що дозволяли розвивати творчі здібності дітей у багатьох напрямах. Важко з
араз уявити, що в одній школі та безкоштовно учні могли на високому рівні займатися вокалом, театральним мистецтвом, народними й бальними танцями, г
Зліт трьох поколінь
рати на музичних інструментах та багато іншого. Невипадково, багато хто з випускників інтернату досягли успіху в творчій діяльності -- від естради і до поезії.


Шкільний хор під талановитим керівництвом колишнього дирижера військового оркестру майора у відставці Петренка Н.І. був постійним переможцем обласних оглядів самодіяльності. Гуртком баяністів керував Болотон І.З. Також значних успіхів досягли учасники шкільного духового оркестру під керівництвом Литвиненко І.Н. Цікаво, що бальними та народними танцями з вихованцями школи займалися не тільки вчителі, а й інші учні. Бальні танці ставила активістка школи Матушок Олена, що згодом стала поетесою і членом Союзу письменників України. А народними танцями займалася її найкраща подруга Кріпак Наталія – зараз вона є керівником танцювального колективу Палацу культури енергетиків.

КВК (Клуб веселих та кмітливих) завжди захоплював дітей і проводився не тільки в школі, а й у Палаці культури. Його готувала Зубкова Тамара. Зараз вона журналіст, працює в Харкові.

Кращими солістами школи були: Осадча Віра, тепер бухгалтер однієї із фірм Запоріжжя, та Павлова Лариса, яка зараз працює над підготовкою розважальних заходів у нашому місті.

За підсумками кожного навчального року проводились збори трьох поколінь - комуністів, комсомольців, піонерів - у Палаці енергетиків. На збори школа йшла колоною, яку очолював директор школи Степанко В.Г. Супроводжували колону вчителі фізкультури Осипов В.Г., Каргаполов В.Ф. та духовий оркестр, яким керував Литвиненко І.Н. На цих зборах підводили підсумки роботи школи за рік. Всі переможці навчання, трудових справ та розважальних заходів нагороджувались грамотами та подарунками.

В
Учасниці гуртка народних танців
ажливу роль в історії школи-інтернату №4
відігравали особистості – небайдужі люди, які, не зважаючи ні на що, намагалися підготувати дітей до тих бур та негод, що чекають їх в океані життя. Особливо відзначилась діяльність трьох директорів інтернату: Степанка Всеволода Гордійовича, Мігуліна Анатолія Івановича та Литвиненко Любові Олексіївни. Вони не були схожими, всі по-своєму вирішували шкільні проблеми. Однак кожен з них створив особливу епоху в історії школи. Безумовно, поєднувало їх одне – повна відданість своїй справі.

Перший директор інтернату
У 1959 році Степанко Всеволод Гордійович став першим директором школи - інтернату №4. До цього часу він три роки воював на різних фронтах Великої Вітчизняної війни, був учасником Сталінградської битви. У 1944 році після Указу Президії Верховної Ради СРСР про часткову демобілізацію воїнів-вчителів Всеволод Гордійович повернувся у рідне місто, став займатися педагогічною діяльністю.

Саме тут розкрився його педагогічний й організаторський талант. Абсолютне знання того, що робиться в інтернаті, спочатку дивувало кожного, хто приходив сюди працювати. Відзначала його й особлива пунктуальність. Сам нікуди й ніколи не запізнювався й від інших вимагав того ж самого.

В
Степанко В.Г. – перший директор

школи - інтернату №4
ін був прекрасним методистом. Ненавидів ледарів. Всі справи інтернату були його особистими справами. Не дивлячись на зовнішню суворість, він міг сердечно вислухати кожного, швидко вирішити будь - яке питання. Чудовий психолог, він добре знав сильні й слабкі риси кожного учня й учителя, умів об'єднати колектив, захопити його новою ідеєю. Він був незамінним наставником молодих педагогів. Сотні вихованців інтернату, які були позбавлені дитинства у власних сім'ях чи взагалі не мали батьків, щоденно відчували тепло його душі й турботу.


Проходять роки, але не згасне в пам'яті випускників школи і вчителів - ветеранів світлий образ дорогої людини -- Всеволода Гордійовича Степанка.

