ЩОДО РОЗВ

Скачати 451.82 Kb.

Назва	ЩОДО РОЗВ
Сторінка	4/5
Дата	17.03.2013
Розмір	451.82 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4 5

Інтегральний коефіцієнт організаційно-технічного рівня виробництва визначається застосуванням двох розрахункових операцій. Під час першої з них розраховуються окремо коефіцієнт технічного та організаційного рівня виробництва (k_тpв, k_opв) за формулою

, (30)

де q_в_і — коефіцієнт вагомості і-го показника певної їх сукупності, що відібрані для визначення технічного та організаційного рівня виробництва;

П_н_і, П_р_і — відповідно нормативне і розрахункове за конкретний рік значення і-го показника технічного чи організаційного рівня виробництва;

n — кількість показників у групі, що використовуються для визначення окремо технічного та організаційного рівня виробництва.

Друга розрахункова операція зводиться до безпосереднього визначення шуканого інтегрального коефіцієнта організаційно-технічного рівня виробництва шляхом середньозваженої інтеграції коефіцієнтів, що характеризують окремо технічний та організаційний рівень виробництва, на основі заданої їх вагомості.

Технічний розвиток і виробнича потужність. У розділі 5 представлено дві групи (сукупності) задач, що мають відповідні методичні особливості щодо їх розв’язання. Першу з них складають задачі, зміст яких спрямований на: а) кількісне визначення технічного оснащення праці, рівня прогресивності технологічних процесів, стану технічного розвитку підприємств, досягнутого рівня механізації та автоматизації виробництва; б) цілеоцінні розрахунки економічної ефективності використання нових видів технологічного устаткування та автоматичних ліній, різних форм підтримання на дієздатному рівні й розвитку техніко-технологічної бази виробничого підприємства, включаючи капітальний ремонт та оновлення діючого устаткування, технічного переозброєння і реконструкції, розширення функціонуючих підприємств, спорудження та розміщення нових виробничих об’єктів. Друга група задач відображає методичні основи визначення величин і рівня використання виробничих потужностей різногалузевих підприємств та їх структурних підрозділів.

Насамперед варто нагадати, що фондоозброєність праці на тому чи іншому підприємстві обчислюється діленням балансової вартості основних виробничих фондів на загальну чисельність персоналу, а механоозброєність праці — відношенням вартості машин та устаткування до облікової чисельності робітників. Зіставлення названих показників за базовий і кілька наступних років уможливлює виявлення їх динаміки.

Коефіцієнт рівня прогресивності технології k_пт можна визначити, скориставшись формулою

, (31)

де

— відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення коефіцієнта використання металу;

— відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення частки заготовчої стадії технології;

— відповідно коефіцієнт вагомості й відносне значення частки продукції, вироблюваної за допомогою нової технології.

Обчислення інтегрального коефіцієнта технічного рівня окремої групи і всього парку металорізальних верстатів здійснюється за такою схемою. Спочатку розраховується середнє значення конкретного показника (коефіцієнта продуктивності; коефіцієнта ремонтомісткості; коефіцієнта питомої металомісткості; частка прогресивних видів устаткування; частка технічно та економічно застарілого устаткування) по всіх виокремлених групах металорізальних верстатів. Потім визначається інтегральний показник технічного рівня окремої групи металорізальних верстатів (токарних, свердлильних, фрезерних, шліфувальних та інших) шляхом перемноження числового значення і коефіцієнта вагомості кожного окремого показника та підсумовування одержаних результатів (добутків). Зрештою, якщо помножити середні значення всіх п’яти показників на відповідні коефіцієнти їх вагомості й підсумувати добутки, то відтак буде знайдено числове значення шуканого інтегрального показника технічного рівня всього парку металорізальних верстатів підприємства.

Подібний алгоритм обчислення покладено в основу визначення інтегрального коефіцієнта механізації та автоматизації виробництва на окремих підприємствах з урахуванням числового значення і коефіцієнта вагомості (значущості) двох показників: загального ступеня охоплення персоналу механізованою працею й частки продукції, вироблюваної за допомогою автоматизованих засобів праці. Такий же методичний підхід рекомендується використовувати для інтегральної оцінки рівня технічного розвитку окремих виробничих підприємств у розрахунковому році. Згідно з ним інтегральний коефіцієнт обчислюється на основі розрахункових значень і коефіцієнтів вагомості чотирьох показників: 1) рівня фондоозброєності праці; 2) рівня прогресивності технології; 3) технічного рівня використовуваного устаткування; 4) загального рівня механізації та автоматизації виробничо-управлінських процесів.

Визначення економічної ефективності використання різноманітних напрямів (елементів, форм) технічного розвитку підприємства і відтворення його матеріально-технічної бази здійснюється зазвичай за допомогою безлічі усталених показників, методика обчислення яких викладена у попередніх розділах навчального посібника. Зокрема для оцінки економічної ефективності окремих об’єктів чи напрямів технічного розвитку підприємства можна зголоситися на застосування таких показників:

 використання поодиноких виробничих об’єктів матеріально-технічної бази (устаткування, автоматичних ліній, механізації технологічних процесів) — річного економічного ефекту у вигляді загальної економії поточних і капітальних витрат; терміну окупності інвестицій за рахунок зменшеної суми поточних витрат;

 розміщення та спорудження нових виробничих об’єктів — мінімальну величину зведених витрат, у тому числі з урахуванням транспортних витрат і дисконтованих інвестицій;

 здійснення інших інвестиційних проектів технічного розвитку, включаючи реконструкцію і модернізацію техніко-технологічних об’єктів, — коефіцієнта прибутковості й терміну окупності інвестицій, що перевищують їх нормативне значення; коефіцієнта використання виробничих потужностей; приросту товарної продукції та обсягу її продажу; рівня фондовіддачі за продукцією і прибутком; зменшення питомих зведених витрат тощо;

 скорочення терміну спорудження нового виробничого об’єкта — загального економічного ефекту, що складається з економії умовно-постійних витрат і додаткового прибутку від дострокової реалізації інвестиційних ресурсів.

Для оцінки ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт машини або ж капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно, розраховують коефіцієнти ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини, а також на капітальний ремонт й модернізацію, суміщених у часі, за формулами

;

, (32, 33)

де R_i, M — витрати відповідно на капітальний ремонт і модернізацію діючої машини;

S_e — перевищення експлуатаційних витрат (собівартості виготовлення виробу) по капітально відремонтованій, капітально відремонтованій та модернізованій машині над поточними витратами (собівартістю продукції) за новою машиною;

B_н — витрати на придбання і введення в дію нової машини;

,  — коефіцієнти, що характеризують відповідно співвідношення продуктивності й тривалості ремонтного циклу діючої (капітально відремонтованої чи капітально відремонтованої та модернізованої) і нової машини;

Q_a— втрати від недоамортизації діючої машини у випадку її заміни на нову аналогічного призначення.

Коефіцієнти  і , обчислені за формулами (32, 33), можуть мати додатне, від’ємне чи нульове значення. Витрати на капітальний ремонт і модернізацію діючого устаткування можуть вважатися економічно ефективними за умови будь-якого додатного значення коефіцієнта.

Середньорічна величина виробничої потужності цеху підприємства обчислюється за методичною схемою визначення середньорічної балансової вартості основних фондів (див. розділ «Матеріальні і нематеріальні активи»), а коефіцієнт її використання — шляхом ділення обсягу виробленої у розрахунковому році продукції на середньорічну величину потужності.

Величина виробничої потужності технологічної лінії за розрахунковий період (рік, квартал) визначається як співвідношення фонду робочого часу в цьому періоді і трудомісткості одного виробу (деталі), виражених в однакових одиницях виміру часу (годинах, хвилинах). Якщо ж треба обчислити виробничу потужність механічного цеху підприємства, то використовують аналогічний обчислювальний алгоритм, але при цьому враховують кількість устаткування провідної (найменш спроможної) його групи.

Дещо специфічна методика застосовується для обчислення виробничої потужності складальної дільниці (складального цеху) підприємства. Зокрема для розрахунку річної її величини використовується формула

, (34)

де N_скл — виробнича потужність складальної дільниці (складального цеху) підприємства;

S_к — корисна виробнича площа дільниці (цеху);

S_с — виробнича площа, необхідна для складання одного виробу;

Т_р — кількість робочих днів розрахункового періоду;

t_ц — тривалість циклу складання одного виробу, днів.

Визначення величини виробничої потужності підприємств різних галузей народного господарства має певні особливості. Зокрема на металургійному комбінаті з повним технологічним циклом виокремлюються виробничі потужності доменного (N_д), сталеплавильного (N_с) і прокатного (N_п) виробництв (цехів).

Виробнича потужність окремих металургійних переділів розраховується за формулами

; (35)

;

, (36, 37)

де V_i — корисний об’єм і-ї домни (доменної печі), м³;

— коефіцієнт використання корисного об’єму і-ї домни (середній за квартал максимальної продуктивності у звітному році), т/м³;

— коефіцієнт зростання добової продуктивності і-ї домни у розрахунковому році;

Т_н — номінальний фонд часу роботи металургійних агрегатів, діб;

t_p_i — час на передбачувані ремонти агрегатів, діб;

B_i — маса плавки (садка і-ї мартенівської печі), т;

t_п_i — тривалість плавки в і-й мартенівській печі, год;

П_г_i — годинна продуктивність і-го прокатного стану;

k — кількість однотипних металургійних агрегатів.

