Управління освіти і науки
Луганської обласної державної адміністрації
Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
ТЕМАТИКА
випускних робіт, творчих проектів
і рефератів для слухачів курсів
підвищення кваліфікації педагогічних працівників
Інформаційно-методичний посібник
Луганськ
2006
Тематика випускних робіт, творчих проектів і рефератів для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників: Інформаційно-методичний посібник / Т.М. Сорочан, А.О. Данильєв, О.М. Рудіна, М.І. Тіхонова, В.К. Терещенко, О.С. Дубовик, В.М. Завадич. — Луганськ, 2006. — ____с.
Укладачі:
Т.М. Сорочан
|
—
|
ректор Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, доцент.
|
А.О. Данильєв
|
—
|
проректор із навчальної роботи Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат історичних наук, доцент.
|
О.М. Рудіна
|
—
|
проректор із науково-методичної роботи Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент.
|
М.І. Тіхонова
|
—
|
завідувач кафедри філософії і соціології освіти Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат психологічних наук, доцент
|
В.К. Терещенко
|
—
|
завідувач кафедри соціально гуманітарних дисциплін і методики їх викладання Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат історичних наук, доцент.
|
О.С. Дубовик
|
—
|
завідувач кафедри природничо-наукових дисциплін і методики їх викладання Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент.
|
В.М. Завадич
|
—
|
завідувач кафедри розвитку дитини Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент
|
В інформаційно-методичному збірнику подані тематика, списки літератури та методичні рекомендації щодо виконання слухачами курсів підвищення кваліфікації випускних робіт, творчих проектів та рефератів. Ці матеріали будуть корисними слухачам курсів підвищення кваліфікації, педагогічним працівникам усіх категорій.
Друкується за рішенням Вченої ради Луганського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
(протокол №5 від 23 червня 2006 р.)
Рекомендовано Управлінням освіти і науки
Луганської обласної державної адміністрації освіти
ЗАТВЕРДЖЕНО
Вченою радою Луганського обасного інституту післядипломної педагогічної освіти
23 червня 2006 р. (протокол №5)
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо виконання слухачами курсів підвищення кваліфікації випускних робіт, творчих проектів
і рефератів
Курси підвищення кваліфікації педагогічних кадрів — основна форма навчання, яка забезпечує взаємодію всіх складових системи безперервної педагогічної освіти, розкриває слухачам шляхи використання теоретичних знань у їхній практичній діяльності, з метою удосконалення професійної майстерності.
В основу змісту та організації курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників покладено такі нормативні документи: Закон України “Про освіту”, Закон України “Про вищу освіту”, Державна програма “Вчитель”, Національна доктрина розвитку освіти, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, Концепція профільного навчання в старшій школі, Наказ Міністерства освіти і науки України від 2.06.1993 р. №161 “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, Наказ Міністерства освіти і науки України від 7.08.2002 р. №450 “Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково педагогічних працівників вищих навчальних закладів”, Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2000 р. №538 “Про затвердження Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти”, Типові навчально тематичні плани курсів підвищення кваліфікації вчителів початкових класів, вихователів дошкільних закладів, класних керівників, заступників директорів шкіл із виховної роботи при обласних інститутах післядипломної освіти (удосконалення вчителів) (Київ, 1995), Навчально тематичні плани та програми курсів підвищення кваліфікації вчителів предметників при обласних інститутах післядипломної освіти (удосконалення вчителів) та вищих навчальних закладах (Київ, 1997).
Система підвищення кваліфікації в Луганському інституті післядипломної педагогічної освіти складається з таких трьох форм навчання:
денна (за 72 та 144-годинними планами);
заочна (за 72-годинним планом);
дистанційна (за 72-годинним планом).
Навчання на курсах ведеться за навчальними планами та програмами, які складено на підставі типових навчально-тематичних планів Міністерства освіти і науки України та затверджено Вченою радою інституту. Плани денної, заочної і дистанційної форм навчання складаються з таких 5 розділів: гуманітарна підготовка, функціональна підготовка, фахова підготовка, індивідуально-творча робота, контрольно-оціночні заняття.
Крім того, навчальними планами підвищення кваліфікації передбачено виконання кожним слухачем випускної роботи або творчого проекту (вчителями, які претендують або підтверджують вищу чи першу кваліфікаційну категорію), реферату (вчителями, які претендують або підтверджують кваліфікаційну категорію “спеціаліст” чи другу).