Мігулін Анатолій Іванович
В 1977 році школу очолив молодий, енергійний учитель історії – Мігулін Анатолій Іванович (1944 - 1998). Господарник, турист, виконавець циганських романсів, людина, закохана у життя, чуйна людина — таким ми запам'ятали другого директора школи -- інтернату. Він працював з 1977 по 1981 р.р.

А
Мігулін А.І.
натолій Іванович завжди турбувався про дозвілля учнів.
Холодними зимами 1977 —початку 80-х р.р. разом з учнями старших класів він робив на шкільному подвір'ї ковзанку. Діти ввечері намагались швидше вивчити уроки і піти кататися на ковзанах.

Щ
Змагання з туризму
овесни й щоосені під його керівництвом проводились спортивні змагання і туристичні зльоти. Острів Хортиця, с.Розумівка
– це місця спортивних змагань і туристичних походів. Директор Мігулін А.І. завжди сам брав в цьому участь, намагаючись підтримати ініціативу вчителя фізкультури, педагога, закоханого у свою професію Осипова Всеволода Георгійовича. Уроки цього вчителя завжди починались з музичного супроводу. Він робив усе, щоб діти любили фізичну культуру. Всю душу він вклав у технічне обладнання спортивного залу, починаючи з виготовлення нестандартного знаряддя як для спортзалу, так і для спортмайданчика. Спортивні команди школи завжди займали призові місця. З зранку до пізнього вечора було чути дитячі голоси у спортзалі.
Пройдут года, столетий нити

Утонут в синей бездне звезд,

Но слово теплое - «учитель»

Всегда растрогает до слез,

Всегда заставит вспомнить что-то

Родное, близкое тебе...

В двадцатом веке и в двухсотом –

Учитель вечен на земле!
У 80-і роки в школі працювало багато талановитих педагогів: Пєтухова Т.А., Михайленко А.О., Віскубова М.Ф., Шуніна О.Ф., Махова Д.С., Власова Л.З., Бардіна Н.К., Шарович З.Ф., Шумакова О.О., Борисова Г.Є., Сєркова А.Ф., Савченко В.І., Шакун К.В., Павлова С.Ф., Мостовий І.Т., Шульц Л.М., Грицюк Л.С., Рейзенкіна Л.М., Труфанова В.Ю., Пєтухова Т.М., Алексеєва P.O., Суходолова О.Л., Климюк П.О., Каргаполов В.Ф., Голищенко A.A., Сіпаренко М.Т., Сеніна О.В., Гринішина Р.В., Подольська 3.І., Бурдіна В.А.

Вони були наставниками, режисерами, артистами і часто замінювали дітям найближчих людей, адже доля вихованців інтернату їм не була байдужою. Під їх керівництвом проводились літературні вечори, КВК. «капустники», фестивалі, вечори відпочинку.

Поряд з педагогами працювали й інші співробітники інтернату, а це: помічники вихователів Косяк В.Г. та Джоболда П.Я., яких діти ласкаво називали баба Варя і баба Паша.

Пам'ятаємо ми і наших медсестричок: Арендарук Т.І. і Дончик Л.Г., які знали всіх учнів школи і завжди своєчасно надавали їм медичну допомогу.

Безумовно, школа починається з приймальної директора. Довгі роки сумлінно працює тут секретар Похила Т.М.

А в їдальні трудилися в цей час чудові кухарі: Клименко Г.Г., Карнаушенко С.І. (тітонька Галя і тітонька Соня). Завжди у них була добавка для дітей та й кращих пирогів, ніж вони, ніхто не пік.

А в бухгалтерії довгі роки працювали Лубенець З.С. і Жушманова О.Є.

Пам'ятаємо ми і багаторічну працю маленької, з добрим серцем, жінки -- нашої кастелянші і пралі Білогубцевої Валентини Іванівни, яка завжди намагалась одягти дітей якнайкраще.

На уроках праці у Мостового І.Т. і Шульц Л.М. діти багато чого навчились. Багато випускників зв'язали своє майбутнє з тими професіями, які отримали вони в нашій школі.

