|
|
Скачати 393.61 Kb.
|
|
Розділ II. Поетика повтору в українських народних думах Практична частина нашої роботи буде присвячена оглядові повторів та спробі їх класифікації. Повтори можуть бути поділені на декілька груп: одиничні повтори, групові повтори, повтори, які притаманні якомусь одному виду дум, стійкі словосполучення, повторення цілих рядків. Як було визначено, деякі думи мають не один варіант свого запису. Тому в нашій роботі ми будемо подавати приклади повторів в одному й тому ж сюжеті дум, а саме на прикладі думи «Іван Коновченко», але в різних записах і до уваги братимуться неспівпадання в їх текстах. Варіантний пучок аналізується нами на матеріалі 44 варіантів, які подаються у виданні К. Грушевської. Варіант А - Текст записано від кобзаря Івана на Миргородщині. Вміщений у «Повісті малоросійській» Житецького [с. 24-28]. Варіант Б - Текст записано від невідомого кобзаря у Миргороді Цертелєвим [с. 28-29]. Варіант В - Текст записав Лукашевич від кобзаря Івана Стрічки [с. 29-33]. Варіант Г - Вміщений у Русалці Дністровій. Текст невідомого походження [с. 33-34]. Варіант Ґ - Текст записано на Харківщині у 1840-х рр. (уривок) [с.34] Варіант Д - Текст записав П. Куліш від кобзаря Андрія Шута [с. 34- 38]. Варіант Е - Текст записав М. Білозерський від кобзаря І. Романенка на початку 1850-х рр. [с. 38]. Варіант Є - записав П. Куліш від лірника Архипа Никоненка [с. 38]. Варіант Є і - як попередній; має помітку. В архіві «Історичних пісень» цей варіант заховався під окремою буквою [с. 38]. Варіант Ж - записав Шишацький-Ілліч від бандуриста Василя Макуленка на Чернігівщині у 1854р. [с. 38-41]. Варіант 3 - записав Куліш від лірника Хв.Кононенка невідомо коли [с.41-44]. Варіант І - записав М. Ніговський від кобзаря Петра Колибаои невідомо коли [с. 44-47]. Варіант ї — текст з рукописного відділу Всенародньої Бібліотеки України, мабуть запис В.Гнилосирова з часу його подорожі по Волинь і Поділля в липні 1861р. [с. 47-49]. Варіант И - запис Д.Мороза зроблений можливо на Чернігівщині [с. 49-52]. Варіант Й - записав П.Кисіль, від лірника Осипа в с.Пилявці на Поділлі 1868р. [с. 52-53]. Варіант К - записано від київського лірника Івана Васильовича [с. 53-55]. Варіант Л - В. Томачинський, Марко Самойленко та його дума «Київський Телеграф»1873, № 59. Запис Томачинського від лірника Марка Самійленка десь на Поліссі [с. 55-57]. Варіант М - записано від кобзаря в хуторі на Харківщині [с. 57-58]. Варіант Н - українські записи П. Мартиновича, 1906р. Записано від кобзаря Ів. Крюковського 20 травня 1876р. [с. 58-63]. Варіант О - записано від кобзаря Трихвона Магадина 3 липня 1876р. [с. 63-65]. Варіант П - запис професора М.Дашкевича від лірника з с. Слободка Радомиського повіту мабуть на початку 1880-х років [с. 65-67]. Варіант Р - запис зроблено Є. Сіцінським від лірника Степана Гудзя у 1881р. на Поділлі [с. 67-69]. Варіант РР - запис зроблено від кобзаря О.Вересая, мабуть 1882р. [с. 69-72]. Варіант С - текст записав Горленко від кобзаря Крюковського у 1882р. [с. 72-74]. Варіант СС - запис від лірника Єфима Перепелиці у 1883р. [с.74-76]. Варіант Т — записав В. Горленко від лірника Хв. Бащі у 1884р. [с. 76-79]. Варіант ТТ - записав В. Горленко в Миргороді від лірника Кузьменка (Сокура) з Хорола в вересні 1885р. [с. 79-80]. Варіант У - записано від кобзаря Хв. Гриценка ( Холодного) в Лютенці 1885р. [с. 80-83]. Варіант Ф - записав Боржковсысий від каліки майстра музичних інструментів Олександра Димнича (Плазуна) в с.Глущинцях, час запису не зазначено [с. 83-85]. Варіант Ф і — це поправки до варіанта Димнича, що продиктував Боржковський лірник Никон з Пикова, Вінниччина [с. 85]. Варіант ФФ — записав О.Сластьон від лірника Юхима Бутовського [с. 85]. Варіант X - текст записав В. Кравченко від лірника Сидора Гуменюка на Житомирщині 1895р. [с. 85-87]. Варіант XX - записано, від лірника Якова Сапожника на Житомирщині 16 жовтня 1899р [с. 87-89]. Варіант Ц - текст записав О.