|
|
Скачати 330.4 Kb.
|
|
І Актуальність проблеми взаємодії школи та сім’ї Серед пріоритетних напрямків реформування освіти відзначено, що в основу сучасного виховного процесу повинні бути покладені такі чинники: принцип єдності сім’ї і школи, наступності і спадкоємності поколінь, організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу та забезпечення педагогізації батьків. Без сумніву, школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого покоління тільки у тісному взаємозв’язку із сім’єю. Лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків вдасться плідно впливати на розвиток особистості дитини, розв’язувати актуальні виховні завдання. «У процесі виховання людської особистості, - говорив В.О.Сухомлинський, - діє багато сил : по-перше, сім’я; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами і цінностями, з його знаннями, уміннями, життєвим досвідом; по-третє, колектив, який має могутню силу впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа виховання, тобто її самовиховання…» Яка ж цих сил має визначальний вплив на виховання особистості дитини? Однозначно відповісти на це запитання, напевно, не можливо. Ми запропонували дати відповідь на це запитання вчителям нашої школи. Опитані класні керівники на перше місце за виховним впливом на дитину поставили сім’ю (на це вказали всі опитані педагоги). 81% класних керівників поряд із сім’єю називають школу. Крім того, 16% вчителів вказують на значний вплив вулиці у процесі формування особистості школяра, 15% називають засоби масової інформації та комп’ютер, 14% - церкву. Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості учня, то сили школи потроюються. Якщо ж союз сім’ї і школи слабкий або не склався взагалі, сили школи зменшуються вдвічі. Тільки 70% батьків визнають всю відповідальність за виховання своїх дітей, не посилаючись на школу і суспільство. Чверть батьків вважає, що виховувати дитину повинні в однаковій мірі сім’я, школа і суспільство, тому відповідальність за її поведінку, зокрема правопорушення, має розподілятися порівну. Близько 5% батьків взагалі знімають із себе відповідальність за виховання своїх дітей, за ступінь готовності їх до життя в суспільстві. Розглядаючи освіту і становлення людини в контексті культури, не можна не погодитись з думкою відомого філософа М. Кагана про те, що культура винайшла два ефективних для виховання людини інститути – школу та сім’ю. На думку М.Кагана, в сім’ї як освітньому інституті є безперечні переваги в ряді суттєвих моментів перед школою: представництво обох частин людства, наявність змінюючих одне одного поколінь, цілісної єдності при збереженні унікальності кожного члена родини. У Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні відзначається, що «сім’я є основним соціальним інститутом, відповідальним за виховання зростаючої особистості». -3- Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Не можливо не погодитися з висловом про те, що «виховання ефективне лише тоді, коли воно є справою всього суспільства, а відповідальність за це несе його основа - сім’я». Стаття 59 Закону України «Про освіту» покладає саме на батьків відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дитини, створення належних умов для розвитку її природних здібностей. Утримання своїх дітей до повноліття – це конституційний обов’язок кожного громадянина України. Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому незамінний. В сім’ї осо-бистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі і най-дорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким довіряє. Чим же характеризується сучасна сім’я, яка вона за своїм складом і виховним потенціалом? Проведене діагностичне дослідження виявило, що серед 813 учнів нашої школи 86% виховуються у повних сім’ях, 14% виховуються в сім’ях, де є один із батьків. Серед них 16 дітей-напівсиріт, 49 дітей (6% від загальної кількості) з сімей, де батьки розлучені, 54 дітей (7%) виховуються в сім’ях, де один із батьків перебуває за кордоном. 9 учнів школи тимчасово залишилися без нагляду батьків (обоє батьків працюють за кордоном). За складом переважають сім’ї, де є 2 дітей (з таких сімей 57% учнів школи), 35% наших школярів є єдиними дітьми в своїх сім’ях, 8% виховуються в багатодітних сім’ях. Виховання дітей в сім’ї має, безперечно, суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності і загальної культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Значну роль у цьому відіграє виховний потенціал сім’ї, який визначається внутрішньо притаманними конкретній сім’ї можливостями. Його важливо враховувати при виробленні стратегії співпраці школи з батьками учнів. Поглиблення кризи сім’ї знижує її виховний потенціал, інтенсивна інформатизація суспільства кардинально перебудовує простір дитини, впливає на психологію взаємодії особистості з оточуючим світом, деформує її духовну сферу, утруднює позитивну соціалізацію. Недостатньою залишається педагогічна культура батьків. Постійно зростає показник соціального сирітства. Все більшого поширення у дитячому середовищі набувають бродяжництво, насилля, негативні звички, злочинні прояви. Як показує життя, сучасна сім’я дуже часто не в змозі справитись самостійно з покладеними на неї виховними завданнями. На допомогу їй повинні прийти інші соціальні інститути, насамперед школа. Тому значну роль у вихованні школярів мають спільні дії навчального закладу й сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі. Необхідність налагодження продуктивної співпраці школи та сім’ї зумовлена ще й іншим аспектом. Зростання цінностей освіти в житті суспільства, у свідомості окремої людини різко підвищує вимоги до школи з боку батьків, тому взаємодія з -4- ними – це суттєва ознака освітньої ситуації. Крім того, частина батьків у наш час прагне до педагогічної самоосвіти, намагається розібратися в сутності сучасної освіти та інноваційних процесів, в особливостях освітньої програми школи, у тих навчальних програмах і підручниках, за якими вчаться їх діти. Все це потребує від стратегії співробітництва і взаємодії з батьками не формального, а реального розуміння їх ролі як суб’єктів освітнього процесу, які можуть активно впливати на освітні цілі, на зміст освіти, освітньо-виховне середовище школи. Визначаючи стратегію співпраці школи з батьківською громадськістю, важливо виділити вихідні ідеї, ключові позиції в цьому напрямку діяльності школи.