Виконання цих робіт сприяє закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих у процесі навчання на курсах підвищення кваліфікації, виробленню умінь застосовувати знання при аналізі й характеристиці педагогічних об’єктів, процесів та явищ.
Змістом випускної роботи чи реферату можуть бути:
аналіз актуальних проблем за спеціальністю (математика, фізика, хімія, біологія, філологія, історія та ін.), освітніх або психолого-педагогічних проблем;
аналіз і характеристика інноваційних педагогічних систем;
аналіз комплексу науково-методичних проблем та явищ педагогічної теорії та практики (власного досвіду, досвіду колег своєї школи, району, міста). Маючи одну й ту ж назву, випускна робота і реферат мають відрізнятися постановкою проблеми, глибиною викладу, ступенем узагальнення матеріалу теми, яка розглядається. Якість роботи, її зміст і рівень багато в чому залежать від виконаної слухачами підготовчої роботи, яку умовно можна поділити на декілька етапів:
вибір теми випускної роботи чи реферату, з’ясування ступеня її дослідженості в літературі;
підбір літератури, складання бібліографічного списку;
вивчення літератури та інших джерел;
складання плану роботи.
Після ознайомлення із загальною і спеціальною літературою складається попередній варіант плану роботи. По ходу накопичення матеріалу та його систематизації план удосконалюється й корегується. Після завершення підготовчої роботи складається його остаточний варіант.
Структура роботи має такий вигляд: зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки.
Вступ дає загальне уявлення про роботу й містить такі основні моменти:
а) обгрунтування теми;
б) актуальність обраної теми, ступінь її дослідженості;
в) визначення мети та завдань роботи, виділення кола питань, які слід розглянути для найповнішого розкриття теми;
г) стислий огляд літератури та інших джерел.
Основна частина роботи складається з двох-чотирьох розділів, у свою чергу розбитих на параграфи. Кожний розділ має висвітлювати самостійне питання поставленої проблеми, параграф — окрему частину цього питання. Надзвичайно важливим є збереження логічного зв’язку між розділами (параграфами в розділі) і послідовність переходу від одного розділу до іншого. Зміст розділів і параграфів має відповідати їхній назві, закінчуватися висновками.
Висновки — остання частина роботи, яка містить загальні висновки щодо досліджуваної теми. Вони мають бути чіткими, місткими й короткими за формою. Нових фактичних даних, теоретичних положень у цій частині подавати не слід, доречно підкреслити перспективу розвитку проблеми в освітній практиці, а також запропонувати власні практичні рекомендації. Висновки констатують ступінь реалізації мети і завдань, які були визначені у вступі, а також теоретичну цінність виконаної роботи.
Творчий проект — це робота, яка висвітлює результат процесу моделювання діяльності учасників навчально-виховного процесу освітньої установи в умовах реформування загальної середньої освіти. Творчий проект може бути представлений у вигляді: авторської програми навчального курсу середньої загальноосвітньої школи; матеріалів тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів; планів-конспектів уроків; сценаріїв позакласних та позашкільних заходів; навчальних таблиць (у тому числі і в електронному вигляді); моделі управління навчальним закладом; системи методичної роботи школи тощо.
Тематика творчого проекту має бути актуальною, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку педагогічної науки.
Творчий проект складається з двох частин: пояснювальної записки та комплекту текстового, графічного або ілюстративного матеріалу. Загальні вимоги до пояснювальної записки: чіткість та логічна послідовність викладу матеріалу, стислість та ясність формулювання творчого задуму проекту. Текстовий матеріал пояснювальної записки оформлюється відповідно до діючих стандартів.
Критерії оцінювання творчого проекту:
актуальність обраної теми;
ступінь вирішення поставленої задачі;
ступінь самостійності розробки;
можливість використання в роботі установ освіти.
Оформлення роботи
Допускається оформлення випускної роботи, творчого проекту, реферату в рукописному або надрукованому варіантах. Приблизний обсяг випускної роботи 2 друковані аркуші (48—50 сторінок рукописного тексту або до 30 сторінок друкованого тексту на машинці, або до 30 сторінок тексту комп’ютерного друку), реферату — 1 друкований аркуш (24 сторінки рукописного тексту або до 15 сторінок друкованого тексту на машинці, або до 15 сторінок тексту комп’ютерного друку).
Стандартний машинописний лист має до 30 рядків, надрукованих через 2 інтервали на одному боці; стандартний лист, набраний на комп’ютері, має до 40 рядків, надрукованих через 1,5 інтервали на одному боці (розмір шрифту 14 пунктів). Довжина кожного рядка — 62—66 знаків, новий абзац починається з відступу не менше 8—13 мм. Лист має такі поля: верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм, лівий — не менше 30 мм.
Робота відкривається титульним листом, на якому послідовно вказується: міністерство, назва інституту, кафедра, тема роботи, прізвище, ім’я, по батькові слухача курсів, посада і місце роботи, місто і рік написання роботи.
За титульним листом розміщується зміст роботи, в якому послідовно вказується вступ (без номера), назви розділів і параграфів (з відповідною нумерацією), висновки (без номера), список використаних джерел (без номера), додатки (без номера).
Важливу інформаційну роль у тексті роботи відіграє бібліографічний апарат — посилання на джерела й літературу, а також список джерел.
Бібліографічні посилання в тексті роботи та список джерел мають бути оформленими відповідно до вимог стандарту бібліографічного опису.
Кожне висловлювання, положення, статистичний матеріал, які цитуються, слід обов’язково підтвердити посиланням на джерела. Посилання, як і примітка, пов’язується з основним текстом роботи таким чином: після місця в тексті, яке вимагає вказівки на джерело, на верхній лінії рядка вказується цифра порядкового номера посилання. Та ж сама цифра ставиться в кінці сторінки перед посиланням, відділена від тексту лінією. Використовується, як правило, два варіанти нумерації посилань — на кожній сторінці нова нумерація або від першої на початку роботи до останньої сторінки. Можна також у тексті після цитати в дужках вказувати цифрами відповідний порядковий номер джерела, який відповідає запису в списку використаних джерел. У такому випадку в дужках вказується цифра, через кому — номер сторінки.
Для того, щоб грамотно оформити посилання, слухачам необхідно дотримуватися таких положень.
У тексті роботи знак посилання ставиться:
а) після цитати, якщо пояснюючий текст передує їй або вставлений у середину (7,8);
б) після пояснюючого тексту, якщо він іде за цитатою (9);
в) після слів, яких стосується посилання при відсутності цитати (10).
Знак посилання ставлять в кінці речення, якщо його не можна віднести до конкретних слів, або в кінці абзацу, тобто в логічно виправданому місці (11).
Слід дотримуватись такої послідовності знаків при посиланні: кома, крапка з комою, двокрапка й крапка ставляться після знаку посилання; знак питання й оклику, багатокрапка й лапки ставляться перед знаком посилання (7,8).
У тих випадках, коли цитата приводиться не дослівно, а в переказі, чи слухач хоче послатися на думку автора, то перед посиланням на джерело вживається скорочення “див.” (дивися) (12).
Якщо дається посилання на приведену цитату з джерела, яке на цей момент не можна знайти, то перед нею вживаються слова: “Цит.за:” (13).
Скорочувати слова в основному заголовку роботи, який указаний у посиланні, не дозволяється. Якщо після основного заголовку на титульному листі вказані дати, події або хронологічні рамки дослідження, то їх наводять після заголовку через кому (14). Кому не ставлять, якщо дати взято в дужки (5).
У підрядкових посиланнях обов’язковою є вказівка на місце й рік видання, тобто відомості про вихідні дані.
При повторних підрядкових посиланнях опис джерела дається в скороченій формі: вказується автор, назва, номер сторінки (21).Скорочення застосовуються в таких випадках:
а) перше і повторне посилання далі на один і той же твір на одній сторінці (15);
б) повторне посилання на цей же твір, подане на наступних сторінках (16);
в) повторні посилання на різні твори різних авторів, подані на тій самій сторінці (17);
г) первинні і повторні посилання на різні твори одного і того ж автора, подані на одній сторінці (18).
При цитуванні газет у підрядкових посиланнях вказуються їхні назви (без лапок), рік (лише цифрами), число й місяць або прізвище й ініціали автора, назва статті, рік, число і місяць (19). При цитуванні журналу вказується прізвище й ініціали автора, назва статті, рік, номер, сторінка (20).
У списку використаних джерел можна виділити два основних розділи:
1) джерела (опубліковані документи, матеріали);
2) література (в алфавітному порядку із зазначенням прізвища та ініціалів автора, повної назви роботи, місця видання, видавництва (при цьому слово “видавництво” й лапки у назві видавництва опускаються), року видання й кількості сторінок (22).
Вказуючи джерело, взяте з журналу та газети, слід зазначити автора, повну назву статті, назву журналу, рік видання, номер, сторінку (23).
При складанні списку використаної літератури слід враховувати, що кожне вміщене в цей список джерело повинне бути використаним у роботі.
Допоміжні чи додаткові матеріали, які затруднюють сприйняття тексту основної частини роботи, переносяться в додатки.
Кожний додаток має починатися з нової сторінки з вказівкою в правому верхньому кутку слова “Додаток” та мати тематичний заголовок. Якщо в роботі наявні декілька додатків, вони нумеруються арабськими цифрами (без знака №), наприклад: Додаток 1.
Зв’язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, які вживаються зі словом “див.”, наприклад: див. Додаток 1.
Приклади бібліографічного опису та оформлення
посилань, запису джерел у списку використаної літератури
Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. — К.: Магістр-5, 1996. — С. 24.
Проскура Є.В. та ін. Як вчити дітей. — К.: Шлях, 1997. — С. 12.
Математика дошкольникам / А.К. Грибанова, В.В. Колечко и др. — К.: Рад. шк., 1986. — С. 78.
Нет безымянньых героев: Очерки / Сост.: А.И. Моргун. — Донецк: Донбасс, 1981. –С. 8.
Восстановление Донбасса (1946—1950): Документи й материалам / Рук. кол. сост. И.Ф. Курас. — К.: Политиздат Украины, 1986. — С. 17.
Навчаємо математиці. — К.: Освіта, 1994. — С. 73.
Как отметил Орест Субтельный в своей фундаментальной работе “Украина: история”, “Киевская Русь была самой большой политической формацией средневековой Европы”1.
“Нужно уметь читать на человеческом лице, — отмечал А.С. Макаренко, — на лице ребенка...”1.
“Без живого, трепетного, волнующего слова нет школы, педагогики”, — подчеркнул В.А. Сухомлинский в своей работе “Слово о слове”1.
Церковь оказывала огромное влияние на культуру Киевской Руси, — подчеркнул О. Субтельный в своей работе “Украина: история”1.
Крах комуністичної системи суттєво розширив кількість самостійних суб’єктів міжнародних відносин1.
Див.: Филиппов Є.М. Світ у розвитку. — К.: Генеза, 2004. — С. 38.
Цит. по: Кейлоу П. Принципы эволюции. — М.: Мир, 1996. — С. 72.
Славенов В.П. Внешняя политика Франции, 1974—1981. — М.: Международные отношения, 1981. — С. 179.
1Лаврентьева Г.П. Культура общения дошкольников. — К.: Рад. шк., 1988. — С. 42.
2Там же.
1Петров Р.В. Иммунология. — М.: Медицина, 1988. — С. 25.
1Петров Р.В. Указ. соч. — С. 26.
1Коровкин П.П. Неравенства. — М.: Наука, 1983. — С. 11.
2Фішман І.М. Методологічні питання. — К.: Рад. шк., 1985. — С. 42.
3Там же. — С. 44.
4Коровкин П.П. Неравенства (или: Коровкин П.П. Указ. соч.). — С. 13.
1Титаренко Т.М. Такие разные дети. — К.: Рад. шк., 1986. — С. 4.
2Титаренко Т.М. Хлопчики і дівчатка. — К.: Знання, 1989. — С. 83.
3Там же. — С. 84.
4Титаренко Т.М. Такие разные дети (или: Его же. Такие разные дети). — С. 5.
День. — 2005. — 25 жовтня.
Макаров А. Политреформа. Энтомологический аспект // Зеркало недели. — 2005. — 24 сентября.
1Сухомлинський В.О. На нашій совісті — людина // Початкова школа. — 1993. — №10. — С. 14.
2Щенев В.А. Проблемное обучение на уроках географии в 5 классе // География в школе. — 1995. — №2. — С. 51.
Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції. — С. 31.
Амонашвили Ш.А. Как живете, дети?: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1986. — 176 с.
Лунячек В.Е. Ефективне використання інформаційного простору загальної середньої освіти регіону в процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів // Освіта на Луганщині. — 2005. — №2(23). — С. 47—51.
|