Головне управління освіти і науки Івано-Франківської
обласної державної адміністрації
Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
МАЙСТЕР-КЛАС
ДЛЯ СЛУХАЧІВ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
ВЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ
Тема
Використання інтерактивних технологій на уроках географії
Вчитель географії та економіки
Надвірнянської ЗОШ I-III ст. №1
Гаврилюк Валентина Степанівна
2012
Тема. Використання інтерактивних технологій на уроках географії
Мета. Ознайомлення з досвідом застосування інтерактивних технологій у процесі викладання географії.
Завдання:
Ознайомити із досвідом роботи вчителя-методиста Гаврилюк В.С. Тема досвіду: «Підвищення ефективності навчально - виховного процесу на уроках географії шляхом поєднання проблемного підходу з інтерактивними технологіями»;
Змоделювати інтерактивний урок «Електроенергетика» 9 клас;
-
Навчити практично застосовувати інтерактивні технології:
«Криголам»;
«Очікування»;
«Мікрофон»;
«Незакінчені речення»;
«Кутки»;
«Мозковий штурм»;
«Розв’язання проблем»;
«Ажурна пилка»;
«Дерево рішень».
Показати переваги використання інтерактивних технологій;
Розвивати творчий підхід у застосуванні активних методів.
ПЛАН РОБОТИ МАЙСТЕР-КЛАСУ
Модуль 1. Теоретичний блок.
Представлення досвіду роботи «Підвищення ефективності навчально виховного процесу на уроках географії, шляхом поєднання проблемного підходу з інтерактивними технологіями».
1. Вступне слово.
Навчання, базоване на проблемності (проблемне навчання).
3. Інтерактивне навчання як шлях активізації пізнавальної діяльності учнів.
4. Урізноманітнення проблемного навчання шляхом використання стратегій ЧПКМ.
5. Сильні та слабкі аспекти пасивного та інтерактивного навчання.
6. Впровадження методу проектів.
7. Результативність використання активних методів.
8. Список використаної літератури
Модуль 2. Практичний блок.
1. Моделювання інтерактивного уроку «Електроенергетика» 9 клас з використанням мультимедійної презентації.
2. Практичне виконання інтерактивних технологій: робота в групах, «Дерево рішень», «Ажурна пилка»; «Кутки».
Модуль 3. Інформаційно-аналітичний блок.
Проведення підсумків майстер-класу.
Завдання для самостійної роботи.
Перелік рекомендованих джерел.
Модуль 1. Теоретичний блок.
Виклад основного матеріалу
Досвід роботи
«Підвищення ефективності навчально виховного процесу на уроках географії, шляхом поєднання проблемного підход з інтерактивними технологіями».
Навчання, базоване на проблемності
(проблемне навчання)
Обсяг інформації дедалі розширюється, і в майбутньому учням буде важко засвоїти всі необхідні знання. Багато сьогоднішніх знань швидко старіють. Наші теперішні учні приблизно сорок років будуть працювати за певним фахом. Суспільство та технології впродовж цього часу будуть змінюватися, тому їм потрібно буде постійно здобувати нові знання. Саме методи проблемного навчання покликані задовольнити ці потреби.
Принципи проблемного навчання мають давні коріння і сягають вони ще до філософії Сократа. На кінці XIX ст. у своїх працях їх торкався К.Д.Ушинський, Теоретичні основи проблемного навчання обгрунтував американський філософ, психолог і педагог Дж.Дьюї (1859-1952). Над питаннями проблемного навчання працювали такі відомі науковці та педагоги, як А.М.Алексюк, І.Я.Лернер, А.В.Фурман, Г.А.Понурова, М.І.Махмутов, В.А.Щеньов та багато інших.
Основою навчання, базованого на проблемності, є проблемні запитання, активна участь учнів у навчанні, стимулювання потягу дитини до знань. Тільки сам учень може "навчитися", а завдання вчителя - сприяти цьому, і лише у окремих випадках - учити (у традиційному розумінні цього поняття).
Особливо важливим у проблемному навчанні є визнання учня активною і творчою особистістю. Результат тут не є кінцевою метою, а тільки кроком у постійному навчальному процесі. Тоді учень розуміє і контролює власні навчальні дії, вчиться вирішувати проблеми. В учнів розвиваються самопізнання і впевненість у власних силах, вміння співпрацювати з іншими, бути толерантними до чужих думок та переконань. Діти вчаться пізнавати факти, узагальнювати їх, бачити речі у перспективі.
Суть проблемного навчання полягає у створенні перед учнями проблемних ситуацій (під проблемною ситуацією у психолого-педагогічній літературі вважають психологічний стан інтелектуального утруднення, що виникає в учня, якщо він не може пояснити новий факт за допомогою знань, які він має або виконати відому дію знайомими йому способами), усвідомленні, сприйнятті і розв'язанні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя. Тут "яскраво виражений курс на самостійний рух учнів в одержанні знань, курс на розвиток їх пізнавальних сил і здібностей".'
За І.Я.Лернером "змістом проблемного завдання є проблема, в основі якої лежить протиріччя між відомим і шуканим, що знаходять за допомогою системи лій розумового або практичного характеру".2
Можна використовувати такі відомі у дидактиці методи проблемного навчання:
проблемний виклад навчального матеріалу вчителем:
частково-пошуковий:
а) учні залучаються до розв'язання проблеми тільки на окремих її етапах, а саму проблемну ситуацію створює вчитель:
б) проблемну ситуацію створює теж вчитель, а розв'язують її учні в процесі самостійної діяльності;
3) навчально-дослідницький учні самі бачать і формулюють проблему, самостійно розв'язують її.
.Алгоритм поетапного вирішення проблеми (за Г.А.Понуровою) :
1) усвідомлення проблеми, знаходження скритого протиріччя (встановити причинно-наслідкові зв'язки, знайти "розрив" в раніше сформованих причинно-наслідкових зв'язках);
2) формулювання гіпотези (висунення припущення);
3) підтвердження гіпотези (обґрунтування гіпотези);
4) загальний висновок (встановлення причинно-наслідкових зв’язків, їх збагачення в процесі вирішення проблеми).
В разі значної складності пропонованого навчального завдання його виклад учням подається у вигляді послідовної системи часткових проблемних завдань, у яких невідоме менш інформативне.
Наприклад, під час вивчення рельєфу суходолу у шостому класі можна запропонувати таку послідовність діяльності, коли учні:
1. Переглядають таблиці, малюнки, фотографії з різноманітними формами рельєфу.
2. Самостійно роблять висновок про різноманітність рельєфу Землі і під керівництвом вчителя формулюють питання про те, чому рельєф Землі такий різноманітний.
3. Аналізують проблемну ситуацію, в основі якої лежить протиріччя між попередніми знаннями : новими фактами та явищами, для пояснення яких попередніх знань недостатньо.
4. Висувають гіпотезу, стараються відповісти на питання.
5. Засвоюють пояснення вчителя.
Логіка вирішення проблемного питання:
різноманітність рельєфу Землі — головна причина різноманітності — взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил — різноманітність гір і рівнин за висотою — зміна рельєфу з часом — взаємодія внутрішніх і зовнішніх процесів.
Під час вивчення клімату Південної Америки (7 клас) записується на дошці
Інформація І.
Дев'ять, а то й десять місяців на рік у всьому басейні Амазонки йдуть дощі, і рівень води в річках підвищується на 15 м. У травні вода в річці сягає найвищого рівня, заливає ліси Амазонки на сотні квадратних кілометрів. У вересні все змінюється. Дощі припиняються, вода спадає, річки оголюють білі пляжі, звідусіль злітаються птахи. Усе залито сонячним промінням.
Інформація 2.
Дощів тут майже ніколи не буває. Широкі плоскі долини без річок і річищ розділені невисокими хребтами. Всюди солончаки — темні, щільні, міцнозцементовані соляні кори. Ні травинки, оскільки без вологи ніякі рослини не можуть прижитися. Це найсухіша па земній кулі пустеля Атакама.
Учням даються завдання з'ясувати, чому на території Південної Америки такий нерівномірний розподіл опадів. Аналізуючи кліматичну карту шкільного атласу, учні самостійно відшукують причини виникнення різних типів клімату на території Південної Америки. Потім роблять висновки: Нерівномірність розподілу температури і опадів залежить від широти місцевості, морських течій, пануючих вітрів, рельєфу, конфігурації материка". Тим учням, що неглибоко засвоїли в попередніх темах кліматоутворюючі фактори, роздаються картки з проблемними завданнями на розкриття причинно-наслідкових зв'язків. Наприклад:
— Які кліматоутворюючі фактори можуть впливати на формування клімату певної території?
— Проаналізуйте кліматичну карту Південної Америки та поясніть, чому виникла на березі океану пустеля Атакама?
На уроках часто використовується проблемно-тематична форма викладу навчального матеріалу. Наприклад, під час вивчення клімату Африки у 7 класі проблемні ситуації створюються за допомогою пізнавальних завдань:
1 навчальне питання. Вплив географічної широти і циркуляції атмосфери на клімат Африки. Пізнавальне завдання Поясність, чому атмосферний тиск
(про що саме на окремих територіях Африки
потрібно довідатися) змінюється за сезонами. Як це впливає
на клімат цих територій?
Учні розв'язують завдання поетапно, роблять загальний висновок на основі матеріалу, що вивчається.
Висновок: У субпоясах у різні сезони року панують різні повітряні маси. Тому, наприклад, у субекваторіальному поясі влітку панують екватріальні повітряні маси, які є вологими. Це є причиною вологого літа. Взимку панують тропічні повітряні маси, які є сухими (причина сухої зими). Райони зі зниженим тиском мають вологий клімат, райони з постійно високим тиском — сухий".
Можна навести приклади і інших пізнавальних завдань:
За схемою циркуляції повітряних мас з'ясуйте причину утворення пасатів.
На основі аналізу кліматичної карти визначте причини нерівномірного розподілу опадів на території Африки.
Проаналізуйте кліматичну карту Африки і визначте причини такого розташування кліматичних поясів на материку.
Наприкінці уроку діти обов'язково повинні робити висновки і узагальнення.
Що отримують учні від такого підходу в навчанні? Вони самостійно просуваються шляхом пізнання, відчувають себе дослідниками, мають змогу зіставляти, порівнювати, шукати, знаходити істину.
Крім пізнавальних завдань, для розвитку мислення дітей велике значення має застосування евристичної бесіди, яку зазвичай використовують на кожному уроці.
Дієвими є і навчально-дослідницький та науково-дослідницький методи. Навчально-дослідницьким методом можуть оволодіти всі учні, які в навчальній діяльності під керівництвом учителя виконують роль дослідників. Необхідно спрямовувати (особливо на початковій стадії навчання) пізнавальну діяльність школярів на розв'язування проблемної задачі своїми порадами, консультаціями і навідними запитаннями. Навчально-дослідницький метод доцільно, зокрема, використовувати на уроках, де учні самостійно проводять досліди (уроки у п'ятому та шостому класах на тему "Вітер", "Вода", "Ґрунти").
Науково-дослідницький метод реалізується в позакласній географічній і науково-краєзнавчій роботі. Під час підготовки матеріалів до книжки 'Історико-географічний нарис Надвірнянщини" мною залучалися старшокласники до збору та аналізу матеріалів метеорологічних даних, питань охорони навколишнього середовища. Це сприяло активізації пізнавальної діяльності школярів, формуванню стійкого інтересу до вивчення предмета.
На уроках можна практикувати складання проблемних запитань-завдань різних рівнів складності самими учнями на основі тексту параграфа.
Застосування методів проблемного навчання (проблемного викладу навчального матеріалу, частково-пошукового, навчально-дослідницького) в їх взаємозв'язку дає змогу активізувати навчально-виховний процес з географії в цілому, урізноманітнити структуру уроку, відкриває нові резерви широкого впровадження в навчальний процес самостійної пізнавальної діяльності учнів.
В навчанні географії ефективним є застосування не окремих ізольованих проблемних завдань. запитань, ситуацій, а їх системності кожному курсі.
Н авчання, базоване на порблемності, грунтується на трьох стовпах:
1 .Розв'язання проблемних питань, коли учень привчається працювати над проблемою і знаходити її розв'язання.
2. Самостійне навчання передбачає особисту відповідальність учня за навчальний процес.
3. Групова співпраця, яка вимагає, щоб учні покладалися самі на себе, ділилися знаннями, навчилися слухати інших і співпрацювати.
Головне завдання вчителя - контролювати, підтримувати, підбадьорювати і скеровувати учнів. Вчитель не повинен тільки постачати учнів інформацією, а стимулювати бажання учнів до здобуття інформації власними силами. Він повинен оцінювати рівень засвоєння нових знань, умінь та навичок в цілому, а щодо окремих учнів - за індивідуальним внеском у роботу групи.
Загалом корисними та доцільними в організації навчально-пізнавальної діяльності в умовах проблемного навчання є використання таких методичних прийомів: прийом зацікавленості учнів привабливістю вивчення даної теми; знаходження цікавого кута зору на тему, під яким матеріал, що вивчається, стає дивовижним; використання відомостей з інших предметів а також віршів, легенд тощо; "естафета" (учні діляться на великі групи і їм пропонується вирішити серію завдань): "опонування" (аналізування учнями відповіді іншого учня з аргументованим поясненням сильних чи слабких сторін відповіді): випереджаючі завдання; поурочне оцінювання; "руханки": географічні новини; уявні подорожі; вправи з логічного мислення; творчі діалоги; дискусії; ділові та рольові ігри. Практикуються також такі прийоми навчально-пізнавальної діяльності як аналіз (на основі наведеної таблиці зробіть висновок), синтез (що спільного між...), порівняння (чим відрізняються...). доведення (доведіть що вислів... вірний), аргументація (доведіть власне твердження), абстрагування (уявіть себе...), математична чи графічна інтерпретація (записати у вигляді формули чи зобразити у вигляді схеми), спростування (чи вірне твердження).
Екологічній освіті в навчальній програмі школи відводиться незначне місце, тому питанням виховання любові до природи і виховання дітей через любов до природи має здійснюватися на кожному уроці і в позакласній роботі.
На уроках географії варто ставити такі навчальні і виховні завдання, які сприяють підвищенню екологічної освіти та свідомості, ліквідації екологічної неграмотності, яка в основному і привела до глобальної екологічної кризи.
Цю мету можна реалізовувати на уроках у різних формах. Так, зокрема, пропонуються пізнавальні завдання, створюються проблемні ситуації природоохоронного змісту.
Наприклад,
1. На Значній території України все частіше проявляються такі негативні природні процеси, як зсуви. Знайдіть на карті території, де цей процес поширений найбільше. Поясніть причини його виникнення. Вкажіть шляхи запобігання зсувам.
2. Ліс тісно пов’язаний з багатьма компонентами природного комплексу. Як зміниться природа нашого краю, якщо вирубати значну частину лісу?
Варто також використовувати навчальні екскурсії в природу. бліц-КВК, геодебати, імітацію телепрограми "Я так думаю", творчі завдання екологічного змісту, ділові та рольові ігри, географічні тести екологічного змісту і т.д.
Робота з учнями доводить, що наша шкільна молодь не така вже й байдужа до проблем екології, а жваві дискусії свідчать про те, що при стараннях вчителя, при його творчому підході і власній активній позиції наші вихованці готові і здатні сприймати ту інформацію, яка зробить їх екологічно грамотними і, відповідно, небайдужими до природи.
Розв'язувати навчальні проблемні питання, ситуації можна і нетрадиційним шляхом, в тому числі впровадженням методичної програми "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" (ЧПКМ), стратегії і завдання якої є співзвучними з методами проблемного навчання та інших інтерактивних технологій. Саме вони за умов творчого застосування дають хороші і стабільні результати.
2. Інтерактивне навчання як шлях активізації пізнавальної діяльності учнів
Інтерактивне навчання (від англ. "inter" - взаємний і "act" - діяти) базується на взаємодії учня і учителя. Це спеціальна форма організації навчальної діяльності, мета якої - створити такі умови навчання, коли кожен учень відчуває свою необхідність, може розкрити свої здібності та продемонструвати знання з предмету, відчути впевненість у собі. Інтерактивне навчання здійснюється за постійної активної участі всіх учнів. Жоден учень не домінує над іншим, як не домінує тільки одна думка. Думки учнів можуть співпадати, а можуть і відрізнятися від думки інших (і вчителя у тому числі). Учень має право на помилки й на власну думку, яка може відрізнятися від думки інших учнів і вчителя, може відкрито демонструвати свої знання та здібності.
Одним з основних завдань освіти на сучасному етапі є розроблення методів навчання, здатних підтримати в усіх учнів без винятку здорову допитливість, жагу до учіння, які б могли замінити будь-який "батіг і пряник'" штучної мотивації:
• Не так вже важливо вчити дітей, як важливо створити ситуацію, в якій дитина просто могла б учитися сама й робила б це із задоволенням (К.Роджерс, американський педагог та психолог)
У інтерактивному навчанні головним є те, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання. взаємонавчання, де вчитель і учень є рівноправними суб'єктами пізнавальної діяльності. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає спільне розв'язання проблем, формування особистісних цінностей, навичок і вмінь, створення атмосфери співпраці:
• Викладання с менш значущим та цікавим, ніж: учіння. А цінним є лише вміння, що ґрунтується на самодіяльності, саморегуляції і самопізнанні (К.Роджерс)
За результатами досліджень Національного тренінгового центру (США. штат Меріленд) було створено "піраміду навчання"* з якої випливає, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5% засвоєння, читання - 10%). а найбільших - інтерактивного навчання (дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75 %, навчання інших, або негайне застосування знань - 90%). Великий відсоток засвоєння матеріалу при використанні інтерактивних технологій, на думку американських дослідників, зумовлено тим, що залучаються не лише свідомість учнів, але й їхні почуття та воля.
Таблиця 1
Піраміда навчання
Лекція - 5% засвоєння
|
Читання -10% засвоєння
|
Відео/аудіоматеріали - 20% засвоєння
|
Демонстрація - 30% засвоєння
|
Дискусійні групи 50% засвоєння
|
Практика через дію - 75% засвоєння
|
Навчання інших/ застосування отриманих знань одразу - 90% засвоєння
|
У сучасній педагогіці вирізняють чотири форми навчальної діяльності учнів:
1. Парну (робота учня з педагогом чи однолітком).
2. Фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або весь клас).
3. Групову або кооперативну (всі учні активно навчають один одного).
4. Індивідуальну (самостійну) роботу учнів.
Щодо інтерактивного навчання, то його найчастіше використовую у разі застосування фронтальної й кооперативної форм організації навчальної діяльності учнів.
Але усе викладене вище зовсім не означає, що потрібно використовувати лише інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик. Як можна помітити з опису різноманітних інтерактивних технологій, неодмінною складовою їх є так звані пасивні методи.
Таблиця2
Сильні та слабкі аспекти пасивного та інтерактивного навчання
КРИТЕРІЇ
|
ПАСИВНЕ
|
ІНТЕРАКТИВНЕ
|
ПОРІВНЯННЯ
|
НАВЧАННЯ
|
НАВЧАННЯ
|
1. Обсяг
|
За короткий проміжок
|
Невеличний обсяг
|
інформації
|
часу можна „пройти"
|
інформації потребує
|
|
великий обсяг
|
значного часу
|
|
інформації
|
|
2. Глибина
|
Як правило,
|
Учні звсвоюють усі
|
вивчення змісту
|
зорієнтована на рівень
|
рівні пізнання (знання,
|
|
знання й розуміння
|
розуміння,
|
|
|
застосування, аналіз,
|
|
|
синтез, оцінку)
|
3. Відсоток
|
Як правило, невисокий
|
Як правило, високий
|
засвоєння
|
|
|
4. Контроль над
|
Викладач добре
|
Викладач має менший
|
процесом
|
контролює обсяг і
|
контроль над обсягом і
|
навчання
|
глибину вивчення, час
|
глибиною вивчення,
|
|
і хід навчання.
|
часом і перебігом
|
|
Результати роботи
|
навчання. Результати
|
|
учнів передбачені
|
роботи тих, хто
|
|
|
навчається, менш
|
|
|
передбачені
|
5. Роль
|
Особисті якості
|
Педагог сильніше
|
особистості
|
педагога залишаються
|
розкривається перед
|
педагога
|
в тіні, він виступає як
|
учнями, виступає як
|
|
„джерело" знання
|
лідер, організатор
|
6. Роль учнів
|
Пасивна; учні не
|
Активна; учні
|
|
приймають важлиаих
|
приймають важливі
|
|
рішень щодо процесу
|
рішення стосовно
|
|
навчання
|
процесу навчання
|
7. Джерело
|
Зовнішнє
|
Внутрішнє (інтерес
|
мотивації
|
(оцінки,педагог,батьки,
|
самого учня)
|
навчання
|
суспільство)
|
|
Щоб подолати ускладнення в застосуванні інтерактивних технологій і перетворити слабкі боки їх на сильні, треба пам'ятати:
Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починайте з поступового використання цих технологій, якщо ви або учні з ними не знайомі. Педагогу і учням треба до них звикнути. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році ніж часто проводити похапцем підготовленні "ігри".
Можна провести з учнями особливе ''організаційне заняття" й розробити разом із ними "правила роботи в класі".
Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології роботи: роботу в парах, мозковий штурм та інші.
Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише спосіб створення атмосфери в класі, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по справжньому реалізовувати особисто-тісно зорієнтоване навчання.
Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів - вам слід переглянути стратегію й обережно ставитися до використання таких методів й старанно планувати свою роботу.
А) дати учням завдання для попередньої підготовки.
Б) підчас інтерактивних технологій дати учням час подумати над завданнями.
В) на одному занятті можна використовувати одну (максимум дві) інтерактивні
вправи, а не цілий калейдоскоп їх.
Г) дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками
інтерактивних вправ, зокрема акцентувати увагу на іншому матеріалі теми, що безпосередньо не порушувався зв'язок в інтерактивній вправі.
Д) проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різних матеріалів теми, не пов'язаних із інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю за перебігом навчання, на підставі інтерактивних технологій викладач має добре підготуватися заздалегідь.
Деяким викладачам непросто розкривати себе перед школярами, висловлювати власне ставлення до матеріалу, демонструвати некомпетентність з деяких питань. Проте використання їх уможливлює фахове вдосконалення, спрямовує на навчання разом з учнями. Якщо вчитель старанно підготує і проведе кілька уроків, він зможе відчути, як змінилось ставлення до нього учнів, та й сама атмосфера у класі, що послугує додатковим стимулом роботи за інтерактивними технологіями.
3. Урізноманітнення проблемного навчання шляхом використання стратегій ЧПКМ
Проект «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» (ЧПКМ) запропонований Консорціумом за Демократичну Педагогіку. Офіційними авторами програми є доктори Дженні Стіл, Курт Мередіт та Чарльз Темпл. В Україні практична реалізація програми ЧПКМ розпочалася в червні 1998 року. її впровадженням в практику займаються Науково-методичний центр розвитку критичного та образного мислення "Інтелект", Педагогічний університет ім. Драгоманова (м.Київ) та інші науково-методичні заклади. В Івано-Франківській області активним пропагандистом ЧПКМ та інших інтерактивних технологій є обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (О.Барабаш, О.Мариновська).
Метою програми є впроваджувати в шкільну практику стратегій викладання, які допомагають школярам осмислювати виучуваний матеріал, виявляти самостійність у питаннях самоосвіти, розуміти логіку аргументів, учитися уважно слухати співрозмовника, упевнено вести дискусії та приймати виважені рішення.
Адже саме критичне мислення спрямоване на розвиток таких навичок мислення, як визначення та формулювання проблеми (задачі), оцінка пов'язаної з проблемою інформації та вирішення проблеми, формулювання висновків.
Основним етапом стратегії ЧПКМ є трифазна модель уроку. Застосовуються такі стратегії програми ЧПКМ:
• сенкан;
ЗХВ ("Знаю - хочу знати - вивчив");
"карусель";
• асоціювання (асоціативний ланцюжок, асоціативний куш):
"кутки";
збережи останні слово за мною (за учнем):
кубування;
діаграма Вена;
щоденник подвійних нотаток:
думайте - працюйте в парах - обмінюйтесь думками:
передбачення наслідків;
методика взаємних запитань;
методика підсиленої лекції;
гронування;
бумеранг;
"Титанік";
система "Поміч";
дискусійна сітка;
круглий стіл.
Стратегії допомагають школярам осмислити виучуваний матеріал, виявити самостійність у питаннях самоосвіти, розуміти логіку аргументів, учитися уважно слухати співрозмовника, упевнено вести дискусії та приймати важливі рішення.
Оскільки методи, прийоми і стратегії, поєднані в проблемному навчанні, направлені на особистісно орієнтовану модель освіти, то пропоновані в цьому посібнику матеріали можуть використовуватися не тільки вчителями географії, а і всіма педагогами, котрим не байдужий стан сучасної освіти.
Перелік використаних джерел
1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - К., 1981
2. Алексюк А.М. Проблемність у навчанні // Питання проблемного навчання. - К.: Рад. шк., 1978
3. Бахонов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі. - Запоріжжя: Просвіта, 2000.
4. Богданова Л.Є. Інтерактивні технології навчання на уроках хімії. - X.: Основа, 2004.— 144 с.
5. Ильницкая И.А. Проблемнне ситуации и пути их создания на уроке. - М., 1985
6. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / уклад. О.Пометун, Л.Пироженко. — К.: АПН, 2002.
7. Корнєєв В.П. Педагогічні технології і географія (теоретичний аспект) // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2003. -№12
8. Корнєєв В.П. Технології в навчанні географії. X.: Основа, 2004. - 111 с.
9. Лернер И.Я. Главное в процессе обучения//География в школе. - 1991. -№4. -С.43-44
10. Лернер И.Я. Проблемное обучение, - М., 1974
11. Мариновська.О., Барабаш О. Педагогічна технологія критичного мислення // Джерела. - 2001, №3-4. - С.63-66.
12. Махмутов М.Ш. Организация проблемного обучения в школе. — М., Просвещение, 1977.
13. Навчальний посібник «Дебати» - К.: Інформаційно-методичний центр «Дебати», 2000. - 80 с.
14. Нор Е.Ф. Технология организации групповой учебной деятельности. — Николаев, 1998
15. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти - К.: АСК, 2002. - 255 с.
16. Паламарчук В., Рудківська С. Від творчої особистості до нових технологій навчання // Рідна школа. -1998.- №2, -С. 52-62
17. Педагогіка / За ред. А.М.Алексюка. - К.: Вища шк., 1985.
18. Педагогическа знциклопедия. - М: Советская знциклопедия, 1965. - т.2.
19. Понурова Г.А. Проблемний подход в обучении географии в средней школе. - М.: Просвещение, 1991.
20. Природоохоронна освіта. - Стокгольм: Динагордс графіска, 2000.
21. Стіл Дженні, Мередіт Курт, Чарльз Темпл. Методична система "Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів"./ Посібники І-УПІ. Підготовлено для проекту "Читання та Письмо для критичного мислення". 1998рік - науково - методичний центр розвитку критичного та образного мислення "Інтелект".
22. Сучасний урок. Панорама методичних ідей / Упоряд. Н.І.Харківська. - X.: Основа, 2004,- 128 с.
23. Тягло А.Б., Вропай Т.С. Критическое мишление. - Харьков, 1999
24. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні. - К., Рад. школа, 1991
25. Черниш 3. Дбаємо про нові технології// Освіта і управління, №1, т.1, — 1997
26. Чернов Б.О., Корнєєв В.П. Методи навчання географії в школі. - К.: Рад. школа, 1984
27. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. - К.: Партнер., 1997
Завдання для самостійної роботи
Розробити конспект інтерактивного уроку за темами навчальної програми 8-9 класів. Кожному слухачеві потрібно вибрати та зареєструвати тему перебуваючи на курсах в ОІППО.
Термін виконання - до грудня 2012 року.
Розробку конспекту уроку подати в електронному варіанті методисту по географії ОІППО. Матеріали будуть надруковані у методичному посібнику.
Перелік рекомендованих джерел
1. Гаврилюк В.С. Поєднання проблемного підходу з інтерактивними технологіями на уроках географії: метод. посіб. / В.С. Гаврилюк. – Надвірна – Львів, 2005. – 76с.
2. Гаврилюк В.С. Конспект уроку георгафії « Великобританія, 10 клас» Науково-методичний вісник “Джелела”, № 1-2, 2004. - С. 124 – 129.
3. Інновації на уроках географії / Упорядник Є.І. Науменко, В.М. Андрєєва. – Х.: Вид. Група “Основа”, 2007. – 160 с.
4. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / уклад. О.Пометун, Л.Пироженко. — К.: АПН, 2002.
5. Урок географії, якого чекають. – Х.: Вид. Група “Основа”, 2008. – 160 с. – (Серія “Бібліотека журналу “Географія””).
6. Урок географії в сучасних технологіях. – Х.: Вид. Група “Основа”, 2006. – 176 с. – (Бібліотека журналу “Географія”; вип. 11 (35)).
7. Корнєєв В.П. Технології в навчанні географії. X.: Основа, 2004. - 111с.
8. Стадник О.Г. Нетрадиційні форми уроків географії. – Х.: Вид. Група “Основа”, 2004. – 96 с. – (Серія “Бібліотека журналу “Географія””; вип. 6).
|