|
Скачати 0.66 Mb.
|
у складається з двох частин: міжгрупової (факторної) дисперсії та середньої з групових (залишкової). Суть дисперсійного аналізу полягає у зіставленні (порівнянні) різних видів дисперсій: міжгрупової та загальної, загальної та внутрішньогрупової, між групової та внутрішньоірупової. Для вимірювання тісноти (щільності) зв'язків між ознаками застосовується кореляційний метод, суть якого полягає у визначенні спеціальних співвідношень, що базуються на правилі додавання дисперсій. Відношення міжгрупової (факторної) дисперсії до загальної розглядається як міра щільності кореляційного зв'язку і називається коефіцієнтом детермінації. За статистичною структурою це відношення є часткою варіації результативної ознаки у, яка пов'язана з варіацією ознаки Л'. Здобувши квадратний корінь із цього відношення, одержуємо емпіричне кореляційне відношення. Індекс кореляції визначають зіставленням внутрішньогрупо- вої і загальної дисперсії, і обчислюють за формулою:. Чим ближче Я до 1, гим тісніший зв'язок між ознаками.
У кореляційно-регресійному аналізі оцінка лінії регресії здійснюється не в окремих точках, як в аналітичному групуванні, а в кожній точці інтервалу зміни факторної ознаки х Тобто лінія регресії у даному випадку безперервна і зображується у вигляді певної функції Y = / (х), яка називається рівнянням регресії, a Y— це теоретичні значення результативної ознаки. Різні явища по-різному реагують на зміну факторів. Для того, щоб відобразити характерні особливості зв'язку коїгкретних явищ, статистика використовує різні за функціональним видом регресійні рівняння. Якщо зі зміною фактора je результату змінюється більш-менш рівномірно, такий зв'язок описується лінійною функцією Y = a + bx При нерівномірному співвідношенні варіацій взаємозв'язаних ознак (наприклад, коли прирости значень у зі зміною де прискорені чи сповільнені або напрям зв'язку змінюється), використовують нелінійні регресії, зокрема: степеневу: Y = axb гіперболу: Y = a + параболу: Y = a + bx + ex2 Вибір та обгрунтування функціонального виду регресії грунтується на теоретичному аналізі суті зв'язку. Слід зауважити, що теоретичний аналіз суті зв'язку, хоча й дуже важливий, лише окреслює особливості форми регресії і не може точно визначити її функціональний вид. До того ж у конкретних умовах простору і часу межі варіації взаємопов'язаних ознак х і у значно вужчі за теоретично можливі. І якщо кривизна регресії невелика, то в межах фактичної варіації ознак зв'язок між ними досить точно описується лінійною функцією. Цим значною мірою пояснюється широке використання лінійних рівнянь регресії: Y=a + bx Після визначення параметрів рівняння регресії розраховуємо теоретичну лінію регресії шляхом підстановки в рівняння кореляційного зв'язку Поряд із визначенням характеру зв'язку та ефекгів впливу факторів х на результату важливе значення мас оцінка щільності зв'язку, тобто оцінка узгодженості варіації взаємопов'язаних ознак. Для оцінки щільності зв'язку зазначених параметрів (ознак) обчислимо кореляційне відношення та здійснимо додаткові розрахунки Кореляційне відношення Для вимірювання щільності прямолінійних зв'язків використовується лінійний коефіцієнт кореляції
Дннамічний ряд — це статистичні показники, розташовані хронологічній послідовності, які характеризують розвиток точи іншого соціально-екоиомічного явища у часі. Для будь-якого динамічного ряду характерні перелік хро- і логічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значен- і відповідних статистичних показників. Окремі числові значен- розмірів явищ називають рівнями ряду. Рівень ряду відображає і ін явищ, досягнутий за будь-який період або на певний момент чгу. Перший показник ряду називається початковим, а ос- т іній — кінцевим. При вивченні динаміки важливі не лише числові значення мів, але і послідовність їх. Як правило, часові інтервали поміж іями однакові (доба, декада, календарний місяць, квартал, За ознакою часу динамічні ряди поділяють на моментні та 'одичні (інтсреальні). Рівень .иаментногоряду фіксує стан явища, його розмір або ічину на відповідний момент часу. Періодичні (інтервальні) ряди динаміки характеризують вешу явища за відповідні періоди часу (добу, декаду, місяць, витал, рік, п'ятирічку). Залежно від статистичної природи показника рівня розрізняють динамічні ряди первинні і похідні, ряди абсолютних, середніх і підносних ветчин.. Крім цього ряди динаміки поділяють на одно- і багатомірні. Одномірні характеризують зміну одного показника (напри- д, видобуток нафти), багатомірні — двох, трьох і більше попиків. У свою чергу, багатомірні динамічні ряди поділяються ГВа види: паралельні та ряди віагмопов 'язаних показників. Паралельні відображають динаміку або одного і того са- о показника щодо різних об'єктів або різних показ- і ів одного і того ж об'єкта (видобуток вугілля, нафта і газу в гіоні). Ряди взаємопов'язаних показників характеризують дашку декількох показників, взаємопов'язаних між собою, нзок між показниками багато мірног о динамічного ряду може ]И функціональним (адитивним чи мультиплікативним) або ко- иційним. Для оцінки цих властивостей динаміки статистика викори- овус взаємопов'язані характеристики. Серед них абсолютний иріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення 1% иросту.
Одним із завдань статистики в процесі аналізу рядів ди- аміки є виявлення закономірностей зміни рівнів ряду, тобто, изначеиня загальної тенденції розвитку. Для встановлення загальних закономірностей розвитку сус- ільних явищ за даними динамічних рядів їх обробляють за допо- огою методів, які можна розділити на механічні та аналітичні. Механічне вирівнювання рядів динаміки здійснюють за до- омогою таких прийомів: укрупнення періодів і обчислення за ими середніх показників з наступним їх аналізом; переведення бсолюгних показників динамічних рядів у відносні, за рахунок ого досягається порівнянність багатоміриих динамічних рядів. Вивчення основної тенденції розвитку методом плинної сс- I дньої с прийомом попереднього аналізу. Розглянуті прийоми іаджуваїпія динамічних рядів можна розглядати як важливий і поміжний засіб, який полегшує застосування інших методів ви- іення тенденції. Для того, щоб мати кількісну модель, яка ви- I жає загальну тенденцію зміни рівнів динамічного ряду у часі, • <�ористовусться аналітичне вирівнювання ряду динаміки. При аналітичному вирівнюванні динамічного ряду фак- і пгі значення Угзамінюються обчисленими на основі певної фун- ь яку називають трендовим рівнянням (і — змінна часу), і бір типу функції ґрунтусться на попередньому теоретичному залізі сучі явища, яке вивчається, і характеру його динаміки. При аналізі динамічних рядів часто застосовують такі методи, як інтерполяція та екстраполяція. Інтерполяція — це знаходження невідомого (відсутнього) рівня динамічного ряду. Застосування інтерполяції можливе за умови, що динаміці суспільних явищ властивий рівномірно спадаючий чи рівномірно зростаючий характер зміни у часі. Екстраполяція — розрахунок (прогноз) показників, які можуть знаходитись за межами досліджуваного ряду динаміки. Такі розрахунки здійснюють, виходячи з припущення, що виявлена тенденція у фактичному досліджуваному динамічному ряді матиме місце і надалі. Такі прогнозні розрахунки (екстраполяційні) можна зробити двома способами: 1. Використати для прогнозних розрахунків середньорічний абсолютний приріст. 2. Використати для прогнозних розрахунків рівняння прямої Виконані такими способами екстраполяційні розрахунки будуть тим точніше, чим стабільніший характер зміни рядів динаміки та коротший відрізок часу, за який здійснюються прогнозні розрахунки. Таким чином, як інтерполяція, так і екстраполяція ґрунтуються на припущенні, що наявні величини цілком достатньо визначають темп зростання досліджуваного явища і, отже, його можна поширювати на невідомі рівні динамічного ряду. В процесі аналізу рядів динаміки можлива ситуація, коли рівні динамічного ряду за колом охоплюваних об'єктів не співставимо Непорівнюванність може бути наслідком зміни територіальних меж або зміни підпорядкування деяких об'єктів тощо. За умови, що два відрізки динамічного ряду є непорівнянними, вдаються до такого прийому, як зімкнення динамічних рядів. Багато суспільних явищ, які є предметом вивчення статис- ики, мають сезонний характер. Найбільше сезонність поширена сільському господарстві. Сезонні коливання спостерігаються і демографічній статистиці. Сезонними коливаннями називають "ільш-менш стійкі коливання в рядах динаміки, зумовлені спе- іифічними умовами виробництва чи споживання певного виду іродукції, або іншими причинами коливань розвитку того чи ншого явища. Для дослідження сезонних коливань можна використовува- и різні методи, які дають змогу оцінити сезонність з різною очністю, надійністю та трудомісткістю. Сезонні коливання характеризуються спеціальним показ- иком, який називають індексом сезонності Іу В сукупності ці щекси утворюють сезонну хви;по. Індекс сезонності це процентне відношення фактичних івнів рядів динаміки до середніх або вирівняних рівнів. Для вивчення загальної тенденції сезонності за деякий період часу потрібно користуватись узагальнюючим показником, яким може бути середньорічний коефіцієнт сезонності, що розраховується за формулою: де І $ - середньорічний коефіцієнт сезонності: ^ - середнє лінійне відхилення квартальних рівнів ряду дина міки від середнього рівня. Використовуючи середньорічний коефіцієнт сезонності, можна визначити коефіцієнт стабільності:
Індексний метод — один із найпоширеніших статистичних прийомів дослідження соціально-економічних явищ і процесів. Основне призначення статистичних індексів — кількісно охарактери зувати відносну зміну складних економічних явищ у часі і просторі Слово "індекс" (латинське index) у статистиці означає узагальнюючий показник, який характеризує рівень досліджуваного явища відносно рівня, прийнятого за базу порівняння. статистичний індекс це узагальнюючий показник, *'кий виражає співвідношення величин складного економічного »вища, що складається з елементів безпосередньо несумірних. За допомогою індексного методу вирішують такі завдання:
Ч За характером досліджуваних об'єктів розрізняють індекси об'ємних і якісних показників. Індекси об'ємних показників — це індекси фізичного обсягу продукції, товарообігу, споживання окремих продуктів тощо. Індекси якісних показників — це індекси цін, собівартості продукції, продуктивності праці, врожайності тощо. Поділ індексів на об'ємні та якісні має велике значення для методології їх побудови. В За ступенем охоплення одиниць сукупності індекси поділяються на індивідуальні і загальні (зведені). Індивідуальні індекси дають порівняльну характеристику співвідношення рівнів показників окремих елементів складного явища. Загальні індекси характеризують зміну складного явища, тобто є співвідношенням рівнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи. Якщо індекси охошпоють не всі одиниці сукупності, то їх називають груповими, або субіндексами. Я Залежно від методології обчислення загальні індекси поділяють на агрегатні і середні з індивідуальних індексів. Згідно з індексною теорією, про що йтиметься далі, агрегатні індекси є основною формою економічних індексів, а середні з індивідуальних індексів похідними. їх отримують внаслідок перетворення агрегатних індексів. Добір тієї чи іншої форми залежить від мети дослідження та наявної інформації. 'Залежно від бази порівняння розрізняють ланцюгові / базисні індекси. Ланцюгові індекси одержують шляхом порівняння абсолютних даних кожного періоду з даними попереднього періоду. |
ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ ЗА ФАХОМ ДЛЯ АБІТУРІЄНТІВ, ЯКІ ВСТУПАЮТЬ... Поняття про статистику як суспільну науку, її виникнення та розвиток. Предмет і методологічні основи статистики. Етапи статистичного... |
1. Поняття римського права як загального права античного світу.... Рецепція римського права: причини рецепції та її наслідки. Особливості рецепції римського приватного права в Україні |
Фахове вступне випробування по спеціальності 05110104, 05110104 «Технологія... Предмет вивчення і задачі дисципліни „Інформатика”. Основні історичні етапи розвитку інформатики та програмування |
LP33 МІЖНАРОДНА СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ В роботі розглянуто основні історичні етапи розвитку системи національних рахунків, проаналізована система національних рахунків... |
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості |
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної... МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості |
УРОК №5 Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми |
Суцільна колективізація України (2 урок) Мета: Розкрити етапи колективізації і її наслідки; показати, що колективізація проводилася насильницькими, антигуманними методами;... |
ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни |
Пояснювальна записка Поняття про апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Етапи розвитку та сфери застосування інформаційних технологій.... |