|
|
Скачати 464.65 Kb.
|
Ріст педагогічної майстерності вчителя ― необхідний показник якості навчальної роботи. Навчальний процес змінює в найбільшій мірі самого вчителя, якщо він позитивно впливає на учнів, забезпечує єдність освіти, виховання й розвитку школярівРіст педагогічної майстерності вчителя ― необхідний показник якості навчальної роботи. Навчальний процес змінює в найбільшій мірі самого вчителя, якщо він позитивно впливає на учнів, забезпечує єдність освіти, виховання й розвитку школярів. Ознаками росту педагогічної майстерності вчителя на уроці є:
В школі формуванню самоосвітньої компетенії учнів сприяє організація навчально – виховного процесу в цілому і, звичайно, урок . Комунікативний підхід є домінантним у викладанні іноземних мов. вчителі англійської мови усвідомлюють, що мови як засобу комунікації можна навчити і навчитися тільки в процесі комунікації (спілкування). А для для цього необхідна значна робота учнів щодо вивчення певного блоку слів. Моделюючи реальні ситуації, організуючи пізнавальну діяльність, вчителі Павлюс О. В. та Опалінська Є. В. забезпечють на уроці спілкування, що передбачає обмін думками, ідеями, почуттями між співрозмовниками, приділяють увагу діалогічному і монологічному мовленню школярів. Взагалі вчителі словесності, історії повинні більш цілеспрямовано вчити учнів говорити вільно, відверто, публічно висловлюючи свої думки та обстоюючи їх. Головний екзаменатор наших вихованців ― життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати і контролювати власну діяльність, тобто успішно її виконувати, залежить насамперед від школи, від того, в якій мірі у них будуть сформовані ключові компетентності. Поставлені перед школою завдання щодо формування комунікативної компетенції учнів вимагають створення системи педагогічного керівництва розвитком комунікативних здібностей учнів та наявність певних комунікативних здібностей учителя.. Говорячи про особливості педагогічного керівництва розвитком самоосвітніх здібностей учнів, необхідно виходити з потреби виховати громадянина, підготувати молоду особистість до участі в розв’язанні нагальних і перспективних завдань держави, до управління її справами, ролі керівника та виконавця, громадського діяча. Вирішення проблеми формування самоосвітньої компетенції ґрунтується на таких пріоритетних принципах, як гуманізація, демократизація навчально – виховного процесу, заміна авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, щоб за стіни школи виходили люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності, тому що лише такі особистості здатні брати на себе відповідальність і бути діяльними в ринковій економіці. Успішному вирішенню проблеми, що розглядається також сприятиме психологічний мікроклімат на уроці; мотивація навчання, як передумова успішного уроку; психологічна культура учителя; реалізація особистісного підходу у навчально – виховному процесі: створення ситуації успіху, забезпечення педагогічної підтримки школяра, ― адже до кожної дитини є десятки ключів, і все залежить від того, як повернути той чи інший ключ; впровадження сучасних інтерактивних технологій, тому що творчу особистість може виховувати творчий вчитель. Колектив школи прагне виховувати свідомих громадян України, формувати особистість учня, розвивати його здібності та обдарування, науковий світогляд, самоосвітню компетентність, тобто виховувати людину з позитивним мисленням, оптиміста, добре підготовленого до життєвих випробувань, який упевнено дивиться вперед. Виходячи з актуальності проблематики, ми визначаємо вектори наших перспектив:
Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання. Теорія мотивації витікає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалась на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності і нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є уміння спонукати, а не примушувати. Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється у тому, що він стимулює учня робити все із власної волі, з бажанням і радістю. Таким чином, в основі теорії і практики мотивації є оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої школи, яка зорієнтована на великі потенційні здібності й можливості самих дітей, ґрунтується на положенні, що саме спонукаюча, а не підганяюча сила навчання і виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт власного розвитку. Варто з’ясувати значення понять стимулу і мотиву. Стимул – це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної вагомості. Сюди можна зарахувати перехід до перспективнішого класу, отримання пільг на екзаменах та інші суспільно-політичні, моральні, економічні причини. Мотив – це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більш індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад: батьки, яких потрібно порадувати оцінкою, приємне відчуття власної майстерності або відчуття учнями радості від відкриття нового. Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя. Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони, передусім, повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю. Однак хвилює те, що порівняно з минулими роками в учнів упав інтерес до вивчення окремих предметів, значно знизився загальний рівень навчальних досягнень учнів. Порівнюючи якість навчальних досягнень учнів за останні три роки, слід відмітити, що відсоток учнів з високим рівнем навчальних досягнень залишається на тому ж рівні. Значно зменшилась частина учнів, які мають достатній рівень, і , навпаки, зросла частина учнів , які досягли середнього рівня навчальних досягнень. Більшість опитаних учнів хотіли б, аби вчителі проводили уроки за сучасними методиками. З метою формування позитивних мотивів навчальної діяльності вчителі школи використовують такі методи: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові, індуктивні і дедуктивні, а також методи самостійної навчальної роботи. Також використовують наочність, яка підвищує інтерес учнів до питань, що вивчаються, допомагає перебороти втому чи негативні відчуття. Проводять лабораторні, практичні експериментальні роботи, які також виступають в ролі мотивів активної навчальної діяльності. Часто застосовують проблемно-пошукові методи, які є надзвичайно цінними у створенні позитивних мотивів навчання, особливо для самостійного вирішення учнями. Кожен із названих вище методів організації навчально-пізнавальної діяльності є не тільки інформаційно-навчаючим, а й мотиваційним. Важливу роль у мотивації навчання виконують методи емоційного стимулювання учнів, які у процесі навчання створюють ситуацію емоційно-моральних переживань. Так, вивчаючи творчість письменників української та зарубіжної літератур, учителі так добирають зміст матеріалу, приклади і факти, так їх розкривають, що викликають в учнів почуття співпереживання, гордості та ін. Емоційні уривки з текстів, ілюстрації, емоційна розповідь учителів – це прийоми реалізації методу створення емоційних переживань у навчанні. Одним із прийомів емоційного мотивування навчання є створення ситуації захопленості, тобто введення до навчального процесу захоплюючих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів на уроках хімії, фізики, біології. Підвищений інтерес в учнів викликає аналіз уривків з художньої літератури, присвячених життю і діяльності видатних учених, громадських діячів. Наприклад, на уроках історії використання фактів із життя українських гетьманів та інших діячів може не тільки зацікавити учнів, а й викликати позитивне ставлення до предмета і теми, яка вивчається. Для створення емоційних ситуацій під час проведення уроків велике значення мають художність та емоційність мови вчителя. Без емоційності мова вчителя є тільки інформативно корисною, але, на жаль, вона не стає позитивним методом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Для формування навчальних мотивів велике значення має використання ситуацій пізнавальної новизни, пізнавальних ігор, навчальних дискусій, пізнавальних суперечностей, використання різноманітних аналогій, створення ситуацій успіху тощо. Тому багато вчителів уміло застосовує методи боротьби різних наукових поглядів з тієї чи іншої проблеми. Звідси учні старших класів порівнюють різні підходи до створення таблиці елементарних частин з фізики, різні концепції походження людини з біології, різні гіпотези щодо зміни клімату на землі на уроках географії. Залучення учнів до ситуацій навчальних дискусій поглиблює їхні знання з окремих питань і на цьому ґрунті викликає нову хвилю інтересу до навчання. Часто вчителі спеціально організовують на уроках навчальні дискусії. Звичайно, учні не завжди висловлюють кінцеве рішення про істинність тієї чи іншої точки зору, але в них з’являється інтерес до глибшого вивчення цих питань. Найкраще проводити навчальні дискусії під час активного повторення матеріалу, коли учні вже володіють достатнім запасом інформації. Як метод мотивації всім учителям потрібно використовувати аналіз життєвих ситуацій. Цей метод безпосередньо мотивує навчання за рахунок максимально ймовірної конкретизації знань, тісного зв’язку з особистісною вагомістю для учня і його оточення. Одним із найдієвіших методів мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень має бути створення на уроці ситуації успіху. Тому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання, під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимулююче значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, формує у нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом, бо гуманізація освіти вимагає, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням. Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу – недостатньо. Особливо важливо, щоб учителі школи розвивали в учнів мотиви обов’язку і відповідальності у навчанні. У цьому разі вони намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу. У цьому полягає органічний зв’язок мотивів обов’язку та інтересу, про які слід пам’ятати кожному вчителю і не протиставляти їх між собою. Таким чином, формувати в учнів мотиви обов’язку і відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й добросовісне виконання обов’язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог та ін. При підготовці до педради серед вчителів було проведене анкетування з даної проблеми. Серед найвдаліших методів і прийомів створення позитивного настрою учнів на уроці вчителі відзначають такі:
Найоптимальнішими методами і прийомами мотивації навчальної діяльності вчителі вважають:
При підготовці до уроку, обираючи методи і прийоми мотивації, вчителі враховують специфіку класу та індивідуальні можливості учнів. На питання „ Чи склалась у вас власна система методів мотивації навчальної діяльності учнів ” вчителі дали такі відповіді „ так ” - 65 % опитаних, „ частково ”- 35 % опитаних. Такий результат визначає як проблему питання створення власної системи методів мотивації навчальної діяльності учнів для кожного вчителя. Важлива роль у мотивації учнів до навчання відводиться стилю спілкування вчителя з учнями під час уроку та в позаурочний. Пріоритетним визначено демократичний стиль спілкування, який обрали 75% вчителів та демократично-ліберальний – 25%. Цікаво, що і учні обрали такі стилі: 72% та 28 % відповідно. Причому в учнів старших класів переважає демократичний стиль спілкування. Анкетування виявило чимало проблем. Так , більшість вчителів, а саме 82% зазначило, що їм вдається створити такі умови на уроці, коли в учнів активно формується елементи самоконтролю, самоаналізу, само оцінювання. Проте, лише 32 % зазначили, що дані елементи мають місце на уроках. Учителі школи вміють формувати в учнів глибокі мотиви навчання, створюючи для цього відповідні умови на уроках. Але цей процес розрахований на творчість учителя, який ціле життя працюватиме для того, щоб навчання було ефективним і плідним, стало радістю і задоволенням кожної дитини. Систематизація причин низької мотивації до навчання
|
|
Потрібно, щоб усі учні вже з самого початку ясно «Проблема формування мотивації навчальної діяльності школярів за сучасних умов» |
Бондарчук Анастасія Олександрівна Основне її призначення бачиться у формування особистості випускника: особистості самостійної, творчої, підготовленою до рішення важливих... |
|
Одним із найперспективніших шляхів розвитку творчої активності учнів,... Нтерактивне навчання – це шлях формування творчої особистості, створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини,... |
Н. В. Бугайчук методист лабораторії виховної роботи ЧОІПОПП Від створення умов сприятливих для творчої діяльності до співробітництва педагога і дітей, та до самостійної творчості, яка і формує... |
|
Психокорекційні навчальні ігри як спосіб формування мотивації навчання На особливу увагу заслуговують дослідження А. К. Маркової, А. Б. Орлова, Т. А. Матіс, які сформулювали основні особливості даної... |
Виховання найбільш діалектична і найбільш суперечлива сфера педагогічної... Виникла соціальна потреба у формуванні творчої особистості майбутнього спеціаліста, який би зміг розв’язувати як щоденні, так і масштабні... |
|
Комунальний дошкільний навчальний заклад (яслі-садок) «Ладушки» комбінованого типу Художньо естетична лінія розвитку дитини – одна із головних у сучасній дошкільній освіті оскільки є невід’ємною складовою формування... |
«Підвищення зацікавленості та мотивації навчання учнів 5 – 6 класів... Виховного процесу покликана сприяти формуванню та розвитку творчої особистості, яка спроможна повноцінно реалізуватися в житті. Для... |
|
Модель і структура роботи над науково-методичною проблемою ... |
Стимулювання мотивації педколективу Вплив мотивації діяльності працівників як фактору успішності управлінської діяльності. Шляхи розвитку і реалізації творчої індивідуальності... |