На взаємодію школи і батьків в значній мірі впливає авторитет педагогічного колективу та окремих вчителів, що визначають репутацію школи в місті, мікрорайоні. Це зумовлено якістю освіти, яку здобувають учні в школі, досягненнями учнів за межами школи (конкурси, олімпіади, змагання); ставленням випускників до школи, їх бажанням приходити до школи і зустрічатися зі своїми вчителями; відносинами між дитячим садком, який «надає» майбутніх учнів, й школою, між батьками майбутніх першокласників та педагогами. Репутація школи визначається також вже накопиченим досвідом спілкування та взаємодії з батьками. Формальні, нецікаві батьківські збори, виклики батьків до школи з метою не стільки об’єднати зусилля, скільки насварити їх, дорікнути поганою поведінкою чи навчанням їх дітей – все це -5- має серйозні наслідки: цей досвід передається від одних батьків до інших, «відбиває» бажання бути в школі. Навпаки, зацікавлене ставлення школи до батьків, уміння в кожному учневі побачити своє «я», позитивний початок, помітити успіх, доповісти про це батькам, залучити батьків до загальношкільних справ – все це сприяє росту авторитету школи і бажання батьків допомагати їй. Все вищесказане переконує в тому, що проблема взаємодії та співробіт-ництва школи і батьківської громадськості є актуальною для кожного сучасного навчального закладу і в її вирішенні повинні брати участь усі без винятку педагоги школи. Така взаємодія є двосторонньою і має позитивний вплив як на батьків, так і на вчителів. Для педагогів вона корисна тим, що стимулює піклування про авторитет закладу серед інших шкіл міста; формує критичне мислення колективу щодо освітньої програми, освітнього процесу, викликає прагнення до їх оновлення, вдосконалення, враховуючи думку батьків про якість освітнього процесу. Стосовно батьків, то правильно налагоджена взаємодія зі школою сприятиме підвищенню рівня їх педагогічної грамотності; безпосередньому залученню батьків до навчально-виховного процесу; єдності виховного впливу на дитину з боку батьків і школи. Можна визначити такі умови успішної співпраці школи і сім’ї:
-6- ІІ.Роль класного керівника у налагодженні ефективної співпраці з батьками Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічно підготовки й позбавлена громадської відповідальності за гідне виховання своїх дітей, саме класний керівник повинен виступати, з одного боку, зв’язуючою ланкою між школою та сім’єю, а з другого, - організатором піднесення педагогічної культури кожного батька й матері. Робота класного керівника з колективом батьків має великі педагогічні можливості, а саме: широке педагогічне інформування, обмін досвідом, створення у необхідних випадках громадської думки, залучення батьків до участі в житті класу. Така робота ведеться у двох напрямах: підвищення педагогічної культури батьків і у зв’язку з цим досконаліше виконання ними вихователів своїх дітей та об’єднання батьків у згуртований колектив, діяльність якого спрямована на підвищення рівня навчально-виховної роботи з усіма учнями класу. Головне завдання цієї роботи - активізувати виховну роботу сім’ї, надати їй цілеспрямованого і суспільно значущого характеру. Батьки та вчителі повинні виступати партнерами, активними співучасника-ми великого творчого процесу виховання учнів, які взаємодоповнюють один одного, співпрацюють в ім’я становлення, розвитку і формування особистос-ті дитини. Наскільки зуміли налагодити такі партнерські відносини з батьківською громадськістю класні керівники нашої школи? Як показало проведене діагностичне дослідження, 94% класних керівників початкових класів знаходять взаєморозуміння з усіма батьками. За даними проведеного анкетування, самі підтримують зв'язок з класним керівником 87% батьків молодших школярів, поряд з цим близько 1% від всіх батьків відвідують школу лише тоді, коли їх особисто викликають класні керівники. Якщо у початкових класах, за даними проведеного анкетування, позаклас-ні заходи відвідують всі батьки (100%), то з наступними рокам цей показник спадає: до 73% в середніх класах і 57% у старших. Схожа ситуація із залученням батьків до позакласної роботи. Переважна більшість класних керівників 1-4 класів стверджують, що батьків їх учнів легко залучити до такої роботи. А от 8% класних керівників середніх і старших класів не зовсім задоволені допомогою батьків у позакласній роботі. Така ситуація вказує на необхідність оновлення змісту і форм взаємодії класних керівників і батьківської громадськості. Організація родинно – шкільного виховання вимагає зміни традиційних установок вчителя і батьків. Батьки і педагоги повинні організувати свою спільну діяльність так, як вважають найдоцільніше, керуючись інтересами сім’ї і дітей. Деформалізація стосунків між сім’єю і школою спричинює пошук нових шляхів, форм і методів взаємодії вчителя з учнями та їхніми батьками. Основи такої співпраці мають закладатися, починаючи зі вступу -7- дитини до школи, щоб створити необхідні передумови формування ціннісних якостей особистості. Батьки і педагоги по-своєму беруть участь у цьому процесі, у кожного з них є свої переваги у баченні школяра і способів взаємодії з ним. Педагог спостерігає вихованця у спілкуванні з ровесниками у класі, у процесі навчання, позаурочної шкільної діяльності, тобто в ситуаціях, які у більшості випадків недоступні батькам для спостереження. Вчитель має професійні знання і педагогічний досвід. У його руках все набуває виховного змісту: спілкування з учнями, організація спілкування учнів між собою, сам навчально-виховний процес. Але вчитель не спостерігає за домашнім життям учнів, у нього нема цілісного уявлення про індивідуальні особливості виховного процесу своїх вихованців. Перевага родини – у наявності емоційного зв’язку з дитиною. І якщо авторитет батьків ґрунтується на такому зв’язку, вони можуть значно впливати на виховання свого сина чи дочки. Ніяке шкільне виховання не замінить родинного. Тому співпраця вчителів і батьків повинна виявити сильні і слабкі сторони кожного, сприяти виправленню помилок і коригуванню спільних дій. Зрозуміло, що справжнє родинне виховання прийде з належним оволодін-ням батьками сучасними педагогічними знаннями й уміннями застосовувати їх не практиці. У процесі родинного виховання потрібна правильна та цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована педагогічним знанням. «У сім’ю організація впливу на дитину повинна прийти через широку педагогічну пропаганду, через приклад кращої сім’ї, через підвище-ння вимог до сім’ї», - твердив А. Макаренко. Потребу педагогічної освіти батьків не тільки проповідував, а й практично здійснював В. Сухомлинський. Він вважав, що в наші дні немає важливішого завдання у сфері виховання, ніж учити матір і батька виховувати своїх дітей. Без турбот про педагогічну культуру батьків, за його висновком, неможливо розв’язати жодної проблеми, що стосується навчання і виховання. Тому одним із найактуальніших напрямів роботи класного керівника сучасної школи є налагодження дієвого взаємозв’язку і ефективної співпраці з батьківською громадськістю, в ході яких можлива реалізація таких важливих завдань:
Практика свідчить, що одним із шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання активних (нетрадиційних) форм і засобів роботи з батьками. Серед них – функціонування консультпунктів з проблем виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації виховного процесу в сім’ї, засідання дискусійних клубів, семінари-практикуми, родинні свята тощо. -8- До інноваційних форм роботи з батьками відносимо ще такі:
Але обираючи ту чи іншу форму роботи з батьками, класним керівникам варто пам’ятати, що результативність цієї роботи залежить не від назви форми, не від того, буде вона називатися звичним словом «бесіда» чи незвичним і красивим «родинний міст», а від вкладеного змісту, актуальності піднятої проблеми і практичного спрямування. -9- |
|
Глобальні проблеми людства. Міжнародні соціальні проблеми реферат українською Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства... |
Розвиток творчих здібностей школярів засобами англійської мови Зміст Вступ Розділ 1 Актуальність проблеми дослідження можна пояснити цілим рядом обставин. Так, основним напрямом модернізації загальноосвітньої і професійної... |
|
Анкета для батьків Сімейний конкурс-гра : «Тато, мама і я це читачів сім'я» Дитина не читає Хто винен у цій ситуації? Спад інтересу до читання — загальносвітова тенденція, наслідок потужного розвитку телебачення,... |
Сучасні тенденції взаємодії освітнього закладу з родинами у процесі... На сьогодні сім’я відіграє визначальну роль не лише у формуванні особистості дитини, а й суспільства в цілому |
|
Боговарова О.І. Психолого-педагогічний супровід учнів із труднощами... Ерозлитті, нерідко є ніби «сліпою» до певних літер чи цілих фраз… Тож за стандартний час, відведений програмою для навчання читанню,... |
Т ренінг з батьками «Ефективне спілкування батьків з дітьми» Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування... |
|
ВСТУП Актуальність теми Актуальність теми дослідження визначається ще й тим, що процеси приватизації, реприватизації та купівлі-продажу об’єктів господарювання,... |
Аналітико-методологічні засади запровадження технологічного напряму... Актуальність створення в Україні системи профільного навчання у старшій школі обумовлена міжнародними стандартами освіти, зміст яких... |
|
Зміст проблеми, її актуальність і перспективність Виховання – вічна проблема. Відколи існує людство, відтоді й дбає про продовження роду, своє потомство. Від батьків передається генетичний... |
Лекція 14 Імідж сім’ї Думка оточуючих про кожну сім'ю грунтується на отриманій про цю сім'ю інформації, яку можна назвати іміджеформуючою інформацією.... |