Незважаючи на всі труднощі, в школі створювалася така атмосфера, щоб дітям було гарно, тепло, щоб затишно жилося далеко від рідної домівки.
Литвиненко Любов Олексіївна
У 1981 році в школу приходить новий директор, вчитель хімії, дуже енергійна і ділова людина - Литвиненко Любов Олексіївна. Вона всім серцем прикипіла до долі дітей, які навчаються в інтернаті, усіляко намагалась зрозуміти їх, полегшити їм життя, навчити бачити яскравий світ дитинства. Для Любові Олексіївни школа стала другою домівкою. Сюди вона поспішала рано-вранці і йшла додому, коли стемніє, а діти відчували її материнську турботу й увагу. Вони несли їй свої радості і печалі, мали від неї підтримку у важкі хвилини.

8
Литвиненко Л.О.
0-і роки - це важкий період в розвитку школи, бо саме в цей час різко скоротилась кількість учнів - з 560 до 260. Вперше були відкриті класи для дітей із затримкою психічного розвитку; змінений статут школи, вона стала неповною середньою; проведений експеримент «Урок-самопідготовка-урок».

У

Урочисте засідання
1991 році розпадається СРСР, Україна будує власну державу. Починається бурхливий процес національно-культурного відродження українського народу, всеохоплююча демократизація суспільства та лібералізація економіки.

Цей період знаменує собою хаотичний процес економічних реформ в державі у зв'язку з розвалом СРСР, який полягає в перерозподілі національних багатств на користь малих внутрішніх груп і передачі найбільш важливих сфер зовнішнім силам. Ринок розглядався як основа в рішенні всіх соціально-економічних проблем. Але ця перспектива на ділі обернулась жорстоким крахом ілюзій. Перехід від рубльової валюти до гривні зумовив купони, за які практично неможливо було забезпечити купівлю навіть найнеобхіднішого. Довгий період не було власної грошової одиниці. Безробіття, неможливість прогодувати сім'ю штовхає людей, перш за все молодь, до виїзду в інші країни. Знижується рівень життя людей. З прилавків магазинів раптово зникають майже всі необхідні товари, різко знижується прибуток.

Е
Виступ Литвиненко Л.О. на шкільній лінійці
кономічна криза, що охопила держави колишнього Радянського
Союзу в другій половині 1990-х років, завдала страшного удару по освіті, спричинила кризу моральну та інтелектуальну, наслідки якої відчуваються до цього часу.

В цей час, коли в Японії ставилось питання про загальну вищу освіту, а в Америці на освіту витрачалось 12% ВВП (це дорівнює 30 бюджетам України), наша школа (як і всі інтернати) потерпала в умовах фінансово-економічної кризи.

Як врятувати вихованців від недоїдання, холоду, хвороб? Вся відповідальність за навчально - виховний процес тепер лягала на директора школи. Держава майже нічим не допомагала. А проблеми, як снігова грудка, наростали щоденно: протікав дах, розсипались віконні рами, прийшла в непридатність водопровідна система, застаріло обладнання для приготування їжі, навчальне і спальне обладнання. Не було належної допомоги дітям медикаментами, одягом, взуттям, їжею. В цей тяжкий для школи час у деяких керівників з'явилася і зовсім підступна думка -- відібрати пришкільну землю, як таку, що не приналежить народній освіті, а разом з тим привласнити і спальні корпуси.

Я
Випуск 1976 року
к же виживала наша школа? Щиро люблячи дітей, директор Литвиненко Любов Олексіївна майже з ранку до ночі жила в школі, вирішуючи сотні проблем.


По-перше, з членами педагогічного колективу відкрила благодійний рахунок для школи. Потім знайшла відповідальну людину, Алемасову Аллу Єгорівну, яка стала головним шукачем спонсорів для інтернату.

П

Випуск 2003 року
оточні господарські проблеми не відмінили необхідності працювати на перспективу. Школа розвивалась. У 1994 році відкрили 10-ий клас із спортивним профілем навчання. І тут було багато труднощів, але все вирішилося. Уже через певний час стала надходити допомога грошима, одягом, взуттям, книгами, м'якими іграшками, солодкими подарунками від заводів «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь».

О

Оновлення шкільного саду
крім директора школи, самовіддано працювали заступники директора: з навчальної роботи — Кур'янова Галина Семенівна, з організаційно-методичної роботи – Астіон Раїса Карпівна, з виховної роботи Ієвлєва В.М., Філіппенко Валентина Юріївна, щоб разом пережити тяжкі часи, зміцнити дитячий і педагогічний колективи.


Саме в цей час учні 10-11-х класів і вчителі Онищенко Валентина Миколаївна, Хмара Тетяна Митрофанівна, Пепескул Раїса Миколаївна здійснили екскурсію в м.Теребовля Тернопільської області, познайомилися з учнями гімназії, а потім інтернат приймав теребовлян у себе.

Майже 30 учнів побували в Артеці або оздоровлювалися в приморських таборах, кожен відвідав музеї і табори міста, дивився циркові вистави. Окрім того, діти - сироти в канікулярні дні одержували грошову і продуктову допомогу.

В 1999 році всією дружною інтернатською сім'єю школа відзначила 40-річчя. Колектив став переможцем в огляді художньої самодіяльності серед інтернатів області. Відбувся перший випуск одинадцятого класу, учні, якого і досі спортивними успіхами прославляють нашу школу: Володимир Кисіль, Андрій Шипенко, Сергій Шельменко, Євген Гурковський -- майстри спорту з гандболу, результативні гравці збірних команд.

В цей непростий період поряд з керівництвом школи тягар проблем з честю несли найвідповідальніші педагоги: Бугайова Надія Вікторівна, Шарович Зоя Федорівна, Бардіна Ніна Костянтинівна, Грицюк Лідія Самсонівна, Самсонова Діна Гуріївна, Кіянова Тетяна Миколаївна, Пепескул Раїса Миколаївна, Філіппенко Юрій Костянтинович, Онищенко Валентина Миколаївна, Мостовий Іван Теофанович, бібліотекар Сухенко Тамара Володимирівна, лікар Кальмук Любов Миколаївна, головний бухгалтер Жушманова Олександра Єгорівна, керівники гуртків --Арфаницька Т. (бальних танців), Куницька Т. (хорового співу).

Яскраве виконання бальних танців: вальсу, танго, польки - завжди прикрашало шкільну концертну програму під час оглядів художньої самодіяльності. А українські народні пісні у виконанні шкільного хору давали естетичне задоволення глядачам.

На новий рівень була піднесена методична робота. Педагогічні читання, семінари, круглі столи, конференції проводились під керівництвом заступника директора з організаційно – методичної роботи Астіон Раїси Карпівни.

Адміністрація інтернату, вчителі та учні пройшли за ці роки нелегкий шлях. З горем та радістю, з перемогами та поразками, але завжди разом, підтримуючи та допомагаючи одне одному.

Сотні випускників вийшли із стін школи-інтернату №4. У кожного своя дорога, своя доля. Школа пам'ятає багатьох своїх вихованців. А вони, в свою чергу, не дивлячись на час, що летить вперед, щоденні проблеми та турботу про власні родини, ніколи не забувають свою «малу батьківщину», те місце, де вони вперше зрозуміли, що таке життя…

Всі випускники школи – це особистості. Хтось реалізувався в обраній професії, хтось став хорошим сім’янином чи доброю господинею.

Звичайно, більшість випускників звичайні люди – лікарі, вчителі робітники. Багато учнів школи стали вчителями, тому що полюбили цю професію ще з малих років, спостерігаючи за відданою працею своїх других батьків.

  1   2

Схожі:

Обгрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника
Найменування: Комунальний заклад «Запорізька загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів №4» Запорізької обласної ради
Обгрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника
Найменування: Комунальний заклад «Запорізька загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів №4» Запорізької обласної ради
Учитель хімії вищої категорії
Золотоніська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради
Інтелектуальна гра
Лоза Ольга Володимирівна. Вчитель фізики і математики. Генічеська санаторна загальноосвітня школа – інтернат І-ІІІ ступенів Херсонська...
Верхняцький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ...
Схвалено методичною радою Верхняцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-ліцей», протокол №3...
Верхняцький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ...
Схвалено методичною радою Верхняцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-ліцей», протокол №3...
Черкаська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів...
Черкаська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради
КЗ "Таврійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів"...

      Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Україна, портрети відомих діячів історії, політики, культури, фотографії самих дітей, їх сімей, плакати з державними символами
Запорізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №75 Запорізької...
Тема: Повітря. Властивості повітря (пружне, розширюється при нагріванні, стискується при охолодженні, погано проводить тепло)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка