План Поняття кримінології як науки, її предмет. Місце кримінології в системі наук


НазваПлан Поняття кримінології як науки, її предмет. Місце кримінології в системі наук
Сторінка5/7
Дата13.03.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7
ТЕМА 9. ОРГАНІЗОВАНА І ПРОФЕСІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
План
1. Кримінологічна характеристика організованої і професійної злочинності.

2. Причини і умови організованої і професійної злочинності.

3. Основні напрямки протидії організованій і професійній злочинності.
Література
1 .Криминология: Учебник. Под редакцией В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. –Киев, 1997.

2.Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996.

3.Организованная преступность. – Москва, 1989.
Питання 1. Кримінологічна характеристика організованої і професійної злочинності
Організована злочинність – це форма злочинності, що проявляється в злочинах, котрі вчиняються злочинними організаціями. На відміну від простої групової злочинності, що характеризується узгодженністю дій кількох осіб, організована злочинна діяльність – це діяльність групи осіб, об'єднаних в організацію, яка має структуру, спеціально пристосовану для скоєння злочинів. У різних країнах і в різні часи організована злочинність залежно від умов набуває різних форм. Терміном "мафія" позначається форма організованої злочинності, що виникла на острові Сіцілія і стала відображенням національних, економічних, соціальних особливостей Італії. В інших країнах і за інших часів існували такі форми організованої злочинності, як флібустьєрські, корсарські, піратські общини (у морських країнах в XVII-XVIII ст.), злочинницькі общини в Росії, що називались "шайками" тощо.

Як і для будь-якої організації, для злочинної організації властиві наступні риси:

а) ієрархічність і самоуправління;

б) розподіл ролей і функцій;

в) наявність статутних правил поведінки, котрим члени організації мають підкорятися;

г) самозабезпечення усім необхідним для автономного існування;

д) діяльність спрямована на досягнення визначеної кримінальної мети. Ознаками, що відрізняють саме злочинну організацію від інших є:

1. Протиправні засоби досягнення злочинних цілей;

2. Професіоналізм кримінального характеру;

3. Законспірованість справжньої злочинної діяльності під виглядом легальної;

4. Спеціальна система протидії діяльності правоохоронних органів.

Ці ознаки проявляються в сучасній організованій злочинності в наступних проявах:

1. Як правило, організована злочинність задовольняє потреби населення в нелегальних товарах (крадених чи заборонених – автомобілі, наркотики, зброя і т.п.) і послугах (проституція і т. п.).

2. Організована злочинність здійснює свою діяльність на засадах регіональності і планомірності.

3. Для забезпечення ефективної діяльності утворюються спеціальні підрозділи.

4. Злочинна організація не може обійтись без професіоналів – тобто людей, котрі мають навики злочинні. Вони розвивають у своєму колі кримінальну систему цінностей, намагаються максимально убезпечити злочинну діяльність від розкриття і не допустити втручання у свою діяльність офіційних інстанцій контролю, зокрема правоохоронних органів.

5. Кожна злочинна організація знаходиться у строго ценралізованому підкоренні до керівної структури, яка веде пошук можливостей для кримінальних дій, планує і контролює злочинну діяльність.

6. Поряд з ієрархічною структурою, злочинна організація обов'язково має певні нормативні правила поведінки для своїх членів – свій статут, порушення якого суворо карається.

7. Нейтралізація кримінального переслідування досягається шляхом дистанціювання керівництва злочинної організації від безпосередніх виконавців тих чи інших злочинів. Тому, як правило, правоохоронним органам рідко вдається викрити діяльність керівників злочинних організацій.

У зв'язку з тим, що проблема організованої злочинності стала надзвичайно гострою для України, ЗО червня 1993 р. було прийнято Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Ст.1 Закону визначає організовану злочинність наступним чином: це "сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням і діяльністю злочинних угрупувань". Таке визначення є недосконалим тому, що не розмежовує просту групову злочинність і злочинність злочинних організацій.

Організована злочинність пов'язана з професійною злочинністю, не може без неї існувати, але самі професійні злочинці можуть займатися злочинною діяльністю і не в організованій формі, тобто не будучи членами злочинних організацій.

Вперше термін "професійний злочинець" був заснований у 1897 році на Гейдельберзькому з'їзді міжнародного союзу криміналістів. Цей термін позначив зайняття злочинністю як професією, тобто професійно.

Професійну злочинність характеризують 4 основні ознаки:

а) стійкий вид злочинного заняття (спеціалізація);

б) певні знання і навики (кваліфікація) ;

в) злочини як джерело засобів до існування;

г) зв'язок з кримінальним середовищем.

Професійні злочинці, які не є членами певних злочинних організацій, для забезпечення своєї індивідуальної діяльності змушені притримуватись певних норм співіснування з іншими такими самими злочинцями. В зв'язку з цим у кримінальному світі виникли певні загальні норми поведінки – воровські закони. Професійні злочинці, які самі суворо притримувались цих законів і завдяки своєму значному досвіду могли забезпечувати існування цих законів, – утворили злочинну еліту, яка виникла в колишньому Радянському Союзі під назвою "вори у законі".

Професійні злочинці, крім "воровських законів", мають ще і свій жаргон: "феня". На мові цього жаргону професійні злочинці називаються "блатарями". Злочинці по видам спеціалізації поділяються так: "домушники" (квартирні крадіжки), "карманники" (поділяються на "колестіків", магазинщиків", “кротів" в метро), "риночників ", "вуличних", "театралів", "марвихерів" – лише багатих обкрадають, "щипачі" – група , з відволіканням уваги жертви, "писарі" – ріжуть кармани, "трясуни" – витрясають з внутрішніх карманів бумажники з грішми підштовхуваннями і т.п.); "катали" – (шахраї в ігорному бізнесі, карточні "шулери", "наперсточники" – тепер), "гопники" (грабіжники і розбійники); "кукольники" (шахраї, що роблять "кукли" – імітації пачки грошей); "фармазонщики" – махінації з фальсифікацією дорогоцінностями); "ліквідатори" – (кілери); рекетири і т.п.

Професійна злочинність змінюється, пристосовуючись до сучасних умов.
Питання 2. Причини і умови організованої і професійної злочинності
Будучи особливою формою співучасті у вчиненні злочинів, організована злочинність має ті ж причини, що і злочинність, яка не має ознак організованої. Разом з тим, існують певні фактори, які сприяють або не сприяють тому, що злочинність набирає саме організованої форми.

Особливістю злочинності в організованій формі є те, що вона може існувати лише за наявності певних економічних і політичних умов: чим більше цих умов – тим більш поширена організована злочинність. Згідно з культуроцентричною концепцією злочинності існуванню злочинності в організованій формі сприяє недостатній розвиток культури економічного життя, а у випадку соціальних криз і декультуризація економіки, тобто неузгодженість економічного життя із природними законами економіки. Це призводить до того, що легальні форми економічної діяльності людей стають неконкурентноздатними у порівнянні з нелегальними (злочинними).

Організована злочинність існує за рахунок тих сфер суспільного життя, де чесний бізнес або неможливий, наприклад, обіг наркотиків, або не може конкурувати із злочинним "бізнесом" в результаті відсутності належних умов для здорової ринкової конкуренції. Саме це і спричиняє сьогоднішній рівень поширеності організованої злочинності в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу. Цим же спричиняється поширеність професійної злочинності. До умов, що сприяють поширенню організованої і професійної злочинності слід віднести головним чином неефективність репресивної або каральної діяльності держави, що теж є наслідком дезорганізації економіки.
Питання 3. Основні напрямки протидії організованій і професійній злочинності
Основними напрямками протидії організованій і професійній формам злочинності є:

1) заходи, спрямовані на вдосконалення організації економічного життя людей відповідно до природних законів економіки, тобто спрямовані на розвиток культури економіки. Зокрема, це заходи, що сприяють розвитку цивілізованого підприємництва, чесному бізнесу на ринкових засадах, здатного конкурувати із злочинними формами діяльності у сфері економіки;

2) вдосконалення діяльності держави у сфері боротьби з організованою і професійною злочинністю. Зокрема, вдосконалення законодавства і діяльності правоохоронних органів в умовах ринкових відносин.

ТЕМА 10. КОРИСЛИВА ЗЛОЧИННІСТЬ І ПРОТИДІЯ ЇЙ
План
1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів та їх класифікація.

2. Причини і умови, що породжують корисливу злочинність.

3. Протидія корисливій злочинності.
Література


  1. Криминология. Учебник. Под ред. В.Г. Лихолоба и В.П.Филонова. – Киев, 1997 .

  2. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. Харьков, – 1996.

  3. Шнайдер Г.И. Криминология. – М., 1994.


Питання 1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів та їх класифікація
Корислива злочинність – це злочини, спрямовані на незаконне заволодіння майном чи незаконне одержання майнових вигод з корисливих спонукань.

Корислива злочинність за своєю питомою вагою займає перше місце в структурі злочинності будь-якої сучасної країни. За даними 00Н в країнах, що розвиваються майнові злочини становлять 49%, а злочини проти особи 43%. В розвинутих країнах це співвідношення становить: 82% – майнові злочини, 10% – злочини проти особи. В Україні до 1989 р. корислива злочинність складала 1/3 усіх злочинів, після 1989 року цей вид злочинності зріс на сьогодні до 2/3 загальної маси усіх злочинів.

За кримінологічною характеристикою корисливі злочини можна класифікувати на наступні групи:

1. Загальнокримінальна корислива злочинність;

2. Економічна корислива злочинність.

Загальнокримінальна корислива злочинність – це корислива злочинність, що проявляється у порушенні майнових прав і інтересів власників.

Економічна корислива злочинність – це корислива злочинність, що проявляється у порушенні законодавства, яке регулює суспільні відносини у сфері економіки.

Ці два види корисливої злочинності інакше називають відповідно ще:

1) корисливі злочини проти власності;

2) корисливими господарськими злочинами.

Загальнокримінальна корислива злочинність, що у системі МВС не враховується карним розшуком, становить близько 60% від числа злочинів зареєстрованих в Україні в 1995 р. Більше 85% майнових злочинів – це крадіжки, 3% – факти шахрайства, близько 10% – грабежі та розбої, 2% – вимагательства.

Крадіжки складають близько 60% усіх зареєстрованих злочинів, із них близько 40% – це крадіжки з квартир та домівок громадян. Насильницькі корисливі злочини (грабежі, розбійні напади, бандитизм, вимагательство, умисне вбивство з корисливих мотивів) – становлять близько 6% усіх зареєстрованих злочинів.

Економічна корислива злочинність – це в основному так звана "білокомірцева" злочинність посадових осіб, менеджерів, підприємців, а також корисливі господарські злочини без використання службового стану. До злочинів цієї групи відносяться:

1) розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим станом;

2) корисливі службові злочини без ознак розкрадання: хабарництво, побори, ухилення від сплати податків, обман покупців, замовників тощо;

3) корисливі злочини в торгівлі, виробництві та інших сферах економіки, що вчиняються без ознак розкрадання і без використання службового стану (фальшивомонетництво, порушення правил про валютні операції, контрабанда, фіктивне підприємництво, шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне банкрутство, протидія законній підприємницькій діяльності тощо).

Економічна злочинність становить близько 10% усіх зареєстрованих злочинів. Економічна злочинність пов'язана з тіньовою економікою, яка на даний час перевищує половину всього грошового обігу в Україні і суттєво впливає на сучасний стан суспільства.
Питання 2. Причини і умови, що породжують корисливу злочинність
Основною причиною корисливої злочинності (згідно з культуроцентричною концепцією злочинності) є недостатній рівень культури задоволення людьми своїх потреб майнового характеру. Як свідчить досвід, а також сучасні кримінологічні дослідження, рівень корисливої злочинності не знаходиться в прямому зв'язку із рівнем економічного розвитку тієї чи іншої країни чи з рівнем безробіття. Зараз можна вважати доведеним, що злочинність, в тому числі і корислива, зростає як в період підйому економіки так і в період спаду. Зміни економічної ситуації як в кращу сторону так і в гіршу підвищує рівень злочинності. А економічна стабільність позитивно впливає на рівень злочинності (Див. Шнайдер Г.И. Криминология. – 1994. – С.254).

Якщо врахувати, що економічна стабільність є проявом належного рівня культури задоволення людьми своїх майнових потреб, то слід зробити висновок, що саме рівень цієї культури впливає на динаміку корисливої злочинності.

За цією ж закономірністю визначається рівень корисливої злочинності в сучасній Україні.

Умовою, що сприяє зростанню корисливої злочинності в Україні є недостатній розвиток законодавчого забезпечення економічного порядку в Україні, а також неефективність правоохоронної діяльності.
Питання 3. Протидія корисливій злочинності
Основними в протидії корисливій злочинності є заходи, що сприяють формуванню належної культури задоволення громадянами своїх майнових потреб. Для цього необхідно зокрема створювати як найсприятливіші умови, щоб якнайбільше громадян могли займатися чесним підприємництвом і бізнесом. Розвиток цивілізованого ринку, коли чесним бути вигідно призводить до звуження поля для корисливої злочинності, до витіснення останньої. Лише за цих передумов з'являється також можливість зробити ефективною правоохоронну діяльність держави.
ТЕМА 11. НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ
План
1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів.

2. Причини і умови, що породжують насильницькі злочини.

3. Протидія насильницькій злочинності.
Література
1. Криминология: Учебник. Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. – Киев, 1997.

2. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. – Харьков, 1996.
Питання 1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів
Насильницькі злочини – це злочини, спрямовані на заподіяння шкоди певній особі чи суспільству шляхом застосування фізичного чи психічного насильства щодо неї безпосередньо чи щодо інших осіб або речей, які мають для неї значення.

Насильницькі злочини можна поділити на наступні групи:

1. Злочини проти життя, здоров'я, статевої свободи, честі, гідності, волі, що вчиняються шляхом фізичного чи психічного насильства: вбивства, доведення до самовбивства, тілесні ушкодження, побої і мордування, погроза вбивством, згвалтування, мужолозтво, незаконне позбавлення свободи, захват заложників, наклеп, образа та інші злочини.

2. Корисливі насильницькі злочини: бандитизм, розбій, грабіж, вимогательство.

3. Насильницькі посягання на державу, громадську безпеку, громадський порядок і порядок управління: терористичні акти і диверсії, пов'язані з загибеллю людей чи спричиненням шкоди здоров'ю, хуліганство, посягання на життя посадових осіб, опір представникам влади, а також інші насильницькі дії і погрози щодо посадових осіб.

Дослідження 00Н вказують на те, що при рості злочинності у всіх країнах злочини насильницькі характеризуються наступним чином:

а) вони займають друге місце у структурі усієї злочинності після майнових злочинів;

б) в міру економічного розвитку будь-якої країни майнові злочини, особливо крадіжки, частішають, а злочини проти особи, особливо злочини проти життя, стають рідшими. Так, наприклад, при зборі даних по 70 країнах за період з 1975 по 1980 р.р. було виявлено, що кількість насильницьких злочинів у світі подвоїлась, а майнових – майже потроїлась.

В Середньовічній Європі пограбування (біля 10%) і особливо вбивства складали більшу частину злочинів. Злочини проти життя охоплювали до 20% усіх кримінальних діянь, тоді коли зараз (наприклад, в ФРН) вони скоротились 0,1%.

Характеристика тяжких злочинів проти життя і здоров'я в Україні. В сучасних умовах насильницька злочинність, як і інші види злочинності, зростає, хоч темпи зростання в різні роки є різними. Щорічний приріст навмисних вбивств за останнє десятиліття – біля 5%.

В 70-80 роки в кримінологічній характеристиці насильницьких злочинів підкреслювався їх побутовий характер. У 90-і р.р., в роки розпаду тоталітарної системи і соціальної кризи суттєво змінилась мотивація кримінального насильства. Збільшилась доля насильницьких злочинів з корисливою мотивацією, поширення набувають вбивства "на замовлення".

Кожне третє вбивство вчиняється з корисливих спонукань, "побутові" вбивства складають біля 35%, з помсти – 12%, з ревності – 8%, з хуліганських мотивів – 2%, на сексуальному грунті – 1-2%. Застосування вогнепальної зброї для вбивства частішає з кожним роком і становить сьогодні біля 20%. Біля 60% вбивств вчиняється в стані сп'яніння. Майже 5% вбивць – неповнолітні.

Характеристика зґвалтувань та інших статевих злочинів.

За статистичними даними питома вага зареєстрованих згвалтувань останнім часом різко зменшилась. Це може бути пояснено: по-перше, різким підвищенням числа інших злочинів; по-друге – підвищенням латентності згвалтувань. Біля третини складають групові зґвалтування. Майже 25% згвалтувань вчинено неповнолітніми. У більш, ніж половини випадків згвалтувань має місце сприятлива віктимна поведінка потерпілих. Інші статеві злочини в кримінальній статистиці займають досить незначну долю.

Характеристика хуліганства, поєднаного з насильством.

Останнім часом доля хуліганства серед насильницьких злочинів, згідно із статистикою, скорочується. Процент п'яних серед хуліганів найбільш високий – більше 90 %.
Питання 2. Причини і умови, що породжують насильницькі злочини
Причиною насильницької злочинності, – згідно з культуроцентричною концепцією злочинності, – є відсутність у особи належного рівня культури відносин з іншими людьми, що проявляється у вигляді неповаги до фізичної і психічної недоторканості людини.

Умовами, що сприяють насильницькій злочинності є: недостатня ефективність правоохоронної діяльності держави, а також урбанізація, недоліки сімейного виховання, аномалії психіки, алкоголізація, пропаганда культу насильства у засобах масової інформації та інші фактори.

Це підтверджується, зокрема, сучасними кримінологічними дослідженнями. В кримінологічній літературі відзначається, що за останні 800 років насильницькі злочини, і особливо, злочини проти життя, неухильно скорочувались. Якщо у Середні віки насильницькі злочини складали 1/5 частину усіх злочинних діянь, то на даний час їх доля не перевищує 1% (цей показник може значно коливатись в окремих сучасних країнах). Кримінологи вважають, що ці зміни є наслідком підвищення соціальної і етичної цінності людського життя. Прогрес цивілізації нерозривно пов'язаний з ростом зовнішнього і внутрішнього контролю за проявами насильства. Насильство забороняється як на моральному, так і на правовому рівні. Поширюються норми поведінки, в яких утверджується необхідність використання ненасильницьких засобів досягнення будь-якої мети. Породжуваний розвитком цивілізації процес підвищення чутливості людей до насильства поки що поширюється більшою частиною на вищі і середні шари суспільства. Нижчі шари не встигають засвоїти ціннісні орієнтації, що стримують насилля. Особливості, властиві особам молодого віку, теж не є сприятливими для формування ненасильницьких форм поведінки, тому більшість злочинців і жертв злочинів ненасильницького характеру – особи молодого віку.

Дослідження сучасних кримінологів не підтвердили гіпотезу про те, що головна причина злочинності, і зокрема насильницької злочинності – є бідність. Навіть, коли жителям міських нетрів ("трущоб") надаються досить просторі і добротні квартири, соціопатологічні явища серед них не припиняються. Тому це виявляється недостатнім для профілактики злочинності. Міські нетрі ("трущоби") – це не лише місце, а й стиль життя, котрий засвоюється і передається з покоління в покоління. Стратегія виживання в нетрях заснована на насиллі. Засвоєння жителями гетто цієї стратегії і зумовлює стійкість кримінальних стереотипів життя.
Питання 3. Протидія насильницькій злочинності
Основним засобом протидії насильницькій злочинності є сприяння формуванню у особи такої культури взаємовідносин між людьми, котра проявлялась би у повазі до фізичної і психічної недоторканості людини, визнанні її найвищою цінністю у суспільстві.

Як свідчить історичний досвід необхідними умовами для формування такої культури є: по-перше, розвиток цивілізованого ринку, котрий має властивість культуризувати життя людей; по-друге, релігійне і натуралістичне просвітництво. Вказані фактори здатні усувати причину насильницької злочинності.

Для усунення умов, що сприяють насильницькій злочинності необхідно вдосконалювати правоохоронну діяльність держави, зменшувати негативні наслідки урбанізації, вдосконалювати сімейне виховання, забезпечувати психічне здоров'я населення, протистояти алкоголізації, пропаганді жорстокості у засобах масової інформації і таке інше.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

1. Поняття, предмет, методи та система кримі­нології
...
9. РЕКОМЕНДОВАНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ З КУРСУ «КРИМІНОЛОГІЯ» Загальна частина
Злочинність як елемент предмету кримінології; завдання кримінології у дослідженні злочинності
Предмет кримінології як науки
Он не только характеризует основ­ное содержание данной науки, определяет ее место в систе­ме других наук, но и дает возможность четко...
4. Звязок кримінології з правовими та суспільними науками
Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність
Питання до екзаменів
Об’єкт і предмет вивчення землезнавства, його місце в системі географічних наук
"Харківський авіаційний інститут" ЗАТВЕРДЖУЮ Проректор ХА1 з НПР
Етапи розвитку документознавства як наукової та навчальної дисципліни. Об'єкт документознавства як науки. Предмет документознавства....
Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки...
Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в...
УРОК СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЇ ТА її МІСЦЕ В СИСТЕМІ НАУК Цілі уроку
Цілі уроку: проаналізувати структуру сучасної екології, визна­чити її місце в системі наук; розвивати навички практичного застосування...
Предмет, завдання економічної науки та її місце серед інших наук Варіант 1
Доповніть наведене визначення економічної науки: Економічна наука вивчає, як створюються і
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план
Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка