ВІДДІЛ ОСВІТИ Амвросіївської районної державної адміністрації Амвросіївський районний методичний кабінет Амвросіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Амвросіївської районної ради Донецької області

ВІДДІЛ ОСВІТИ Амвросіївської районної державної адміністрації Амвросіївський районний методичний кабінет Амвросіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Амвросіївської районної ради Донецької області Людина – диво, єдине диво на землі, а всі інші чудеса землі – результат творчості її волі, розуму, уяви. М.Горький ЛЮДИНА ЯК НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ – ОСНОВА СУЧАСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ (САМОАНАЛІЗ ФРАГМЕНТА ДОСВІДУ РОБОТИ) Гусейнікова О.О. учитель української мови і літератури І категорія 2012 р. Ми або шукаємо шлях, або прокладаємо його. Ганнібал У наші дні проблема організації навчально-виховного процесу набула особливої актуальності й гостроти через ряд обставин. Перша пов’язана з усвідомленням найвищої цінності, якою є Людина та її життя. Друга зумовлена тим, що сучасне покоління живе на зламі епох, зміна яких пов’язана з динамічними процесами у певних структурах життя і розвивається двома шляхами: відтворення застарілих форм життя, що чинять опір змінам, і формування нових цивілізованих засад життєдіяльності. Важливість суспільної ролі вчителя зумовлюються тим, що освіта є тим соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця, громадянина. Завдяки діяльності вчителя, підкреслюється в Цільовій комплексній програмі «Вчитель», реалізується державна політика створення інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки й культури, збереження і примноження культурної спадщини й формування людини майбутнього, а також забезпечується конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти. Усе це вимагає якісної підготовки вчителя, його професійного вдосконалення і діяльності у сфері найважливіших державних інтересів. Загальновідомо, що найбільших успіхів у будь-якій сфері діяльності досягають люди, які мають високий інтелектуальний творчий потенціал. Основною особливістю сучасного навчального процесу є розвиток особистості активного учня - творчого дослідження. Я розумію, що діяльність моя як учителя української мови і літератури складна та багатогранна. У мої обов’язки входить виконання функцій учителя-предметника, вихователя підростаючого покоління, організатора як навчальної, так і позаурочної діяльності школярів. Я маю брати участь у пропаганді суспільно-гуманістичних і психолого-педагогічних знань серед батьків і населення. У зв’язку з цим завжди перебуваю у різноманітних педагогічних ситуаціях, де від мене вимагається вміння самостійно приймати рішення, організовувати навчально-виховний процес на основі співробітництва, співдіяльності та співтворчості. Саме тому я приділяю належну увагу самоосвітній діяльності, пошуку інноваційних форм і методів у навчально-виховній діяльності. Діти навчаються краще тоді, коли їм дають можливість самостійно досліджувати основи матеріалу, який вони вивчають. В узагальнюючому та систематичному вигляді визначаю такі цілі методики викладання: - закріплення, розширення та поглиблення знань, умінь і навичок під час навчального процесу; - прищеплення навичок і вмінь самостійної роботи з навчальною, науковою, довідковою літературою, періодичними виданнями; - формування вмінь, навичок творчо вирішувати проблеми, самокритично осмислювати власну практичну діяльність; - формування життєвих компетенцій, розгляд духовності як іманентної здатності людини робити вільний вибір дії, діяльності, вчинку, а розгляд змісту духовно-практичної діяльності – як інтенсивну роботу учня, спрямовану на самопізнання, самооцінку, самовизначення, самореалізацію, вироблення конкурентоспроможності на сучасному ринку праці. Навчально-виховний процес я будую на принципах суб’єкт – суб’єктної взаємодії, гуманізму, демократичності, особистісно розвиваючого спілкування, співпереживання, створення емоційно збагачених ситуацій творчості й успіху, самоактуалізації, суб’єктивного вибору, індивідуально-творчого підходу, включення особистості в діяльності довіри та підтримки, вияву й опори на позитивне в особистості. Крім того, використовую нетрадиційні методи, побудовані на принципах народної педагогіки. У своїй навчально-виховній діяльності використовую методику систематичного навчання знань і цінностей, розроблену О.