|
|
|
|
Для зручної роботи користувача з комп'ютером існує багато пристроїв для введення і виведення інформації. Наприклад, щоб обминути перешкоду, яка виникає на екрані ігрового автомата, гравець мусить повернути кермо. Щоб покупець в магазині мав змогу розрахуватися за покупку, необхідно з кожного товару сканером прочитати смужковий код.
До пристроїв введення інформації належать:
сканер (від англ. «to scan» — пильно розглядати, вивчати) — для введення інформації з паперу до комп'ютера;
маніпулятори миша та трекбол (від англ. «trackball», яке складається з двох слів: «track» — слід або доріжка і «ball» — куля) є найпоширенішими пристроями введення графічної інформації до комп'ютера;
джойстики (від англ. «joystick», яке складається з двох слів: «joy» — радість, «stick» — палиця) найчастіше використовуються в комп'ютерних іграх;
пристрої оптичного розпізнавання символів (так звані ОРС-системи);
світлові пера;
сенсорні екрани: досить лише торкнутися пальцем поверхні екрана, щоб вказати комп'ютеру потрібне місце на екрані;
графічні та електронні планшети, які також називають ще диджитайзерами (від англ. «digitizer» — перетворювач на цифрову форму).
До пристроїв виведення інформації належать:
Монітор (диспленй) — є основним пристроєм виведення інформації.
Принтери і плотери для виведення інформації з комп'ютера на папір.
Звукові плати, призначені для виведення звукової інформації.
Серед пристроїв існують такі, що призначені для введення і виведення, тобто для обміну інформацією з іншими комп'ютерами. Наприклад, модем, який перетворює сигнали, що надходять від комп'ютера в електричні сигнали для передачі по телефонній лінії. Факс-модем поєднує можливості модему й обміну факсимільними зображеннями з іншими факс-апаратами.
|
|
|
|
|
|
|
|
• Клавіатура
|
|
|
|
|
До пристроїв, без яких не може працювати користувач на сучасному ПК, належить клавіатура. З її допомогою до комп'ютера вводиться найрізноманітніша інформація, потрібна для розв'язання задач.
Клавіатура — це стандартний пристрій ручного введення інформації.
Існує багато різноманітних типів клавіатур, що використовуються з ІВМ-сумісними комп'ютерами. Клавіатури відрізняються кількістю та розташуванням клавіш. Так, розповсюдженими є 101 та 104-клавішні клавіатури, останнім часом з'явилися клавіатури з 108 та 109 клавішами.
Рис. 1. Типи клавіатур
На будь-якій клавіатурі можна розрізнити такі основні групи клавіш:
алфавітно-цифрові клавіші;
службові клавіші та клавіші керування курсором;
функціональні клавіші;
додаткова цифрова клавіатура.
Найбільша група клавіш — це так звані алфавітно-цифрові клавіші, призначені для введення символів та цифр.
Багато клавіш цієї частини клавіатури мають подвійне позначення, тобто така клавіша може бути використана для введення одного або двох написаних на ній символів.
Символьні клавіші розташовані на клавіатурі так, як на звичайних друкарських машинках. Найчастіше використовуються так званий стандарт QWERTY (або, що те саме, ЙЦУКЕН). Таке поєднання символів виходить, коли прочитати зліва направо шість перших літерних клавіш другого зверху ряду алфавітно-цифрової клавіатури. Поміж клавіш алфавітно-цифрової клавіатури є пропуск — символ порожнього простору, довжина якого дорівнює одній літері. Клавіша пропуску (англ. «Space bar») знаходиться у нижньому рядкові клавіатури і використовується для введення пропуску в рядок тексту, що набирається.
Крім алфавітно-цифрових клавіш, у цій частині клавіатури є спеціальні службові клавіші, натискання на які змінює значення інших клавіш.
Службові клавіші призначені для зміни значення інших клавіш.
Наприклад, натискання на клавішу з написаною на ній літерою Q призведе до введення з клавіатури малої літери «q». Якщо ж натиснути на клавішу Shift, а потім, утримуючи її натиснутою, натиснути на клавішу Q, то буде введено велику літеру «Q». Взагалі клавіша Shift (читається як «шифт», від англ. «shift» — зсув), натиснута з будь-якою іншою літерною клавішею, переводить цю літеру у велику або, як ще говорять, переводить її у верхній регістр. Літерні клавіші, натиснуті без клавіші Shift, — це малі літери алфавіту, або символи нижнього регістра. Таким чином, клавіша Shift, натиснута разом із певною символьною клавішею, переводить відповідний символ у верхній регістр.
Якщо потрібно набрати багато великих літер, натискувати з кожною з них клавішу Shift незручно. Для переходу на верхній регістр на певний час використовується клавіша Caps Lock. Після одноразового натиснення на Caps Lock всі клавіші, крім клавіш верхнього цифрового ряду, будуть клавішами верхнього регістра (тобто всі літери будуть великими). Верхній — цифровий — ряд «не реагує» на натиснення цієї клавіші. Символи цього ряду залишаються на нижньому регістрі, тобто дають цифри. Для того, щоб отримати символ верхнього регістра, використовуючи клавіші цього ряду, необхідно натискати їх з клавішею Shift. Наприклад, щоб отримати символ «*», що знаходиться на одній клавіші з цифрою «8», слід натиснути на клавішу Shift, і не відпускаючи її, натиснути клавішу 8. Така комбінація позначається Shift+8. Клавіша Caps Lock — це приклад клавіші-перемикача: кожне наступне натиснення на цю клавішу скасовує дію попереднього натиснення. Друге натиснення на клавішу Caps Lock переведе клавіатуру на нижній регістр, а третє — знову на верхній.
Клавіші-перемикачі призначені для перемикання режимів роботи клавіатури з одного в інший.
До службових клавіш належать також клавіші з позначеннями Ctrl(від англ. «to control» — керувати); Alt (від англ. «to alternate» — змінювати), які використовуються у поєднанні з іншими клавішами. Натиснення будь-якої літерної клавіші, наприклад, клавіші Q, разом з клавішею Ctrl або Alt позначається як Ctrl+Q або Alt+Q. Значення комбінацій клавіш для кожної задачі своє, а для деяких задач такі комбінації можуть взагалі не мати значення. Службові клавіші Shift, Alt, Ctrl знаходяться справа і зліва, на алфавітно-цифровій клавіатурі.
Значення клавіші ESC (від англ. «to escape» — виходити) може змінюватися залежно від задачі, що розв'язується. Звичайно ця клавіша використовується відповідно до своєї назви для відміни дії або виходу з поточного режиму роботи комп'ютера.
Клавіша Tab називається клавішею табуляції. Вона також може використовуватися по-різному. При введенні текстової інформації вона використовується, щоб швидко пересунути курсор на екрані на задане число позицій (знакомісць) уперед. Це число позицій називається розміром або кроком табуляції. Стандартний розмір табуляції дорівнює восьми, проте його можна змінювати. В інших задачах клавіша Tab може виконувати інші функції.
Клавіша Enter називається клавішею введення (від англ. «to enter» — входити). На деяких клавіатурах цю клавішу позначають RETURN. Натиснення на цю клавішу повідомляє комп'ютеру про те, що введення даних завершено.
Клавіша Del (від англ. «to delete» — стирати, знищувати) використовується для вилучення символу справа або над курсором.
Для знищення символу, який знаходиться зліва від курсору, застосовується клавіша Backspace, яка знаходиться над клавішею Еnter і часто має позначення стрілки зліва.
Клавіша Ins (від англ. «to insert» — вставляти) є клавішею-перемикачем режимів вставки та заміни. У режимі вставки символ, що вводиться, вставляється між іншими, а у режимі заміни символ над курсором замінюється на введений символ без будь-якого пересування інших символів, що знаходяться на екрані.
Клавіша PrintScreen (від англ. «to print screen» — друкувати екран) призначена для збереження у пам'яті комп'ютера поточного зображення екрана.
Клавіша ScrollLock може використовуватися для дозволу або заборони режиму, за яким інформація безперервно переміщується по екрану у вертикальному напрямку. Такий режим називається «прокручуванням» екрана, або скроллінгом (від англ. «scrolling» — переміщення, прокручування).
Натиснення клавіші Pause (від англ. «pause» — пауза) призупинить роботу комп'ютера, доки не буде натиснута будь-яка інша клавіша. Клавіша Pause може мати інше позначення — Break. Цим зручно користуватися, коли комп'ютер виводить на екран інформацію швидше, ніж ви встигаєте їх прочитати.
Клавіші керування курсором призначені для зміни місцезнаходження курсора на екрані. Клавішами керування курсором є клавіші, що мають позначення ↑, ↓, ←, →, PgUp, PgDn, Home та End.
Позначення PgUp і PgDn є скороченнями від англійських «Page Up» — сторінка вверх і «Page Down» — сторінка вниз. Ці клавіші надають змогу переглядати довгі тексти частинами — посторінково. Щоб переглянути частину тексту, яка є наступною відносно тексту, що знаходиться на екрані, треба натиснути на клавішу PgDn, а щоб подивитися на попередню частину — на клавішу PgUp.
Клавіша Home (від англ. «Home» — дім) переводить курсор на початок поточного рядка, а клавіша End (від англ. «end» — кінець) — на його кінець (поточним є рядок, в якому знаходиться курсор).
Функціональні клавіші знаходяться у верхньому ряду клавіатури і мають позначення F1, F2, ..., F12. Ці клавіші не мають постійного призначення: воно залежить від програмного забезпечення. Разом з тим, є традиція, за якою клавіша F1 звичайно надає довідкову інформацію або викликає довідкову службу. Найчастіше ці клавіші використовуються, щоб указати комп'ютеру на конкретну дію (функцію), яку він має виконати, коли користувач натискує на одну з них. Саме тому ці клавіші отримали назву функціональних.
Права частина клавіатури — це цифрова клавіатура. Так само, як і на символьній клавіатурі, більшість клавіш тут мають подвійні позначення, одне з них — цифра. Саме тому ця частина клавіатури називається цифровою. Така клавіатура може перебувати в одному з двох режимів. У першому режимі вона дозволяє вводити цифри і десяткову крапку (режим введення цифр), в другому режимі — змінювати місцезнаходження курсора на екрані (режим керування курсором). У нижній частині цифрової клавіатури розташовані ще дві важливі клавіші Del та Ins, які повторюють відповідні службові клавіші.
Клавіша NumLock, що розміщена у верхньому ряду цифрової клавіатури, є клавішею-перемикачем між режимом уведення цифр і режимом керування курсором. На клавіатурі є світловий індикатор, що вказує на той режим, у якому вона перебуває. Якщо індикатор світиться, клавіатура перебуває в режимі введення цифр.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• Дисплей (монітор)
|
|
|
|
|
Необхідним пристроєм виведення інформації, що входить до апаратної частини ІВМ-сумісного комп'ютера, є дисплей (від англ. «to display» — показувати), або, як його ще називають, монітор (від англ. «to monitor» — відслідковувати, стежити за чимось). Однією з основних частин дисплея є екран, який може бути кольоровим або монохромним (від грецьк. «моно» — один, «хром» — колір), на який виводиться інформація.
Дисплей (монітор) — необхідний пристрій виведення інформації.
Рис. 2. Монітори
Будова екрана більшості дисплеїв така сама, як і екрана телевізора. Цей екран є передньою частиною пристрою, що називається електронно-променевою трубкою. Електронно-променева трубка була винайдена в 1897 році німецьким ученим Карлом Фердінандом Брауном. Розглянемо, як вона діє. У задній частині електронно-променевої трубки, що є скляною колбою, з якої викачано повітря, знаходяться кілька пристроїв. Один з них випромінює найдрібніші електрично заряджені частинки, що називаються електронами. За допомогою іншого пристрою електрони збираються у вузький пучок, спрямований у бік екрана. На шляху променя стоять пристрої, що керують напрямком його руху.
Цими пристроями промінь може бути спрямованим у будь-яку точку екрана. Внутрішня поверхня екрана покрита спеціальною сумішшю, що називається люмінофором. Коли промінь потрапляє на люмінофор, точка, в яку потрапив промінь, починає світитися. Будь-яке зображення на екрані дисплея так само, як і на екрані телевізора, складається з багатьох точок, що світяться. Ці точки називаються пікселями (англ. «pixel» від «picture element» — елемент зображення), або точками растру. Такі дисплеї називають ще растровими.
Піксель — це найменший елемент зображення, точка, що світиться. Сукупність пікселів утворює зображення на екрані.
Однією з найважливіших характеристик дисплея є кількість точок на екрані, які використовуються для утворення зображення. Ця характеристика називається роздільною здатністю екрана. Визначається роздільна здатність як кількість пікселів по горизонталі та кількість пікселів по вертикалі.
Роздільна здатність екрана — це найбільша кількість пікселів, що використовуються для утворення зображення.
У сучасних комп'ютерах найчастіше використовуються дисплеї з роздільною здатністю 640×480, 800×600, 1024×768, 1280×1024. Зрозуміло, що більш чітким є зображення, яке використовує більшу кількість точок. Екран, який використовує більшу кількість точок для утворення зображення, має більш високу роздільну здатність. Роздільну здатність 640×480 називають низькою, а 1280×1024 — високою.
За великої різноманітності задач, що розв'язуються за допомогою комп'ютера, режимів, у яких працює дисплей, лише два. Це текстовий режим і графічний режим. У текстовому режимі на екран виводяться символи.
Під символами в інформатиці розуміємо літери латинського, українського або будь-якого іншого алфавіту, які використовуються під час роботи на комп'ютері, цифри, знаки арифметичних операцій, розділові знаки, спеціальні символи, такі, як #, & тощо.
Для виведення символів під час роботи в текстовому режимі екран комп'ютера розбивається на 80 вертикальних стовпчиків, кожний з яких, як правило, розбитий на 25 рядків по горизонталі (іноді використовується розбиття на 43 або 45 рядків). Кожний найменший прямокутник, отриманий при такому розбитті, називається знакомісцем.
Знакомісце — це прямокутна область на екрані, що призначена для розміщення одного символу в текстовому режимі.
Знакомісця позначаються двома числами: перше число вказує номер рядка, друге — номер стовпця. Саме через це текстовий режим називають ще символьним. Знакомісце складається з пікселів. Коли символ виводиться на екран, частина пікселів використовується для зображення цього символу, а решта утворює фон. Іноді ті пікселі, які використовуються для зображення символу, називають переднім планом. Для зображення символу в текстовому режимі використовуються 16 кольорів, а для зображення фону — 8 кольорів.
Користувач, що сидить перед екраном дисплея, бачить на ньому мигаючу позначку, що знаходиться в якомусь знакомісці. Ця позначка називається курсором (від англ. «cursor» — покажчик).
Курсор — це позначка, що показує поточну позицію (знакомісце) на екрані
Курсор може мати різну форму. Він показує поточну (робочу) позицію на екрані — знакомісце, в якому з'явиться наступний, уведений з клавіатури символ. Після появи символу в цьому знакомісці курсор зміщується на одну позицію (знакомісце) вправо.
При роботі в графічному режимі кожний піксель екрана використовується окремо. Зображення на екрані складається з окремих пікселів, причому будь-які два суміжні пікселі можуть мати різні кольори.
Повний набір кольорів, що використовується для відтворення зображення, називається кольоровою палітрою.
Графічний режим використовується для виведення на екран різнокольорових рисунків, діаграм, графіків, текстів, написаних різними шрифтами, розмірами і по-різному розташованих на екрані.
|
|
|
|
|
|
|
|
• Відеоадаптер (кольори, стандарти)
|
|
|
|
|
Дисплей підключається до комп'ютера через пристрій сполучення, що називається відеоадаптером.
Відеоадаптер — це пристрій поєднання роботи дисплея і ЦП.
Рис. 3. Відеоадаптер
Відеоадаптер має власну пам'ять, призначену для зберігання зображення, що виводиться на екран. Як і будь-яка інша пам'ять комп'ютера, ця пам'ять працює з двійковими кодами. Зображення, що виводиться на екран, зберігається в ній у вигляді нулів та одиниць. Обсяг цієї пам'яті визначає кількість кольорів у кольоровій палітрі і роздільну здатність екрана. В основному це стосується роботи адаптера в графічному режимі. Чим більший обсяг пам'яті, тим більшою кількістю пікселів на екрані може керувати адаптер, тобто мати більш високу роздільну здатність екрана. Чим більший обсяг пам'яті використовується для керування одним пікселем, тим більша кількість відтворюваних кольорів, отже, багатша кольорова палітра.
Якщо для керування одним пікселем використовується один біт інформації (0 або 1), то піксель або світиться якимось одним кольором — 1, або не світиться (має колір фону) — 0 (монохромний дисплей). Якщо для керування одним пікселем використовуються два біти інформації, то піксель може світитися 22 = 4 кольорами. Якщо для керування одним пікселем використовується один байт інформації (1 байт = 8 бітів), то піксель може світитися 28 = 256 кольорами. Є відеоадаптери, що використовують для керування одним пікселем 3 байти (24 біти) інформації. Зображення, що отримуємо за допомогою таких відеоадаптерів, використовують 224 = 16777216 кольорів.
Обсяг пам'яті відеоадаптера обмежений, через це роздільна здатність і кількість відтворюваних кольорів взаємопов'язані. Можна збільшувати кількість пікселів (роздільну здатність екрана), але тоді зменшуватиметься обсяг пам'яті, що використовується для керування кожним пікселем, тобто кількість кольорів, які можуть відтворюватися. Або, навпаки, можна збільшувати той обсяг пам'яті, що обслуговує керування кожним пікселем, але тоді зменшуватиметься кількість пікселів, тобто роздільна здатність екрана буде нижчою.
Існують певні стандарти відеоадаптерів, які мають назви CGA (від англ. «Color Graphics Adapter» — кольоровий графічний адаптер), EGA (від англ. «Enhanced Graphics Adapter» — збільшений або розширений графічний адаптер), VGA (від англ. «Video Graphics Array» — відеографічний масив) і SVGA (від англ. «Super VGA» — супервідеографічний масив). Дані про стандартну кількість кольорів і роздільну здатність названих відеоадаптерів наведено в таблиці.
|
Роздільна здатність
|
300×200
|
640×200
|
640×350
|
640×480
|
800×600
|
1024×768
|
Кількість кольорів
|
2
|
CGA
|
CGA
|
EGA
|
VGA
|
SVGA
|
SVGA
|
4
|
CGA
|
EGA
|
EGA
|
VGA
|
SVGA
|
SVGA
|
16
|
EGA
|
EGA
|
EGA
|
VGA
|
SVGA
|
SVGA
|
256
|
VGA
|
SVGA
|
SVGA
|
SVGA
|
SVGA
|
SVGA
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• Миші і трекболи
|
|
|
|
|
Дуже поширеним пристроєм, що полегшує роботу користувача за комп'ютером, особливо при використанні графічного режиму роботи дисплея, є миша. Цей пристрій був винайдений у 1963 році Дугласом Енджелвбартом.
Миша — це пристрій, за допомогою якого можна керувати місцезнаходженням курсора на екрані дисплея і вибирати об'єкти для подальшої роботи.
При підключенні миші до комп'ютера на екрані дисплея як у текстовому, так і в графічному режимах роботи з'являється курсор миші. Залежно від режиму роботи форма курсора може змінюватися.
Для переміщення курсора по екрану користувач повинен пересунути мишу по поверхні стола або спеціального килимка. Рух миші призводить до обертання кулі, що міститься внизу в тілі миші. Обертання кулі перетворюється на сигнал, що керує рухом курсора миші на екрані дисплея. Таким чином, коли миша рухається по поверхні стола або килимка, відповідно до цього руху її курсор переміщається по екрану. За допомогою миші курсор можна переводити в будь-яке місце на екрані.
Рис. 4. Миші
Введення інформації в комп'ютер відбувається за допомогою кнопок. Залежно від конструкції, в тіло миші вбудовані одна, дві або три кнопки. Більшість сучасних ІВМ-сумісних комп'ютерів використовують дво- та трикнопкові миші.
Є ще один пристрій, подібний до миші за принципом дії та функціями, які він виконує. Він називається трекбол. Це та сама миша, але перевернута на «спину». Куля, що керує рухом курсора на екрані, знаходиться зверху. Користувач обертає кулю пальцем, і відповідно до цього обертання курсор пересувається по екрану. Трекбол застосовується у портативних комп'ютерах і зручний тим, що немає потреби рухати його, адже він весь час залишається на одному місці.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Для введення в комп'ютер різних зображень — текстів, рисунків та іншої графічної інформації, що нанесені на папір або на якусь іншу поверхню, — використовуються пристрої, які називають сканерами.
Зчитувальна головка сканера рівномірно рухається над зображенням. Спеціальні пристрої перетворюють зображення на цифрові коди, що надходять до комп'ютера.
Рис. 5. Планшентний сканер
Сканери бувають чотирьох типів — ручні, планшетні, протяжні та барабанні. Є також багато інших моделей сканерів цих типів.
|
|
|
|
|
|
|
|
• Принтери і плотери
|
|
|
|
|
Пристроями виведення інформації на папір є принтери і плотери.
Принтер — це пристрій, призначений для друку на папері інформації, що виводиться з комп'ютера.
Є кілька різних способів розподілу принтерів на типи. Передусім принтери розрізняються за кількістю символів, що друкуються одночасно: один символ (або частина символу); одразу цілий рядок символів; одразу сторінка. Відповідно і принтери називаються послідовними, рядковими і сторінковими. Далі йде розподіл за видом пристрою, що здійснює друкування, — ударної і неударної дії. Є ще розподіл принтерів на матричні, струминні і лазерні.
Матричні принтери ударної дії зручні тим, що дозволяють робити одночасно кілька копій друкованого тексту виведеної інформації. В друкувальній голівці принтера містяться 9, 18 або 24 голки. Такі головки називаються крапково-матричними. Під час руху головки над поверхнею аркуша паперу голки вдаряють по фарбувальній стрічці, і фарба «вбивається» із стрічки в папір. Якщо під аркушем паперу лежить копіювальний папір і ще один аркуш паперу, то одночасно фарба вбивається з копіювального паперу на наступний аркуш. Таким чином, одночасно можна отримати дві або більше копій. Деякі моделі таких принтерів друкують символи зі швидкістю до 380 знаків за секунду (одна сторінка друкується близько 8 секунд).
Рис. 6. Прінтери
Рядкові та сторінкові голчасті принтери мають набагато більшу швидкість друку — до 1500 рядків за хвилину (одна сторінка друкується 2-3 секунди). У цих принтерах застосовуються не крапково-матричні головки, а кілька довгих рядів голок.
До принтерів неударної дії належать струминні принтери, в яких фарба подається на аркуш паперу крізь отвори на друкувальній головці. Отримуване на таких принтерах зображення чіткіше, ніж у голчастих принтерах. Швидкість друкування струминних принтерів — 2-3 сторінки за хвилину. В окремих моделях вона сягає 7 сторінок за хвилину.
Широко розповсюдженими неударними принтерами є лазерні принтери. Зображення на папері утворюється за допомогою лазерного променя.
Якість друку таких принтерів дуже висока. Швидкість друкування досягає 6-8 сторінок за хвилину.
Деякі моделі названих типів принтерів неударної дії можуть виконувати кольоровий друк. До переваг неударних принтерів належить, по-перше, якість друку, по-друге, безшумність їх роботи. До недоліків — те, що вони можуть давати тільки один примірник зображення за час виконання одного завдання на виведення інформації.
Плотер (від англ. «to plot» — креслити, креслити криву або діаграму) — це пристрій виведення інформації з комп'ютера, призначений для зображення графіків, діаграм, креслень на папері великих форматів. Їх також називають ще графопобудовниками.
Залежно від цілей, що стоять перед користувачем, вимоги до плотера можуть бути досить різноманітними.
Рис. 7. Плотер
До основних параметрів плотерів належать: розміри відтворюваного зображення, точність інформації, кількість кольорів, швидкодія.
Існує розподіл плотерів на фрикційні, планшетні та барабанні.
Фрикційні (від англ. «friction» — тертя) плотери використовують спеціальну схему подачі паперу у вертикальному напрямку, тоді як пристрій, що наносить зображення, рухається у горизонтальному напрямку.
У планшетних графопобудовниках папір не рухається, а пристрій, що наносить зображення на папір, рухається вздовж двох осей — вертикальної і горизонтальної.
У барабанних графопобудовниках використовується рулонний папір, який безперервно подається до графопобудовника за допомогою спеціального пристрою. Пристрій, що наносить зображення, працює так само, як і у фрикційних графопобудовниках. Барабанні плотери зручні для побудови діаграм, графіків і креслень великого формату.
Пристрій, що наносить зображення, має одне або кілька пер різних кольорів. Іноді в цих пристроях використовуються олівцеві грифелі. Зручними для роботи є струминні пристрої, які працюють у кілька разів швидше, ніж перові.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• Модем
|
|
|
|
|
Сучасне життя вимагає створення різноманітних видів телекомунікацій (від грецьк. «tele» — вдалину, далеко і лат. «communicatio» — спілкування).
Телекомунікації — це засоби передачі інформації на відстань.
Комп'ютерні телекомунікації, що з'явилися порівняно недавно, вважаються найперспективнішим видом передавання інформації з одного комп'ютера до іншого. Здійснюється передавання інформації за допомогою мережі (телефонної або радіоканалів).
При передаванні інформації за допомогою телефонної мережі необхідним є пристрій, який перетворює сигнали комп'ютера на сигнали телефонної мережі і навпаки. Таким пристроєм є модем. Слово «модем» є скороченою комбінацією слів МОдулятор/ДЕМодулятор. Модеми можуть знаходитися усередині системного блока комп'ютера або в окремому корпусі і бути підключеними до комп'ютера.
Модем — це пристрій, що призначений для обміну інформацією з іншими комп'ютерами та здійснює перетворення сигналів телефонної мережі на сигнали комп'ютера, і навпаки.
Рис. 8. Модеми:
а — зовнішній;
б — внутрішній
Найважливішою характеристикою модема є швидкість передачі даних. Ця величина вимірюється кількістю бітів, що передаються за одну секунду (біт/с). Іноді швидкість передачі даних вимірюється в інших одиницях — бодах. Бод визначає кількість змінювань сигналу за секунду. При різних способах модуляції співвідношення між бодом і кількістю бітів у секунду різне. В багатьох модемах одному боду відповідає 4 біт/с. Найпоширенішими є модеми зі швидкістю передачі 14400 і 33600 біт/с. Найбільша швидкість передачі інформації модемами нині досягає 56000 біт/с. Використання модемів з великою швидкістю передачі не завжди є виправданим, оскільки можливі помилки під час передачі через ненадійність і перешкоди в телефонній лінії, по якій передаються сигнали від комп'ютера до комп'ютера.
Загальна схема передачі інформації від одного комп'ютера до іншого за допомогою модема така. З передаючого комп'ютера дані надходять у вигляді двійкових чисел. Модем приймає ці дані і розподіляє їх на інформацію, яка має бути передана в телефонну лінію, і команди, що визначають характер передачі інформації. Команди виконуються модемом. Інформація, яка передається, перетворюється модулятором модема (перетворювачем сигналу комп'ютера в сигнал телефонної лінії) і надходить у лінію. Сигнал, який виходить з модема в телефонну лінію, має дві різні частоти: для передачі одиниць використовується більша частота, а для передачі нулів — менша. Модем комп'ютера, що приймає інформацію, демодулює сигнал, який надходить, тобто перетворює сигнал телефонної лінії на двійковий сигнал, зрозумілий для комп'ютера, і посилає перетворений сигнал до комп'ютера.
Модем кодує сигнал, що передається в телефонну лінію, певним способом. Модем, який приймає, має «зрозуміти» цей сигнал, тобто обидва модеми мають використовувати сумісні системи кодування і декодування інформації. Вони мають «спілкуватися» зрозумілою один одному мовою. Тепер найпоширенішою є мова Hayes — команд, що її також називають AT-командами (АТ — скорочення від англ. «attention» — увага). Систему Hayes-команд назвали так по імені Деніза Хейеза — представника однієї з провідних фірм, яка є виробником модемів. Модеми, які використовуються для зв'язку із закордонними телекомунікаційними мережами, мають бути Hayes-сумісними.
Обмін інформацією між двома комп'ютерами може здійснюватися двома способами:
комп'ютери передають інформацію один одному по черзі — так званий напівдуплексний спосіб;
обмін інформацією між комп'ютерами відбувається одночасно. При цьому сигнали, що надходять від комп'ютерів, не змішуються, оскільки кожний комп'ютер передає дані на своїх частотах, які відрізняються від частот іншого комп'ютера. Цей спосіб обміну інформацією називається дуплексним. Більшість сучасних модемів працюють у дуплексному режимі.
|
|
|
|
|
|