Малинка від лірника Никифора Дудки [с. 89-90]. Варіант ЦЦ - записав Н.М. Малеча у 1906р. [с. 90-91]. Варіант Ч - подав В.Кравченко. Цей текст був переданий до збірки В.Кравченка збирачем, ім’я якого загубилося разом з частиною записів [с. 91-92]. Варіант ЧЧ - записала Олена Пчілка від лірника на весні 1923р. [с. 9294]. Варіант Ш - записав М. Гайдай від діда Кузьми Фещенка 15-16 червня 1924р. [с. 94-95]. Варіант ШШ - записав В.Кравченко від лірника Савки Павлова Дімещука на Чернігівщині. Текст записано в потягу між Коростенем і Овручем, 17 липня 1924р. [с. 95-96]. Варіант Щ - записав Ю.Філь від лірника Івана Карловича Бернацького з села Станіславки Зіньківського району на Поділлі. Записано в Кам’янці 20 серпня 1925р. [с. 97-99]. Варіант ЩЩ - записав С. Сіцінський від лірника Данила Мазура 14 жовтня 1925р. [с. 99-101]. Варіант Ю - записав Н. Дмитрук від Івана Сидоровича Гуменюка (Рижого) сина і колишнього поводиря лірника Сидора Гуменюка 11-12 лютого 1925р. [с. 102-103]. Варіант ЮЮ — записано в Тульчині 4 квітня 1926р. Записали З.і К.Соколови від лірника Петра Панасюка родом [с. 103-105]. Варіант Я - записав Б.Луговський від лірника Аксентія Шолоха, з с.Кархівки під Черніговом, 26 травня 1926р. [с.106]. Історія дослідження цієї думи є одним із прикладів домінування денотативного (історичного, вульгарно-соціологічного) підходу на шкоду аналізу внутрішньої форми твору, його естетичних та поетичних первнів. Найхарактернішою ілюстрацією такої думки є стаття М.М.Плісецького [14]. Власне поетиці думи та її зв’язкам з іншими фольклорними творами у статті присвячено порівняно мало місця. Автор намагається довести історичність твору на підставі планомірного порівняння варіантів думи з документальними джерелами, тим самим змішуючи естетичні, загальнокультурні питання з проблемою пошуку історичних джерел. Такий методологічний підхід критикований у монографії Б.П.Кирдана [5], де автор наголошує на тому факті, що “події й особи, що йшли з пам’яті кобзарів, поступово згладжувалися і в епічних переказах” [5, с.69]. Науковець констатує, що домінування історичного підходу шкодить розумінню художньої вартості творів. Однак, виключення зі сфери аналізу питання про відбиття у думах та у фольклорі взагалі міфологічних образів, мотивів, структурних елементів призводить до помилкового твердження про безпосередню дифузію між думою та колядкою. Теоретичні здобутки дослідників цікавлять нас під час аналізу загальних місць думи: у межах варіантного пучка є чітка диференціація записів: 1) ті, що починаються зверненням полковника Філона (Гниди) до мешканців міста; 2) ті, що починаються з історії вдови та її сина. М.М. Плісецький, відповідно до вульгарно-історичного підходу, вважає ядерною постать Філоненка, бо лише за нею можна датувати твір [14, с.75]; за Б.П. Кирданом, саме ця постать (і, отже, увесь мотив заклику) є пізнім внеском, суттєвим же постає сам головний герой, постать якого закорінена у докозацькій добі [5, с.244]. С. А. Цікавий під час аналізу цієї думи доводив, що обидва початки є органічними у думовій парадигмі, і розгляд композиції тільки на підставі лінії Івася (як це, напр., робить Б.П. Кирдан [5, с 246] ) не є продуктивним. Початок думи закликом полковника відповідає вже неодноразово поміченому нами принципу оберненої градації, що нею починається дума у такому випадку: першим і найширшим планом є “славна Україна”, вужчим - місто (Корсунь, Черкаси), де робиться заклик, ще вужчим - образи вдови та її сина. У варіантах, що починаються таким чином, увага акцентується на широких інтересах: полковник закликає “За віру христіанськую одностайне стати”. Ми не можемо погодитися з пізнім внесенням образу полковника і всієї з ним пов’язаної лінії, бо це змістове річище зафіксоване у раныших, власне епічних варіантах, де ще не спостерігається посилення моралізаторського начала, а також пародійних мотивів. Понадособисті інтереси державного рівня (типу боротьби з загарбниками і ворогами віри) продовжують міфологічні за походженням мотиви боротьби “космос - хаос”. У класичному (героїчному) епосі виникає домінування державних інтересів над родовими. Саме це ми і помічаємо на рівні сюжету: Івась ігнорує родове начало, відкидає прохання матері, підкоряючись державному. Міфологічний за походженням мотив непокори як ознаки зрілості у пізніших варіантах переосмислюється у моралізаторському річищі. Таким чином, початок думи закликом полковника є виправданим на рівні жанру, традиції, генетичного коріння і не може вважатися штучним чи факультативним. У другому випадку початок одразу представляє головного героя і вже надалі виникає мотив заклику. Оскільки саме у цих текстах виразно постає моралізаторський настрій (акцентується увага на пияцтві та зневазі до материнської долі, актуалізується участь прокляття у долі героя), художньо необхідним є винесення в ініціальну позицію саме експозиційного моменту знайомства з двома героями, взаємини яких визначають розвиток думи (Івася вбиває вихід поза норми народної моралі, у чому цей образ стає одноплановим по відношенню до старшого сина у моралізаторських варіантах “Втечі трьох братів...”, синів з думи “Вдова і три сини” тощо). Принципово іншим є ставлення до бойових подвигів Івася: його героїзм не може виправдати аморальної поведінки, і пияцтво є лише одним із злочинів проти суспільної моралі. На пізню привнесеність моралізаторської домінанти вказує формула закінчення, яка презентована варіантами типової кінцівки, що її Ф.М. Колесса назвав “прославлення лицарської смерті козака”. Саме таке закінчення вказує на первинність оспівування лицарського начала та первісної обрядової природи сюжету думи, яка уславлювала загиблого героя Коновченка. Таке закінчення подеколи посилюється молитвою за православний світ (запис 1832 року). Цікава інтерпретація формули наявна у записі, зробленому у вересні 1845 та варіанті, рік виконання якого точно не відомий [2]. Тут обрядова формула, що має в основі антитезу минущості життя - безсмертя слави, вкладена в уста матері. Відсутність закріпленої у традиції ініціальної формули тим не менш, не створює передумов для аналізу варіантного пучка поза межами думової парадигми: принципи побудови та розкриття, структура зачину відповідають народному канону ліро-епічного виконавства. Фінальна формула дає підстави говорити про давність та первісну обрядову природу сюжету та уявити послідовність розвитку тих чи інших мотивів варіантного пучка. Сорок чотири зібрані тут записи, зроблені між початком XIX ст. і 1926 р. К. Грушевська зазначає, що територіальні варіації в головному знаходять собі вираз в трьох редакціях цієї думи, що відповідають трьом великим районам. У середині цих районів існують деякі, теж територіальні підгрупи, але вони ніде не мають дуже виразних закінчених рис - принаймні при теперішніх відомостях про ці локальні групи. На Полтавщині, Харківщині і частково Чернігівщині маємо лише одну редакцію. Вона виводить Коновченка молодим парубком, полковника звуть Филоненко; місце дії звичайно Корсунь. Це найвиразніші ознаки цієї редакції. Полтавські тексти починають своє оповідання від заклику полковника Хвилоненка до молоді, щоб вона приставала в охотне військо. Прохання І. Коновченка до матері відпустити його у військо повторює пряму мову полковника (вар. А, Б, В, Е, З, Н, ТТ). Полковник Филоненко закликає: «Ідіть ви зі мною, корсунським полковником, в охотное військо гуляти, Під місто Тягиню, На Черкень-долину, За віру християнську одностайне стати. Рицарської слави заживатиІ» Звернення Іван Коновченка до матері: А хочеться мені мати, Піти під город Тягиню, На Черкень-долину, За віру християнську одностайне стати, Рицарської слави заживати!» Повторення такого типу несе в собі функцію підкреслити важливість «рицарської слави» та уславити «віру християнську». У варіанті ї, записаного на Поділлі такого повтору немає. Полковник Филон закликає: «Хлопці-молодиці, хто не хоче при батькові, при матері Пізньої вечері, а раннього обіду вживати, - То прошу до козацького табору приставати?» Решта варіантів має деякі відмінності: «То ходіть зі мною, До Филона, корсунського полковника На Черкень-Долину погуляти І славного лицарства козацького-молодецького заживати» (Вар. І). «.. .То йдіть ви на Черкен долину погуляти, Щастя козацького спротувати» (Вар. Щ, ЩЩ). «Хлопці-молодці, які не хочуть при батьку-неньці проживати, Просимо в козацьке військо погуляти, - Лицарської слави доказати]» (Вар. ЮЮ). «...Ходім з нами на Черкес долину Проклятих татар воювати. Своєї православної віри не давати!»(Вар. Ц, ЦЦ, Ч) «.. .На герець гуляти Протятих Турків, Татаріє у свій край не пускати, Щоб не йшли нашої православної віри у свій край забирати» (Вар. Ж, Е, Р, РР) «... А прошу я браття на Черкень долину у козацьке Військо піти погуляти, А козацької слави і пам'яті достати\» (Вар. 0,СС, Т) Київсько-поліська редакція, до якої належать варіанти К, Л, П, XX, С, ПІТИ починаються не з заклику полковника, а з опису вдови і її сина. Наступний повтор як і попередній, акцентує увагу на тому, що на першому місті повинні стояти понадособисті інтереси державного рівня, тобто «славна Україна», «віра християнська», а не спокійне життя у домі матері: Вдова Коновчиха прохає свого сина: Сину мій, Івасю-єдиничкий, дитя молоде Чи нема у тебе чого їсти, чого пити. Чи нема в чому ходити. Чи тебе челядь не знає, - Чи за отамана не має!» А він їй відповідає: «Хоч є то їсти, що пити І в чому ходити Хоч мене челядь знає. за отамана має. Як я не поїду Татар воювати, Будуть мене пічкуром дражити Малаєм звати. Тотожний повтор зустрічається у думах, записаних на Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині. Вдова Коновчиха звертається до свого сина: Не благословлю я тобі, сину Івасю Коновченку, у долині Черкені гуляти, А благословлю тобі у домі пробувати. Хліб сіль пахати. Та на хліб на сіль козаків зазивати. А Івась Коновченко промовить словами: «.. .Бо хоч буду я, мати, У домі пробувати. Хліб сіль пахати. На хчіб на сіль козаків зазивати. То будуть вони мене на підпитках докоряти, Домарем, гречкосієм називати». Наведений нище вид повтор характерний для київсько-поліській редакції. У київсько-поліській редакції наявне прохання головного героя до матері: «Мати моя, старенькая жено, Коли б ти, мати, добре дбала. Чотири воли чабаниї и два коня ворониї из стада виручала. До жида орондаря отгоняла, І ще б стозлотимі грішми доплатила. Да мені доброго коня купила. Що моя душа козацька-молодецька подобила й влюбила. Виконання цієї дії матір’ю описується тими ж словами: Тоді вона добре дбала. Чотири воли чабаниє и два коня вороних із стада доплатила. Своєму сину доброго коня купила Що його душа козацька-молодецька Сподобила та влюбила, І ще сім кип козакові на жупань давала, І ще своєму сину доброго коня переслала. Реакція головного героя на дію матері описується тими ж словами: «Я ж думав, братці, що про мене мати не знає и не відає, Аж про мене велике милосердя має, Що мені доброго коня купила, Що моя душа козацъка-молодецъка сподобила та влюбила». Цей повтор на перше місце виводить постать матері. Прохання Івана Коновченка звернено не до друзів-козаків і не до нареченої, а до матері. І цікаво те, що далі у думі ми спостерігаємо не відказ матері, а виконання дії, яке описується словами головного героя. Наступний вид повтору зустрічаєть майже у всіх думах, незалежно від територіальної редакції: Корунський полковник, панъ Филон: Коли міг ти мені