Виробничу потужність прядильного (N_пр) і ткацького (N_тк) виробництв бавовняного комбінату визначають за формулами

;

, (38, 39)

де k_вс — середньорічна кількість веретен у розрахунковому році, штук;

П_г — годинна продуктивність прядильних машин у розрахунку на 1000 веретен;

m — середній номер пряжі;

Т_н — річний номінальний фонд часу роботи устаткування, год;

t_p — передбачувані простої устаткування в ремонтах, год;

k_твс — середньорічна кількість ткацьких верстатів, фіз. од.;

П_гв — годинна продуктивність ткацьких верстатів, уточних ниток у розрахунку на один верстат;

 — середня щільність по утку на 1 см тканини, кількість ниток.
Організація і технічне обслуговування виробництва. Розділ 6 під такою назвою включає практичні задачі, що охоплюють: 1) обчислення тривалості технологічного і виробничого циклу обробки деталей при різних видах поєднання операцій, а зміни тривалості циклу обробки за умови переходу від одного до іншого поєднання та поділу, вдосконалення технологічного процесу в цілому; 2) оптимізацію розташування металообробних верстатів; 3) визначення основних експлуатаційних параметрів різних типів потокових ліній (конвеєрів); 4) розрахунки: тривалості ремонтного циклу і міжремонтних періодів, обсягу ремонтних робіт; витрати, потреби та норми запасу різних видів інструментів; потрібної кількості транспортних засобів (електрокарів, піддонів, навантажувачів) для перевезення різноманітних вантажів; 5) оцінку ритмічності роботи виробничого підприємства.

Тривалість технологічного циклу обробки партії предметів (деталей) при послідовному способі їх передачі з операції на операцію (поєднанні операцій) Т_т.посл обчислюється за формулою

, (40)

де n — кількість предметів (деталей) у партії;

m — кількість операцій технологічного процесу;

t_i — тривалість обробки одного предмета (деталі) на і-ій операції;

М_i — кількість робочих місць, на яких виконується і-та операція.

Технологічний цикл обробки предметів (деталей) за умови паралельного поєднання операцій Т_т.пар дорівнює тривалості обробки партії деталей на максимальній (найбільшій за тривалістю) операції і транспортної партії — на решті операцій. Отже, для визначення величини Т_т.пар використовують формулу

, (41)

де n_m — розмір передаточної (транспортної) партії; за умови передачі деталей з операції на операцію поштучно n_m = 1;

t_max — найбільша тривалість однієї з виконуваних операцій, хв.

Особливістю паралельно-послідовного способу передачі предметів (деталей) з операції на операцію є те, що обробка будь-якого предмета (деталі) на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній операції, але за умови безперервної обробки всієї партії на кожній операції. Тому технологічний цикл обробки деталей при паралельно-послідовному поєднанні операцій буде коротшим за цикл за умови послідовного їх поєднання на відтинок часу паралельного виконання суміжних операцій

, тобто

. (42)

Для будь-якої пари суміжних операцій

(43)

Коли взяти до уваги, що для m операцій таких суміщень буде
m – 1, то формула для визначення величини Т_{т.пар.-посл.} матиме такий вигляд

(44)

Тривалість виробничого циклу обробки партії предметів, що охоплює технологічний цикл і час міжопераційних перерв. За умов застосування різних способів передачі деталей з операції на операцію

1 2 3 4 5

Схожі:

Урок №73 Тема. Системи двох лінійних рівнянь із двома змінними та... Ня щодо залежності кількості розв'язків системи лінійних рівнянь від співвідношення коефіцієнтів a, b, c цих рівнянь; вироблення...	УРОК №66 Тема. Уявлення про звичайні дроби Мета: закріпити знання учнів щодо читання, запису звичайних дробів та розв'язування задач на знаходження дробу від числа, а також...
Урок №10 Тема. Розв'язування задач Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів щодо означень, властивостей та ознак різновидів паралелограма; вдосконалити вміння...	Тема уроку: Розв’язування тригонометричних рівнянь Навчальна: ознайомити учнів з іншими способами розв'язування тригонометричних рівнянь; навчити раціонально вибирати метод їх розв'язування;...
Урок №9 Тема. Розв'язування задач за допомогою рівнянь Мета: розширити знання про види задач, що розв'язуються складанням рівнянь, розширити спектр умінь щодо складання математичної моделі...	9-й клас. ГЕОМЕТРІЯ Розв'язує трикутники. Застосовує алгоритми розв'язування трикутників до розв'язування прикладних задач
Урок №11 Тема. Підсумковий урок «Чотирикутники» знання учнів щодо означень, властивостей та ознак таких понять, як чотирикутник, паралелограм, прямокутник, ромб...	Урок №60 Тема. Розв'язування прямокутних трикутників Мета: працювати над засвоєнням учнями змісту поняття «розв'язати трикутник» та схем розв'язання чотирьох основних задач на знаходження...
Тема. РОЗВ'ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ ВИЩИХ СТЕПЕНІВ Заняття 1 Розв'язування рівнянь виду (х+а)(х+b)(х+с)(х+d) = А за умови, що а + b = с + d, або а + с = b + d, або а + d = b + с, де А Розв'язування...	Розв’яжіть задачу, використовуючи зразок Задача Проаналізуйте хід розв’язування задачі для випадку а і розв’яжіть її самостійно для випадку б

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання