Урок реквієм. Хід уроку І. Організаційний момент Мотивація теми, оголошення теми та плану уроку. На вулиці лежить хлопчик років десяти. Повз нього йдуть люди: «О, цей вже помер!»

Тема: Голодомор 1932-1933 років в Україні.

Мета: З’ясувати передумови, масштаби та наслідки голодомору 1923-1933рр., формувати щирі людські співчуття та причетності до трагічної долі рідного народу, громадської відповідальності за його майбутнє, формувати і вдосконалювати навички роботи зі статистичними матеріалами та свідоцтвами як з джерелом історичних знань.

Обладнання: Плакат з символічним зображенням України 1932-1933рр. – у вигляді виснаженої жінки з мертвою дитиною на руках. Стіл з рушником, п’ять колосків з чорною стрічкою, свічка.

Основні поняття: голодомор, «чорні дошки», геноцид.

Основні дати:

7 серпня 1932р. – «закон про п’ять колосків»;

20 жовтня 1932р. – зведення «натуральних штрафів» за невиконання плану хлібозаготівлі;

1932-1933р.р. – голодомор;

Грудень 1932р. – запровадження паспортної системи;

6 грудня – створення «чорних дошок» - списків сіл, які «саботують хлібозаготівлю»

Січень 1932р. – встановлення фіксованої поставки зерна державі колгоспами та одноосібниками.

Тип уроку: урок – реквієм.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Мотивація теми, оголошення теми та плану уроку.

На вулиці лежить хлопчик років десяти. Повз нього йдуть люди: «О, цей вже помер!». У відповідь – ледь чутний дитячий голосок: «Ні, я ще не помер».

Я ще не вмер… Ще промінь в оці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік… До вишеньки…

В колиску ясночолу… Я чую запах квітів. Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу. Тримайте хтось!

Хоча б за коси верб… Куди ж ви, люди, людоньки,

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?

Я ще не вмер. Усі проходять мимо…

…А житечко моє таке густе

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я цього вже не побачу.

Цей вірш Миколи Замиги холодить серце. 1933 рік. Смерть стала звичною. Вона втратила свою трагічність. Люди сприймали її як порятунок від мук. Голод убивав людну фізично, ламав її морально, позбавляв людської суті.

Саме ці трагічні роки – роки голодомору 1932-1933рр. ми сьогодні будемо розглядати на уроці – уроці реквіємі. З’ясуємо причини голодомору, побачимо його страшну ходу по Україні, виявимо наслідки великого голоду.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Звіт статистичної комісії (2 учня заздалегідь готують таблицю та аналізують її разом з класом, ставлячи до неї низку запитань, та виводять висновки).

• 
  У які роки було зібрано зерна найменше?
  

(Як бачимо, 1932-1933р.р. не назвеш неврожайними.)

• 
  Голод закінчився у 1934 році. Не було його й у 1936 році, коли урожай був значно менший, ніж у 1932-1933рр. (на 15-20%)
  
• 
  Чи був масовий голод під час війни, коли країна напружувала всі сили для визволення від фашистів?
  
• 
  Може СРСР експортував у 1932-1933рр. багато хліба?
  

(Продаж і вивезення зерна за кордон протягом голодних років становив 3млн. т., а у 1930-1931р.р. – 10млн. т.. Це не могло принципово змінити баланс країни)

• 
  Чи були об’єктивні причини, що робили неминучою смерть мільйонів людей?
  
• 
  Чому ж тоді в Україні почався страшний голод? Чому історик ). Субтельний назвав колективізацію і голодомор «однією з найжахливіших подій в українській історії»?
  

Учитель: зробити остаточні висновки та з’ясувати причини голодомору вам допоможе текст у підручнику п.1 § 56.

Завдання: чітко окреслити у вигляді схеми причини голодомору та у вигляді хронологічного ланцюга його «забезпечення» урядом. (Завдання у двох групах, створюючи на ватманах маркерами схему та ланцюг, через 5-6 хвилин представники груп озвучують звіт біля дошки.

Група 1.

Причини голодомору 1932-1933рр.

Продрозкладка Примусова Засіб покорення Відсутність Непосильні норми

та її безумне суцільна селянства реального хлібозаготівель

здійснення колективізація суверенітету
Група 2.

7 серпня 1923р. - 20 жовтня 1932р - Грудень 1932р - 6 грудня 1032р. –

постанова «Про введення натуральних введення системи створення системи

охорону майна штрафів за не внутрішніх «чорних дошок» для

державних виконання плану паспортів колгоспів, що не

підприємств, хлібозаготівель. виконали план

колгоспів, хлібозаготівель.

кооперативів та

про змінення

соціалістичної

власності».

покарання реквізиція всіх харчів - селяни «вдруге повна ізоляція

«цірюльників» овочів, м’яса, заготівель закріпачені», від контактів із

полів, які ножицями на зиму. невільники без зовнішнім світом

«стригли» поля, щоб паспортів через кордони

нагодувати дітей.

Висновок: всі перелічені постанови та рішення партії та уряду єднає ставлення до села як до врожайної сили. Адже системою вилучення зерна всі вони послідовно обплутували його, щоб скорити або знищити.

Оцінка причини голодомору істориками.

Довідка, підготовлена учнями (1-2 чол.). Учитель коментує виступи. (В. Даниленко, Г. Кас’янов, С. Кульчицький обґрунтовано доводять, що «економіко-політичні чинник стали врешті решт причиною голоду»).

Виступ літературно-творчої групи «Пам’ять». Звучить «Реквієм» Моцарта.

1-ий учень:

Не сьогодні це сказано:

Час народжувати і час помирати,

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати,

Час мовчати і час говорити.

2-ий учень: Літа 7441-го від створення світу (літа 1933-го від Різдва Христового) був в Україні великий Голод. Не було тоді ні війни, ні посухи, ні потопу, ні моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.

3-ій учень: Сонце сходило над полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпеніли у тяжкому смертному сні. Танули важкі сніги весни 33-го, являючи світові трупний сморід, апокаліпсичні видива, спів мірні з картинами Страшного Суду.

4-ий учень: На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад-вперед. Скільки сидить, стільки і гойдається. І безкінечна одна пісня на півголосом: «Їсти, їсти, їсти…». Ні від кого не вимагаючи, ні від смерті, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

5-тий учень: Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, а земля – перевернутися – від того, що було на землі. Але світ не розколовся, земля обертається і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми, єдині спадкоємці всього, що було. Тож пом’янемо хоч сьогодні, з непростим запізненням, великомучеників нашої трудної історії. Пом’янемо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Це не їм потрібно, а нам.

Учитель. У 1932 р. в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони і області. Дослідницька група нашого класу звернулася до історичних джерел – спогадів свідків, яким пощастило пережити страшний голодомор.

Виступ дослідницької групи (5-6 учнів).

Приклади свідчень з різних регіонів України:

Із спогадів Миколи та Катерини Закалюжних із села Бишів Макарівського р-ну, що на Київщині:

«Люди мерли з голоду, валялися під тинами, ноги, руки були як колодки, їли мішанку. Суп з лободи, з полови пекли млинці, з гнилої картоплі їли юшку. На полі, де росла картопля, де була сторожа, на полях, де росла пшениця, люди зрізали колоски, їли їх і масово помирали. Мертвих людей звозили до загальної ями на кладовищі».

Зі спогадів Олени Нагорної з Пологівського р-ну, с. Роздори:

«В голод померло троє моїх синочків. Один одного менший. Як же вони хлібця просили! Боже ж ти мій! Та ніхто не допоміг – ні Бог, ні сільрада – попухли мої дітки. В сирій землі лежать, а я ще ворушуся. Такі муки прийняла я через них. Люди, не треба забувати лиха, не треба…».

Зі спогадів Дмитра Лихоліта, с. Хоцьки на Київщині:

«…Пішов я до товариша, а в них якраз шастала бригада активістів. Один з них знайшов у печі горщик із пшоняною кашею. Він витяг його з печі, розбив на долівці і почав розтирати кашу своїм чоботів. А п’ятеро дітей попадали на долівку та й давай ту кашу їсти із під чобота… Я ще пам’ятаю, як під тинами сиділи мертві люди з протягнутими руками – просили, та й задубіли».

Від імені Антоніни Малиночки з с. Топчине на Дніпропетрівщині:

«Мати першу травицю пускала в їжу. З квітів акації робила борошно. Я й тепер духу акації не переношу. Ніколи не забуду дівчину Лізу, яка впала край дороги. Я підійшла до неї. Вона страшно спухла. На литках глибокі безкровні рани, з яких текла рідина, в яких копошились дрібні білі хропаки. То був останній день Лізиного життя. Тепер на сільському кладовищ немає слідів братських могил. І страшно думати, що відійде покоління, яке пам’ятає жахи 33року. Спасибі тим, хто відроджує правду».

Зі спогадів Григорія Страростенка з Красноармійського р-на Донецької області:

«Що ми їли? Лободу, кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків… Як ми вижили? За 5км від нас була шахта №19, там тоді вугілля возили до стволу кіньми. Коли котрусь коняку вбивало обвалом чи калічило, її виводили на кар’єр і обливали карболкою… От ми йшли до кар’єру і коли фельдшер з міліціонером від’їжджали, люди кидалися на коняку. Хто що урве, відрубає, то його щастя…».

Зі спогадів М. Кузьменко Макарівського р-ну на Київщині:

«Було у нашому селі і людоїдство. Одна жінка, в якої було два хлопчика, з голоду пішла на злочин. Свого меншого Миколку (12 років) почала пестити, цілувати, а потім задушила. А старшого сина (20 років) зарубала сокирою. Біля її хати ріс овес, і жінка викинула туди кістки своїх синів, через деякий час люди знайшли ці кістки. Але жінку не спіймали, бо вона збожеволіла».

Свідчення Петра Бойчука, лікаря з с. Романів на Вінниччині:

« Пограбовані, зламані голодом і жорстокістю влади, люди вже не намагалися шукати вихід. У слабших з'являлася моторошна байдужість до мук ближнього, був канібалізм, скоєний у стані повного відключення кори головного мозку. Ледь прийшовши до тями, ці люди у відчаї накладали на себе руки, або втрачали розум. Я переконаний, що всіх, хто мордував людей голодом, треба судити ім’ям пам’яті закатованих».

Вчитель: Голод, мов страшенний монстр, поїдав людей. Моторошний парадокс - вмирати на все плодючих чорноземах шанованої світом житниці. Вмирали просто поля, на шляхах, у хатах і на вокзалах, поодинці і сім'ями. Голод забрав тих, хто не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць із голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею, спекулювати, красти, вбивати аби вижити.

Частина партійно-державних керівників на власні очі бачила трагізм ситуації і закликала зменшити розмір хлібозаготівель. У відповідь, як кваліфікувалося – «за опір», було знято до кінця року з посад 20% голів колгоспів. У січні 1933 р. Сталін змінив керівництво Харківського та Дніпропетровського обкомів КП(б)У. Секретарем Харківського обкому партії став особистий посланець Сталіна П. Постишев, який очолив кампанію репресій проти тих, хто не хотів бути катом власного народу.

На протязі 1933 року з КП(б)У було виключено 100 тис. людей, які були розстріляні та заслані.

Надзвичайна комісія В. Молотова з листопада 1932 року до лютого 1933 р. викачала з України додаткових 104,6 млн. пудів. Українське село гинуло мовчки, навіть випадків спонтанного протесту було дуже мало. Офіційні органи влади замовчували трагедію українського села, згідно з установою Сталіна, ставилися до голоду як до неіснуючого явища. Цей «батько колгоспів» у 1933 р., говорячи про підсумки першої п’ятирічки, заявив: «Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьому можуть сумніватися тільки запеклі вороги радянської влади». Тут же він додав: «Жить стало лучше, жить стало – веселей». Та в ту мить доречніші були б слова Шевченка, сказані ще в 19-му столітті: «...а он де під тином опухла дитина голоднеє мре».

Кількість жертв голодомору.

Повідомлення учня, який підготував аналіз з досліджень істориків про кількість жертв катастрофи 1932-1933 рр. та робить висновок.

(Серед дослідників немає єдності у визначенні фактичних втрат України від голодомору: Р. Конквест називає цифру 5млн, В. Семененко і Радченко - від 3,3-3,5млн до 5-6 млн., Н. Верт - від 4 до 5 млн., С. Кульчицький - 3,5 млн. життів. Офіційна версія - від 3,5 до 9 млн., третина померлих - діти, які не дали нащадків.)

Робота з картою. Аналіз за картою атласу показників рівня смертності в областях УРСР у 1933 р. порівняно з попередніми роками.

Підсумки голодомору.

Ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю. 1933 рік. Найчорніший рік в Історії України. Наслідки голодомору - це й великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян відсахнулися від своєї долі, зреклися своєї мови, звичаїв, пісень. Селянин став байдужим до своєї землі, втратив своє коріння, перестав бути господарем на землі. Сталінський режим створив «новий тип» людини, вихованої в атмосфері брехні, жаху, холопської відданості вождю. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті самостійні хазяї, яким пришивали куркульські справи, все здібне, талановите, здорове тілом і духом, що мислило і протестувало - все це винищувалось з корінням, все це має одну назву - геноцид. Це створення таких життєвих умов, які розраховані на фізичне знищення населення. Сталін, Постишев, Чубар, Любченко, Скрипник - творці геноциду проти укр. народу. Історія виносить їм свій вирок.

В церковні книги імена померлих не заносили - не було сил. Поминальні свічки на могилах ще недавно запалювали таємно. То ж запалимо їх відкрито. І нехай світло цих свічок буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас у 1933 році.

Хай простять нам наше безпам’яцтво всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі. Мертвим болить! Без віри в це немає людини! З давних-давен люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялись, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав.

Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які нас згуртують – пам’ять, то віра 1

(Вчитель запалює свічку, яка передається з рук в руки і ставиться на столі біля колосків, пов’язаних чорною смужкою.)

ІІІ. Закріплення нових знань і вмінь.

Бесіда:

• 
  Які основні причини голодомору?
  
• 
  Які його наслідки?
  

Самостійна робота за завданням.

Віднайти можливі причини і наслідки явищ (процесів), що їх ілюструє пропонований цифровий матеріал.

ІV. Підсумки уроку.