загадку таку загадати, Благословлю тебя на доброго коня сідати. Коновченко на коня сідає Від козаків благословення приймає. Наступний повтор зображує важливість образу у думі полковника Филоненко. Спочатку є настанова полковника козакам: «Добре ви, братця, дбайте. На коні козацькі сідайте. Козацьке тіло позбирайте, До козацького намету привезіть». І виконання настанови козаками: Тоді козаки добре дбали. Що козацьке тіло позбирали... Цей повтор також підкреслює важливість постаті полковника: Полковник Филоненко звертається до Івана: Бо ти горілки зараз нап’єшся, сон голову похилить, І побачать те Турки - то вони тебе порубають. Дія розгортається таким чином, як і сказав полковник Филоненко: Коникови ся по грив постеляє. - Ей, взріли мимовільно Турки, прибігли його порубали. Мати дізнається про загибель сина, і описується це словами полковника: Ой, вдова Коновчихо Нема твого сина Івася! Турки його порубали, І на смерть постріляли! Дуже цікавим елементом в думі є віщий сон матері. Значення, якого вона не відразу може зрозуміти. Певне відхилення від правди виконує функцію ретардації. У сюжеті це слугує для того, щоб не відразу вразити горем серце матері та підготувати таким чином слухачів: Вдова з сусідами говорила: «Сусіду. Приснився сон чуден да пречуден, Що видиться, мій син на війні оженився, Знайшов собі жену туркеню горду да пишну...» Друга дивізія козаків промовляє: «Вдова небога, не журися Твій син на війні оженився, Знайшов собі жену туркеню горду да пишну...» У південно-волинських редакціях такий повтор передається так: «Ой не плач, мати, не журися, Твій син у війську оженився. Взяв собі жінку сильно пребагату. Грошей багато має, у їх ліку не знає. У червоному оксамиті ходить. Царю-королю головки не склонить». Мати п’є, гуляє, веселиться; Чого мені плакати, ридати. Коли мій син у війську оженився Взяв собі жінку сильно-пребагату. Грошей багацько має, в їх ліку не знає. У червоному оксамиті ходить, Царю-королю голівки не склонить. Дума закінчується загибеллю головного героя. Вдова Коновчиха питає у полковника Филоненко: Де ж ти мого сина заподів? Чи ти його вбив. Чи стребив. Чи запродав. Чи Туркам бусурменам та Татарам в неволю оддав?» То Корсунський полковник теє зачуває, До вдови словами примовляє: «Ой бідна удово, Старенькая жоно, Та яж твого сина ні вбив. Ні стребив, Ні запродав. Ні Туркам бусурменам та Татарам в неволю оддав. |
| Цієї курсової роботи не є новою в українській літературі, окремими... МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИУКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ІСТОРІЇУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський... Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень... |
| ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра кореляційної оптики ЗВІТ З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ Міністерство освіти та науки України Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... «МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ» для випускників заочної форми навчання |
| МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО... ... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ... ... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ... Дисципліна «Історія української культури» в системі підготовки сучасного фахівця вищої категорії. Предмет, об’єкт, основні проблеми,... |
КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН |
| РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни Історія української літератури... Мета курсу. Дати студентам наукові знання історії, особливостей розвитку новітньої української літератури, починаючи з 20-х років... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ... Тестові завдання склали кандидати історичних наук Михайлуца Микола Іванович – доцент, завідувач кафедри «Українознавство» Одеського... |