Вишневським. зокрема, творчо застосовую такі його прийоми, як: а) первинне засвоєння інформації – через пояснення, розповіді, лекції, доповіді, реферати, повідомлення – до запам’ятовування; б)пояснення і керована дискусія – ускладнення рівня осмислення і перенесення сутності знань і ціннісних формул на конкретні життєві ситуації (саме на цьому етапі виявляються перші спроби школярів поставити себе на місце іншої людини, асоціювати себе з літературними героями тощо); в) рольова гра – передбачає введення учня в певну роль, розв’язання конкретної навчальної проблеми; г) принагідне навчання цінностей, за якого цінності подаються учням не в чистому вигляді, а в контексті змісту предметів, у живих людських стосунках. Використовую також нетрадиційні методи, які базуються на засадах народної педагогіки навчання (вправи у правильному вчинку): переконування; схвалення; осудження; вихованням прикладом і на прикладі; доброчинна діяльність; долання життєвих моральних випробувань; віч-на-віч з Високим і Вічним. Найбільш ефективним при цьому я вважаю використання народної деонтології, яка вивчає етичні проблеми, моральні вимоги. Ідеї народної деонтології сприймаються учнями як заповіти предків, як закони життя: любов до батьків, родичів; пошана до родоводу, рідної мови, культури, історії; повага до праці, хліба, рідної землі; піклування про молодших і старших; співчуття, милосердя до тих, хто переживає горе; вірність народним традиціям тощо. Опираюсь на те, що будь-яка дитина має «золоте зерно душі», яке, потрапляючи на родючий грунт національного виховання, дає пагони добра, правди, гідності, гордості. Без почуття впевненості в собі, власне немає особистості. Кожна людина повинна чітко знати свої можливості, здібності, чого вона може досягти. І коли є впевненість у своїх силах, легше подолати будь-які перешкоди і труднощі на своєму шляху, дитина на розгубиться в складній ситуації. У процесі навчально-виховної діяльності створюю виховуюче середовище в класах, яке передбачає співробітництво і співдіяльність учителя і учнів, побудову стосунків на паритетних умовах, забезпечення реалізації Концепцій державотворення в Україні та виховання в національній системі освіти, цільових творчих програм типу «Я», «Я і Ми», «Я і Україна», «Я і Моя Сім’я», «Я і Світ» тощо. Таким чином я впроваджую методику, спрямовану на формування «Я» - концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, моральної самозавершеності. А здійснюючи індивідуальний підхід до кожного школяра, допомагаю йому як особистості формувати та розвивати власне «Я», пізнати самого себе, здобути знання і навчитись жити за законами добра, краси, порядності та честі. Я б сказала, що індивідуальне творення власного життя є головною таємницею його створення, бо, наслідуючи традиції, потрібно щоденно оновлювати своє власне життя. Норми – традиційні, а зміст – новий, твій, власний. Прекрасно розуміючи, що сучасний навчально-виховний процес спрямований на формування Людини – суб’єкта культури та її власної життєтворчості , я прагну забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити учнів мистецтву творити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє в цілому художня література, а в конкретному – українська література. Вважаю одним із пріоритетних напрямів своєї діяльності пропаганду читання, виховання бібліотечно-бібліографічної та інформаційної культури, формування вміння користуватися науково-популярною, науково-пізнавальною, навчальною літературою, довідковими виданнями, періодикою, критично застосовувати одержані знання та вміння в оволодінні основами наук, самоосвіті та самовихованні. Враховуючи вікові та індивідуальні особливості, я спрямовую діяльність учнів на збагачення читацького кругозору засобом ознайомлення з різними творами. Під час уроків а) створюю невимушену обстановку, у якій кожний учень почуває себе вільно; б) урізноманітнюю форми пропаганди читання так, щоб учні опинилися в таких ситуаціях, які б для них були б новими; в) застосовую види діяльності з пропагандою читання не схожі з навчанням; г) даю можливість висловити своє ставлення до джерела, яке пропагується; д) забезпечую показ літературних творів так, щоб викликати в учнів зацікавленість і навіть подив; е) заохочую імпровізацію, експеримент, гру, самостійну діяльність; є) прилучаю учнів до спільної діяльності. Будую уроки на засадах критичного мислення. Для цього включаю завдання-дослідження для вироблення власних суджень, вмотивованого обговорення проблем. Я прагну актуалізувати в пам’яті учнів наявні знання, зосередити увагу школярів на засвоєнні знань, порівнянні їх, поєднанні особистого досвіду зі здобутими знаннями, узагальненні, можливості проявити своє ставлення. Застосовую при цьому методи «Припущення на основі стислої інформації», «Спрямоване читання», «Дебати», «Проект», «Порушена послідовність», «Інтерв’ю», «Групові дослідження» тощо. У пропаганді читання використовую різні форми: повідомлення, реферати, колективні, групові та індивідуальні проекти, інтелектуальні ігри тощо. Все це вимагає від учнів дослідженнь, пошуку знань. У роботі з текстом підручника рекомендую учням використовувати такі види самостійної роботи: складання планів прочитаного, конспектування; зіставлення змісту тексту з поясненням учителя; порівнювання й узагальнення матеріалу; розуміння висновків, уміння робити висновки з опрацьованих матеріалів; виділення в тексті основних структурних елементів знань; систематизація викладених фактів; класифікація поняття та інших елементів наукових знань; самостійне вивчення розділів тексту; робота з ілюстраціями, таблицями та здобуття з них необхідної інформації; виконання спостережень, досліджень тощо. Упевнена, що спілкування з книгою допомагає учневі оволодіти певною сумою знань, засвоїти дослід попередніх поколінь, залучає до культурних надбань і цінностей українського народу, його звичаїв і традицій. Переконуюсь у цьому на позакласних заходах. Брей-ринги, літературні ігри, вікторини, Інтернет-експрес, казки-естафети, поетичні хвилини, лото-ерудит, літературні вітальні, медіа-презентації – основа залучення школярів до активної творчо-відтворюючої діяльності, під час якої вони вчаться співпереживати разом із літературними і казковими героями, пізнають моральні цінності, набувають етичного досвіду, розвивають ерудицію. Знання впливають на діяльність, тому дуже важливо для мене, щоб знання були обов’язково затребуваними життям, щоб відпрацьовувалися у процесі практичної діяльності. Саме тому передбачаю відпрацювання знань у стандартних і нестандартних умовах на репродуктивному, конструктивному і творчому рівнях. В організації народознавчої діяльності я використовую індивідуальну, групову та фронтальну форми роботи. Специфіка й особливості методики підготовки та проведення позакласних навчально-виховних заходів на засадах народної педагогіки полягає перш за все у впровадженні нових підходів до виховання: народознавчого, людинознавчого, особистісного. Форми, методи та види діяльності використовую найрізноманітніші. Заздалегідь розробляю доручення, завдання, визначаю роль кожного виду діяльності учнів у житті колективу, продумую різні варіанти тієї чи іншої форми роботи. З метою забезпечення активізації інтелектуальної діяльності школярів під час проведення різних форм роботи ставлю проблеми різні за складністю пізнавальних завдань, вношу елементи діалогу, дискусії, турнірів, вікторин, використовую прийоми переконливого аргументованого аналізу, синтезу. У процесі проведення включаю українські народні пісні, танці, народні ігри. Намагаюся створити і підтримати теплий психологічний мікроклімат у класі, дух упевненості у своїх силах, здатності успадковувати та продовжувати звичаї та обряди рідного народу. Після проведення заходу разом з учнями обов’язково аналізуємо його і накреслюємо подальші завдання, над якими разом працюватимемо. Ефективним вважаю те, що готую і проводжу свята з учнями різних класів (різних вікових груп). У такій діяльності складаються взаємовідносини, які сприяють формуванню в них позитивного ставлення один до одного, набуттю соціального досвіду. Найактивніше це відбувається під час проведення календарно-обрядових свят. Прагну, щоб кожний учень брав особисту участь у заходах, щоб ця діяльність приносила йому задоволення, радість пізнання і спілкування з однокласниками, школярами інших класів, учителями, батьками. Отже, в основі моєї навчально-виховної роботи лежить усвідомлення зв’язку діяльнісного та особистісного компонентів. Теоретичне навчання й виховання результатів не дасть. Я зацікавлена у тому, щоб учні засвоїли знання і стали повноправними громадянами. Усвідомлюючи вплив особистісних якостей людини на її знання, я й приділяю основну увагу мотиваційному компоненту педагогічного процесу, намагаюся зробити його ефективним і неформальним. Як наслідок, досягаються освітні результати, необхідні для життя в сучасному суспільстві. В учнів підвищується інтерес до уроків, виростає рівень задоволення шкільним життям, якість участі у позакласних заходах, формуються життєві компетентності, прагнення стати конкурентоспроможним випускником. Випереджувальні завдання Тема: «Фразеологізми». Міжпредметні зв’язки «Українська мова» і «Українська література». Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 1. Переказати сцену за наведеними реченнями з ідіомами й окремими усталеними виразами-порівняннями. Парубок стояв, як зачарований; …стояв, як укопаний; парубок ні з місця; стояв, широко розкривши здивовані очі. Вона стояла навпроти парубка, як намальована; личко, як яблучко наливчасте; як перепілка, злякалась; як стрель стрельнув у дівчину. 2. Простежте за авторськими фразеологічними характеристиками Чіпки й Грицька. Як народні звороти зображають обох героїв? (Чіпку – як гнівного, стихійного бунтаря, чесного й справедливого селянина і Грицька – як полохливого пристосуванця, дрібного, покірного власника, хвалька). - Я йому такого пущу півня! – грізно каже Чіпка; Чіпка кричав, розмахував руками; гаряча його річ вогнем пашіла; такий робітник з його – золоті руки; про самого Чіпку – гріх слова сказати! Зажив Грицько тихим пахарським життям… - так, як і люди; Братику, Грицьку! Ходімо – оборонімо не даймо… Цур тобі так пек! – думаю, - та від його…; Між парубками поводився з висока,…пускав ім. маку у вічі; таке плете, що й за голову не налізе. Після яких подій зустрічаються такий насичений фразеологізмами контекст? Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці, - не бачила світа перед собою; прийшла додому, - як п’яна, мов чмелена… Відновіть за фразеологізмами всю сцену, в якій виступають два чиновні спритники-крючкотвори: битий жах; розкинув сітку; ловив кожне слово; направив слід; піймав ниточку; разом дійшли і до клубочка. Хто ці дійові особи? Як характеризують Максима такі фразеологізми: Не було й шеляга за душею; сім бід – один одвіт; товариші душі в йому не чули; і горенько покотив; духу його боялися; усіх підвертав під себе. Про який період його життя розповідається Випереджувальні завдання Дається учням, що навчаються в школі мистецтв Тема. «Лексика». (повторення, 10кл.). Підготувати твір-мініатюру «Концерт», «Оркестр» Що означає слово «оркестр»? Грецьке слово орхестра (від дієслова орхеомат – танцюю) означало площадку перед сценою театру, призначену для співаків, музикантів, танцюристів. До нас слово дійшло через латинську, італійську, німецьку мови, змінюючи та уточнюючи своє значення. Сьогодні оркестр – багатозначне слово. Воно означає і «ансамбль музичних інструментів, які беруть участь у виконанні музичного твору», і «гурт музикантів, які разом виконують музичний твір на різних інструментах», і «партію ансамблю в складному музичному творі «, і «місце перед сценою, де розташовуються музиканти». Якщо ми приходимо на спектакль в театр оперети або опери і балету, музикантів ми зазвичай не бачимо. Вони «ховаються» в оркестровій ямі. На концерті симфонічної музики – музиканти в темному одязі, диригент з паличкою в руці знаходяться на сцені. Слово «концерт» прийшло к нам із латинської мови. У римлян були слова «циртаре» - бути супротивником, «концертаре» - змагатися, які використовували в значенні «змагання співаків і музикантів». До нас це слово прийшло з німецької мови, потрапивши до неї з італійської. Сучасний симфонічний оркестр – це великий колектив музикантів ( сто і більше людей). У його склад входить чотири групи музичних інструментів: струнно-смичкові, дерев’яні, мідні духові та ударні. До основних інструментів симфонічного оркестру відносяться скрипки, альти, віолончелі, контрабаси. Звук виникає завдяки рухові смичка по струнах, тому і – струнно-смичкові. Флейти, гобої, кларнети, фаготи та їх різновиди відносяться до дерев’яних духових інструментів. Також праобразом їх є дудочка пастухів, які грають, щоб не розбіглося стадо. Мідні духові інструменти: валторни, труби, тромбони, туби – дуже любив В.Л.Бетховен. А ударні інструменти – це тарілки, барабани, бубни, литаври, дзвіночки, ксилофони.

Схожі: