|
|
Скачати 0.61 Mb.
|
|
МІСЦЕ ШПАРГАЛКИ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 2013 р.ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………………....3 РОЗДІЛ 1. Зміст процесу навчання в сучасній школі……………………………5
РОЗДІЛ 2. Шпаргалка як допоміжний засіб в організації навчального процесу учня………………………………………………………………………….19 2.1. Історія виникнення шпаргалок та практика їх застосування………………...19 2.2. Види шпаргалок та способи їх застосування………………………………….21 2.3. Загальна характеристика соціологічного дослідження……………………….24 2.4. Процедура дослідження місця шпаргалки в навчальному процесі……….....27 РОЗДІЛ 3. Результати дослідження місця шпаргалки в навчальному процесі………………………………………………………………………………...28 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….45 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………48 ДОДАТКИ……………………………………………………………………………50 ВСТУП Спитайте про шпаргалку у будь-якої середньостатистичної мами або звичайного шкільного вчителя. Більшість батьків в один голос обуряться, коли зайде мова про несамостійне виконання завдань. Меншість зробить вигляд, що ця проблема їх не стосується. Вчителі дружно стверджують про лінощі та небажання дітей вчитися і засуджують тих, хто користується чужими зошитами. Вчитель, на жаль, не завжди говорить те, про що думає. Положення зобов’язує бути «правильним». Насправді вони цінують того, хто здібно «скатав» контрольну і можуть співчутливо покивати головою над чиїмось зошитом: «І списати толком не зумів…». В глибині души кожен вчитель знає: списування -це один зі способів одержання якщо не знань, то задовільної оцінки. «Списати», «скатати», «здерти» - в словнику сучасного школяра ще багато слів, котрі означають одну і ту ж дію. Чи можемо ми однозначно та з впевненістю стверджувати, що списувати -це погано? Актуальність вибраної теми: Як би це не звучало провокуюче, але більшість школярів сучасної школи використовують шпаргалки. Одним вони потрібні, щоб запам’ятати велику кількість інформації, що зробити з певних причин неможливо, а інші використовують їх через власні лінощі. На нашу думку, хороший учень повинен запам’ятовувати матеріал сам, орієнтуватися в ньому, і тоді, можливо, шпаргалка просто не буде потрібною. Мета дослідження: вияснити, яка кількість сучасних школярів використовує шпаргалки та прояснити основну причину застосування шпаргалок в навчальному процесі. Об’єкт дослідження: навчальний процес учнів в школі. Предмет дослідження: особливості застосування шпаргалок сучасними учнями. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що шпаргалка - це не тільки засіб списування, а й засіб зміцнення знань, їх повторення, тобто роль шпаргалки в навчальному процесі може бути позитивною. У ході дослідження поставлені такі завдання: - проаналізувати літературу з питань сутності навчального процесу в сучасній школі; - дослідити місце шпаргалки у навчальному процесі учня; - здійснити дослідження використання шпаргалки в навчальному процесі; - представити висновки за результатами проведеного дослідження. Методи дослідження: дослідження місця шпаргалки в навчальному процесі проводилося методом роздаткового анкетування (розробка автора роботи під керівництвом наукового керівника) на базі Овруцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №4. Теоретична значущість: розгляд основного змісту процесу навчання та уроку як основної сфери організації навчального процесу. Практична значущість: отримані в результаті виконання наукової роботи дані можуть бути використані для оптимізації навчально–виховного процесу в школі. РОЗДІЛ 1. Зміст процесу навчання в сучасній школі 1.1. Загальна характеристика процесу навчання У Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», у Національній доктрині розвитку освіти накреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки і перспективи, визначено курс на створення життєздатної системи неперервного навчання й виховання, забезпечення можливості постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального, культурного потенціалу як вищої цінності нації [ 3 ]. Формування позитивного ставлення до навчання, до пізнання – найголовніша мета шкільної роботи, головна умова неперервного саморозвитку людини. Зміст програм шкільних предметів такій меті відповідає, а отже, є керівництвом до дії вчителів, критерієм успішної роботи [5, с.125]. Латинське слово «processus» означає рух уперед, просування вперед. Поняття «навчання» сучасною дидактикою трактується як упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти. Поняття «процес навчання», «навчальний процес» пов'язані з розвитком навчання в часі та просторі й означають послідовність його актів. У творах стародавніх і середньовікових мислителів під поняттями «навчання», «процес навчання» розуміли, головним чином, викладання, метою якого є учень. На початку XX століття до поняття «процес навчання» входили вже дві складові — викладання і учіння. Викладання трактувалось як діяльність учителів, спрямована на організацію, засвоєння навчального матеріалу учнями, а учіння — як діяльність учнів щодо засвоєння запропонованих знань. У сучасних умовах, коли школа повинна давати знання, вчити мислити, всебічно виховувати і розвивати учнів, ці поняття уточнюються. Під поняттям викладання сьогодні розуміють упорядковану діяльність педагога, спрямовану на реалізацію цілей навчання (освітніх завдань); забезпечення управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, їх вихованням і розвитком. [7,с.186] Зрозуміло, що протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами і учнями, їх діяльностями. Взаємодія передбачає безпосередні контакти учителя й учня, співробітництво, партнерство — контакти, дія яких може поширюватись у часі та просторі. Наприклад, виконання учнями домашніх завдань, проведення самостійних спостережень, досліджень тощо. У будь-якому варіанті головним є те, щоб ці контакти сприяли стимулюванню, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, її організації. І це досить суттєво: без інтересу до навчального предмета, навчального матеріалу учень не буде працювати ні на уроці, ні вдома. У такому випадку будемо вважати, що процес навчання — це динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості особистості [7, с.187]. Оволодіння навчальним матеріалом, розвиток і виховання особистості в процесі навчання відбувається лише за умови прояву її високої активності в навчально-пізнавальній діяльності. Організована діяльність, у якій людина бере участь без бажання, практично не розвиває її. Ось чому правильно кажуть: можна силою привести коня до води, але не можна присилувати його пити. І людину, як зазначав Л.В. Занков, не можна силою змусити вбирати знання, здобувати освіту. Але коли учень сам тягнеться до знань, освіти? Тоді, коли ним рухають внутрішні спонукання до навчальних дій або навчальної діяльності в цілому, тобто мотиви. У ролі мотивів можуть виступати потреби, інтереси, переконання, установки, цінності та ідеали. До навчання учня спонукає не один мотив, а ряд мотивів різної властивості. Кожен з них виступає у взаємодії з іншими [7, с. 192] Як же формується в учнів потреба в умінні й інтерес до оволодіння знаннями? На формування потреби в оволодінні знаннями суттєво впливає ситуація, в якій учень переживає задоволення від своїх успіхів у навчанні. Цей фактор ефективний в усіх випадках. Передусім він важливий для відстаючих учнів, особливо тоді, коли труднощі в учінні не тільки долаються, а й зростають, коли учень втрачає віру в свій успіх, перестає навчатися, проявляє негативне ставлення до учіння. Своєчасно створена для таких школярів ситуація успіху стимулює задоволення, почуття радості, вселяє віру в свої сили. Учень починає розуміти, що становище не безнадійне, що його зусилля, спрямовані на оволодіння знаннями, дали і можуть давати позитивні результати. Для здібних дітей, коли навчання дається легко, ситуація інтелектуального задоволення виникає тоді, коли долається вищий рівень труднощів. Тому досвідчені вчителі пропонують класу завдання трирівневої складності: творчі, конструктивні, репродуктивні [7, с.198]. Дієвим фактором у цьому відношенні є й особистість педагога, його ерудиція, майстерність викладання. Учитель, що досконало і глибоко володіє наукою, процес навчання будує логічно, чітко, доступно; оперує цікавими деталями, фактами; вражає учнів великим кругозором, захоплює своєю освіченістю. У цьому випадку спрацьовує психологічний механізм наслідування. Учні переживають внутрішні протиріччя між наявним і необхідним рівнем своїх знань, що і стимулює їх до більш активного учіння. Зовнішні фактори (новизна навчального матеріалу, нетрадиційна форма навчання, навчання з комп'ютерною підтримкою і под.) - це об'єктивні джерела стимулів активної навчально-пізнавальної діяльності учнів, або стимулятори. Стимул навчально-пізнавальної діяльності учня виникає тоді, коли зустрічається із ситуацією свого задоволення. Тому стимул - це внутрішня активна спрямованість особистості, яка виявляється й активізується зовнішніми обставинами (стимуляторами)[7,с.208]. Стимулювати навчально-пізнавальну діяльність учнів у сучасному розумінні означає спонукати їх до активної навчально-пізнавальної діяльності, підштовхувати до неї, заохочувати. Оскільки зовнішні фактори виступають реальною спонукальною причиною діяльності лише за умови зустрічі потреби із ситуацією свого задоволення, то стимулювання передбачає спеціальні зусилля педагога, спрямовані на сприймання, осмислення учнем об'єктивного значення зовнішніх факторів, набуття ним особистісних смислів. Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею. У цьому розумінні учень опановує суб'єктивно нове, тобто те, що йому не відоме, але вже пізнане наукою, відоме іншим людям. На першій стадії відбувається сприймання, осмислення і запам'ятовування матеріалу, що вивчається, або засвоєння теоретичних знань. На другій стадії засвоюються навички і вміння практичного застосування знань, що вимагає проведення спеціальних тренувальних вправ. На третій стадії здійснюється повторення, поглиблення і закріплення знань, удосконалення практичних умінь і навичок. Тобто, для того, щоб оволодіти новим матеріалом, учневі необхідно здійснити повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам'ятовування, вправляння в застосуванні теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь і навичок [7,с.197]. Отже, навчальний процес – це система організації навчально – виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання й учіння; спрямована на досягнення цілей навчання та виховання. Ознаки навчального процесу – це системність, гуманність, демократичність, особистісна спрямованість, цілісність, націленість на конкретний результат, організованість. Центральними його постатями виступають суб’єкти навчання (педагог і учень), між яким повинні існувати суб’єкт – суб’єктні взаємини [13 ]. Вчитель і учень постають як суб’єкти творчого процесу, які намагаються досягти спільної мети – сходження учня як особистості на новий рівень індивідуального розвитку, суспільних можливостей і соціальної інтегрованості. Ця мета для них стає спільною, бо наскільки перший прагне навчати, виховувати, загартовувати другого, настільки ж другий прагне освіти та життєвих перспектив. Вчитель як старший, наставник, вихователь виконує завдання лідера цілеспрямованого спілкування та співдії. Дитина активна тому, що в неї є потреби, і якщо виховання враховує ці потреби, воно сприятиме розвиткові активності. Звідси завдання педагога – допомагати дитині зосередитися на самій собі, створювати для цього різноманітні ситуації для закріплення гуманних відносин за сформованим на цій основі мотивом [13 ]. 1.2. Урок як основна форма процесу навчання в школі Кожного дня тисячі вчителів входять у класи і приступають до проведення уроків, і від того, якими будуть ці уроки, як відбудеться спілкування з дітьми, залежить процес перебудови шкільного життя: він буде прогресувати або гальмуватися. Освіта, школа зараз як стривожений вулик, зайняті енергійними пошуками нових шляхів навчання, прищеплення навичок самостійного мислення, гуманізації людських відносин. Урок у будь-якому класі має одну і ту ж суть: він Урок. І як одна людина не схожа на іншу, так і один урок не схожий на інший[5, с. 148]. До 90% навчального часу в загальноосвітній школі витрачається на уроки; весь матеріал основ наук викладається в ході уроків. Тому теорія уроку є важливою складовою навчання – у ній розглядаються такі аспекти: вимоги до уроку, структура уроків, типи уроків, міжпредметні зв’язки в ході уроків [5,с.150]. Урок – це «відрізок» навчального процесу. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу. Нині урок розглядають у контексті сучасної культури, оскільки він одночасно є і продуктом, і носієм культури.Тому кожний урок має відображати культурний аспект, тобто бути показником певного рівня культури як сукупності матеріальних та духовних цінностей [7, с. 276]. Структура уроку також залежить від компонентів змісту навчання: цілей, завдань цого уроку, змісту, яким потрібно володіти учням; методів, найбільш адекватних їхньому рівню розвитку. Структура найбільш поширеного компінованого уроку така. Організаційний момент містить зовнішній компонент (привітання, перевірка готовності учнів до уроку, обладнання класної кімнати, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи) і внутрішній – спрямований на активізацію пізнавальної діяльності учнів, їхньої психологічної готовності до процесу навчання. Перевірка вивченого раніше (в традиційному розумінні – перевірка домашнього завдання).Цей етап передбачає діагностично – підготовчу функцію, що визначає рівень знань учнів та готує їх до засвоєння нового матеріалу. Перевірка може бути здійснена за допомогою різних видів робіт, але найпоширенішими є: письмова перевірка та усна перевірка знань учнів. Вивчення нового матеріалу здійснюється на основі співпраці з учителем або шляхом самостійного опрацювання учнями. Під час оволодіння новими знаннями необхідно передбачати поточне або підсумкове закріплення нововивченого матеріалу. Закріплення нового матеріалу має велике значення, оскільки:
Домашні завдання – пояснення сутності завдання і методики його виконання. Вони мають стимулювати пізнавальну активність учнів, вимагати від них діяльнісної, свідомої роботи думки, а не просто «зазубрювання» підручника. Підсумковий організаційний момент передбачає підведення підсумків роботи учнів, всього класу на уроці, оцінювання їхньої діяльності, виставлення оцінок [14, с. 174]. Отже, урок – це варіативна форма організації цілеспрямованої взаємодії учнів та вчителя, що систематично використовується (у певні відрізки часу) для колективного та індивідуального розв’язання задач навчання, виховання та розвитку [14]. |
|
Урок основна форма організації навчання Дбай про свій зовнішній вигляд. Пам’ятай: привабливий зовнішній вигляд – запорука позитивного іміджу |
Методичні рекомендації по формуванню мотивації на уроці Навчальна діяльність – це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб’єкта навчання |
|
Урок це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило... Урок –це логічно закінчений цілісний, обмежений певними рамками відрізок навчально-виховного процесу |
ЗМ Твір – опис процесу праці за власними спостереженнями в художньому стилі (письмово) Обладнання: роздатковий матеріал, словник іншомовних слів, запис музичного твору, відео – ролик, паперові зірки. Тип уроку: урок... |
|
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ Аналізуючи зміст та форми організації навчального процесу в школі, слід відзначити підвищені вимоги до знань учнів, вияву та розвитку... |
«Впровадження проектних технологій у викладанні трудового навчання в школі.» Учителю надається роль організатора процесу навчання консультанта й фасилитатора. Ефективними є уроки із застосуванням комп'ютерних... |
|
Урок найважливіша організаціійна форма процесу пізнання світу учнями ОДЕСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №66 І-ІІІ СТУПЕНІВ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ |
Урок узагальнення набутих компетентностей. Форма уроку: урок із використанням... Засоби навчання: підручник О. П. Глазової «Рідна мова. 7 клас» (К. «Зодіак-Еко», 2007) комп’ютери, електронне видання «Словники України»,... |
|
ДІАЛОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Нехтування важливістю процесу взаємодії суб’єктів навчання суттєво знижує рівень мотивації та пізнавальної активності учнів, а загалом... |
27. «Конфліктологія в школі» курс за вибором для учнів 10-11 класів Навчальна програма курсу за вибором «Конфліктологія у школі» розрахована на учнів 10-11 класів на два роки навчання (70 годин, 35... |